Раді Вас бачити!

Уявіть: запашний, добре просмажений біфштекс заговорив до вас. Ваша реакція? Правильно, насамперед потрібно дзвонити знайомому психіатру. Хоча ні, якщо ви на тій стадії, коли вже розмовляєте з їжею, підійде будь-який психіатр.

Тільки, на відміну від простих людей, Ліам не був настільки вразливим. Хоча навіть він не був у захваті від того, що «їжа», яка належить іншому, виглядає настільки апетитно та й ще пахне так, що він готовий проковтнути власного язика, аби хоч на мить зупинити слиновиділення і не почати нюхати повітря навколо цього альфи.

«Кейлін, не знаю, чи пив ти кров цього альфи, та, власне, мені вже похуй. Він мій. Я поставлю його на карачки і гарненько виїбу і лише потім вип'ю всю його кров до останньої краплі», — подумав Ліам і, глянувши на Трея, неоднозначно облизав губи.

— Звичайно ж. Прошу, сідайте.

Неприємно зіщулившись від такого відверто оцінюючого погляду (такі він і сам кидав на сексуальних омег), Трей відсунув залізний стілець, навмисне дряпаючи підлогу. Що ж, тепер він знає, що відчувають омеги, коли подібні до нього і цього виродка альфи облизують поглядом їхні апетитні форми.

Тільки пробачати його, навіть з урахуванням того, що цей виродок — брат Кейліна, Трей не збирався. 

Пізніше він точно відведе цього придурка в темний куточок і навчить манер. Дивлячись, як троє альф скривилися від жахливого скреготу, Трей вирішив: коли повернеться додому, набере повну ванну води і мокнутиме в ній, поки відчуття цього огидного хтивого погляду на тілі не зникне. У тому, що цей слід залишився, Трей був впевнений на сто відсотків.

— Мене звуть Ліам, я най старший брат Кейліна, а це середні, — він показав рукою на хлопця, який сидів ліворуч від Кейліна, — Томас. Поруч із ним Денієл.

Двоє альф простягли йому руки по черзі. Трей кинув погляд на Кейліна і, побачивши, як той опустив очі, вперше пошкодував, що не палить.

Дим здатний не тільки отруїти повітря, а й знищити, розірвати ненависну брехню, що обступила його і не дає вдихнути на повні легені.

Помітивши, що між двома голубками не все гладко, Денієл посміхнувся, передчуваючи подальший розвиток подій.

— А вас як звати? — Ліам продовжував світську бесіду. Трей так і не зрозумів: альфу трясе від збудження чи він просто знущається. — До речі, курите?

— Можна на «ти». Мене звати Трей Саммерс, і ні, я не курю. Піду замовлю випивку. Що будете пити?

«Тебе, але доведеться ще відтягнути цю солодку мить», — подумав Ліам, не зводячи з обличчя Трея погляду. Невідомо по чиїй команді, але вже хвилину між ними тривала дуель, і ніхто не збирався програвати.

Тільки кинувши погляд на батька, Денієл, зрозумівши що відбувається, проговорив:

— Нам три віскі без льоду.

Не витримавши першим, Трей кивнув і пішов. Ще хвилину дивлячись Трею вслід — особливо його увагу забрала апетитна задниця альфи — поки той не розчинився у натовпі, Ліам запитав:

— А скажи но Кейліне як ти зміг відхопити собі такий ласий шматочок?

— Прошу, не чіпай його, — стиснувши порожню склянку, промовив Кейлін.

— Ти? Трьох сот літній вампір просить пошкодувати їжу? Не сміши мене. Може, придумаєш щось цікавіше?

Кейлін закусив губу, а Ліам засміявся:

— Досить, а то твій мозок лусне від зусиль. Чи ти забув, що омеги створені лише для двох справ? І в цьому списку слову «думати» місця немає. Я вже вирішив, як покараю вас. Трахатиму твого красеня без мастила. Хочу сповна насолодитися його хрипким баритоном. Коли награюся, вип'ю його так би мовити «до дна». У його смерті будеш винним тільки ти. Це твоя кара за те, що порушив мій наказ не закохуватися в людей. Від тебе за версту тхне любов'ю до людського виродка.

— Ось і він, як завжди невчасно, правда, Кейлін? — запитав Ліам, побачивши Трея першим.

— Вибачте, біля стійки черга. До речі, віскі скінчився, я замовив скотч, сподіваюся, це не проблема? — запитав Трей. Подумавши про себе: наче слини в склянках не видно.

Їх розділяв стіл, але для вампіра це не перешкода. Ліам відчував, як повільно божеволіє від аромату Трея. Вранці він випив молодого хлопця, але варто було альфі з'явитися, як звірячий апетит повернувся з новою силою.

— Про що розмовляєте?- запитав Трей знову відсунувши стілець дряпаючи підлогу. Піймавши той самий оцінюючи погляд Ліама Трей не відвівши очей почув:

— Про біфштекси. Я обожнюю з кров'ю. А ти?

— Я чув, їсти м'ясо на ніч шкідливо.

— Так, я також щось таке чув. Але з чого ти взяв, що я збираюся їсти зараз? Запрошую завтра скуштувати чудові біфштекси. Люблю смажити м'ясо, — Ліам знову облизав губи.

Але такими брудними прийомами Трея було не збентежити. Він витримав погляд:

— Пропоную випити за знайомство.

— Згідно з традицією, я як голова клану маю випити з нареченим мого брата на брудершафт. У вас же все серйозно? — Ліам нахилився ще ближче. — Чи боїшся?

«Твоє обличчя надто близько, але цією дурницею ти мене не злякаєш», — подумав Трей.

— Із задоволенням, — усміхнувся він і виконав прохання.

Денієл, який досі мовчав, зробив ковток:

— До речі, я помітив, як здивовано ти подивився на Кейліна. Як я зрозумів, він не розповідав тобі про братів. Може, тобі цікаво, чому він живе окремо від батьків?

Томас опустив голову — схоже, він був найнормальнішим у цій сімейці — а Ліам гидко розреготався. Трей розумів: навіть якщо він мовчатиме, цей гівнюк не закриє рота.

— Бачу, тобі зовсім нецікаво дізнатися про свого омегу більше, — розчаровано промовив Денієл.

Він любив принижувати Кейліна, і йому було байдуже, чи є глядачі.

— Розповідай, Денієл. А то якось негарно виходить: коли Трей дізнається правду про нашу сім'ю, подумає, що ми підсунули йому прострочений товар.

Побачивши, як ще більше зблід Кейлін, Трей підскочив:

— Якщо ти думаєш, що я терпітиму, як принижують мого омегу, то помиляєшся.

— Сядь, — коротке слово Ліама прозвучало як постріл, але Трей лише зневажливо хмикнув:

— Щасливо залишатися. Ходімо, Кейліне.

— А ніч стає дедалі цікавішою. Томасе, заплатиш і йди за Треєм, я хочу знати, де він живе, — наказав Ліам.

***

Трей та Кейлін не встигли звернути з головної вулиці, як їх наздогнали Ліам з Денієлом.

— Слухай, Трею, ми якось неправильно почали, — заговорив Ліам. — Дозволь як вибачення показати вам мій улюблений бар.

— Вибачатися ти маєш не переді мною, а перед своїм братом.

Ліам на мить завмерши ще через мить зареготав так, що на шиї виступили вени. Кейлін смикнув Трея за руку:

— Не треба, прошу, я не образився.

— Ні, Кейліне, ти хотів сказати, що звик, як ці мерзотники витирають об тебе ноги. Але з цієї хвилини все буде інакше. Ліаме, вибачся, і ми підемо в бар.

Напруга була такою, що повітря можна було різати ножем. Ліам зім'яв сигарету:

— Перепросити? Мені? Перед цією сучкою? — він знову засміявся.

Терпіння Трея увірвалося. Він замахнувся на вампіра, якому було понад п'ятсот років, і цим підписав собі вирок. 

В ту мить як Ліам побачив кулак Трея, він блискавично повалив альфу на землю і почав бити ногами, не забуваючи витирати свої черевики об обличчя Трея.

— Кейлін — не просто хвойда, він — моя особиста ганьба. Але тобі про це знати не належить. Я не збираюся вислуховувати повчання від того, хто є лише діркою для їблі та їжею. Зрозумів мене? — він схопив Трея за волосся. — Повтори, хто ти?

— Пішов ти, — прохрипів Трей.

— Що ж, мені й самому набрид цей цирк. Оскільки мій терпець уривається, думаю більше немає потреби грати в сім'ю, правда, Кейлін?

— Не треба, благаю! — закричав омега.

Трей спробував втрутитися, але отримав удар під дих.

— Денієл, покажи цій сучці, кого він весь цей час трахав.

Денієл посміхнувшись дістав кинджал і одним різким рухом перерізав горло Кейліна.

Трей закричав би, але Ліам вдарив його ззаду по голові.

Коли Трей опритомнів, він побачив заляпаного кров'ю, але цілком живого Кейліна. Омегу зі вспоротою горлянкою! Від таких ран не виживають, якщо ти не...

Ліам мовчки спостерігав, як до Трея доходить правда.

— Невже наш безстрашний лицар нарешті зрозумів, що його обожнювана хвойда — вампір? До речі, як воно — трахатися з вампіром?

Трей не встиг нічого сказати — його знудило.

— Фу, блядь, а я ще цілуватися з тобою хотів, — скривився Ліам. Він підійшов до Трея і по плескав його по сідницям. — Чуєш? Сьогодні я тебе не хочу. У всьому винен твій слабкий шлунок.

— Денієл, купи води, це в нього від нервового потрясіння.

Коли Трей трохи оговтався, Кейлін спробував підійти до нього, але альфа різко відсахнувся і встав впритул до Ліама.

— Йди геть.

— Та ну? А ти попроси. Хоча є кращий спосіб. Мінет — це безпрограшний варіант.

Трей подивився на нього з такою зневагою, що Ліам, передчуваючи що завтрашній день буде одним із найвеселіших, проговорив:

— Я міг би взяти тебе просто зараз, але завтра буде насичений день. Тож прийми мій останній передсмертний подарунок — ніч зі своїм омегою. Не намагайся приховати, де твій дім — Томас уже все розвідав. Відтрахай Кейліна востаннє, — сказав Ліам, дивлячись на огиду на обличчі Трея. — І гарненько помийся після цієї швалі, а то ще підчепиш щось.

Коли вампіри пішли, Кейліну вперше стало по-справжньому страшно. Він не знав, як почати розмову. Трей був єдиним джерелом його сили, але зараз омега не наважувався навіть вимовити його ім'я.

— Що ти стоїш? Цирк закінчено. Сподобалося знущатися з такого тупого клоуна, як я?

— Трею... — прошепотів Кейлін.

Трей схопив його за грудки з люттю, що клекотала в ньому, як лава:

— «Твоє прекрасне обличчя» — гнила маска. Від тебе тхне. Забирайся геть, поки мене знову не знудило.

— Я не піду. Я зможу долетіти з тобою за годину. Твої батьки мають знайти мисливців.

Трей не став питати, звідки Кейлін знає про мисливців. Він розумів: не можна гаяти ні хвилини. Кожна секунда — це життя його близьких.