Раді Вас бачити!

Вже сидячи в машині, вони просто мовчали і не знали, що сказати. З тієї фатальної ночі минуло чотири роки, але рана від зради все ще сильно кровоточила, причому в обох.

Щоправда, Торін, який гадки не мав, що Ріан дізнався правду, нервував набагато сильніше.

Ріан чув, що до болю звикають, так принаймні він заспокоював себе, але поки що це взагалі не працювало. І біль, пульсуючи як серце, став центром всього його організму, тепер тільки він розносить кров по всьому тілу. І без нього він не виживе.

Тільки наступної ночі, прибувши в Чикаго і поселивши Ріана у своєму будинку, Торін, так і не заснувши до ранку, ніяк не міг придумати, як йому почати розмову з Ріаном.

Вранці Ріан побажав снідати на балконі, а Торін, правильно зрозумівши його натяк на те, що омега явно не хоче говорити з ним, пішов з дому на цілий день.

Спостерігаючи з балкона, як Торін сів у машину, Ріан так хотів крикнути альфі, щоб той зупинився, що помітив, наскільки сильно стиснув склянку, тільки коли той, не витримавши тиску, розколовся на шматки.

Пролунав рев мотора, і час було вже втрачено. Кров забруднила скатертину, а Ріан не розумів, чому так і не зміг видати жодного звуку.

Пізно вночі Ріан здригнувся і розплющив очі, на годиннику була година ночі. Виглянувши в коридор, він побачив, як Торін піднімається сходами. Швидко прикривши двері, омега вдав, що спить.

Альфа ж, тихо увійшовши до кімнати, підійшов до його ліжка і погладив омегу по голові.

Ріану хотілося схопити його за руку, але він злякався своїх почуттів, які мов морська хвиля піднявшись у його душі, ледь не затопили його повністю. І поки Ріан згадував, як дихати, Торін тихо вийшов.

— Поганий боягуз, — прошепотів Ріан і, підійшовши до дзеркала, щосили дав собі ляпас. Біль обпалив щоку, і Ріан відчув, як його страх відпустив.

Занадто багато часу вони втратили на всяку нісенітницю, Ріан, швидко вийшовши в коридор, почув, як попереду тихо рипнули двері.

Постоявши під дверима кілька хвилин, Ріан почув, як затих звук води. Акуратно відчинивши двері, омега побачив кімнату, повністю занурену у морок.

Оскільки омега жодного разу не був у спальні альфи, його план проникнути до нього в ліжко абсолютно безшумно провалився з тріском, у прямому сенсі цього слова, тому що, йдучи до ліжка, яке він бачив дуже невиразно, Ріан спіткнувся об ніжку столика і впав на підлогу.

Тут же спалахнуло світло, і стривожений Торін запитав:

— Ріан, ти не забився?

— О, ти мене нарешті перестав ігнорувати? — запитанням на запитання відповів омега.

Торін посміхнувся:

— Ну, якщо ти огризаєшься, то з тобою все добре. То про що ти хотів поговорити?

Всі чотири роки думаючи що Торін загинув Ріан не знав, що йому відповісти, і найголовніше, він абсолютно не хотів думати навіть про те, що на них чекає завтра. Тому омега просто поцілував Торіна, і той, зрозумівши його без слів, узяв Ріана на руки та відніс на ліжко. Іноді слова абсолютно зайві.

Місто Чикаго. Вечір від'їзду Торіна.

Коли Трей від Шона дізнався, що у Торіна несподівано виникли термінові справи, він, звичайно, трохи засмутився, але розповів Кейліну, що вони чекатимуть на приїзд його брата вдвох, який якраз має припливти на кораблі з Кіото за годину. Вони вирішили піти пішки, щоб зустріти омегу, ще не здогадуючись, який сюрприз їм приготував молодший брат Трея.

Гуляючи алеями, міцно тримаючи Трея за руку, вони неквапом наближалися до пристані. Милуючись вогнями і відчуваючи тепло, що йде від Трея, Кейлін відчував, мабуть, уперше щось схоже на щастя.

Він завжди сміявся з Вільгельма, коли той казав, що щасливий, просто тримаючи Кевіна за руку. А зараз він відчуває те саме.

Дивно... стільки часу насміхатися з людей та їхніх почуттів, а потім самому потрапити в шкуру цих невдах і так само безглуздо закохатися без пам'яті.

Але також Кейлін зрозумів, що навіть якби зміг уникнути зустрічі з Треєм, він би все зробив так само, тому що він вірив: тієї ночі, коли вони зустрілися, саме доля пов'язала їх червоною ниткою.

Ще за годину Трей подивився на годинник і сказав:

— Нам вже час. Давай швидше.

Незабаром вони підійшли до пристані, і Кейлін уперше побачив, як Трей просто злякався.

До них наближалося двоє: омега з животом, що явно округлився, і альфа.

Напевно, вперше на власні очі побачивши, що означає вираз «завмерти на місці», Кейлін, помахавши рукою перед обличчям альфи, покликав:

— Гей, Трей, ти тут? Не лякай мене, зрозумівши, що його альфа явно не в собі, сильно вщипнув його за руку.

— Трей, - це вже несміливо промовив Джин, але все ж таки близько підходити до старшого брата так і не наважився.

Звернувши увагу на те, що омега, на відміну від свого старшого брата, який був блондином і цей колір робив його неймовірно сексуальним, мав не менш красивий, чорний, як воронове крило, колір волосся, Кейлін, затамувавши подих, почав чекати подальшого розвитку. Люди були дивовижні, і, мабуть, Кейлін ніколи не втомиться спостерігати за ними.

Джин же, який не зміг навіть підняти погляду на брата, тільки міцніше стиснув руку свого альфи. Омега пам'ятав, як його здобутками пишався Трей, і те, як він мріяв побачити його на великій сцені театру в ролі Жизель чи Кармен. Але замість цих ролей Джин обрав бути татом.

І, мабуть, уперше в житті Джин не знав, як йому заговорити з Треєм, адже тепер йому точно не буде вибачення. Так він думав. І ще не знав, як сильно помиляється.

Звичайно, Трей був дуже злий і розчарований, але щоб він зненавидів свого молодшого брата, Джин мав би вирізати принаймні хоча б одне село. І його вагітність точно не була досить вагомим приводом для ненависті.

Але про це Трей все ж таки вирішив повідомити пізніше. Холодно привітавшись із обома, Трей, взявши за руку Кейліна, пішов уперед, так і не озирнувшись.

— Чорт, я їх уб'ю обох, якщо ми не підемо звідси негайно, - сказав Трей, і Кейлін практично побіг уперед, що що , але смерть тих двох була явно зайвою, вечір і так був по-своєму прекрасним.

Пізніше Кейліну все ж таки вдалося заспокоїти свого альфу, і він, постукавши в номер Джина, покликав їх обох на вечерю в ресторані. У їхньому випадку вечеря в людному місці саме те, що потрібно.

Але навіть з урахуванням цього, коли пізніше вони вчотирьох зайшли в ресторан і альфа Джина щось сказав Трею, все ж таки сів від нього подалі. "І правильно, а то чим чорт не жартує", - весело хмикнув Кейлін.

Відвівши омегу брата убік, Джин, подивившись Кейліну в очі, прошепотів:

— Така шльондра, як ти, не повинна бути поряд із моїм братом.

Відповідь Кейліна не змусила себе чекати:

— Від шльондри чую. — Хто його знає, чим закінчився їхній зоровий поєдинок, якби не втрутився альфа Джина. Він просто поклав руку на плече омеги і відвів убік.

Весь цей вечір був такий кумедний, що Кейлін насолоджувався ним, як захоплюючим фільмом, і пильно стежив, щоб не пропустити жоден сюжетний твіст. І навіть їхня «мила розмова» з Джином була тільки ще одним приємним бонусом. Пізніше вони обов'язково продовжать його.

— Я Кейлін, - сказав вампір і, простягши альфі руку, додав: - Дякую, що втрутився, і не хвилюйся, він тебе відразу ж і при свідках не вбиватиме.

— Дерек, - представився альфа, - нізащо не скажу, що ти мене заспокоїв. Але дякую.

— Загалом я вас обох чудово чую. Кейлін, що означає при свідках? Думаєш, я накинуся на майбутнього батька моєї племінниці чи племінника? — тон Трея міг би налякати Кейліна, якби він, навпаки, не заводив його.

Щоб роздратувати апетит Трея, Кейлін непомітно поклав руку під стіл і, сильно стиснувши його член, почав дрочити.

Прибравши руку, Трей з докором глянув на Кейліна. Але побачивши в його очах само той самий блиск, який з'являвся, коли омега хотів, щоб він віддер його особливо грубо, Трей навіть не зміг підібрати необхідні слова, щоб Кейлін хоч трохи дотримувався рамок пристойності.

Цей беззвучний діалог і метушня під столом не залишилися непоміченими, і Джин, переглянувшись з Дереком, висловив у своєму погляді цілковите здивування вибором Трея, бо омега брата йому не просто не сподобався, він його вже ненавидів.

Така зухвала поведінка Кейліна дратувала, і Джин був неприємно вражений. Але нічого, дуже скоро він покаже місце цій шльондрі.

Дерек, відчувши, що Джин потребує заспокоєння, теж під столом міцно стиснув його руку. Дві пари і два різні підходи, одному омезі постійно потрібно лапати свого альфу і провокувати, змушувати того згоряти від бажання негайно кидатися на свою омегу, іншому альфі просто досить нагадувати, що він завжди поряд.

Так, стоп, а дитинку їм принесла лелека? Так що обидві пари абсолютно не святі, просто одні відкрито демонструють свою зневагу до норм пристойності, але це робить тільки омега, вірніше вампір, який прожив кілька сотень років, і йому просто насрати на всю цю нісенітницю, на яку тупі люди витрачають більшу частину свого життя. А друга пара грає в ту ж гру, що й решта. Всі люди дійсно однакові.

Під час вечері обидві пари зображали ввічливість, вона, немов пісок, мерзотно поскрипувала на зубах, і, щипаючи очі всім присутнім, отруювала цю чортову вечерю, ідея якої вже була програшем, як тільки Трей побачив свого брата в супроводі альфи.

Але все завжди має свій кінець, звичайно, ця фраза до простої вечері не застосовується, але все ж таки коли офіціант приніс рахунок, всі четверо зітхнули з якимось немислимим полегшенням, зрозуміло, не одночасно, інакше це виглядало б дуже дивно і вся їхня гра в «ввічливість» була б абсолютно марною.

Але так чи інакше вечір закінчився без жертв, і це найголовніше. Повідомивши Джину, що завтра вони разом їдуть додому, Трей побажав їм на добраніч.

Як тільки вони з Кейліном увійшли в номер, Трей жбурнув Кейліна на ліжко:

— Ну що, почнемо з того, що ти витворював у ресторані?

Кейлін поклав руку на його груди і, відчувши, як сильно б'ється його серце, спитав:

— Якщо тобі треба зняти стрес, то я думаю, що нам варто почати відразу ж з основної страви. Може, шістдесят дев'ять?

— Як скажеш, крихітко, - посміхнувся Трей і почав стягувати з Кейліна його вузькі джинси.

Трей всю ніч не дозволяв Кейліну хоч заїкнутися про те, що їм треба рано виїхати, хоча омегу така ненаситність альфи тільки тішила. Так що наступного дня вони виїхали близько дванадцятої години дня, так що в Елджін вони приїхали близько сьомої вечора. 

Швидко попрощавшись із Треєм, Дереком і Джином, Кейлін звернувся у кажана і полетів у Рокфорд.

Оскільки Ліам знав, що Кейлін продовжуватиме уникати їхнього суспільства, в останню зустріч дав чіткі інструкції про секретне місце збору. Кейлін, прилітаючи в Рокфорд на полювання, завжди дотримувався двох правил: триматися подалі від контактів, які могли б виказати запах Трея, і в останній день полювання омега приходив у бар «У Дюка», в якому очікував зустрічі з Томасом або самим Ліамом. Але, як завжди, коли їхня сім'я надовго розділялася в місцях зустрічей, на нього чекав саме Денієл.

Ще дуже давно Денієл вбив собі в голову, що Кейлін належить тільки йому, хоча сам Кейлін був проти такої перспективи і все своє життя бився з Денієлом за право самому вибирати свій шлях. Але Денієл не тільки старший брат, він ще й дуже сильний і часто виявляв свою жорстокість, щоб продемонструвати перевагу.

Коли Кейлін через три дні, нарешті, прийшов у бар «У Дюка», він зовсім не здивувався, коли за годину почув терпкий запах коньяку з лимоном. Він знав, що це його брат. Він так сподівався, що вони зустрінуться набагато пізніше, але якщо він тут, то це неспроста.

— Привіт, ти змінив тіло? — спитав Денієл і, підсівши до омеги, грубо схопив його. — Ти завжди був привабливим, але зараз просто вище за всякі похвали.

Кейлін хотів, як завжди, послати його, особливо після подібних промов, але, побачивши, як Денієл одним ковтком випив його віскі і все одно тремтить, придивився до нього уважніше. Звичайно, саме при спілкуванні з Кейліном усередині Деніела прокидався агресор, але якщо забути про їхні непрості стосунки, у всьому іншому Денієл завжди був зосередженням спокою. Кейлін не міг не визнати цього, тому був здивований незвичною поведінкою брата.

— Що трапилося?

Відвівши Кейліна за найдальший столик, альфа попросив пляшку віскі. Коли офіціант приніс випивку, Денієл, відкривши пляшку, тут же присмоктався до неї. — Наш клан знищено. Вижили тільки я, Ліам і Томас, але лікар не може точно відповісти, чи вдасться їм отямитися.

Кейлін завжди ненавидів свого батька, а з усієї цієї зграї любив тільки Томаса, Джейкоба і Вільгельма, але зараз йому вдруге в житті стало по-справжньому страшно. Шанс мати з Денієлом нормальні сімейні стосунки він давно втратив. Жорстокість — так, але точно не дружба. Забравши пляшку з рук Денієла, омега зробив ковток: — Розповідай.

Діставши сигарету і запаливши, Денієл заговорив. Його голос був дуже тихим і напруженим. Кейліну здалося, що цей так ненависний йому агресор ледве стримується, щоб не заплакати. — П'ять днів тому ми вирішили зібратися з кланом Грос і полювати. Ми приїхали до міста Вокіган та оселилися в готелі «Лілії». Жаль, що ми пізно дізналися, що саме того дня мисливці теж вирішили відпочити там. Я не пам'ятаю, як спустився довжелезними сходами, але коли опинився внизу, побачив на підлозі кілька десятків трупів.

Потім було безліч подробиць цього кривавого побоїща, і Кейлін, закрившись від цієї інформації, майже не слухав альфу. А коли той надовго замовк, Кейлін не квапив його. Він був досвідченим вампіром, проте відчув, як його руки почали тремтіти.

Омега потягнувся до пачки сигарет і, підпаливши одну, глибоко затягнувся. Далі Денієл знову продовжив говорити: — Я досі не розумію, як ми не почули початок цієї битви. Мене вразив один альфа та омега, судячи з того, як вони билися, закриваючи один одного від ударів, вони давно працювали в парі, і, напевно, їх пов'язувала не просто дружба. Я кілька разів зіткнувся з ними і встиг почути їхні запахи, перш ніж омега встиг вистрілити в Саймона. Якби він не закрив мене, я був би трупом. — То чим вони пахли? — спитав Кейлін. — Альфа пах гранатом, а омега ожиною. Я на все життя запам'ятав, як пахнуть ці вороги, і ти теж, тому що вони стріляли в Стівена і Томаса, і доки я не відріжу їхні голови, ніхто з вампірів не повинен стояти осторонь.

Закуривши ще одну сигарету, Денієл розповів, що знайшов новий будинок у Чикаго, саме в ньому зараз Ліам і Томас намагаються вижити. — Начебто все, чорт, як я втомився, — сказав Денієл. Відчувши, що настрій альфи змінився, Кейлін хотів обережно відступити: — Тобі потрібно поспати.

Деніел раптом уважно подивився на нього і сказав: — Потім. Я зараз хочу, щоб ти був поруч, поки ти не почав знову бігати за іншими. Навіть будучи в Спрінгфілді, я чув про твої пригоди. Коли ти вгамуєшся вже? — Денієле, давай не зараз. Як ти можеш розповісти мені про загибель нашої родини, а наступної хвилини поводитися так?

Денієл зірвав омегу з високого барного стільця і, потягнувши на вулицю, прошипів: — Запам'ятай, мною ніколи не командуватиме такий, як ти, зрозумів? — Іди геть, — відповів Кейлін і відразу поплатився, тому що в наступну хвилину він лежав на землі, отримуючи удари. Від сильного болю він практично оглух. — Ну що, тобі додати? — спитав Денієл і, піднявши Кейліна, подивився йому у вічі: — Скажи мені, що ти тільки мій і хочеш підкоритися. — Здохни, виродку, — прошепотів Кейлін і трохи зігнувся, розуміючи, що зараз Денієл вдарить його, але минула хвилина, і удару не було. Поглянувши на альфу, Кейлін зблід. Денієл посміхався. Остання така посмішка закінчилася тортурами сріблом.

Наступної хвилини Денієл потягнув його в готель «Фуксія». — Нам один люкс. Хочу велику ванну, — сказав він адміністратору.

Увійшовши в номер, Денієл кинув Кейліна на величезне двоспальне ліжко. Почавши роздягатися, альфа зняв кобуру з двома пістолетами, мачете та мішечок зі срібними голками. — Лукас, до речі, як тебе тепер звати? — Кейлін, — відповів омега і, побачивши, що альфі залишилося зняти тільки нижню білизну, відвернувся.

Денієл посміхнувся і, схопивши Кейліна за підборіддя, сказав: — Треба ж, яке солодке в тебе ім'я. А тепер поводься чемно. — Бачачи, що Кейлін не збирається здаватися, Денієл запитав: — Чому ти змушуєш мене брати тебе силою? Але Кейлін, посміхнувшись, сказав: — Я знову втечу, напишу Вільгельму, що спілкуватимуся з Томасом і Ліамом через нього.

Даремно він це сказав. Після того, як змінився в обличчі Денієл, омега все зрозумів, але було надто пізно. Кейлін немов опинився в місці, де всі звуки світу знаходять свій кінець. Омега, оглухнувши від ударів у голову, відчував відлік часу. Але, на жаль, непритомність була останнім подарунком.

Зрозумівши, що омега знепритомнів, Денієл привів його до тями і сказав: — Ми зупинилися на тому, що ти сказав, що напишеш Вільгельму. Так от, він зараз дуже зайнятий, не смій його турбувати. І ще — це твій улюблений захисник убив Джека? — запитав Денієл, тиснучи на нього. — Не скажу! Будь ти проклятий! — закричав Кейлін.

Знову вдаривши омегу, альфа продовжив допит. Потім знову почалася серія ударів. Кейлін, розчинившись в агонії жаху і болю, не міг знайти вихід. Ще через два дні Денієл залишив Кейліна у спокої, ненадовго. Поки омега був у ванній, альфа підійшов ззаду: — Зараз слухай уважно, бо я віддаю тобі наказ від імені Ліама. Ти повинен знайти тих альфу і омегу. Тобі нагадати, чим вони пахнуть? — Не треба, а тепер ти може вийдеш уже з ванної чи хоча б навчися стукати в двері? — прошепотів Кейлін, готуючись до нових ударів. — Не можу насититись тобою, — проговорив Денієл. — Ні, Денієле, не смій чіпати мене, — промовив Кейлін і, взявши в руку важку попільничку, приготувався до оборони. — Чесно, Кейлін, тобі точно треба до психіатра. А то твої спроби опору мене вже дістали, — зі своєю незмінною посмішкою проговорив Денієл і зробив крок уперед.

Ще через кілька днів, коли Денієл нарешті полетів теж шукати ту пару мисливців, Кейлін, ще випивши пару людей до суха, щоб прибрати зі свого тіла всю цю гидоту, приїхав додому. 

Тільки побачивши будинок Трея, він одразу ж подумав:

— Я в дома.

Але підходячи до будинку, він ще не знав, що знаходиться тільки на початку другого кола пекла, а їх, якщо це правда, дев'ять.

Відчинивши двері, Кейлін упав навколішки, відчувши сильний запах граната та ожини. Тепер він знав, що відчай пахне саме так.

Обережно вийшовши назовні, він сховався на ганку. Йому потрібно прийти до тями. Адже неважливо, ким приходились ці мисливці Трею, головне тепер не допустити, щоб Денієл та інші знайшли їх.

Зачекавши кілька хвилин, омега зайшов у будинок. Підходячи до кухні, він почув сміх.

Коли Трей побачив Кейліна, він одразу міцно обійняв його і представив двом надзвичайно красивим людям:

— Батьку, тату, ось мій омега Кейлін Найт.

— Приємно познайомитись, - сказав Кейлін і провалився в так зараз необхідну темряву. Адже краще спускатись у пекло з новими силами. Хіба ні?