Раді Вас бачити!

Я тону...

Вода навколо мене не здається ворожою...

Вона обіймає...

Цілує...

Пестить мене у своїх потоках.

Немов прохолодний шовк ковзає по шкірі...

Світло, що вже пробивалося крізь товщу води, почало розсіюватися.

Воно розсіювалося на тисячі кришталевих променів, перетворюючи простір над головою на мерехтливу, недосяжну стелю з рідкого срібла.

Я хочу зробити вдих, але не можу...

Моє довге руде волосся повільно підіймається вгору, розправляючись у воді невагомим ореолом, схожим на химерні водорості.

Я намагаюся дістатися до поверхні, гребучи руками...

Останні бульбашки повітря, які я випустила, злетіли догори наче маленькі перлини, кожна з яких віддзеркалювала згасаюче сонячне світло.

Моє тіло сповільнюється...

Як я тут опинилася?

У цій воді...

У цій глибокій, безпечній тиші не було болю, лише абсолютний спокій та відчуття невагомості, що повільно занурювало мене в м'яку, бездонну оксамитову нічну воду.

Повітря закінчилося.

Але паніки більше не було...

Я вирішила покоритися долі та заплющила очі, дозволяючи течії стати моїм останнім танцем...

Так стало краще...

Вода поглинає мене, і я віддаляюсь від її срібних відблисків...

Спокій?

Не зовсім...

Раптом товщу води прорізав стрімкий рух.

Світло заграло на смарагдовій та срібній лусці потужного хвоста.

Що це?

Вже зовсім поруч повільно наближалося щось...

Чи хтось, я не розумію...

Це було схоже на людину, але з хвостом...

Руки швидко рухалися, спина вигиналася вниз і вгору...

Русалка?

Він наближався беззвучно і блискавично, ніби сама підводна стихія корилася його волі...

Бездоганний і стрімкий...

Біле довге волосся...

Сильні руки...

Я ахнула від несподіванки...

Коли він підплив і обережно підхопив моє тіло...

Не давши йому впасти у бездонну темряву...

На глибину...

Його волосся перемішалося з моїм рудим у товщі води...

Це було надзвичайно красиво...

Він міцно притиснув мене до своїх грудей...

Я відчула шалене, живе биття його серця...

Він був надзвичайно гарячим.

Наші тіла переплелись...

Його хвіст і мої ноги, що визирали з-під сорочки...

Його блакитні й бездонні очі привернули мою увагу.

Його вуста посміхнулися.

Він був надзвичайно красивим.

Потім він поглянув у верх...

Зробивши сильний поштовх хвостом.

Він розірвав важкі обійми глибини...

Стрімко поніс мене вгору, туди, де повітря, життя і порятунок чекали на мій перший глибокий подих...

Яке полегшення!

Вологе волосся липне до тіла...

Його руки не відпускають мене...

Я відчуваю його тіло...

Все повністю...

Відчуваю його міцні руки...

Його оголені груди...

Міцний живіт...

До пояса...

І далі до хвоста...

Красивий в своїй природній стихії...

Мої легені жадібно ковтають повітря...

Жар його тіла не покидає мене...

Морське повітря ковзає по моєму обличчю... Повільними гребками він направляє нас до берега... 

Як тільки глибина зменшується... 

Він несе мене на руках... 

До великого паланкіну посеред пустелі... 

Що?

 Щойно була у воді, а тепер лише пісок... 

Він був русалом, тепер — людина... 

Неосяжне небо і горизонт... 

Пустеля дихала прохолодою... 

Моя волога шкіра вкрилася сиротами... 

Він узяв мою руку і провів усередину паланкіну... 

Його легкі стіни з невагомої тканини ледь помітно колихалися від вітру... 

Пропускаючи всередину сріблясте сяйво величезних пустельних зірок... 

Неймовірно... 

Я озирнулася на нього... 

Він стояв у напівтемряві... 

Спостерігав за мною... 

Його блакитні очі сканували кожен мій рух... 

Він не говорив, тільки обводив убрання рукою... 

Ніби запитував: чи подобається мені тут... 

Я зробила крок назустріч, і простір між нами завібрував... 

Коли його долоні торкнулися моїх плечей... 

Це було схоже на опіки... 

Пальці повільно ковзали по моїй шкірі... 

Залишаючи за собою слід тремтіння та невимовного бажання... 

Що зі мною? 

Я важко дихаю... 

Коли він нахилився ближче... 

Виявляючи моє прискорене дихання... 

Тут... 

Усередині паланкіну... 

Час зупинився... 

Його обличчя було все ближче... 

Тонкі пальці доторкнулися до моїх губ, провели невагомим рухом по краю... 

Пізнавально, зацікавлено... 

Я заплющила очі... 

Віддалася цим відчуттям... 

Хотіла цього... 

Його дотику... 

Посеред дикої місцевості, з цим хлопцем я відчула... 

Як він став ближче... 

Рука ковзнула до підборіддя... 

І вуста накрили мої... 

Його поцілунок... 

Ніжний дотик губ до губ... 

Обережні рухи... 

Туманили розум... 

Пробуджували тіло... 

Мої руки знайшли його плечі... 

Його руки знайшли мою шию, зарилися у вологе волосся... 

Поцілунок ставав глибшим, а дотики — сміливішими, перетворюючи нічну прохолоду на чисту...

Неприборкану пристрасть...

Ці перші дотики...

Тіло до тіла,були сповнені трепету й подиву...

Ніжність його шкіри з-під моїх гарячих долонь і те, як солодко тремтить його тіло від кожного руху... 

У передчутті насолоди... 

Моє тіло відповідає... 

Рухи стають сміливішими... 

Пристрасними, бажаючи більшого... 

Мій одяг зникає, і його теж... 

Він вивчав мене, як вивчають невідомий берег, торкаючись тонкими пальцями обличчя, шиї. Це неймовірно... 

Я бачила в його очах — глибоких і мінливих, як сам океан — дику, первісну жагу... 

Він вклав мене на подушки...

Вуста зустріли вуста в шаленості...

Пальці повільно ковзали по моїй шкірі... 

Залишаючи за собою слід тремтіння та невимовного бажання.

В безумстві свого шаленого потягу...

У тісному, захищеному від вітру просторі паланкіна час уповільнився... 

Дотики стали сміливіші...

Відвертіші...

Вони були всюди...

Та хотілось більшого...

Тіснішого контакту...

Його тіло над моїм...

Його жар між моїх ніг...

Потаємне до потаємного...

Впевнений поштовх...

Вибух відчуттів...

Солодкий стогін...

Його рухи були плавними...

Наче підводна течія...

Сповненими нової для нього, в людській подобі, пристрасті...

Кожен поцілунок ставав глибшим...

Кожен подих — спільним...

Кожен поштовх – підіймав в мені ураган...

Ураган відчуттів, пристрасті, бажання...

Бажання що наростає...

З кожним злиттям...

Я відчуваю як мене трясе, з боку в бік.

— Ммм...

Я була в раю, не хочу прокидатись.

Але тряска не припинялась...

Що за лихо?!

Мої очі відкриваються, і намагаються осмислити побачене.

В моє обличчя вдивляються в нього...

Мого Русала!

Красиве обличчя, блакитні очі та світле волосся...

Русал?

Я сідаю в ліжку.

Ні! 

Це принц.

О чорт!

— А а а а – Я усвідомлюю, що, щойно мені наснився принц.

Кошмар!

— Боги... Не підходь до мене! – я виставляю руку, щоб він не наближався.

Мене всю трясе...

Видіння його губ на моїх, його долонь, що вивчають моє тіло, його пальців, його всього у мені, не полишили ще мою бідну голову...

Тільки не це!

Сльози самі збігають по щоках...

Який жах мені щойно наснився?!

Важке гупання у двері, і в кімнату вривається Сандор. Заспаний, без сорочки, тільки в штанях. Його погляд впивається в картину, що розгорнулась перед ним: я заплакана, виставила руку, щоб Еліас не підходив, і принц біля мого ліжка...

Чорт! 

Ні!

Це виглядає надто кепсько.

Я хотіла щось сказати, бодай слово пояснити.

Та мій розум працював надто повільно.

В наступну мить важкими кроками Сандор розсікає кімнату, руками підриває за сорочку принца з підлоги, і б'є кулаком просто в обличчя...

Візуалізація глави)) 

Це був прекрасний сон ))

До нових зустрічей))

Щиро Ваша Світт Лана))

Мур мяу))