Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Я чув їхні кроки...
Вартові...
Кожного дня...
О четвертій вони змінюють один одного...
Так я знаю котра година...
Зараз четверта ранку...
Не зрозуміло тільки якого року...
Я часто був без свідомості...
Щоб знати такі речі...
Шум в коридорі не вщухає...
Так не повинно бути...
За звичай декілька слів і всі розходяться...
Хто на зміну...
Хто додому...
Я навіть знаю адреси деяких...
Коли єдине що ти можеш– це слухати...
То ти слухаєш...
Доки він не відібрав і це...
Кроки наближаються...
Я виринаю зі своїх думок...
Це не може бути він...
Доки двері відчиняються я відчуваю страх...
Ні!
Скрип завіс.
Я обмочився.
Вже тремчу від страху.
Цей рефлекс ...
Зробив мені він...
Та цього разу все інакше ...
Це не він...
Та страх сильніший за мене...
Я розгойдуюсь разом з ланцюгами...
Я шепчу безмовними губами...
Це не він ...
Не він...
І це дійсно не він...
Це вартові і ця жінка...
Хто вона не важливо...
Важливо те що мої кайданки зникають...
Та я не вірю...
Я пручаюсь...
Надто легко...
Надто неймовірно...
Це обман ...
Обман...
Обман...
Я в агонії...
Доки вона не наказує мене втихомирити...
Добийте...
Краще померти від ваших рук ...
Ніж від його!
Кримезний вартовий замахнувся...
І темрява...
Я відчуваю, що моє тіло розгойдується...
Де це я?
В раю?
Е ні!
Моя щелепа страшенно болить...
Схоже на те, що я живий...
Намагаюсь відкрити око...
Аааааа...
Як боляче...
Минає хвилина...
Дві...
Хтось штовхає мене черевиком в плече...
Я тримаю долоню біля ока намагаючись сконцентруватися...
Хоч щось побачити...
Крім білої плями...
Прокліпуюся...
Це хтось ...
Ніби знайомий...
Але я бачу в перше таке обличчя...
Хто б це міг бути?
Хочеться запитати...
Та рот лише робить жалюгідні кривляння...
Я здаюся і падаю назад...
На підлогу карети...
Принаймні це не в'язниця...
Так кумедно...
Сміх...
Мій беззвучний сміх перетворюється на скажений оскал проріджених зубів...
Всі що лишилися після побиття...
Роками...
Я зараз не там...
Той довбаний хрін програв...
Але я вже ніколи не буду колишнім...
Коли веселощі вщухають, я розумію чого хочу...
Я хочу помститися!
Все ж я розплющую око і бачу вже не пляму а цілком повноцінне обличчя...
І впізнаю...
Я впізнаю його...
Він став старшим...
Та це точно він...
Мій брат!
