Спочатку:
На сторінку книги
Субота. Восьма ранку.
Дарина.
Сьогодні я прокинулась о пів на шосту ранку та у гарному настрої. Не важко здогадатись чому, адже так? Сьогодні приїжджає Марина з Максом. Вчора ввечері ми з ними розмовляли, коли вони їхали у потязі. Зв’язок був поганий та все ж поговорити у нас вдалось. Марина вже не дочекається познайомитись з Андрієм. Як вона каже “Я вже хочу якнайшвидше познайомитись з тим, хто тебе проводжає додому”.
Вчора розповіла батькам, що у місто приїжджають Марина з Максом. Я сказала, що хочу їх зустріти, тому тато сказав, що поїде зі мною на вокзал. Це для того, щоб я не їхала сама туди. Хоч ми тут вже живемо четвертий місяць та все одно мене не відпускають далеко одну. І ось я вже привела себе до порядку. Вмилась, зробила собі невимушений макіяж, що роблю дуже рідко, зробила собі зачіску — косу, одяглась у теплу сукню синього кольору. Ми з татом вже вийшли з під’їзду, щоб їхати на вокзал. На вулиці холодно як взимку. Тільки початок листопаду, а температура нижче нуля. Тому ми з татом одяглись тепленько. Вийшли на вулицю. На землі лежить іній, а з носа при видиху пара. Ми сіли у машину та поїхали на вокзал. Марина вже дзвонила, сказала, що вони майже біля Львова. Вже не дочекаюсь аби їх побачити, адже вже скучила за ними.
За пів години ми вже були на вокзалі. Під’їхавши до назначеного місця, ми побачили моїх друзів. Перед тим як вийти я їх роздивилась. Марина має гарний вигляд, але втомлений. Одягнена у сині джинси, білий теплий светр та теплу рожеву жилетку, а на її ногах чоботи. А Макс виглядає як живчик. Він був одягнений у чорні джинси та теплу курточку, а також чоботи. Я вийшла з машини, тато сказав, що почекає нас у машині.
Я підбігла до своїх друзів.
— Привіт, Даринко — Марина дуже міцно мене обійняла. Ми ось так не бачились з кінця липня. Вона випустила мене з обіймів.
— Привіт, як доїхали?
— Весело
— Це без сарказму?
— З ним самим
— А, що сталося?
— Їхали в купе з парою літнього віку. Ну й вони попросили нас аби ми поспали на верхніх поличках
— Вночі діду стало погано. Провідниця буквально ночувала у нашому купе. Сподіваюсь по дорозі назад такого не буде
— Ясно, сідаймо в машину та поїхали до мене. Мама приготувала сніданок, нас чекають — ми сіли в машину.
— О, вітаю, молодь. Як доїхали?
— Та таке — сказала подруга та почала татові розповідати все, що сталося. Тато сказав, що це просто нестерпно, бо люди у дорозі повинні хоча б трохи відпочити. Він просто завжди їздить у відрядження потягом, тому таке чи щось подібне йому знайоме.
Ми приїхали додому. Друзі по черзі прийняли душ. Сказали, що хочуть освіжитись після такої важкої дороги. Після ми поснідали сирниками, а потім пішли у мою кімнату. Марина почала її роздивлятись, а Макс впав на ліжко та закрив очі. Зразу почав відчувати себе як дома. Та в принципі як завжди, тільки-но приходив до мене чи до Марини відчував себе як дома.
— У тебе затишна кімната. Ви ж орендуєте цю квартиру, правильно?
— Так. Батьки не хочуть купувати свою, хоча у Херсонській області у нас все також є будинок в якому ми жили до переїздів. А, що?
— Та просто цікаво. І як надовго ви тут зупинились?
— Хтозна, але хочеться вірити, що залишимось тут назавжди, бо переїзди набридли
— О, дивись, Макс вже заснув — сказала Марина та почала сміятись — а, ми що будемо робити?
— Можемо піти погуляти. А Макс нехай спить. О п’ятій треба буде зустрітися з Андрієм
— Вже чекаю п’ятої години, а зараз дійсно можна погуляти
Ми з Мариною поїхали туди, де я була з Андрієм. Тільки там я була на екскурсії, так би мовити. А ну ще центр. Ми з Мариною домовились перед їх від’їздом погуляти у центрі, а після поїдемо на вокзал.
Гуляючи на тій горі, Марина розповіла, які у неї зараз стосунки з Максом. Я рада, що у них все налагодилось. Вони збираються поступати в один й той самий інститут. Сподіваюсь, що це їх зблизить ще більше. Марина ще розповідала мені про однокласників. Сказала, що вчителі мене часто згадують та не дають їм про мене забути. А як згадують? Згадують тим, що ставлять в приклад “Пам’ятаєте Дарину? Треба рівнятись на неї” і це каже лише класна керівничка. Всі інші вчителі також мене згадують, але іншими словами. А однокласники кажуть, що не забудуть мене взагалі, бо я була там у центрі уваги. Мені з ними приємно було спілкуватись.
В кінці прогулянки ми зайшли випити каву у найближчій кав'ярні. Зігрілися трохи та поїхали додому. Зайшли у квартиру, зняли з себе верхній одяг та зайшли в мою кімнату. Макс досі спить. Він лежить на животі та обіймає подушку.
— Як же він солодко спить — сказала Марина.
— Але розбудити його варто, бо ж на концерт треба їхати. А ще й Андрій написав щойно, що буде через десять хвилин біля мого під’їзду — Марина почала будити Макса, а я взяла речі та пішла переодягатись. Вирішила на концерт одягнути теплу сукню та лосини. Переодяглась та зробила іншу зачіску, я зайшла у свою кімнату. Макс сидить на ліжку, прокидається, а Марина вирішила так само як я, переодягтись. Вона в цей час одягала рожеву кофту.
— Як поспав?
— Добре. У тебе таке м’яке ліжко... взагалі так затишно
— Я знаю. Ну, що нам треба виходити, бо Андрій зараз буде біля під’їзду
Ми швиденько вийшли в коридор, одяглись та вийшли з квартири, а після з під’їзду. І побачили як до нього підходить Андрій.
Він підійшов до нас.
— Привіт — ми обійнялись — Андрію, познайомся це моя подруга, Марина, а це Макс хлопець Марини. А це Андрій, мій однокласник
— Приємно познайомитись — сказав Андрій, а після подивився на мене — готова йти на концерт?
— Так
— Ну, тоді ходімо — він взяв мене під руку, наче ми вже пара. Чи то може в очах Марини хоче показатись добрим. Сподіваюсь, що сьогоднішній вечір пройде цікаво та незабутньо.
Андрій.
Вчора зразу після уроків я з Дариною у бібліотеці зробили домашнє завдання. Зробили уроки тільки на понеділок, а не як завжди всі які треба. Ми вирішили у неділю доробити їх, бо завтра ж йдемо на концерт. І ще вчора після того, як зробили домашнє завдання, я провів Дарину на секцію та чекав її там, весь час дивився як вона займається повітряною гімнастикою. Вона час від часу дивилась на мене та посміхалась. Після провів додому та домовились, що зустрінемось о п’ятій годині, за дві години до концерту. Вона познайомить мене зі своїми друзями, ми трохи погуляємо, а після підемо на концерт.
Сьогодні я прокинувся у хорошому настрої. Прокинувся раніше за всіх. Батьки вирішили сьогодні виспатись, а після піти у ресторан та театр. Мама полюбляє театри. Тато не дуже їх любить та все одно ходить з нею. І завжди після театру ходять у їх улюблений ресторан. А це саме ресторан італійської кухні. До Сашка сьогодні ввечері прийде Тоня, коли батьки підуть. Тому я теж був би зайвим, але сьогодні мене теж дома не буде, тому все складається як ніколи добре.
Зробив собі сніданок. Снідаю зазвичай бутербродами та чорним чаєм з бергамотом. Після сидів за комп’ютером та й день весь так пройшов.
І ось я вже познайомився з друзями Дарини. Ми вирішили піти у ресторан, повечеряти. Дівчата йдуть попереду мене та Макса. Вони про щось розмовляють та сміються. Я зрозумів, що стосунки у них хороші. А я з Максом йдемо поруч.
— Ви давно знайомі з Дариною?
— З найпершого дня її перебування у Києві... ми були сусідами. Мене та Марину познайомила саме Дарина. Коли Дарина з Маринкою йшли до Дарини додому, я підбіг до них так й познайомився з Мариною. І зараз ми разом. Дарина тобі подобається?
— Так
— І ви зустрічаєтесь?
— Ні. Ми просто друзі
— Просто друзі? І давно ви просто друзі?
— З першого вересня
— Ого. І ти досі не сказав їй про свої почуття до неї?
— Ні. Не можу наважитись
— О, друже... ти дуже не рішучий
— Я знаю, але нічого з цим зробити не можу. Минулі стосунки, які у мене були, то теж десь два чи три місяці були просто друзями
— Ти втрачаєш час на просто дружбу
— ...Це правда
Ми посиділи у ресторані, повечеряли, а після поїхали на концерт. За вечерею я ближче познайомився з друзями Дарини. Її подруга така весела, з нею не буде сумно взагалі нікому.
Ми приїхали на таксі до будівлі, де буде концерт. Зайшли у приміщення, у ньому вже знаходилось багато людей. Ми підійшли ближче до сцени, у дівчат на обличчях з’явились посмішки аж до вух. Як вони сказали, що у передчутті цього концерту.
Почався концерт, цей гурт вийшов на сцену. Очі у дівчат засвітились, вони дивились на сцену дуже уважно. І коли соліст почав співати, дівчата підспівували ці пісні. Через п’ять пісень, гурт почав грати повільну пісню. Я запросив Дарину на танець. Обійнявши її, ми танцювали. Я весь час дивився на Дарину, а вона весь час посміхалась. І в цей час я подумав, а чому я досі її не поцілував та не зізнався у своїх почуттях до неї. Я дивлюсь їй в очі, а емоції всередині мене так і вирують, а найбільше бажання у мене це поцілувати її. Я трохи більше її притиснув до себе та вже нахилився аби поцілувати. І раптом нас штовхнула якась пара. Я так і не встиг поцілувати Дарину.
Концерт закінчився, ми вийшли на вулицю.
— Куди зараз? — запитав я.
— Ми хочемо відпочити перед від’їздом
— Ти ж пам’ятаєш, що я завтра вас проводжу на вокзал
— О котрій їдете?
— Об одинадцятій
— Тому ми зустрінемось о дев’ятій та ще погуляємо по центру міста — сказала Дарина.
— Тоді погуляємо разом. А після коли проводимо Марину та Макса можемо посидіти у кав’ярні з тобою, якщо ти не проти
— Я не проти — Дарина посміхнулась. А Макс подивився на мене так ніби хотів сказати “Молодець, давай дій”.
Від місця де проходив концерт та до готелю в якому друзі Дарини зняли номер була невелика відстань, тому ми пішли до нього пішки. Дарина захотіла ще трохи погуляти. Вона подзвонила своїй мамі та сказала, що прийде пізніше, ніж домовлялись. Тому ми провели їх до готелю, я викликав таксі та поїхали додому. А завтра я з самого ранку знову побачу усміхнену Дарину.
