Раді Вас бачити!

Минуло два тижні.

У кімнаті було душно. Адріан послабив краватку. Поглянувши на фотографію, з якої йому посміхалися двоє омег, він зім'яв її і, кинувши в попільничку, підпалив. Решту фотографій він поклав назад у конверт і закурив.

Слухаючи доповідь Моргана, Адріан на мить завмер, дізнавшись, що Торіна поранили два тижні тому. Засміявшись, він запитав:

— І хто його поранив?

— Люди з банди: «Кюген».

— Навіть так? — здивувався Адріан. — Я думав, що їхній лідер не прохідно тупий, але він здивував мене і навіть зміг напасти на «Воронів». Але ти йому скажи, щоб він не перестарався. Я не хочу, щоб Торін здох раніше, ніж закінчиться наш з ним договір про ненапад. Просто зроби так, щоб за ці півтора місяці він та всі його «Ворони» відчули, що в їхньому житті почалася чорна смуга. Також не забувай стежити за його повіями — і пізніше можеш сказати хлопцям, що я їм приготував два милих подарунки.

— Так, бос, — сказав Морган.

А Адріан затягнувся димом:

— Накажи приготувати машину. Через десять хвилин я спущусь униз, і ми поїдемо відвідати пораненого.

— Добре, — сказав помічник і вийшов із кабінету.

«Незабаром я знищу тебе», — подумав Адріан, уявляючи, яким буде обличчя Торіна, коли він кине йому під ноги тіла двох його прекрасних омег.

Вже довгі три роки від дня смерті Деніела Адріан мріяв знищити Торіна. Він так сильно хотів власноруч вирвати його серце, що не помітив, як його власне життя перетворилося на в'язницю. Альфа настільки сильно закрився в самому собі, у своєму горі, що не помітив, як мета помститися зробила його своїм рабом, і він перестав бути людиною.

Але нічого — вже скоро. Скоро ті три роки, про які батько Пола просив їх двох не розпочинати війну, минуть, і він нарешті зможе вбити того, кого ненавидить найбільше. Він зможе звільнитися та почати все з чистого аркуша. 

Незабаром, сівши в машину, Адріан розкрив папку з документами і почав їх вивчати. Тільки робота стала для нього рятівним кругом, за допомогою якого його не затягнуло в ту чорноту, куди скоро вони з Торіном вирушать удвох, і звідти повернеться лише один із них.

Коли машина зупинилася біля лікарні, Адріан, прихопивши фотографії та куплені дорогою Морганом фрукти, зайшов усередину. 

Коли двері палати відчинилися і Торін побачив обличчя Адріана, він — той, що ніколи раніше не вмів приховувати свої справжні емоції — мовчав, дивлячись, як повільно наближається до нього його смерть, що чомусь посміхається. 

Після їхньої сутички Торін, звичайно, хотів залишитися живим, але хто він такий, щоб мати право мріяти про такий подарунок? Найголовніше — щоб Ріан та Сеймур залишилися цілими та неушкодженими.

— Почув, що тебе поранили, і я тут, — заговорив Адріан.

Торін потягнувся за склянкою з водою, але Адріан перехопив її і, сівши біля свого колишнього друга, сам простяг йому склянку. Дзвін битого скла — Торін вибив склянку і скривився від болю в животі: йому ще не можна було робити різких рухів.

— І що ти тут забув?

Кинувши погляд на уламки на підлозі, Адріан із сарказмом промовив:

— Ай-яй-яй, який ти незграбний.

— Говори і йди геть, — сказав Торін, дивлячись на Адріана.

Зрозумівши, що Торін не хоче говорити з ним, Адріан кинув конверт:

— На, по милуйся.

Коли Торін побачив на фото своїх омег, він, усе зрозумівши, подивився йому у вічі:

— Не чіпай їх.

Адріан, купаючись і насолоджуючись злістю в очах навпроти, посміхнувся:

— Так нецікаво. Я очікував, що ти принаймні накинешся на мене або хоча б уб'єш мою охорону, і ми зможемо забути про цей безглуздий договір і закінчити те, що почали три роки тому.

— Значить, ти мене погано знаєш.

— Навряд, — усміхнувся Адріан і продовжив: — Що ж, якщо ти — просто зосередження спокою, то я розповім тобі, що я з ними зроблю за місяць і два тижні.

Миттєво забувши про своє поранення в живіт і про те, що рана затягнулася ще не повністю, Торін, схопивши його за грудки, прошипів:

— Заткнися! Не кажи ні слова. І геть звідси. Охороно, виведіть його!

Відразу ж люди Адріана оточили свого боса і наставили пістолети на людей Торіна.

— Заспокоїлися всі, сховайте зброю, — тихо промовив Адріан.

Але його люди завжди розуміли кожен його наказ із на півслова — навіть якщо він ще нічого не вимовляв вголос, його воля або будь-яка примха відразу виконувалися. Цей раз теж не став винятком.

— Торіне, я йду. Коли ти поранений, з тобою не так цікаво грати. Але я не прощаюсь.

Коли за ним та його людьми зачинилися двері, Торін зателефонував Шону. 

Переконавшись, що Ріана немає вдома, альфа поїхав до Сеймура. Йому з самого початку треба було з ним поговорити відверто, а він із цим зволікав, боячись розповісти про себе всю правду. І тепер саме його страх поставив життя двох близьких людей під загрозу.

Сеймур якраз косив траву, коли побачив чорний «Вольво», що зупинився біля хвіртки. 

Вимкнувши газонокосарку, Сеймур посміхнувся, наступної миті побачивши Торіна.

— Привіт, — сказав Сеймур, міцно обійнявши Торіна. — Ти взагалі забув про нас, — продовжив він, піднімаючись сходами до квартири.

— Вибач, був дуже зайнятий.

Коли вони зайшли всередину, Сеймур поставив чайник. Потім, підійшовши до Торіна, раптово сильно тицьнув пальцем йому в живіт, через що у альфи перед очима вмить все стало чорним від ріжучого спалаху болю.

— Чорт, Сеймуре! — скрикнув Торін і зігнувся навпіл.

— То що ти там казав? Був зайнятий, так? — спитав Сеймур, продовжуючи тиснути на рану. — А тепер викладай усе по порядку, і, може, я ще зможу пробачити тебе, пане гангстере.

— Все, відпусти, — прошепотів Торін, — інакше вся праця лікарів пропаде задарма. Я все розповім тобі.

Побачивши, як боляче Торіну, Сеймурові стало не по собі — він явно перегнув палицю.

— Вибач, я трохи перестарався. 

— Звідки ти дізнався, що я поранений? — спитав Торін, коли вони сіли на дивані і Сеймур простяг йому чашку кави з молоком.

— Мій батько був поліцейським — мабуть, Шон тобі це сказав. Тож щоразу, коли батько отримував поранення, він повертався додому і зображував, що здоровий. Але я швидко розколов його. Вже не пам'ятаю, що мене збентежило тоді у його поведінці.

— Зрозуміло, — хмикнув альфа. — Так, не дуже мені пощастило зі свекром.

— Гей, зараз ти ще отримаєш у мене, — засміявся Сеймур і ляснув його по плечу. — Давай краще починай свою розповідь, поки я добрий.

Зробивши ковток, Торін дістав сигарети:

— Будеш? — спитав він. Сеймур кивнув і взяв сигарету.

Випустивши дим, Торін заговорив. Його голос був тихим, і вперше за їхнє знайомство Сеймур, дивлячись на нього, фізично відчував, як йому боляче згадувати про таку стару і так і не зцілену рвану рану.

— Коли ми з Адріаном заснували «Воронів» з нами зв’язався Чендлер Картер, лідер банди «Північ». Він запропонував об'єднати наші банди в один синдикат та підкорити собі все місто.

Сеймур слухав його уважно.

— Я думав, що він щирий у своїх бажаннях, тільки Адріан був проти. Коли я вже був готовий до об'єднання, Чендлер показав своє справжнє обличчя. Він викрав мого омегу Денієла. Адріан дуже його любив, і нам трьом багато довелося пройти, перш ніж він вибачив мені за те, що я забрав у нього Деніела.

Торін трохи помовчав, а потім продовжив:

— Коли ж Чендлер Картер зрадив мене, він віддав мого хлопця своїм людям і намагався вбити нас з Андріаном... 

Потім Андріан поклявся, що після того як врятує Деніела, вб'є нас із Чендлером обох. Але Деніел помер. Потім лікар мені сказав, що його ґвалтували тиждень, його так рвали і били, що він помер, так і не дочекавшись порятунку. Батько Деніела після того, як ми з Чендлером знищили «Північ», попросив нас укласти договір про ненапад заради Пола — його сина від іншої омеги.

Сеймур, не витримавши, сказав:

— Все, годі, я зрозумів. Більше ні слова. Я навіть не знаю, як ти зміг усе це пережити, — промовив Сеймур і витер сльози, що бігли по обличчю. 

Взявши його за руку, Сеймур глянув йому в очі: — Торіне, ти не винен у смерті Деніела. А твій друг Андріан — просто моральний виродок, раз вирішив усю провину за те, що трапилося, звалити на тебе. Адже, в принципі, ніхто з вас не винен у тому, що трапилося з тим омегою. Тебе просто обдурили. Ти так хотів вірити тому альфі, ти так хотів вірити в правдивість його слів, що не послухав свого друга Андріана. Я теж хочу вірити тобі і твоїм словам, що ти захистиш нас із Ріаном. Тож досить говорити про минуле і повертайся до лікарні, а я подумаю, як розповісти моєму синові всю правду.

— Дякую, — сказав Торін і, обережно підвівшись, міцно обійняв Сеймура.

— Одужуй швидше, — сказав омега перед тим, як за Торіном зачинилися двері.