Раді Вас бачити!

Після відходу Ріана Торін та Метью добряче відшмагавши Ділана по задниці попрощалися з Гарі і спустилися вниз щоб поснідати їм потрібні були сили щоб ще трохи розважитися адже розбиту вазу вже склеїти не можливо.

Ближче до одинадцятої почав дзвонити телефон. Ще через тридцять пропущених той Метью сидячи на члені Торіна не витримав і відповів на дзвінок.

— Так! Слухаю! Через кілька секунд Торін почув:

— Ти з глузду з'їхав? Я ж сказав, що залишаю все на Адама і вирушаю у відпустку. Я можу відпочити хоч раз на рік?

— Ні, слухай сюди, візьми на себе відповідальність хоч раз у житті і розберися сам.

По обличчю Метью було видно, що все, що йому каже співрозмовник, дуже дратує. І він навіть спробував перервати цей потік і вставити хоч слово, але все було марно. Торін засмутився, побачивши, яким стурбованим виглядав альфа.

— Мене не їбе, я ж казав, у тебе блядь хрінова охорона. Чорт, у мене що, по-твоєму є килим-літак? Ні, ніяких відстрочок, ти і так винен мені до хуя грошей. Ні, блядь. І що? Я в курсі.

— Якщо ти не виправиш усе, то я обіцяю, що коли я повернуся, особисто відірву твою смердючу, тупу голову.

Відключивши телефон, альфа нахилився до Торіна і глибоко його поцілував.

— Блядь, весь настрій збив, - сказав Метью і почавши активніше рухати стегнами бо він не хотів навіть думки допустити що залишить Торіна незадоволеним.

— Ну все йди до мене Торін спихнув Метью і завалившись на нього зверху продовжив несамовито трахати його.

—Я так розумію ти більше любиш зверху? - Запитав Метью але відповідь Торіна потонула в голосних стогонах Метью, які розносилися по всій спальні. Ще через годину попрощавшись вони обмінялися номерами телефона і кількома поцілунками після яких їм би точно не захотілося би більше розлучатися. Та на жаль вони не живуть в казці.

Пізніше Торін після прийняття ним ванни зателефонував Шону.

Тим часом плануючи поїхати додому, щоб зібрати речі, Метью все таки повернувся спочатку до корабля - де його чекав Гарі. Побачивши його на палубі він по сигналивши крикнув сідай :

Спустившись з корабля Гарі сів на переднє сидіння і привітавшись почув:

— У мене є дві новини: хороша та погана, з якої мені почати?

— З гарної, - сказав Гарі, але тут же уточнив: —Врахуй, я твоїми розповідями про досить дивні експерименти з альфами вже ситий по горло. Щоразу я прошу, щоб ти не ділився зі мною ні грамом інформації про свої пригоди, але щоразу ти, блядь, все одно розповідаєш. Але сьогодні цей номер у тебе не пройде.

— Блядь, тоді перейду краще до поганої,- плавно виїжджаючи зі стоянки біля пристані.

— Я так і знав, чи ти знову хотів поділитися зі мною цим брудом?

— А кому мені це розповідати, як не своєму другові?

— Це не моя проблема, дай в газету анонімне оголошення що пірат шукає друга для розмов про секс між альфами.

— Як смішно. Ти що таємно від мене пишеш стендапи?

— Як же ти задовбав мене, мій любий друже, - сказав Гаррі.

— Гаразд, перейду до діла. Мені дзвонив Фред.

— Так, - промовив Гаррі, і його голос здався Метью надзвичайно напруженим, він чудово розумів, чому альфа так ненавидить його зведеного брата.

Він і сам його терпів лише через покійного тата. І розгрібаючи все лайно за своїм братом, Метью втішав себе тим, що в них хоча б різні батьки. Ця думка приносила полегшення.

— Фред проїбав усі свої кораблі та людей.

За кашлявшись від сигарети, яку він встиг закурити Гаррі сказав:

— Мені похуй, що він твій брат, але я відірву йому або член, або голову, вибирай.

— Як не дивно я хочу те саме, але він все ж таки мій брат, так що ми повернемо йому кораблі, людей, та особисто я розірву з ним усі свої партнерські відносини.

— Ну хоч так. І ти мав це зробити ще минулого року, коли він потрапив до в'язниці на колишньому Кіпрі.

— Тільки не починай знову, я все це знаю. Але людині, яка ніколи не мала родичів, дуже легко говорити, що треба зробити зі зведеним братом. А він у мене хоч і ще те лайно, але єдиний родич, що залишився живим.

— Гаразд, вибач, я перегнув палку.

— Нічого, за це я й люблю тебе, ти завжди кажеш те, що думаєш, і це неодноразово рятувало нас обох. Отже, зараз я підвезу тебе до твоєї квартири а потім скажи хлопцям закупити продукттів, бо ввечері ми відпливаємо. І ще знайди всю інфу на одного із суддів конкурсу талантів "Стихія" - Торін Райт.

— Це той, кого ти відтрахав?

— Скоріш ми відтрахали один одного,- блаженно посміхаючись сказав Метью.

— Ти знову закохався? — спитав Гарі і глянув у вічі Метью.

— Так.

— Ох ти горе моє,- закотивши очі пробурмотів Гарі і тут же додав: 

— Ну, дивись, щоб не було, як із Вільгельмом, добре?

— Думаєш, що Торін теж може виявитися вампіром? — Метью швидко перевів це в жарт, змінивши тему, але все ж таки чудово зрозумів, що саме має на увазі Гарі.

Коли Метью закохувався в чергового альфу, щоб його забути, він починав заливати свій біль непомірною кількістю рому. Але проблеми б не було, якби алкоголь не розв'язував його дуже довгий язик.

Тому що, напившись, його тягнуло на подвиги і розповіді про свої любовні пригоди. Але хвалитися своїм товаришам по команді тим, що їхній бравий капітан підор (в їхньому суспільстві було багато альф-геїв, але вони це дуже добре приховували) загрожує наслідками і не дуже хорошими.

Так що Метью чудово зрозумів, що мав на увазі його друг, коли уточнив, чи цього разу не буде з Торіном, як колись з Вільгельмом.

— Ні, ну ти, блядь, як скажеш. — Досить мені й одного знайомого вампіра, — сказав Гарі. 

— Але я гадаю, ти й так зрозумів, про що я.

— Звичайно, ми ж з тобою хоч і не брати по крові, але краще розуміємо один одного. Я буду обережнішим, обіцяю.

— Наче в мене є вибір,- приречено промовив Гарі і тут же змінив тему щоб перервати Метью: До речі, Ділан залишиться тут? Той альфа із журі може виявитися мстивим.

У його голосі пролунала тривога, і Метью, забувши що хотів сказати здивовано подивившись на друга, проговорив:

— Не хвилюйся, Ділан вже великий хлопчик і здатний подбати про себе. До речі, ти запав на нього?

Замість відповіді Гаррі докірливо глянув на капітана, і той, піднявши руки, сказав:

— Все, каюся, пробач мені, — засміявся Метью.

— Гаразд, нічого з тобою не вдієш. 

Метью лише посміхнувся і висадивши Гарі біля квартирного будинку поїхав.

***

Коли Ріан прокинувся, день наближався надвечір. Сходивши в туалет, він випив ще таблетку валіуму і знову заснув, прокидатися йому зовсім не хотілося.

Наступного вечора за ним приїхали люди з телеканалу, на якому транслювався конкурс, і забрали його на вечірку з нагоди закінчення.

Поки омегу фарбували і підносили один за одним вбрання, Ріан відчував себе мертвим, висохлим трупом, який жалюгідні мародери забрали з могили і потурбували сон покійника, але проблема в тому, що вилучення трупа з могили не означає його автоматичне воскресіння. Він все одно залишається живим мерцем.

Вечірка була жахливою, і кожна хвилина тривала вічність. Але після того, як вечірка закінчилася, Ріан зрозумів, що весь жах тільки почався.

Вийшовши з головного залу та прямуючи до машини, омега побачив Торіна. Він, закривши собою всі шляхи до відступу, просто чекав.

Навіть зараз, так яскраво уявляючи як Торін розважався з тим омегою, а може ще й з альфою, ні проще він собі думати навіть не дозволяв, Ріан не міг не визнати, наскільки Торін прекрасний.

Підійшовши ближче, він прошипів:

— Іди з дороги, зраднику. Не смій навіть підходити до мене.

Наче отримавши удар під дих, Торін відійшов, відчуваючи тільки одне, — він падає і йому нема за що вхопитися.

Вибігши за ним на вулицю він побачив що Ріан от от сяде в автомобіль компанії і голосно крикнув:

— Так я тебе зрадив!!! Я знаю тобі боляче, але я все одно кохаю тебе!!!

Ріан, почувши це, повернувся.

Ставши навпроти, омега кілька хвилин уважно й мовчки розглядав Торіна, ніби він був тарганом, так себе принаймні відчув Торін.

— Знаєш, усьому є межа, навіть для твоєї нескінченної брехні. Мене нудить від тебе. Вже минуло два дні, а я досі уявляю, як ти стогнеш від того, що трахаєш того омегу. Ти думаєш, що можеш сказати таку банальність, і я тебе пробачу? — спитав він і, не дочекавшись відповіді, відчинив дверцята автомобіля. 

— Прощавай. І молись, щоб ми більше ніколи не зустрілися.

Стук дверцят. Звук запалювання. І більше нічого. Коли Ріан поїхав, Торін перестав існувати.

***

Пізно вночі водій таксі допоміг альфі дістатися до будинку, де він все ще жив, хоч конкурс і скінчився. Членам журі давали більше часу, щоб знайти собі житло. На порозі Торін побачив Метью, в руках він тримав середніх розмірів коробку.

Ще вранці Гарі знайшов для Метью всю інфу про Торіна, і альфа сильно здивувався та й зрадів тому, якої величини птаха йому пощастило відтрахати.

Хоча їхнє становище було однаковим, вся різниця в тому, що Метью був богом моря, а Торін царював на суші. Дізнавшись про Торіна все, йому захотілося ще раз побачити цього приголомшливого альфу, що вже встиг досить добре влаштуватися в його серці.

Тільки Торін міцно притиснувся до Метью як темрява заховавши їх під своєю ковдрою дала їм насолодитися одним одним хоча б на мить адже по переду їх чекав підйом аж на другий поверх.

Не зовсім памʼятаючи як вони опинилися в ліжку, але по уривкам спогадів бачили що весь їх одяг вони розкидували по всюди.

— До речі, я довідався, хто ти, — сказав Метью, закуривши сигарету.

— І що?- посміхаючись дивлячись йому в очі запитав Торін.

— Нічого, але тепер тобі не в текти від мене.

— Нібито я збирався. Не переживай якщо я виживу то сам тебе знайду,- проговорив Торін і забравши сигарету глибоко втягнувши дим потушив недопалок почав немов він вмирає від спраги справді випивати з рота Метью все життя.

Тільки рано в ранці попрощавшись Торін здавши будинок поїхав до Шона щоб разом полетіти до США.

Тим часом Метью, піднявшись на корабель, був у неймовірно піднесеному настрої.

Побачивши свого друга таким, Гарі пожартував:

— Ну що, попрощався зі свої альфою, Ромео?

—Так. Мені тепер боляче сідати, але коли тебе трахають у зад, це теж круто. Жаль, що так довго мені не попадався такий гарячий альфа як Торін.

— Я тебе попереджав що за такі розмови на тебе чекає, тож до острова навіть не говори зі мною, — сказав Гарі і швидко пішов уперед.

— Гей, ти ж мій друг, — закричав Метью і побіг за ним.

Минуло 4 роки.

Дві тисячі сто четвертий рік. З дня кінця війни минуло два дні.

Ріан стояв на кораблі і, дивлячись на синій океан попереду, не вірив, що незабаром він опиниться у рідному США.

Тільки коли через пару днів на їхній корабель напали пірати і в кінці бою весь екіпаж і всі інші пасажири, окрім гарних омег, виявилися бранцями, Ріан прокляв ту хвилину, коли вже вирішив, що ось-ось буде вдома.

— Які люди, Ріан, невже це ти? — навіть не думаючи що він зможе запамʼятати цей голос омега, не підводячи голови, продовжив мовчати.

— Не знаєш, чому я такий щасливчик?

— Будь ти проклятий, - прошипів Ріан і нарешті зустрівся з цим надокучливим поглядом, який пронизував його потилицю незнайомця.

— А ти сміливий, — посміхнувся Метью. — У мою каюту його і по годуйте.

За тиждень у морі.

Метью підійшов до Ріана, коли той сидів на стільці і малював.

— Гарно.

Омега, зіжмакавши малюнок, викинув його в море:

— Чого тобі? — Ріан був зухвалий, бо ніколи не вмів думати як його грубий стиль розмови може вплинути на життя. Але Метью, тільки засміявшись, нахилився, і якомога тихіше почав розповідати йому, що насправді сталося з Торіном.

Але дарма Метью це затіяв. Альфа ж розраховував на те, що Ріан закричить і почне смішно лаятись або проклинати його, але ні, і тут ця маленька тварюка вчинила по-своєму. Ріан знепритомнів. А ще за годину в нього почався жар. За словами лікаря, це все від сильного емоційного потрясіння.

«Блять, називається, повеселився», — подумав Метью і пішов перевірити, коли вони припливуть у Чикаго.

Ще через кілька днів коли їх корабель пришвартувався у порту Чикаго Метью звʼязався з Торіном по телефону.