Раді Вас бачити!

Усе має свою ціну. Провівши третій і половину четвертого дня тічки з Треєм замість того, щоб вирушити на полювання і поповнити свої запаси крові, Кейлін відмінно знав, що йому доведеться заплатити.

Прокинувшись уранці, Кейлін подивився в дзеркало і побачив своє відображення: брудно-сіре волосся, не природно-білу з брудно-синюватим відтінком, майже як у мерця, шкіру і червоні очі. Кейлін не здивувався своєму вигляду; колись через недосвідченість він уже втрачав свій звичний людський вигляд, будучи вампіром.

Це принесло багато проблем, але не послужило йому достатнім уроком на майбутнє, і він, знову захопившись людиною, потрапив у халепу. Той альфа не вижив.

Вони не були істинними, але страх того, що його застукають батько або брати, був значно сильнішим за бажання бути з людським альфою.

У той період його проблему вирішив Вільгельм, зараз же Кейлін знав, що ні за що не вб'є Трея, навіть заради порятунку власного життя.

Голод, який він відчував, і ризик бути викритим у його справжньому вигляді — ніщо в порівнянні з тим, що Кейлін відчув би, якби знову змусив Трея мучитися, гадаючи, чому він не прийшов.

Тому, не гаючи часу, Кейлін пішов у ліс, сподіваючись спіймати дичину і повернути свою красиву людську оболонку до вечора.

Але уявивши, що йому доведеться вбити кроликів, білок або інших милих звірів, Кейлін дуже засмутився. Відігнавши ці думки, він пройшов углиб лісу — там, мабуть, усе ж буде більше здобичі.

Звісно, якби він пішов на полювання раніше, не втративши стільки крові, він би скористався своїм умінням кликати звірів, але тепер доведеться полювати по-старому.

Пізніше ввечері, провівши в лісі значно більше часу, ніж збирався, Кейлін уже злякався, що не впорався і знову підвів Трея.

Гірко усміхнувшись своїм невеселим думкам, він зі злості штовхнув дерево, як раптом побачив маленьку дівчинку-омегу.

Не вірячи очам, Кейлін обережно, щоб не злякати своє щастя, зробив крок уперед.

— Не бійся. Ти, мабуть, заблукала? Іди сюди, я допоможу.

Дівчинка кинулася до нього, вже не стримуючи гучних схлипувань. Блукаючи в цьому лісі цілий день, вона страшенно втомилася постійно боятися, і тому сльози, які вона лише нещодавно витерла, хлинули з новою силою.

Обіймаючи омегу, заколисуючи її пильність своїм ніжним голосом, Кейлін усміхнувся: «Жоден, такий милий його серцю кролик, не постраждає».

Наступної миті він зробив те, що мав зробити. Висушивши жертву до дна, із жалем кинув на землю ще живу дівчинку, і вона навіть спробувала повзти.

Ігноруючи гучні благання про порятунок, Кейлін, роздратований тим, що молодий організм так відчайдушно бореться за своє життя, почав кликати вовків.

Незабаром, почувши гарчання зграї, омега прошепотіла:

— Рятуйте… — решту її слів він уже не зміг розчути.

Кейлін, перевернувши омегу і подивившись їй в очі, промовив:

— Дякую тобі, давно я не пив такої смачної крові. — Повернувшись до білого, мов сніг, вовка, Кейлін віддав наказ: — З'їж її.

Тіло з вампірськими укусами йому не потрібне. Звісно, населення не знає про існування вампірів, але мисливці тим і страшні, що невідомо, скільки їх і як вони здобувають інформацію про жертв.

Повернувшись додому, Кейлін ще довго чув благання дитини про порятунок.

Але навряд чи це можна назвати жалем або каяттям, адже якщо він знову опиниться в такому ж становищі, не роздумуючи, уб'є стільки людей, скільки йому знадобиться.

Доброта не нагодує, не одягне і не взує, вона, як набридлива жебрачка, може тільки скиглити, не пропонуючи нічого натомість, і страшенно виводить людину із себе. Вампіра, до речі, теж.

Пересвідчившись, що зовнішність стала колишньою, і роздивившись усе тіло на наявність можливих білих плям, Кейлін одягнув темно-зелений шовковий халат і, нафарбувавшись, вирішив піти до Трея в обхід озера, через ліс, щоб не витрачати даремно сили.

Їх було замало, бо Кейлін усе ще був голодний. Рано вранці він першим ділом вирушить на справжнє полювання.

Підійшовши до будинку Трея, Кейлін побачив його на галявині. Той вправлявся з дерев'яним мечем. Завдяки вампірському зору Кейлін навіть побачив, як крапелька поту стікає по міцних, підтягнутих грудях Трея, і йому одразу ж захотілося простежити її шлях вниз.

Коли Кейлін підійшов ближче, Трей, побачивши його, поклав меч і всміхнувся:

— О, ти сьогодні в одязі. Що б це означало, га?

Трей узяв його на руки і відніс у дім.

Кейлін насолоджувався ніжними дотиками до чола та обличчя, тим, з якою турботою Трей дивився на нього. Провівши рукою по його чолу, яке було холодним і трохи вологим, він почув у його голосі здивування, змішане з турботою:

— Невже ти прийшов до мене, навіть незважаючи на те, що хворий?

— Це дрібниця, під час тічки з омегами таке буває, я б прийшов за будь-яких обставин, — відповів Кейлін і, міцно притиснувшись до нього, спробував перервати небажану розмову.

Відчувши, що Кейлін щось не договорює, Трей усе ж вирішив не тиснути на нього. Йому було прикро усвідомлювати, що переводити стосунки на наступний етап хоче тільки він. Кейліну, як він зрозумів, подобалося з ним проводити час, але своєю душею, почуттями він поки що взагалі ділитися не планує.

«Що ж, гаразд, хай по-твоєму. Я дам тобі більше часу», — подумав Трей, хоча той факт, що Кейлін наплював на своє самопочуття і прийшов до нього, поставив його в глухий кут.

Кейлін, з одного боку, такий розпусний і непередбачуваний, пристрасний і до жаху брехливий — Трей таких бачить наскрізь. З іншого боку, і це стало зрозуміло по його сьогоднішньому вчинку: він прийшов, тому що пообіцяв. Ця обставина і стала спусковим гачком.

Зараз, подивившись на нього такого беззахисного, що тремтить від холоду, попри нестерпну спеку, Трей зовсім не хотів думати про майбутнє.

Трей, трохи розлютившись на себе, наблизився до Кейліна; він бажав знайти в омезі порятунок, а не свою смерть.

Пестячи його, Трей відчував, як Кейлін обхопив його. Альфа розумів: він не зможе нескінченно бути ніжним, бо його внутрішній звір, який відчував запах омеги, бажав зовсім іншого.

Але Трей ігнорував бажання свого звіра і продовжував діяти ніжно, просто вмираючи від цього.

Стогнучи і просячи про щось, Кейлін водночас лякався погляду Трея. Зараз він зрозумів, що програв.

Ніжність і турбота, які він бачив в очах свого альфи, сильний, солодкий запах гречаного меду, який він відчував, перебуваючи поруч із Треєм, — усе це перекреслило його плани раз і назавжди. Просто провести тічку з людським альфою і забути про нього, поки їх не розкрила його сім'я, було тепер неможливо.

Тепер він уже в ньому загруз повністю. Любов наполовину з хіттю тримає дуже міцно.

Знову нахилившись до нього, Трей міцніше взяв його за стегна. Кейлін знову похітливо застогнав, благаючи брати його, а потім перестав рухатися, важко дихаючи.

Трей, поцілувавши його, неохоче покинув таке тепле місце. Незабаром повернувшись із мискою гарячої води і ганчіркою, він обтер тіло Кейліна і, накривши ковдрою, сказав:

— Все, спи, тобі потрібно набратися сил.

Намагаючись вгамувати серце, гуркіт якого, мабуть, чув і Трей, Кейлін насилу вимовив:

— Дякую, я ще не хочу, може, просто поговоримо? Я знаю, що ти цього хочеш.

Ущипнувши його за щічку, Кейлін сказав:

— Який ти кмітливий. Так, я хочу з тобою поговорити, точніше запитати. Батьки вже приїхали? Ти не зможеш провести завтрашній день зі мною? Я б тебе полікував.

— Пробач, але в нас виникли справи, я їду з ними і повернуся приблизно через тиждень. Якраз заради цього я і прийшов, щоб ти знову не по навигадував собі всякого.

— Хочеш сказати, що ти ризикнув своїм здоров'ям через такого ревнивого дурня, як я? — усміхнувся Трей.

— Зауваж, я цього не казав.

— Я дуже радий, що ти прийшов. І ще, може, вам потрібна допомога? Я б міг поїхати з вами або відправити слуг.

— Ні, дякую, — Кейлін і сам зрозумів, що відповів надто грубо, тому додав: — Пробач, я звик вирішувати свої проблеми самостійно.

— Нічого страшного, — сказав Трей. Він теж не зміг обдурити Кейліна, який відчув його біль.

— Уже трохи пізно, тому закривай очі, а вранці мої слуги віднесуть тебе в паланкіні. І, до речі, незабаром повернеться мій брат. Він приїде одразу до Чикаго наглядати за тим, як проходить ремонт мого борделю, тож ми туди поїдемо, як тільки ти повернешся, — сказав Трей і, поцілувавши, додав: — Ось і все, що я хотів тобі сказати. На добраніч.

— Гей, зачекай, вивалив на слабкого і хворого омегу стільки інформації, та ще й про знайомство з братом, і спати, так?

Розсміявшись від того, як занервував Кейлін, Трей сказав:

— Не треба так нервувати. Мій брат чудовий, ти зрозумієш це, як тільки побачиш його.

Кейлін незабаром облишив спроби сперечатися, коли Трей навалився на нього всією вагою.

— Мені страшно…

Заглушивши його слова поцілунком, Трей сказав:

— Не переживай, усе буде добре.

— Гаразд, сподіваюся, ти правий, — сказав Кейлін і заплющив очі, кутаючись у ковдру.