Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Луксурія веде рукою. Срібні пута, що ще мить тому вільно звисали з її пальців, раптово оживають і тягнуться до ангела.
Кассіель встиг лише підняти очі, коли гострий, пронизуючий біль пройшов крізь його тіло.
Ланцюги, сплетені зі срібного сяйва, прошивають обидва його крила. Інші відрізки вп’ялися в кінцівки і замикаються навколо них, мов живі змії. Наступної миті їхня сила обтяжується, стає нестерпно важкою — і з глухим ударом притискає Кассіеля до підлоги.
З його грудей виривається стогін.
Демониця байдуже ковзнула по ньому поглядом, оцінюючи результат. Ангел хрипить, мружиться, намагаючись зосередитися і втримати контроль.
Він кілька разів напружив крила, спробував підняти руки. Марно. Сила лежала на ньому, як камінь, що неможливо зрушити.
— Дивись-но… — Луксурія всміхнулася, повільно нахиляючи голову. — Виявляється, навіть архангели можуть стояти на колінах у серці безодні.
Кассіель важко вдихнув, намагаючись не рухатися, зібрати себе докупи і не дозволити болю втопити його гідність.
— Це насильно, — прохрипів він. — Щоб ти не задумала... роби. Але результат буде не той, який очікуєш.
Біль поступово відступав, але разом із ним зникала й сила. Крила залишилися нерухомими, ніби втратили свою сутність, а тіло більше не слухалося так, як раніше, став слабким.
— Не чини мені спротиву, янголятко, — Луксурія піднялася і без поспіху підійшла, дивлячись зверху вниз на ангела, який цього разу був справді у рабстві, а не грав незрозумілу роль серед людей. — Чим більше в тобі покори, тим слабшими стають пута.
Вона опустила долоню на його голову, занурюючи пальці в темні пасма, задумливо перебираючи їх.
— Врешті ти зрадиш не тільки себе, — тихо продовжила вона, — а й Батька, віру і власну святість. Питання лише в тому, скільки страждань ти готовий витримати, перш ніж скоритися.
Кассіель різко мотнув головою, намагаючись відсахнутися від її дотику, але пута не дозволили йому навіть цього зробити повністю.
Луксурія спостерігала за ним, уже знаючи свій наступний крок, але хотіла розтягнути цей момент. Дитя сьомого гріха розпалювалося від гри, і того, як ангел, який усе життя лише спостерігав і приймав, тепер не міг зупинити те, що відбувалося з ним самим.
— Тобі бракує сили до спротиву проти пітьми. Особливо коли мій гріх… ласкавий і солодкий. — Вона нахилилася ближче, її голос став м’якшим. — Гадаю, ти спостерігав за всіма гріхами. Скажи, Кассіеле… Ти ж не просто так був у кайданах на аукціоні рабів. Тобі це подобається?
— Це зайве, Луксуріє, — сухо сказав він, дивлячись на неї знизу вгору, вже розуміючи, до чого вона веде.
— Можливо, — легко погодилася вона, і в її голосі прозвучала насолода. — Але я — демониця гріха. А ти зараз виглядаєш як істинне сяйво, яке хочеться спробувати… і привласнити.
Вона підняла ногу і вперлася підбором у його груди, відчуваючи, як вони важко здіймаються під натиском. Легкий поштовх — і його тіло піддалося, падаючи на спину.
Кассіель різко вдихнув, коли пута натягнули крила, змушуючи їх розкритися неприродно і болісно. Він стиснув зуби, підняв на неї погляд.
У цих очах немає сліз. Але прокинувся справжній праведний гнів — надто явний, щоб залишатися непоміченим. І на подив Луксурії, його виявилося непристойно багато, як для ангела.
Він напружився, намагаючись піднятися. Тіло здригнулося, піддалося, і на мить йому навіть вдалося підвестися вище, майже сісти, долаючи тиск.
Луксурія не дає йому завершити рух. Вона різкіше натискає підбором на його груди, притискаючи назад до каменю й обриваючи спротив ще до того, як він встигає оформитися.
— Будь слухняним, янголятко, — дала вона пораду. — Незабаром тобі це сподобається.
Луксурія повільно провела руками по своїй талії і плечах. Розв’язала вузли, що тримали важку тканину, і дозволила їй зісковзнути вниз. Сукня впала глухо, відкриваючи легший шар під нею, що підкреслював рухи і форму тіла.
Кассіель сіпнувся. Цього разу не від болю. І завмер, коли Луксурія без жодного сумніву сіла на його стегна.
Її близькість стала відчутною — занадто реальною і гарячою. Важкою.
Кассіель відвернувся.
— Це тобі не допоможе штовхнути мене на гріх.
Вона відверто захохотала.
— Ти дуже проникливий, Кассіель. На тебе у мене справді багато планів. Проте я люблю проводити час із насолодою, — нахилилася до його вуха, прошепотів. — Саме тому я візьму тебе всього і буду робити це так часто, як цього захоче моя пітьма.
