Спочатку:
На сторінку книги
Глава 17. Фортеця під облогою
Після шокуючої новини про полювання Павла на Вікторію, Антон ледь стримував себе. Лють застилала йому очі: мало того, що батько підставив його з бізнесом родини Беркутів, так тепер він ще й хоче «прибрати» Віку, щоб вона не розкрила його махінації. Антон уже був готовий зірватися з місця і поїхати до кабінету батька, щоб влаштувати розправу, але Вікторія з Дашею вхопили його за руки.
— Стій! — вигукнула Вікторія. — Якщо ти зараз поїдеш до нього, все буде марно! Ти лише підтвердиш, що ми тут, і він діятиме ще жорсткіше.
Антон важко дихав, намагаючись опанувати себе. Зрештою, він погодився. Вікторія вирішила, що нікуди не поїде — вона залишиться тут, на віллі. Антон пообіцяв, що особисто найме найкращу охорону, якій не зможе дати хабар навіть його батько. Тепер ця вілла мала стати неприступною фортецею для неї та Ванесси.
Трохи заспокоївшись, Антон вирішив провідати Ванессу. Він увійшов до її кімнати, тримаючи тацю з теплими круасанами та ароматним чаєм. Ванесса, яка напівлежала в ліжку, здивовано підняла брови.
— Я розпорядився, щоб у тебе була особиста служниця, — сказав Антон, ставлячи сніданок перед нею. — Вона стежитиме за твоїм харчуванням і самопочуттям 24 на 7.
Ванесса лише слабко засміялася, хоча в очах все ще була тривога.
— Мені не потрібна твоя турбота, Маслов. Ти забув, хто ти для нас?
Антон зупинився і пильно подивився на неї. Його голос став несподівано тихим і щирим:
— Я роблю це заради твоєї сестри. Вікторія пожертвувала всім заради тебе. Вона готова на все навіть заради цієї ненародженої дитини... Я знаю, як вона любить дітей. І я відчуваю провину перед вашою родиною. Я хочу загладити її, чого б це мені не коштувало.
Ванесса заніміла. Вона ніколи не бачила свого «деспотичного боса» таким. Кохання до Вікторії змінювало його на очах — з крижаного бізнесмена він перетворювався на людину, здатну на каяття. Проте Ванесса все одно не наважувалася сказати йому правду про дитину. Вона боялася, що якщо Антон дізнається про своє батьківство, Павло Маслов зробить малюка своєю наступною мішенню.
Але наступні слова Антона змусили її серце завмерти:
— І ще одне, Ванессо... Це не я зруйнував бізнес вашого батька, компанію Беркутів. Це зробив мій батько. Він підставив мене, використовуючи моє ім'я для своїх брудних підписів. Я дізнався про це щойно.
Ванесса сиділа в ліжку, не вірячи власним вухам. Світ, де Антон був головним лиходієм, щойно розсипався на порох.
Ванесса зітхнула, відвертаючись до стіни. В її очах стояли сльози, змішані з ненавистю, яка три роки була її єдиним двигуном.
— Ти брешеш, Антоне... — її голос тремтів. — Ти просто хочеш врятувати свою шкіру, поки мій батько зводить з кінця, а дядько... дядько наклав на себе руки через те, що ти зробив з бізнесом Беркутів! Люся залишилася без батька... Ми всі втратили все! Ти для нас — ворог номер один, і ніякі круасани чи розкішні палати цього не змінять.
Вікторія, яка стояла в дверях, не витримала. Вона підбігла до ліжка і схопила сестру за руку:
— Ванессо, благаю, досить! Це правда! Даша, його сестра, приходила до мене. Вона показала документи. Це Павло Маслов усе підлаштував, а Антон навіть не здогадувався, чиї підписи він ставить!
Ванесса обурено висмикнула руку:
— Що за маячня, Віко?! Ти так швидко пробачила йому, що вже повірила в його казки?
Антон стояв осторонь, стиснувши кулаки до білих кісточок. Кожне слово Ванесси було для нього як удар ножем, але він знав: вона має право на цей гнів.
— Я не прошу прощення прямо зараз, — тихо сказав він. — Але я присягаюся: я зроблю все, щоб Павло Маслов відповів за кожну сльозу сім’ї Беркутів. Він більше не чіпатиме вас.
Ванесса подивилася на Вікторію — на те, як віддано вона захищала Антона, як її очі світилися вірою в нього. Вона зрозуміла, що Вікторія вже не бачить у ньому ворога, але для неї самої це було занадто.
— Знай одне, — кинула Ванесса, не дивлячись на Антона. — Моє життя вже котиться під укіс, і я не хочу бути частиною цієї гри. Віко, залиш мене... мені потрібно побути наодинці.
Вікторія хотіла ще щось сказати, але Антон обережно поклав руку їй на плече, даючи зрозуміти, що краще відступити. Вони вийшли з кімнати, залишивши Ванессу наодинці з її важкою таємницею.
Біля басейну
Даша сиділа на шезлонгу, спостерігаючи за водною гладдю. Коли вона побачила Антона і Вікторію, що виходили з вілли, вона підвелася. Її обличчя було напруженим.
— Вийшли? — запитала вона, не вітаючись.
— Вона не вірить, — коротко кинув Антон, втомлено опускаючись на сусідній шезлонг.
Даша перевела погляд на Вікторію.
— Вікторіє, ти розумієш, що Ванесса в шоці? Вона три роки жила з думкою, що Антон — монстр. Для неї це не просто бізнес, це вбивство її рідних.
Вікторія сіла поруч, закривши обличчя руками.
— Я бачу це, Дашо. Але я відчуваю, що вона щось приховує. Вона боїться не лише за себе... Вона боїться за когось іншого.
Антон підняв голову, його очі звузилися.
— За кого? Що ти маєш на увазі?
Вікторія завагалася. Чи сказати йому зараз? Чи видати таємницю сестри, яка може поставити під удар життя немовляти?
— Вона просто... вона виснажена, — збрехала Вікторія, уникаючи прямого погляду Антона.
Даша уважно стежила за ними обома. Вона відчувала, що між ними висить якась величезна, невисловлена правда, яка може вибухнути в будь-який момент.
Антон, не витримавши напруги, вирішив бути відвертим із сестрою. Він коротко розповів Даші все: хто така Ванесса, про їхнє минуле, про бізнес родини Беркутів і про те, що вона зараз носить дитину.
Даша, яка слухала його, аж підскочила з шезлонга від шоку.
— Ти хочеш сказати, що вона вагітна від тебе?! — вигукнула вона, мало не перекинувши свій напій. — І ти тримаєш її тут, а вона навіть не знає, що ти все знаєш? Я йду до неї! Я маю сказати їй, що вона не повинна боятися!
— Стій! — Вікторія рішуче перегородила їй шлях. — Не час. Вона в такому стані, що будь-який зайвий тиск може спровокувати трагедію. Дай їй час прийти до тями.
Даша почала розмахувати руками, не стримуючи емоцій:
— Віко, ти не маєш права позбавляти мого брата щастя бути батьком! Це ж його дитина! Він змінився, ти сама це бачиш!
Антон стояв осторонь, опустивши голову. Він виглядав пригніченим, ніби на його плечі ліг тягар, який він не міг витримати. У цей момент його телефон розірвався від робочого дзвінка — термінова нарада, яку неможливо було скасувати. Подивившись на дівчат востаннє, він вибачився і поїхав, залишивши їх наодинці біля басейну.
Даша повільно сіла назад у шезлонг, її обличчя пом’якшало. Вона ніжно торкнулася руки Вікторії.
— Ти неймовірно смілива, Віко. Піти на таку жертву заради сестри... Це викликає повагу. Давай вип’ємо чогось міцнішого.
Вона покликала служницю і замовила дві «Блакитні лагуни». Коктейль принесли швидко. Коли вони зробили по кілька ковтків, розмова стала відвертішою.
— Ти знаєш, чому Антон став таким холодним? — запитала Даша з болем у голосі. — Його перше кохання в юності жорстоко кинуло його, коли він планував одружитися. Це зруйнувало його зсередини, він перестав вірити людям і впустив у серце лише роботу.
Вікторія пила свою «Блакитну лагуну», вдивляючись у яскраво-блакитний колір напою. Тепер вона розуміла: Антон не був вродженим ворогом. Він був пораненим чоловіком, якого власна родина перетворила на зброю. Якби тільки Ванесса знала цей бік його душі... якби вона зрозуміла, що він не той монстр, яким його малювала помста.
— Він не ворог, — нарешті тихо сказала Вікторія, подивившись на Дашу.
— Я бачу це тепер. Ми повинні переконати Ванессу розповісти йому все. Якщо він дізнається, що дитина його — це може врятувати їх обох. І нас усіх.
Вікторія твердо вирішила: вона не відступить. Вона знайде спосіб розтопити лід у серці Ванесси, навіть якщо доведеться розкрити всі карти.
