Спочатку:
На сторінку книги
Даринка.
Новий Рік пройшов цікаво, знайомство з друзями Андрія, веселі посиденьки та розмови. Загалом мені все сподобалось. Але єдине я пішла спати раніше за всіх... ну, як пішла. Після двох випитих келихів вина мене розмарило, що сидячи у кріслі й заснула. Цікаво, а, що було після того, як я заснула? Скільки вони ще сиділи?
Я прокинулась у ліжку, вкрита ковдрою, а біля мене лежить Андрій та голосно сопить. Через це, мабуть, я й прокинулась. Схоже, що прокидалась вже, тому й сон був чутливий. Я встала з ліжка та підійшла до дзеркала яке висить на стінці. У ньому можна роздивитись себе повністю, адже дзеркало зі стелі та до самої підлоги. У дзеркалі я побачила себе таку сонну, макіяж майже весь залишився на подушці, тому на обличчі його майже немає. І одягнена не у сукню, а в якусь футболку. Схоже, що Андрій мене переодягнув, а я цього навіть не відчула. Я завжди сплю глибоким сном, що можу й не чути, що відбувається навкруги. Тому й не здивована, що я не у сукні. Але питання, а що це за футболка? Довго думати не стала, бо вирішила піти прийняти душ, щоб освіжитись, бо відчуваю себе якоюсь брудною. Зайшла у ванну кімнату, що між однією кімнатою та другою. Замкнула і перші й другі двері, щоб ніхто не увійшов та роздивилась ванну кімнату. А вона така нічого, красива. Все, що треба, є. І ванна, і душ і туалет та з двома умивальниками. Я вирішила прийняти душ та вмитись, тому перше, що зробила так це вмилась, а вже після прийняла душ. Одягла цю футболку, яка була на мені. Ще я брала з собою лосини, тому одягла також їх. А після розібралась з волоссям, розчесала його та висушила феном, який на диво тут був. Вийшла з ванної кімнати відчинивши одні й другі двері, я вийшла у кімнату. Подивилась на Андрія. Він лежить розкритий та скрутився калачиком. Я його вкрила та поцілувала у щічку, а він навіть не ворухнувся, бо міцно спить. Після спустилась на перший поверх та зайшла у вітальню. О, Боже, як тут брудно. Ми вчора добре погуляли. Стіл заставлений тарілками, келихами, стаканами та відкритими пляшками алкоголю. Пляшки звісно, що порожні, адже випили все. Я подумала, а чому б мені все це не поприбирати. Почала прибирати та зрозуміла, що роботи багато. Та це й нічого не стільки й прибирала. Я швиденько, ну на скільки це можливо позаносила на кухню все, що було на столі. Витерла стіл, а після почала мити посуд. Швидко його помити не вдалося, бо він був на стільки брудним, що просто жах. В процесі миття посуду, я подумала, коли всі прокинуться, будуть ніякі. Може замовити з ресторану бульйон та сирники? Знаю, що цей ресторан в будь-який день відчинений, тому зробити це буде не складно. Помивши посуд я так й зробила, а саме замовила вісім порцій бульйону та сирників. Знову розставила тарілки та келихи на стіл та почала чекати поки всі прокинуться. Тільки-но сіла на диван аби спокійно посидіти так почула дзвінок свого телефону. Це дзвонить Марина. Я відповіла на дзвінок, це був відеодзвінок.
— Привіт, подруго. З Новим Роком тебе!
— Тебе також
— Як святкування?
— Чудово. Святкувала з Андрієм та його друзями. Та й зараз ми всі в орендованому будинку. Всі ще сплять, а я вже ні. Мене вирубило з двох келихів ігристого вина
— Ну, я не здивована
— А, ти як святкувала?
— Тільки з Максом. У мене дома зробили романтичну вечерю. Посиділи, спочатку грали в карти, а після дивились якісь новорічні фільми. Ось зараз він ще спить
— Ясно. Уявляєш, днями дізналась, що в Андрія та Сашка сьогодні день народження. Андрій сказав, що забув мені про це сказати. Хоча я думаю, що він не хотів цього говорити
— Можливо. Що ж передавай йому вітання. А мені треба йти, бо Макс тільки що прокинувся. Днями подзвоню
— Добре, чекатиму твого дзвінка — я поклала слухавку та почула як дзвонять у двері будинку. Схоже на те, що привезли їжу, я швиденько підбігла до дверей та відчинила їх. На порозі дійсно стояв кур’єр. Він віддав мені моє замовлення та пішов. Я зайшла у будинок та пішла у вітальню, розбирати замовлення. Відкрила пакет та подивилась все привезли чи ні. І так привезли все, що я замовляла. Я поставила тарілочки з бульйоном на стіл, там де ми їли. А сирники поскладала у велику тарілку та поставила посеред стола. Подивилась на годинник. Вже друга дня, а всі ще сплять. Я ж прокинулась о дванадцятій та вже встигла зробити багато справ. Скільки вони будуть ще спати гадки не маю, але й будити я нікого не збираюсь. Не знаю до котрої години вони гуляли. Я сіла на одне з крісел, закинувши ноги на крісло, почала читати повідомлення які мені надіслали всі кому було не ліньки вітати з Новим Роком. Я саме з таких, кому ліньки це робити. Прочитала декілька повідомлень, я почула, що хтось вже на другому поверсі розмовляє. Голоси ледь було чутно, тому не зрозуміло хто саме говорить. А за декілька хвилин у вітальню зайшли Андрій, Сашко та Марк.
— Що тут таке відбувається? — запитав Андрій.
— В якому сенсі? — я встала з крісла.
— Чому тут прибрано і взагалі звідки їжа на столі?
— Ах, у цьому сенсі. Я встала дві години тому. Ось встигла прибрати та їжу замовила, а саме бульйон та сирники
— Молодець — Андрій підійшов до мене, обійняв та поцілував мене у губи.
— Ось кого нам не вистачало на наших святах — сказав Марк
— Що? — запитала з непорозумінням я.
— Марк має на увазі, що ти наша рятівниця. Ми коли так минулого року посиділи, то не знали що й робити. Всім було на стільки погано. А ти все вирішила до того ж не питаючи нічого
За декілька хвилин до нас прийшли всі. Ми сіли за стіл та почали їсти бульйон. Їли всі мовчки, було чутно тільки як ложки доторкались до тарілок.
За декілька хвилин ми доїли суп та сирників половини вже не було. Загалом всі відійшли від важкого стану, так би мовити. Дівчата проявили ініціативу та сказали, що приберуть. І щоб я відпочивала, адже готувала все я. Поки дівчата прибирали мене Андрій повів у кімнату. Ми зайшли у кімнату. І у мене видався момент, щоб запитати, що це за футболка.
— Андрію, а що це за футболка в якій я прокинулась?
— А, ти не пам’ятаєш?
— Що я маю пам’ятати? — запитала з непорозумінням я.
— Ти цю футболку дивилась у ТРЦ. Ось я її купив, хотів на Новий Рік подарувати... і не тільки футболку — він підійшов до свого рюкзака та щось звідти дістав — візьми це — сказав він та дав мені якусь коробочку.
— Що це?
— Відкрий, подивись — я відкрила коробочку та побачила браслет з бісеру, який я також роздивлялась в ТРЦ. Я подивилась на Андрія.
— Коли ти встиг купити?
— У мене було багато часу аби купити ці речі... та я їх купив у той день коли ми гуляли по ТРЦ
— Тоді коли відійшов в “туалет” я так розумію
— Угу — я підійшла та обійняла Андрія.
— Дякую — сказала я та підняла голову, щоб подивитись на нього. Він також мене міцно обійняв.
День який залишився пролетів швидко. Ми відходили від стану сну, так би мовити, та грали у різні ігри. Оскільки, грати в ігри, де треба думати було важко, тому грали в легенькі. О восьмій годині вечора Стас зі своєю дівчиною поїхали, бо Ліці треба завтра їхати в інше місто. Я й подумати не могла, що вона моя однокласниця з Тернополя. Я пам’ятаю лиш декількох однокласників з Києва.
Після того як вони поїхали, всі хто залишився розійшлись по кімнатах відпочивати. Завтра о дванадцятій приїжджає господарка будинку, щоб перевірити на цілісність будинок. Хоча ми нічого не зламали та не розбили. І все ж вона хоче в цьому впевнитись.
Ми з Андрієм з дев’яти вечора залишились в кімнаті на одинці. Що ми робили? Ми багато розмовляли, сміялись, я розповідала веселі історії з переїздами та все тому подібне. А, ну звісно ж ми ще цілувались, а як же без цього? Ніяк. І тільки о першій ночі ми лягли спати. Андрій міцно мене обійняв. І ось так в його обіймах я заснула.
Андрій.
Не очікував на такий вчинок Даринки. Вона справді як й сказав Марк наша рятівниця. Я й подумати не міг, що вона на таке здатна. Прокинулась раніше за всіх... правда раніше й лягла та все ж. Після прибрала та ще і їжу замовила, що зовсім неочікувано. Вона просто якийсь скарб для нас.
Цей день у нас видався цікавим. Даринка ввечері цікаві історії розповідала про себе. А саме як була ще дошкільного віку, коли ще жила у Херсоні. Розповіла як вона додому принесла песика, і те що вмовила батьків його залишити у них. Та на жаль цього песика треба було віддати, бо ж переїхали, а його брати не захотіли. Дарина сказала, що вона дуже плакала через це. А після ніяких домашніх тварин у неї не було.
Ми здали ключі господарці будинку та поїхали додому. Дарина сказала батькам, що приїде ввечері, але оскільки вона втомлена, то вирішила їхати зразу додому. Я з цим згоден, бо й сам у такому стані. Тому ми на таксі під’їхали до будинку Дарини.
— Дякую за ці чудово проведені дні. Мені все сподобалось — сказала Дарина.
— І прибирати одній теж сподобалось?
— Не дуже, але все інше було просто чудовим — після її слів я її міцно обійняв, але й поцілувати також не забув.
— Зустрінемось днями?
— Так, звісно. Тільки не завтра... хочу відпочити від святкування
— Я теж, але я тобі обов’язково завтра напишу — я ще раз поцілував її у губи. Мені цих поцілунків завжди буде замало. Я її хочу цілувати кожен день.
Дарина зайшла у під’їзд, а я пішов додому.
Прийшов додому, а дома тиша. Я тихенько зняв з себе верхній одяг та пройшов у квартиру. У вітальні нікого, у моїй з братом кімнаті очевидно що теж. Сашко сказав, що він буде у Тоні. Після заглянув у кімнату до батьків. Їх немає, бо сьогодні ж робочий день, тому повинні бути на роботі. А після заглянув у кімнату сестри. Вона лежить на ліжку, а біля неї лежить Кіра. Вони сплять. Тепер зрозуміло чому у квартирі так тихо. Я теж пішов відпочивати. Від цих свят треба відпочити, щоб набратись сил на те, щоб зустрітись з Даринкою. Ну, звичайно не сьогодні та не завтра та все ж. А взагалі перед новим навчальним семестром ще є час аби відпочити та просто погуляти.
