Спочатку:
На сторінку книги
Глава 3. Дівич-вечір під знаком спокуси
Наступної суботи настав довгоочікуваний дівич-вечір Аліни — останній день її холостяцького життя. Вона запросила своїх подруг, щоб від душі повеселитися в клубі, а потім піти на концерт улюбленої співачки — Шакіри. Саме її пісня «Try Everything» мала стати символом прощання з безтурботною юністю.
Аня зустріла Віку біля її особняка. Вона вже твердо вирішила: сестра буде щаслива зі Степаном, і хоч як би її тягнуло до нього, вона поставить крапку на своїх почуттях. Віка ж лише підозрювала, що подруга закохалася в нареченого сестри, і вирішила уважно спостерігати за вечором, адже Степан міг з’явитися і в клубі, і на концерті.
Невдовзі вони зустріли Фудзіну, яка виходила з дому в зеленому піджаку й жартома сказала:
— Ну що, дівчата, проведемо нашу Барбі в кінець її холостяцького життя?
— Ми готові, Аліна нас чекає, — відповіла Аня.
За кілька хвилин таксі привезло їх до клубу. На вході вже стояла Аліна — вся в рожевій сукні на високих підборах, із випрямленим світлим волоссям. Вона обіймала подруг, мов дитина, яка радіє кожній миті.
— Барбі, я ж після пацієнтів, — пожартувала Фудзіна, трохи відштовхуючи її. Дівчата засміялися й увійшли всередину, де гучна музика вже заповнювала простір.
Та раптом Аліна показала рукою в натовп:
— Дівчата, ось він… Ігор. Я повинна поговорити з ним.
Подруги здивувалися: адже весілля зі Степаном уже зовсім близько.
— А як же Степан? — перепитала Аня крізь шум музики.
— Навіщо тобі Ігор? — додала Віка.
Аліна стиснула губи й відповіла:
— Я потанцюю з ним. Вислухаю його. І поставлю остаточну крапку.
Ігор уже махав їй рукою. Аліна, припудривши носик, сказала:
— Побажайте мені удачі.
— Вона тобі точно знадобиться, — зітхнула Фудзіна.
— А якщо Степан побачить? — додала Віка.
Аня занепокоїлася:
— Тоді треба щось робити…
І саме в цей момент небезпека підтвердилася.
У клуб увійшов Степан. Гучна музика, світло прожекторів і сміх навколо ніби розчинилися в одну мить. Його постать вирізнялася серед натовпу — високий, упевнений, у білій сорочці, яка контрастувала з темним залом.
Його погляд одразу знайшов Аню. Вона застигла, відчуваючи, як серце стискається, ніби хтось невидимий схопив його у кулак. Її пальці тремтіли, келих у руці ледь не вислизнув. Усе навколо стало розмитим — лишилися тільки його очі, спрямовані прямо на неї.
Аня намагалася відвести погляд, але не могла. Її душа розривалася між двома істинами: він — наречений її сестри, і він — чоловік, який пробуджує в ній почуття, яких вона не знала раніше.
Степан теж не приховував хвилювання. Його кроки сповільнилися, він ніби забув, навіщо прийшов. У його очах було здивування, змішане з тихим захопленням. Він не міг пояснити собі, чому саме Аня притягує його так сильно.
Подруги помітили цю небезпечну мить. Віка легенько штовхнула Аню ліктем, намагаючись повернути її до реальності. Фудзіна склала руки на грудях і тихо прошепотіла:
— Це вже занадто…
Аня відчула, що повинна діяти. Вона зробила крок назад, намагаючись сховатися у натовпі, але Степан уже йшов до них. Його погляд не відривався від неї, і кожен його рух здавався невідворотним.
Музика гучно била ритм, люди танцювали, сміялися, але між ними народжувалася тиша — тиша, наповнена небезпекою і пристрастю.
Аня відчула: якщо вона зараз не втече, то може втратити контроль над собою.
— Біжи до сестри, — швидко сказала Віка, помітивши її розгубленість. — Ми зі Фудзіною затримаємо його.
Аня кивнула й поспішила до Аліни, яка вже танцювала з Ігорем. Вона пояснила сестрі ситуацію.
— Потанцюй із ним поки, — несподівано сказала Аліна.
Серце Ані защеміло: це був шанс побути зі Степаном хоча б мить. Вона несміливо простягнула руку й торкнулася його долоні. Її пальці тремтіли, але він не відсторонився — навпаки, міцно й тепло стиснув її руку, ніби це було природно.
У ту мить музика клубу зникла для Ані. Вона чула лише стукіт власного серця, який віддавався у скронях. Її очі зустрілися з його поглядом — глибоким, уважним, майже болісним. У цих очах було щось більше, ніж проста ввічливість чи дружня прихильність.
Степан дивився на неї так, ніби намагався зрозуміти самого себе. Його внутрішній голос кричав: це неправильно, вона сестра моєї нареченої, але серце не слухалося. Він відчував дивне тяжіння, яке неможливо було пояснити.
Аня відчувала, як її душа розривається навпіл. Вона знала: кожна секунда поруч із ним — це зрада Аліни. Але водночас ця мить була найщирішою у її житті. Вона хотіла втекти, але ноги не слухалися.
Їхні руки залишалися з’єднаними, і навіть у натовпі, серед гучної музики й сміху, вони здавалися самотніми — двома людьми, які випадково знайшли одне одного там, де не мали права.
Віка й Фудзіна стояли осторонь, спостерігаючи за всім із тривогою.
— Думаю, цей дівич-вечір буде дуже «веселим», — з іронією промовила Фудзіна, танцюючи під музику.
Віка й Фудзіна, спостерігаючи з боку, перезирнулися. Віка тихо прошепотіла:
— Це небезпечно… вона вже не може приховати своїх почуттів.
Фудзіна склала руки на грудях і додала:
— А він теж не відпускає її. Це не просто випадковість.
Аня відчула, що якщо не відпустить його зараз, то може втратити контроль над собою назавжди. Вона глибоко вдихнула, намагаючись зібрати сили, але Степан нахилився ближче, і їхні обличчя опинилися так близько, що світ навколо знову зник.
Поки Віка танцювала, каблук несподівано зачепився за підлогу, і вона ледь не впала. Та в ту ж мить опинилася в міцних обіймах незнайомця. Він був високим, у темному костюмі з елегантним піджаком, його голос звучав бархатно й ніжно, але водночас мужньо:
— У вас все гаразд, леді?
Віка зупинилася, зустрівши його погляд. Її серце завмерло, а час ніби сповільнився. Він повторив ще раз, м’яко й уважно:
— Все гаразд, леді?
Віка відповіла тихим, ніжним голосом:
— Так… все гаразд.
Їхні очі зустрілися, і в цій миті було щось більше, ніж випадковість.
Тим часом Фудзіна, не помічаючи, що сталося з Вікою, звернула увагу на іншу сцену: Аліна танцювала з Ігорем. Її голос звучав твердо й рішуче:
— Ігорю, між нами все закінчено. Я виходжу заміж. Більше не переслідуй мене.
— Аліночко, я був дурень… дай мені шанс, прошу! — благав він.
Аліна похитала головою й відповіла холодно:
— Пробач, ти упустив своє щастя. Тепер мені пора йти.
Вона залишила його серед натовпу, а Ігор стояв осторонь, злий і розгублений, дивився їй услід, намагаючись зрозуміти, як її втратити назавжди.
У цей час Степан ніжно танцював із Анею. Він нахилився ближче й запитав:
— Як твої справи?
Аня відчула, як у горлі застряг комок. Вона не очікувала такої миті й ледве знайшла слова:
— Все… добре.
Степан усміхнувся й продовжив:
— Знаєш… у мене дивне відчуття. Ніби ми з тобою знайомі давно.
Аня мовчала, не наважуючись відповісти. Її серце билося швидше, ніж музика навколо.
— Я думаю, ти відчуваєш те саме, що й я… — тихо додав він.
Їхні очі зустрілися, і світ навколо зник. Але саме в цей момент підійшла Аліна, сяюча й радісна:
— Дівчата, давайте вже йти! Ми запізнюємося на концерт. Аню, йди за Вікою та Фудзіною.
Фудзіна почала шукати Віку й нарешті побачила її — вона мило розмовляла з тим самим чоловіком у костюмі, який тримав її за руку перед тим, як піти.
Фудзіна склала руки на грудях і запитала з усмішкою:
— Подруго моя, з ким ти там уже встигла познайомитися?
Віка різко обернулася й відповіла тихо, але впевнено:
— Мене врятував… потім розповім. А що там Аня з Аліною?
— Уже треба йти на концерт, — сказала Фудзіна. — Ходімо.
Дівчата зібралися разом, і вечір продовжився — але кожна з них несла у серці власну таємницю.
???? Концерт Шакіри
Коли дівчата увійшли до величезного концертного залу, їх одразу накрила хвиля енергії. Тисячі людей стрибали, плескали в долоні, вигукували ім’я співачки. Світло прожекторів розсипалося кольоровими відблисками, а сцена сяяла, мов казковий світ.
І ось — вона. Шакіра вийшла на сцену в блискучому костюмі, її голос заповнив увесь простір. Перші акорди «Try Everything» підняли зал на ноги.
Аліна, сяюча у своєму рожевому платті, підстрибувала разом із натовпом, її волосся розліталося в такт музиці. Вона співала кожне слово, ніби це була її особиста сповідь. Для неї ця пісня була символом нового життя, прощання з минулим і кроку в майбутнє.
Аня теж співала, хоча її голос тремтів від емоцій. Вона дивилася на сестру й відчувала гордість і ніжність, але водночас у серці жеврів біль — адже поруч у натовпі був Степан, і його погляд знову шукав її.
Віка сміялася, піднімала руки догори й танцювала так, ніби світ належав їй. Її очі світилися від радості, але всередині вона уважно спостерігала за подругами, намагаючись зрозуміти, чи не розкриється таємниця Ані.
Фудзіна жартувала, підстрибувала й вигукувала: — Ну що, дівчата, ось так ми проводжаємо нашу Барбі в нове життя!
Їхні голоси злилися з тисячами інших. Вони співали разом із Шакірою, відчуваючи, що ця мить — особлива. Це був вечір свободи, радості й дружби, але водночас — передчуття змін, які вже стояли на порозі.
Та раптом серед цього святкового хаосу з’явився Ігор. Його погляд одразу знайшов Аліну. Він пробився крізь натовп і різко кинув:
— Ти вибрала його тільки тому, що він багатий! Думаєш, це справжнє кохання?
Степан, який стояв поруч із Аліною, повернувся до Ігоря. Його голос був спокійний, але твердий, мов сталь:
— Вона зробила свій вибір. І ти повинен його поважати.
Аня, відчуваючи, що сварка може перерости у щось небезпечне, кинулася між ними, намагаючись зупинити конфлікт:
— Досить! Це не місце для таких розмов!
Степан, ніби забувши про все навколо, простягнув руку до Ані. Їхні очі зустрілися, і він застряг у її погляді. У цій миті було щось більше, ніж випадковість — небезпечна близькість, яку Аня намагалася приховати навіть від себе.
Віка разом із Аліною підійшли ближче, переживаючи за ситуацію.
— Уже треба йти, — сказала Віка твердо.
— Так, нам треба вже додому, мати хвилюється — додала Аліна, намагаючись відвести всіх від сварки.
Ігор, розлючений і принижений, крикнув услід:
— Аліно, ти ще пошкодуєш про свій вибір!
Його голос пролунав різко, мов удар. Аліна зупинилася й провела його поглядом. У її очах була суміш болю й рішучості. Вона зрозуміла остаточно: Ігор — не той чоловік, який здатен її берегти.
Вона міцніше взяла Степана за руку й подумала: Тільки він може дати мені опору. Тільки він — мій вибір.
Аня ж стояла поруч, відчуваючи, як серце стискається від суперечливих почуттів. Вона знала: ця історія стає небезпечною для всіх трьох.
