Раді Вас бачити!

Минув тиждень.

Одужавши, Торін уже хотів їхати до Сеймура і Ріана в гості, як раптом пролунав стукіт у двері. Відкривши їх, альфа побачив кур'єра з величезним букетом жасмину.

— Вам доставка, — сказав хлопець.

Повернувшись до кімнати, Торін взяв прикріплену до букета записку і почав читати:

«Сподіваюся, ти вже достатньо здоровий, щоб сьогодні ввечері потанцювати з моїм сином на вечірці на честь його дня народження? До обіду ми будемо на ринку, але ввечері рівно о восьмій я чекаю тебе у нас вдома. П.С. Не дзвони і не дякуй, а то Ріан зможе почути, що я говорю з тобою. Якщо він дізнається, що я сам тобі все розповів, то вб'є мене».

Подивившись на кількість повідомлень з адресами студій, які Торін навіть не відкривав, він набрав Шона.

— Вітаю! Я зараз швидко подивлюся ті студії, що ти вже знайшов, але у нас є лише три-чотири години, щоб усе встигнути. Сьогодні у Ріана день народження, тож відправ людей за феєрверками, мені потрібно п'ятдесят штук.

— Буде зроблено. Я поки що надішлю тобі ще три адреси.

— Добре, потім зателефоную.

Коли до початку вечірки залишилося менше години, сюрприз для Ріана був готовий. 

Стоячи біля дверей квартири поряд із Шоном, Торін уже відчував, як засвітиться від радості обличчя Ріана, коли після вечері він відвезе його на пляж і покаже подарунок. Хоча кого він обманює — будь-яка омега б закричала б від захоплення, але цей нахабний засранець абсолютно інший. Що ж, незабаром він усе побачить сам.

Відчинив йому двері Сеймур. І його посмішка, як завжди, зробила його обличчя ще красивішим. Дивлячись на нього, Торін теж не міг не посміхнутися у відповідь.

— Привіт, — сказав Торін і, простягнувши величезний букет троянд, обійняв Сеймура. Шон просто привітався. Омега здивовано подивився на них і на величезні пакети і, подякувавши, запитав:

— Ви нічого не переплутали? День народження не в мене, а в Ріана. І найголовніше — він не так багато їсть. Ви що, вирішили нагодувати всіх моїх сусідів?

— Спершу відповім на перше запитання. Прекрасні квіти — моєму улюбленому тестю. Ріану я покажу подарунок пізніше, якщо ти мені допоможеш умовити його поїхати в одне місце. А щодо твоїх сусідів, то мені не шкода — потім можеш або їх почастувати, або віддати кому захочеш. Або все викинути.

— Яка щедрість. Гаразд, з тобою все ясно, і дякую за комплімент. За Ріана можеш не хвилюватися: якщо знадобиться, я зв'яжу його, але він точно поїде. Мені вже самому дуже цікаво глянути на його подарунок.

— Сеймуре, ти починаєш лякати мене, — посміхнувся Торін.

— Вже пізно, — сказав Сеймур і пропустив їх усередину. — Ріане, привітай гостей! — гукнув Сеймур і повів двох альф із величезними пакетами на кухню.

Почувши голос тата, Ріан вийшов із кімнати і так і завмер у дверях кухні: кого-кого, а Торіна він не очікував побачити, та ще й якогось незнайомого типа на додачу.

— Привіт, Торіне, — сухо привітався Ріан. Він був дуже радий бачити альфу, але не був готовий попрощатися зі своєю маскою «норовливого засранця» — нічого не вдієш, адже в ній йому дуже затишно.

— З Днем Народження! — сказав Торін. Підійшовши до нього ближче, додав: 

— Подарунок отримаєш опівночі. Твій тато сказав, що ти народився рівно о дванадцятій ночі. І не дарма, бо ти справжнє чортенятко.

— Торін компліменти явно не твоє,- проговорив Ріан і додав:

— До речі я ж казав, що мені не потрібні твої подарунки.

— Ріане, живо за стіл, сваритися будете потім. Торіне, сідай ось тут, — і Сеймур вказав на місце поряд із сином.

— Ну, дякую тобі, тату, — невдоволено протягнув Ріан.

— Все, Ріане, більше ні слова. Ти хоч і іменинник, але я не хочу, щоб ти поводився як хам з моїм другом.

— Вибач, тату, — буркнув омега і під столом штовхнув Торіна по нозі. Альфа, тільки посміхнувшись, сказав:

— Сеймур, чи можна мені велику порцію свинини з локшиною в кисло-солодкому соусі?

— Звичайно. Ще питаєш! — сказав Сеймур і поклав йому стільки їжі, наче альфа не їв щонайменше тиждень.

Поки Торін разом з іншими жваво про щось балакав, Ріан дивився на нього і не міг зрозуміти своїх почуттів. Він точно знав, що Торін йому подобається, але звідкись бралася та агресивність і якесь дуже дивне передчуття того, що цей альфа не принесе в їхнє життя нічого доброго. Це якраз і не дозволяло йому слідувати за цією людиною і повністю довіритися їй. Ось цього він зовсім не розумів, і на це питання йому теж ніхто не дасть відповіді, навіть його улюблений тато.

Вирішивши, що зі своїми почуттями він розбереться потім, Ріан теж почав їсти — вірніше сказати, заїдати стрес. 

Після вечері Сеймур приніс свою колекцію дисків, і вони влаштували імпровізовані танці. За словами Сеймура, це було не лише корисне заняття, а ще й приємне. Але Ріан його старань не оцінив: як тільки заграла музика, він пішов у свою кімнату.

Зустрівшись поглядом з Торіном, Сеймур лише м'яко посміхнувся:

— Не переймайся.

— І не подумаю, — сказав Торін і почав спостерігати за їхнім танцем.

Пізніше, коли до півночі залишилася лише година, Торін сказав, що їм час їхати подивитися подарунки для Ріана. 

Діставшись до пляжу, Торін зав'язав очі Ріану і повів його, тримаючи за руку. Шон так само вчинив і з Сеймуром.

Підійшовши до будинку з величезним панорамним вікном, з якого було видно море, Торін зняв із обличчя Ріана пов'язку і сказав:

— Дивись. Ось твій подарунок.

Як тільки Ріан розплющив очі, він не повірив їм і навіть спробував знову закрити їх, злякавшись, що все це сон. Торін посміхнувся: всі його старання Ріан оцінив гідно, і його реакція була прекрасним тому підтвердженням.

— Це ж будинок? Навіщо? — вигукнув Ріан.

— Може, спочатку зайдемо всередину? — запитав Торін.

Коли вони так і вчинили, Ріан і зовсім, як то кажуть, випав в осад. Усередині будинок виявився ще кращим, ще не реальнішим. 

У будинку було три кімнати та величезна тераса з гойдалкою, вид з якої відкривався на великий сад. Усі стіни в будинку були білого кольору, а підлога всюди була дерев'яною. Але саме ця простота та елегантність була головною окрасою оселі.

Заворожено розглядаючи все це, Ріан не міг повірити, що йому так просто подарували цілий будинок. У свої вісімнадцять про особисту студію він міг лише мріяти, а тут — його найпотаємніше бажання здійснив той, кого він боїться і хоче ще сильніше, ніж виграти конкурс і стати «золотою повією».

— Все, хлопці, вже майже опівночі, ходімо швидше на вулицю — настав час другого подарунка, — сказав Торін і поспішив назовні.

Коли вони знову зав'язали двом омегам очі, Шон витяг із сумки феєрверки, і вони приготувалися підпалити їх.

— На рахунок три можете знімати пов'язки, але не раніше.

Торін запалив сірник і почав рахувати. Почувши «три», Ріан та Сеймур зняли пов'язки. А десь високо у нічному небі вибухали десятки вогнів і падаючи в море, вирушали до свого раю. Адже має існувати місце, де жоден вогник не вмирає, а проживає ще сотні років, які перетворюються на вічність.

По обличчю Ріана текли сльози, і він не міг їх зупинити. Такий величезний та прекрасний феєрверк він бачив лише раз — тоді його батько та дідусь були ще живі. Милуючись тим як Ріан заворожено дивиться в небо і намагається витерти сльози, що течуть з новою силою, Торін тихо підійшов ззаду і міцно обійняв впертого омегу.

— Тобі сподобалися подарунки?

— Так, — відповів Ріан, який просто не міг і не хотів брехати, навіть заради того, щоб якось болючіше зачепити Торіна. — Тільки не думай, що ти купив мене цим.

Торін засміявся:

— Так? Шкода, я вже подумав, що заслужив твій поцілунок.

Ріан різко вирвався з обіймів:

— Обійдешся! — крикнув розгніваний омега.

«І ось знову цей неможливий альфа поспішає, невже він не розуміє, що своїм натиском тільки все псує?» — думав Ріан. Він страшенно збентежився і намагався за допомогою гучного крику приховати це.

— Хоч би в щічку, — попросив Торін і лагідно посміхнувся. Але Ріан пішов до моря. Поглянувши на сина, Сеймур сказав:

— Не хвилюйся, Ріан буде твоїм, просто не поспішай, йому потрібен час.

— Знаю, але дякую, — сказав Торін і міцно обійняв Сеймура. А тепер дозволь мені запросити тебе на вальс,- подав руку Торін.

Коли вони за кружляли у вальсі час ніби зупинився. Бо саме зараз під музику шуму хвиль родилась сімʼя. Хоча один впертий омега ще по інерції намагається протистояти неминучому, а саме своїй долі, яка поки що лагідно посміхається, але навряд треба гнітити жінок.

Пізніше, повернувшись додому, Ріан, навіть заплющивши очі, бачив перед собою усміхненого Торіна. Саме його посмішка стала найкращим подарунком, але в цьому омега не зізнається навіть під страхом смерті.

Поцілувавши Ріана, що заснув, Сеймур узяв на кухні шматок торта і, зайшовши до себе в спальню, дістав фотографію чоловіка:

— З Днем Народження, любий.