Раді Вас бачити!

Те, що сталося наступної миті, вибило ґрунт з-під ніг.

Я ледь оговтавшись від дивної дезорієнтації, від безсоромного сну, як перед очима розгорнулася сцена, від якої перехопило подих...

Сандор, наче розлючений звір, кинувся на Еліаса. Його кулак врізався в щелепу принца з таким глухим, важким звуком, що в мене всередині все стислося. Це було настільки раптово і несправедливо, що я мимоволі закрила обличчя долонями.

Він не став розбиратися. Не було ні запитань, ні пояснень — лише сліпа, нестримна лють.

Що за йолоп?!

Страх паралізував.Сльози, що ледь встигли з’явитися, миттєво випарувалися від жаху...

Тонка цівка крові, що потекла з розбитої губи Еліаса, змусила мене здригнутися. Потрібно було діяти, і негайно. Але найгірше — це місце. Таверна. Ще мить, і сюди збіжаться всі, кого розбудить цей галас.

Тільки не це!

Я судомно вхопилася за кулон з корцієм. Магія, знайома і лоскітна, слухняно відгукнулася на мій поклик. Один блискавичний жест — і навколо нас виріс прозорий, крижаний купол тиші, що відрізав нас від решти світу.

— Зупинись! — мій крик потонув у гуркоті власного серця, але Сандор наче оглух.

Він знову замахнувся. Еліас, ще не оговтавшись від першого удару, не встиг підняти рук для захисту. Голова принца різко відкинулася назад, він судомно хапав ротом повітря, а на його блідій шкірі, наче клеймо, розпливалася багряна пляма.

Але в ту ж мить щось змінилося...

Вираз обличчя Еліаса трансформувався. Шоковане заціпеніння, що тривало лише секунду, зникло, поступившись місцем холодній, небезпечній люті.

Повітря в кімнаті стало важким, наче перед грозою.

Міцні пальці принца вчепилися в передпліччя Сандора, але вже за мить він здійснив блискавичний, майже танцювальний маневр. Різкий розворот, легкий нахил — і сорочка з тріском вислизнула з ворожого захвату.

Я завмерла...

Втиснувшись у ліжко і натягнувши ковдру до самого підборіддя.

Те, що сталося далі, перетворилося на виставу і кошмар в одній подобі: принц зухвало сплюнув на підлогу кров від розбитої губи, і розкинувши руки в різні боки, жестом запрошуючи суперника до продовження.

Він що, з глузду з’їхав?

Хто при своєму розумі добровільно лізе в бійку?

Схоже принцу набридла роль »хлопчика для биття« ці кпини Сандора щодо його одягу, прізвисько »принцеса« так сильно зачепили його гордість?

Він був готовий дати відсіч.

Вони стояли один навпроти одного посеред кімнати, купол давав їм приватність, тільки я була мимовільним свідком цього безумства.

Повітря було густим, мов вчорашня вечеря в таверні, і наелектризованим, як перед грозою.

Та ніхто з них так і не використав магію, вони вирішили з'ясувати це на кулаках.

Сандор, кремезний, наче скеля, що вирішила трохи розім’ятися, хруснув шиєю. Еліас, стрункий і гнучкий, як вербова гілка, але достатньо м'язистий, (як мені цю картину забути?) лише злегка підправив манжети »своєї« сорочки, ніби знущався з противника.

Обличчя Еліаса скривилося, ніби від чогось гидкого, він помахав рукою перед носом.

— Невеличка порада, перед тим як вриватися в кімнату до жінки, почисти зуби! — усміхнувся Еліас, стаючи в ідеальну стійку.

Це ще що? Він здурів?!

— Я зараз виб’ю з тебе все лайно, збоченцю! — пробурчав Сандор і рвонув уперед.

Він рухався напрочуд швидко для своєї маси. Перший удар — важкий, як ковадло — розсік повітря там, де секунду тому була голова Еліаса. Той відхилився з грацією танцюриста, що випадково опинився на рингу, і легким рухом відправив кулак у бік ребер Сандора.

Сандор прийняв удар на блок, та на це Еліас замахнувся ногою і врізав йому просто в обличчя...

Два – один.

Легкий тріск вказав на те, що штани принца витримали, але чи на довго?!

Сандор похитнувся, з губи пішла добра цівка крові, можливо постраждав зуб, але Еліас був босоніж, уявляю, що було б якби він був у взутті! 

Та це не зупинило їх саркастичний діалог.

— Підбери яйця, ато повипадають! Дамі досить вражень на сьогодні!

— З такими компліментами, не дивно, що ти вічно похмурий! Долоні не печуть?

Про що вони говорять, я не розумію, якісь безглузді чоловічі штучки! 

Сандор відступив і відразу контратакував. Це був танець двох хижаків. Кожен рух був вивіреним, кожен випад — смертельним, але вони рухалися так злагоджено, ніби репетирували цей бій роками.

Сандор спробував підсічку, але Еліас підстрибнув, зробив у повітрі щось схоже на пірует і знову вмазав ногою, просто у вухо Сандору.

Ауч!

Два — два!

Моє серце вистрибувало від напруги, долоні спітніли, а в роті пересохло. Це було жахливо.

Жахливо і захоплююче водночас!

— О, та ти ще на щось здатен, крім скиглення! — пихнув Сандор, розвертаючись і блокуючи чергову серію ударів.

Еліас ухиляючись від прямого удару в щелепу на міліметр.

— Ще побачимо хто з нас буде скиглити, здорованю! 

Бій ставав запеклішим. Сандор перестав жартувати й почав тиснути. Від їхніх дій стілець потрощився, коли в нього залетів принц, і з тумби впала лампа і розбилась, бо принц вмазав у відповідь.

Тоді Сандор використовував свою вагу, затискаючи Еліаса в кут. Удар, ще удар — Еліас відбивався, як міг, його обличчя вже прикрашав синець, а дихання стало важчим. 

Але в очах обох горів запал, азарт.

Ці бовдури щей що? Отримують задоволення від бійки! Коли я тут вся тремчу, хвилююсь через них...

Раптом Сандор зробив хибний випад, відкриваючись, і Еліас, не втримавшись від спокуси, кинувся вперед. Сандор миттєво перехопив його руку, зробив підніжку, принц вчепився в його волосся, Сандор зарепетував, і вони обидва з гуркотом повалилися на підлогу.

Гу-гу-п.

Вони опинилися в партері, переплетені, як два розлючені вужі. Сандор вирвав своє волося, пасма якого лишились в руках Еліаса, розвернувся обличчям до принца і намагався зафіксувати Еліаса, той — вислизнути.

Коли Сандор знову замахнувся, принц спритно пірнув під його руку і вгатив ліктем прямо під ребра. Відповідь прилетіла миттєво, прямо в живіт.

Я зрозуміла, що це не закінчиться ніколи...

Ці бовдури гатитимуть один одного до ночі!

— Припиніть! Ви що збожеволіли?!

Ніякої реакції, ці »благородні« навіть забули з чого все почалося? 

Тут ніби мою честь захищають!

Чортівня!

Я вирішила втрутитись. Не залишатися ж мені без діла! 

Пірнула під ліжко рукою і дістала свій посох, хвилі моєї магії перетікали з мене в посох і назад! Я прокрутила його в руці в їхній бік і могутній крижаний кокон закував їх просто на підлозі, один до одного.

Це мій шанс!

Доки вони знерухомлені.

Доки не почали використовувати свою магію.

Треба їх розбороняти!

Обидва чоловіки, витріщили очі на мене, і за мить завмерли. Моє обличчя палало від гніву, а в очах, попри всю рішучість, пекли сльози — від образи та повного розчарування.

Я вирішила всипати їм за таку виставу. 

Бідні мої нерви...

— У нас купа справ, а ви що влаштували?!

Сандор кинув зневажливий погляд на Еліаса, який був приморожений до нього.

— Він до тебе чіплявся, ти закричала , щей плакала!

Принц пирскнув.

— Я намагався її розбудити, телепень, вона стогнала в ночі!

Дідько!

— Звідки мені знати, що ти не скористався нею, доки вона спала!

Ти дивись який турботливий?!

— О так! І від насилля вона б стогнала?!

Ой, здається уві сні щось таке було, але точно без насилля...

— Я чув лише крик! Бліда ти жабо!

Ніяка він не жаба, а досить гарний, там взагалі був русал...

— Ну звісно! Звідки тобі знати як жінки стогнуть, йолоп!

— То ти все ж признаєш що чіпав її?!

— Йди до біса, чортів пес! Я її будив і все!!!

Розмова набирала не потрібних мені обертів, як і моя уява. Потрібно було їх заткнути й негайно.

Доки я не згадала той клятий сон повністю!

Через нього дивитися на Еліаса було боляче і бентежно водночас!!

— Замовкніть обоє!

Я набралась сміливості сказати все, що думаю про обох.

— Ти! — Я вказала пальцем на Сандора. — Наступного разу запитуй, а вже потім махай кулаками!

— А ти! — Я вказала на Еліаса. — Візьми рушник і змочи у воді якщо хочеш розбудити, а не тряси мене, ніби я тобі рубіни винна!

Я перевела подих, і вирішила їх добити останнім аргументом:

— І більше жодних кімнат на двох! Або спати в них будите разом!

Вони лежали на підлозі, побиті, злі, і розуміли, я права.

Принаймні я сподівалась на це!

Я вирішила, що з них досить безпорадності, і звільнила їх з крижаної пастки. Вони піднялися, з кам'яними обличчями один від одного відійшли. Я бачила синці на обличчі і тілі кожного.

Підійшла і вручила кожному з них по крижаній цеглині, яку я створила від синців. Вони взяли їх без розмов, приклали до своїх обличч, і тільки тоді я зняла купол тиші.

Вони відверталися від мене, я лишень тоді зрозуміла, що досі стою в сорочці посеред розтрощеної кімнати.

Та вже було байдуже, хоч сором'язливий рум'янець і вкрив мої щоки, бігти і ховатися не було жодного сенсу.

Вони вже і так все бачили...

Слава богам дивились вони будь куди, тільки не на мене.

Раптом я почула звук.

У віконце постукав мій сокіл, з листом від татка.

Я впустила його ,забрала лист і посадила в клітку.

Розгорнула листа і прочитала:

~Люба М.

Я радий, що з тобою все добре.

Краще для них, щоб все так йшло і надалі.

Твій С.~

О, любий татко, якби ти тільки знав, що я пережила за цю ніч...

візуалізація