Раді Вас бачити!

Стеля в кімнаті здається нескінченною, коли в голові рояться ці кляті думки. Третя година ночі, а я все прокручую в голові кожну секунду нашої зустрічі.

Її очі, волосся, аромат, її тіло, все ще стояло перед очима. Шкіра тремтіла від згадок про подих, що ковзнув по мені, лоскочучи саме нутро...

Якби я не повівся тоді?

Якби просто промовчав, дав те що вона хоче, замість того щоб лізти зі своїми залицяннями?

Вона б пішла?

А що, якби вона відповіла?

Що, якби в її очах було щось більше, ніж просте бажання мене провчити?

Так багато: якби та якщо!

Боги, який же я ідіот.

Я відчуваю себе останнім покидьком.

Треба було просто сказати все як є. Викласти все на стіл, без прикрас: що цей шлюб, залицяння — це не моє бажання, а нав’язана гра, що батько тисне, що він буквально наказав мені «стати тим, за кого вона вийде» і поводитися так, ніби я втрачаю голову від одного її вигляду.

Вона мені подобається, навіть дуже, але чи це кохання? Я не впевнений...

Скільки років бути знайомими, і щоб це переросло в почуття, пристрасть, я не знаю!

Я хотів її?

Так!

Цілувати її тіло — безумовно, та чи зможу я сказати що це кохання?!

Таке, щоб вона знову не розчарувалася в чоловіках, я не знаю! Я геть нічого не знаю...

Я грав роль, яку мені нав’язали, і в цій грі я виглядаю жалюгідно. Вона ж бачила це, правда? Бачила, як я фальшиво посміхаюся, як намагаюся бути тим, ким не є. І найгірше — я не знаю, чи вона справді мене обманула, чи просто майстерно підіграла, щоб виставити мене дурнем.

Просто як в дитинстві.

Це дивно, чи це симпатія, чи щось більше, як дізнатися?

О боги...

Як же хочеться просто стерти цей день з пам’яті. Або переграти його і вп'ястися в її вуста. Щоб дізнатися як це – цілуватися, цілуватися з нею, лягати в одне ліжко і прокидатися, кохатися...

Я так хотів здаватися впевненим, а натомість став просто посміховиськом.

А це її – Солодких снів, любий!

Я так і не заснув, я не зміг.

Моєму батькові легко вдавалося розмовляти з жінками, бути чарівним, загадковим, бажаним!

А я?

Просто другий син! Хтось на про запас.

Я був настільки спустошений цим обманом, що навіть не став йти за нею.

Хай радіє своїй маленькій перемозі.

Доки я не знаю, що мені робити, і що я відчуваю до неї!

І найгірше — те, що мені хочеться перемогти, перемогти хочеться більше ніж її кохання.

Я жахливий!

Такий же як він.

Той покидьок, що скористався нею, її довірою і зник! Я бачив його лише раз, як він розмовляв з нею, якими очима вона на нього дивилась.

Я ревнував, бо вона більше не хотіла грати зі мною, вона була постійно з ним.

А де був я?

На задвірках її ідеального світу, і що тепер, її доля покарала...

Та чи радий я?

Ні!

Але, чи справді, я стаю таким же як він? Гравцем!

Чи, можливо, я просто нарешті зняв маску, під якою ховався справжній, незграбний і вразливий я?

Це усвідомлення пече гірше за будь-яку поразку. Я дивлюся на свої руки, що досі злегка тремтять, і бачу в них не силу, а лише відлуння того самого безсилля, яке відчував роками.

Я не знаю хто я, хто такий Вікторіо Блек!

Ми були друзями, а тепер я обманював, і вона грала зі мною, мабуть, зрозуміла, що я теж граю.

Вона не просто виграла цей раунд — вона оголила мої нерви, навіть не торкнувшись їх. Можливо, вона не знала цього, та я тепер знаю чого хочу, я хочу її.

Можливо, це було частиною її плану: залишити мене наодинці з моїми демонами, щоб я сам себе розірвав на шматки.

І я справляюся з цим чудово.

Можливо саме такого фіналу вона і хотіла?

Щоб я захотів її?!

Або зрозумів, що вона не для мене!

Я закриваю очі, і в темряві знову виникає її обличчя. Я згадую, як вона мовчала, коли я намагався жартувати, як ледь помітно викривлялися її губи, коли я говорив відверті речі.

Та цього разу, в її очах було щось інше. Це була зневага чи прихований біль, цікавість чи бажання, як дізнатись?

Якщо вона теж грає, то хто з нас двох насправді є жертвою?

Завтра цей день здаватиметься лише поганим сном. Але я знаю, що це не так. Я вже не зможу бути тим, ким був до цієї зустрічі. Я перетнув межу, де закінчується гра і починається щось справжнє.

Тільки між нами.

Бо я вже не хочу грати.

Тому що вже вирішив, що хочу я сам.

Якщо шлях до неї лежить через руїни моєї власної гідності, то я готовий спалити все дотла.

З цією думкою я нарешті заснув!

**************************************

Я стою біля дзеркала...

Роздивляюсь себе...

Шовковий халат на голі груди...

І більше нічого...

Я готовий...

Готовий до того, що нарешті станеться...

Спочатку ванна, а після оливковою олією змастив все тіло...

Я хочу бути ідеальним...

Гребінцем я чешу своє волосся, чорне і довге...

Я чешу доти, доки воно не стане переливатися...

Доки не побачу в ньому своє відображення...

Я красивий, сподіваюсь...

Бо найбільший страх, що живе в мені, це те...

Що я йому більше не буду потрібен...

Що він розлюбить...

Знайде молодшого, гнучкішого, кращого...

Хоч я знаю, що ніхто з них не зрівняється зі мною...

Та це не заспокоює...

Мені страшно...

Тому я маю зробити все, щоб його втримати...

Останні рухи...

Легкий скрип дверей.

В кімнату заходить він.

Я бачу його в дзеркалі...

Як він йде, йде до мене...

Зелені очі гіпнотизують, захоплюють ...

Я в полоні...

Посміхаюсь ледь, ледь...

Він досі до кінця не знає, як я його кохаю...

Він сканує мене крізь відображення...

Я не обертаюсь...

Лише чекаю...

Чекаю його дотику...

І отримую...

Гарячі, міцні руки на моїх плечах...

Палкий подих мені в потилицю...

Рука підіймається, прибираючи волосся, оголює шию...

Палкі губи обпікають ніжну шкіру...

Він ніби п'є мій пульс...

Моє життя, мене всього...

Від цього жару перехоплює подих...

—О Так! 

Ммм...

Важко не рухатися від такої жаги, такої пристрасті...

Моя рука підіймається вгору, до його щоки...

Його руки блукають моїм тілом...

Заповнюють виріз халата...

Пестять мої груди ...

Живіт...

Невагомі і палкі, гарячі і мої...

Мої, мої...

Доки губи цілують, зуби покусують, а язик...

—Ох!

Цей язик, зводить з розуму...

Я хочу більше...

Притискаюсь до його тіла...

І відчуваю сідницями його збудження...

Ммм...

Я злегка похитуюсь з боку в бік...

Труся об нього, хочу відчути його через одяг...

Його стогін вібрує мені в шию...

Руки стискать сильніше, і опускаються на мій член...

Так!

Я вигинаюсь ...

Він повільно рухається рукою...

Зводить з розуму, стискає сильніше, і послаблює, потім знову...

Я відкриваю очі й дивлюсь на нас...

Збуджених...

Пристрасних...

Голодних...

Я хочу більше, сильніше, глибше...

Вигинаюсь всім тілом, щоб сказати йому про це...

Проте, що хочу його в собі...

Його руки полишають мій член і рухаються вгору...

Я повертаю обличчя і припадаю до його губ...

Шалено, пристрасно, одержимо...

Він не відстає...

Наші язики переплітаються, б'ються, захоплюють рот один одного...

Слина змішується, і ми поглинаємо смак один одного...

Цей бій триває хвилину...

Дві...

Зі стогоном я відриваюсь від його губ...

Намагаюсь вхопити повітря...

Він важко дихає...

Він вже готовий, я відчуваю...

Жага не лишає сумнівів...

Він поспішає...

Його руки знімають з мене халат...

А потім з себе...

І знову він притискається...

Я відчуваю його своїм тілом...

Оголеним...

Вже без нічого...

Тільки з його руками...

Його губами на мені...

Спиною і сідницями я відчувають його жар, і шалене дихання...

Його ерекція впирається в ложбинку між ними...

Він вже тече...

І розмазує її по мені...

— Ммм...

Мій голос перетворюється на хрип...

— Швидше...

Рука полишає мої груди й живіт...

Доторкається на мить до мого пульсуючого члена...

І рухається за спину...

Він дивиться в дзеркало...

Просто в мої затуманені від бажання очі, і облизує два пальці...

Я не відпускаю його погляд через відображення...

Доки пальці не зникають у мене за спиною...

Торкаючись лопаток, і нарешті між сідниць...

Він відступає на секунду, щоб бачити, як його пальці повільно кружляють біля входу і натискають...

Входять в мене...

Як моє тіло захоплює їх...

Перший ніжний, неспішний рух...

— Ах..Ммм...

І його погляд підіймається...

Щоб бачити в дзеркалі...

Як мій рот відкривається від стогону...

Як я готовий на все...

—Так! Ах ...сильніше...

Рухи стають такими як я просив...

Владними, бажаними, шаленими...

Я бажаю цього заповнення...

Не лише від його пальців...

візуалізація Крістофера

Щиро ваша Світт Лана

мур мяу)))