Спочатку:
На сторінку книги
Даринка.
Почався урок, я сіла за останню парту. Біля мене ніхто не сидів, тому біля мене сів Андрій, той кого я не можу пробачити. Він навіть не спитав дозволу біля мене сісти. У клас зайшов вчитель. Він подивився на нас.
— Доброго дня. Сідайте — ми сіли, а вчитель продовжив свою промову — у нас урок буде розділений. Перша половина будемо вивчати нову тему, а друга половина буде за п’ятнадцять хвилин до кінця. Будемо робити вулкан з лимона. А зараз відкриваємо підручники на сторінці тридцять один — сказав вчитель. Він почав розповідати нову тему. Я сиджу та записую все, що він пише на дошці та відчуваю, як на мене, дивиться Андрій.
— Що? — запитала пошепки я.
— Хочу з тобою поговорити
— Не зараз. Взагалі-то зараз йде урок — я продовжила слухати вчителя.
Закінчились уроки. Я зі своїм партнером по спільній роботі пішли у бібліотеку. По дорозі до бібліотеки він розповідав мені про свою дівчину, про те, що йому треба буде з нею зустрітися через дві з половиною години. Тому ми вирішили посидіти у бібліотеці не більше ніж годину. Зайшли у бібліотеку, знайшли нам потрібні книжки та почали їх читати та робити нотатки.
За годину ми вийшли з бібліотеки. Однокласник вирішив провести мене до зупинки.
— А, що між вами з Андрієм сталося? Між вами наче чорна кішка пробігла
— І правда волосся у неї чорного кольору... Інна. Вона цілувалась за школою з Андрієм
— А ти все бачила — зробив висновок однокласник.
— Саме так. Він намагався зі мною поговорити, але...
— Він від тебе не відчепиться. Буде за тобою бігати
— Звідки знаєш?
— Проходив він це не один раз, між іншим
— Може розкажеш про нього трішки
— Що саме тебе цікавить?
— У нього є хобі? Ми весь час про моє хобі розмовляємо, а про його все ніяк запитати не можу
— Ну, на скільки я знаю, йому подобається баскетбол, теніс. Загалом йому подобається спорт. А те, що він цілувався з Інною не зважай. Він їй подобається...
— Як це не зважати?
— Подумай логічно, якби вона йому подобалась, він би був з нею, а не проводжав тебе додому. Можливо той поцілунок просто випадковість. І якби ж ти чула, що він про тебе весь час говорить коли ми зустрічаємось
— Він весь час говорить про мене? — зі здивуванням запитала я.
— Так. Ти вислухай його
— Добре — ми підійшли до зупинки та побачили, що до неї вже їде автобус — дякую, що провів. Зустрінемось завтра на уроках
— Нема за що — однокласник посміхнувся. Я зайшла в автобус, він поїхав.
Приїхала на зупинку за п’ятнадцять хвилин та побачила, що на зупинці стоїть Андрій. Він обперся об лавку. Я вийшла з автобуса та подивилась на нього. Він непомітно посміхнувся та підійшов до мене.
— Привіт, я тут тебе вже зачекався
— Навіщо?
— Щоб поговорити з тобою. Ми зараз не в школі, не на уроках, тому можемо спокійно поговорити, заодно проведу тебе додому
— Ну, давай
— Я хочу попросити у тебе вибачення. Вона це спеціально зробила
— Ти їй подобаєшся...
— Так. І цього заперечувати не буду. Але вона мені не подобається
— Правда? — я подивилась йому в очі.
— Правда. І, щоб повністю перед тобою попросити вибачення, пропоную піти на концерт цього гурту — він дістав з кишені два квитки та дав мені. Я на них подивилась та відкрила рота.
— Це ж моя...
— Я знаю
— Звідки?
— А це не важливо
— Я мріяла попасти хоча б раз на їх концерт. Дякую, але нехай квитки будуть у тебе — я обійняла Андрія, віддала квитки. А після подивилась на нього — допомогти тобі з домашнім завданням?
— Якщо не важко — ми підійшли до мого будинку.
— Зідзвонимось через годину — Андрій як завжди мене обійняв. Я зайшла у під’їзд. Андрій мене здивував, квитки на мій улюблений гурт. Я дивилась ціни на ці квитки, то у мене очі на лоб полізли. Один квиток коштував шістсот гривень. Два роки тому коли жила в іншому місті, то там теж виступав цей гурт, я хотіла піти з Мариною, але батьки не те що мені не дали гроші та й не пустили б. Тато сказав “Якби у тебе були квитки на концерт, ти б все-одно не пішла”. Відповідь, як на мене, очевидна. Їм не подобається музика, яку я слухаю. Але зараз їм доведеться мене відпустити інакше я втечу на цей концерт. По-перше, тому що я хочу на ньому побувати хоч раз, а по-друге, квитки вже куплені і я ні копійки не витратила на них.
Я в хорошому настрої зайшла у квартиру. Мене у коридорі вже чекала бабуся. Сьогодні лише вона дома, бо тато на роботі, а у мами якась фотосесія, вона ж фотограф.
— Привіт, як справи? Як уроки пройшли?
— Уроки пройшли добре, хороші оцінки отримала — я почала знімати з себе верхній одяг.
— Ти ж наша розумничка — після бабусиних таких слів мені завжди стає ніяково — ти голодна? Обідати будеш?
— Буду, але у своїй кімнаті, можна?
— Так, я за десять хвилин тобі все принесу
Я пішла у свою кімнату, зняла з себе піджак та впала на ліжко. Як я втомилась, сьогодні були важкі уроки, але й цікаві водночас. Чого тільки коштував урок фізики. Вулкан з лимона це виглядало красиво. Не встигнувши й полежати хвилину, я почула дзвінок мого телефону. Це звісно ж Марина. Вона наче відчуває, що я дома та нічого не роблю. Я відповіла на дзвінок.
— Привіт, подруго. Як у тебе справи?
— У мене все добре — я посміхнулась та зрозуміла яке питання у Марини буде наступним — я помирилась з Андрієм
— Так, це добре. А казала, що ніколи не пробачиш
— То я погарячкувала
— Що він такого зробив, що ти ось так пробачила йому? — зі здивуванням запитала Марина.
— Він подарував квиток на наш з тобою улюблений гурт. Тому у суботу я йду з ним на концерт
— Ого. Ось це так подарунок. До речі, я з Максом теж будемо на цьому концерті. Я ж тоді не потрапила на концерт через Макса, тому він теж так вибачається. Сказав типу, пробач, що ми тоді не пішли на концерт, а після показав чотири квитки на поїзд та на концерт
— То ви приїжджаєте у Львів? — з непорозумінням запитала я.
— Так. У суботу вранці
— О котрій?
— О восьмій будемо на вокзалі
— Я вас зустріну. Ви десь у готелі номер бронювали чи плануєте у мене пожити?
Бабуся занесла в кімнату мені обід та поставила його на стіл біля комп'ютера.
— Номер у готелі зняли, не далеко від центру
— Звідки такі гроші?
— Макс не сказав, та мені це не цікаво, адже вибачається так — подруга посміхнулась.
— Я буду тільки рада вас бачити. Познайомлю вас з Андрієм
— Буду тільки рада з ним познайомитись
Ми ще трохи поговорили з подругою про уроки та про клас в якому я з нею вчилась. Мене виявляється там ще ніхто не забув, що дуже приємно. Після розмови з Мариною, я пообідала дивлячись які нам треба буде робити уроки на завтра. Найважче з завтрашніх уроків це буде урок економіки. Але завтрашні уроки почнуться у нас з легкого, з уроку захисту вітчизни, у дівчат це перша медична допомога.
За пів години мені подзвонив Андрій. Він вже був готовий робити уроки. У нас їх завтра повинно бути шість, але буде всього три, бо хтось приїжджає та буде щось відбуватися в актовому залі. Але ми встигнемо побувати на таких уроках як, медицина, економіка та історія України.
— І, так, почнімо з економіки — сказала я — а то знаючи тебе я впевнена, що потім ти нічого не зрозумієш
— Твоя правда — Андрій почав сміятися. Ми відкрили книжки та зошити та почали вирішувати завдання. Вирішували ми його довго, бо нам вчителька задає по три завдання на кожен урок. Взагалі нікого не шкодує. А головне, те, що ця вчителька у нас також веде алгебру та геометрію. Плюс ще вона наша класна керівничка. Ось це нам пощастило так пощастило. У нас в кінці буде екзамен і я вибрала для себе математику. Можна було вибрати математику чи біологію, але я подумала, що краще вибрати математику. Її я знаю краще, цікаво, правда? Математика для мене легше. На скільки я зрозуміла, то Андрій буде здавати біологію, бо з математики у нього біда.
Доробивши всі уроки, ми просто розмовляли. Він розповідав мені як готувався до контрольної. Ох, не легко ж йому було самому вчити. Сашко допомагати не захотів, бо сказав, що він піде з Тонею гуляти. І на контрольній списати не дав, що дивно. Але не сказав чому, мені принаймні.
Андрій.
Весь день намагався поговорити з Дариною. Тоня побачила, що я сам не свій. Попросила, щоб я все розповів, я їй розповів. І Тоня подала мені ідею, вона насправді банальна, але, як на мене, геніальна. Вона сказала, щоб я уважно передивився її сторінку в Інстаграмі, що може щось побачу нове для себе. І однокласниця таки мала рацію. Я деякі фото просто перегортав та не читав їх, але в цей раз зупинився на них, прочитав та зрозумів, що Даринці подобається один гурт. Фото була афіша цього гурту, а під фото було написано “Мені ніколи не бути на їх концерті” та смайлик, який плаче. Я продивився офіційну сторінку цього гурту та побачив, що в цю суботу буде концерт цього гурту у Львові. І на диво ще було декілька квитків у продажі. Я порахував свої гроші, виявилось, що на два квитки у мене не вистачає двісті гривень. Але так й хотілось їх купити, що довелось у брата позичити гроші. Натомість пообіцяв, що буду сам готуватись до контрольної та не попрошу списувати. Як я написав контрольну, я не знаю. Читав вчора книгу до самої ночі. Розумів, що я без Дарини нічого не розумію... і без Сашка теж. Брат у цей час пішов гуляти з Тонею. Він чи то ввечері, чи то зразу після уроків завжди з нею гуляє. Я ж в серпні теж гуляв ось так цілими днями зі своєю дівчиною, з якою ми були довго просто друзями... чесно, краще б друзями й були, бо наші романтичні стосунки зіпсували все. Цю дівчину звали Оля. Ми з нею познайомились, коли я був у компанії друзів свого брата. Ми тоді весь вечір розмовляли, після зрозуміли, що у нас є одне захоплення на двох — це був теніс. Зараз я цей вид спорту просто ненавиджу, тому що він подобається Олі. І якщо я буду ходити на те, поле, то обов’язково побачу її. А інших полей у нас близько немає, на жаль. Тепер моє захоплення тільки баскетбол. І туди я ходжу два рази на тиждень. У нас є своя команда. У нас весною буде змагання проти іншої команди, з іншого міста, якщо я не помиляюсь, вони з Києва. Вони суперники сильні, та ми не слабкі і ні на мить.
Поговоривши з Дариною, я ліг спати, бо розмовляли ми дуже довго. Про що розмовляли? Про наш клас, які у нас деякі жахливі однокласники, а саме про старосту та її помічницю. Вони просто стерви, винести просто так мозок, нахамити, поставити однокласників у незручну ситуацію їм як два пальці об асфальт. Також розмовляли про Сашка з Тонею. Сашко повернувся додому лише о дев’ятій годині, він був у Тоні. І разом робили домашнє завдання, що зовсім не дивно. Чесно, вже не дочекаюсь, щоб піти з Дариною на концерт. Сподіваюсь що вечір суботи у нас пройде цікаво. А завтра ще один навчальний день.
