Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Бал відбувся в суботу, і він був не зовсім таким, як планувала королева. Втім, вона передбачила це ще взимку, тож не планувала нічого, крім одного: щоб у залі було достатньо стільців. Королева вимагала сімсот стільців. Канцлер казав, що це надмірно, але королева відповіла: «Після історії з дванадцятим столом я більше ніколи не рахую гостей наперед». Стільців виставили сімсот. Вони зайняли шістсот вісімдесят три місця, і одинадцять із них залишалися порожніми до півночі — про ці одинадцять пізніше напишуть окремі розділи в трьох книжках.

Порожні стільці були ідеєю Малефісенти. Вона сказала:

— Поставте одинадцять. Один для Сомни. Один для кожного, кого цей дім колись не запросив і вже не може запросити. І один — для того, хто прийде, але про кого ми ще не знаємо. Порожній стілець — це те саме запрошення, тільки спрямоване в майбутнє.

Питання про насіння в печатках вирішилося ще до балу, і вирішила його Косеня.

Дівчина дізналася про лист куща раніше за раду (заїжджий двір стояв на краю хащів, гілки над ним трималися за дах, і розмови в будинку було добре чутно; втім, ніхто не вважав це підслуховуванням: «кущ над дахом — це не стіна», зауважила Косеня, і пані Дубрава записала це як окрему властивість заїзду). Косеня не пішла на раду. Вона пішла в Східні Брами.

Дівчина прибула в пансіон за день до від'їзду трьох корон як гостя (заїзд мав угоду з пансіоном: паломники, які поверталися, ночували в обох місцях за пільговим тарифом, і це була, за оцінкою Зоремира, найкраща торговельна мережа краю). Вона попросила залу, де висів портрет, і звернулася з єдиним проханням: показати їй печатки, якими запечатано документи трьох корон.

Секретар спільних справ, чоловік на ім'я Довбня, який готував документи, показав їх, бо не побачив загрози в дівчині з заїзду «Дванадцятий стіл». Косеня подивилася на три печатки через лупу пані Дубрави (лупу вона взяла позичком і потім три роки не повертала, а пані Дубрава й не вимагала, бо знала, навіщо її взято) і побачила те саме, що бачив кущ: у воскову масу було вплетено насіння. Дрібне, живе, вересове. Три документи про «спільне управління цвітом» були не документами. Вони були посівом. Коли документи підпишуть у замку, насіння в печатках прокинеться від дотику руки, і цвіт потрапить під чари, які Сомна колись вплела у фонд: тишу. Не сон — тишу. Паломництво тривало б, але люди йшли б до квітів мовчки й поверталися б мовчки. А пам'ять, яку дарує цвіт, заступила б тиша, яку дарує фонд.

— Хто це зробив? — спитала Косеня.

— Радник королівства другого, — сказав Довбня рівно. — Він працював із фондом, поки пані Сомна ще вела справи. Вона не знала. Вона вписувала милосердя, а він — підпорядкування. Я знав це три роки. Але нічого не робив, бо що міг зробити секретар проти радника? — Він подивився на дівчину: — А тепер запитую вас, бо ви з хащів. Що робити?

Косеня відповіла те, що згодом стало першим правилом заїзду в другій редакції:

— Нічого. Не підписуйте. І скажіть йому, що це бачили. Хто зраджує тишу один раз, той боїться її наступного. Нам не треба його судити. Нам треба, щоб він знав: ми дивимося на печатки.

Радник королівства другого на бал не приїхав. Він подав у відставку за три дні до нього, офіційно — «за станом здоров'я». Стан його здоров'я, за чутками, покращав після переїзду в п'яте герцогство, де про хащі й не чули. Три корони приїхали на бал із документами, які тепер були просто папером. Це була найтихіша перемога в історії цього краю, і про неї не доповідали на жодній раді, бо Косеня сказала: «Протокол про це стане нагородою для того, хто це зробив. А нагорода — це початок другої спроби. Нехай це буде просто субота».

На балу були всі, кого очікували, й один гість, якого не очікував ніхто.

Правителі трьох корон приїхали й трималися окремо, як і належить коронам, але пан Квіт посадив їх за один стіл. Це був його план, зареєстрований заздалегідь під назвою «розсадження за інтересами»: представники трьох корон отримали місця поруч не один з одним, а з тими, з ким мали справи. Королівство перше сіло поруч із пані Дубравою (вони мали справу про дороги до хащів). Королівство друге — поруч із Зоремиром (справа про мито на спогади, яке так і не ввели, бо Зоремир довів: мито на спогади означає мито на згадку про голос матері, а як саме стягуватимуть мито з жінки, яка згадала матір, чиновник королівства другого пояснити так і не зміг). Королівство третє сіло поруч із паном Машком. Машко за вечір підготував у новій редакції справу про територію: у ній територія була не спірною, а суб'єктом, що тримає три корони за руки. А як можна сперечатися про землю, коли вона тебе тримає, юрист пояснив трьома прикладами з життя куща. Після третього прикладу представник королівства третього попросив вина.

Далі бал став просто балом. Про бали протоколи ведуть кепсько, тож переповімо те, що зафіксували інші свідки.

Танцювали. Король танцював із королевою перший танець — це було його рішення, підготовлене таємно. Під час танцю він сказав дружині фразу, яку вона записала в мемуарах із приміткою: «не для друку, але в мемуарах залишу, бо й мемуари мають межі друку». Павич відкрив бал співом, а герольд, який чекав на свій вихід із трубою, погодився зачекати — і чекав би ще годину, якби павича не зняли з карниза вельми дипломатично. Косеня прийшла в сукні, якої ніхто досі не бачив, а на запитання, звідки вбрання, відповіла: «Кущ віддав. Зафіксовано пані Дубравою як п'ятдесят першу добровільну передачу». Малефісента танцювала один танець — із Говардом-старшим. Про цей танець у книжці Косені «Дванадцятий стіл» написано єдине речення: «Вони не розмовляли. Їм вистачало того, що обидва пам'ятали те саме болото з різних боків».

Порожній стілець для Сомни залишався вільним до півночі. А о півночі сталося те, що перетворило бал на казку для нащадків. У цієї події є один свідок — кущ.

Одинадцятий порожній стілець — той, що «для того, хто прийде, але про кого ми ще не знаємо», — зайняла жінка. Ніхто не бачив, як вона увійшла. Вартовий на брамі присягався, що ворота не відчинялися. Косеня, яка дивилася в залу здалеку, присяглася, що стілець був порожнім і вона бачила його увесь вечір, бо мала звичку рахувати стільці (за вісімнадцять років у хащах вона звикла рахувати те, що може зникнути). Жінка сіла. Це була не Сомна — старша за неї, у сірому вбранні, без прикрас, із обличчям, яке всі в залі відчули як знайоме, хоча й не могли сказати, звідки саме.

Аврора підійшла до неї. Про їхню розмову відомо зі слів Аврори, мовлених уранці. Вони займають п'ять рядків протоколу, які пан Квіт супроводив приміткою: «перевірено кущем, кущ підтверджує».

Жінка сказала: «Я принесла відкуп». Аврора запитала: «Для кого?». Жінка відповіла: «Для фонду. Я — та, яка вплела у воскову матерію стовбура умову про відкуп, коли твій дім ще не був навіть замком, принцесо. Я пишу умови тисячу років. Нас називають різними іменами в різних краях, і жодне не є точним, бо точне ім'я мовити неможливо: воно довше за життя того, хто запитує. Я пишу умови, і вони живуть без мене. У цьому моя вада: я не вмію закривати те, що відкрила. Фонд тягнеться тисячу років за твоїм запрошенням, чотириста тисяч людей чекають на твоє слово, і слово твоє чутимуть тисячу років. А за тисячу років воно застаріє, і хтозна-коли хтось підніме його як закон. Я принесла те, чого не вмію: закінчення. Двері, які зачиняються за тим, хто вийшов».

— І як це працює?

— Це працює так, як працює все найкраще в цьому домі. Це не моє. Це твої сім слів у камені: «Дім запрошує. Місце за столом чекає». Запрошення, яке не має дати, не має й кінця. А те, що не має кінця, не може бути законом: закон — це те, що можна порушити, а запрошення порушити неможливо — його можна тільки прийняти або не прийняти. Твій фонд зустріне кожного підписанта саме цими словами. Не умовою — запрошенням. Хто захоче спати — спатиме, бо це його вибір. Хто захоче жити — житиме, бо це його вибір. І ніхто ніколи не зможе сказати, ніби за нього вирішив хтось інший.

Жінка простояла на балу до світанку (Косеня рахувала: сім годин), а потім пішла так само, як і з'явилася — крізь порожню залу. Стілець знову став вільним, і на ньому залишилося тільки одне: гілочка квітучого вересу.

Фонд закрили через тиждень, і закрили його не указом. Пан Машко склав документ під назвою «Перетворення фонду на запрошення». Документ складався з одного речення, переписаного з каменю. Чотириста тисяч підписантів отримали по листу з цим реченням — і більше нічого. Відповіді на листи надходили роками. Одна з них дійшла до замку через шістдесят років від жінки, яка підписала фонд у дев'ять років і дожила до старості. У листі йшлося: «Я обрала жити. Дякую, що запитуєте знову. Ніхто більше не запитує».

А Малефісента того ж тижня завершила останню зимову справу. Вона пішла до стовбура, де спала Сомна, і торкнулася кори. Пані Дубрава зафіксувала, що кора в цьому місці стала теплою. Що це означало, пояснив лист куща — останній лист тієї зими, найкоротший:

«Сомна зрівняла рахунок у чотириста тисяч снів на двадцятому році, а не на тисячному. Ми не знаємо, чому лічити стало швидше. Знаємо тільки, що від світла, яке ти їй принесла тоді вночі перед балом, рахунок пішов інакше. Ти сиділа біля неї чотири години. Повідомляємо тобі як вчительці: учениця прокинеться весною. Запрошення в камені чекає.

P.S. Весілля теж навесні. Ми чули, як ти це вирішила, і в тебе на це є ще дві глави. Не витрачай їх на вагання. Верес цвіте один раз на сезон, і ми не чекатимемо третього».

До весни залишалося чотири тижні.

Михайло Заїка
Дім, який запрошує

Зміст книги: 40 розділів

Спочатку:
Книга перша. Дім, який запрошує казка про те, що було після "жили довго і щасливо"
1790972733
46 дн. тому
Вступ
1790972874
46 дн. тому
Глава 1. Сто літ потому було зручніше
1790972950
46 дн. тому
Глава 2. Вихід із хащів
1790973037
46 дн. тому
Глава 3. Хто тут король?
1790973100
46 дн. тому
Глава 4. Столітній борг
1791007200
45 дн. тому
Глава 5. Веретенне питання
1791093600
44 дн. тому
Глава 6. Малефісента
1791180000
43 дн. тому
Глава 7. Покоління сплячих
1791266400
42 дн. тому
Глава 8. Принц із позаштатною легендою
1791352800
41 дн. тому
Глава 9. Терновий кущ як особа
1791439200
40 дн. тому
Глава 10. Збори добрих фей
1791525600
39 дн. тому
Глава 11. Король і королева проти сучасності
1791612000
38 дн. тому
Глава 12. Перші вибори
1791698400
37 дн. тому
Глава 13. Злодійка сну
1791784800
36 дн. тому
Глава 14. Шинкар із очевидців
1791871200
35 дн. тому
Глава 15. Позіхання
1791957600
34 дн. тому
Глава 16. Розслідування
1792044000
33 дн. тому
Глава 17. Найманий герой
1792130400
32 дн. тому
Глава 18. Кущ цвіте
1792216800
31 дн. тому
Глава 19. Сто років не минули марно
1792303200
30 дн. тому
Глава 20. Збори зачинателів
1793204439
20 дн. тому
Глава 21. Той самий бал
1793257200
19 дн. тому
Глава 22. Жили недовго, але своє
1793343600
18 дн. тому
Післямова
1793430000
17 дн. тому
Серце Зими казка про те, що чекає за морем, коли вдома все добре
1793516400
16 дн. тому
Вступ
1793520000
16 дн. тому
Глава 1. Пошта за морем
1793523600
16 дн. тому
Глава 2. Хто полетить
1793602800
15 дн. тому
Глава 3. Четвертий день
1793689200
14 дн. тому
Глава 4. Острів, якого не було на мапах
1793775600
13 дн. тому
Глава 5. Берег
1793862000
12 дн. тому
Глава 6. Казки читати чи забирати
1793948400
11 дн. тому
Глава 7. Розповідь, яку слухали двісті років
1794034800
10 дн. тому
Глава 8. Відставка
1794121200
9 дн. тому
Глава 9. Палац на пагорбі
1794207600
8 дн. тому
Глава 10. Сімсот сорок вечорів
1794294000
7 дн. тому
Глава 11. Людина, яка повернулася
1794383880
6 дн. тому
Глава 12. Другий кущ
1794736809
2 дн. тому
Глава 13. Питання про зиму
1794812400
1 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!