Раді Вас бачити!

Що було в попередній книзі:

   Орден багато століть веде боротьбу з магами, чаклунами, та всіма, хто таємно практикує заборонені науки. Монастир древньої організації знаходиться в Мірійському нагір'ї та живе самостійним життям далеко від інших поселень.

   В стінах Ордену знайшли собі прихисток чоловіки і жінки, молоді хлопці та дівчата, що ще вчора були сиротами без минулого. Вихованці Ордену виконують волю Господа, винищуючи будь-які сліди магії у світі.

   Флоріан - посланець. Роками він доносив смертельні послання до чаклунів, вистежуючи їх та забираючи життя. Він пройшов довгий шлях тихого убивці, і тепер має намір піти у відставку, щоб спокійно доживати свій вік в стінах рідного монастиря.

   В особистій бесіді один з майстрів Ордену, старий Джереом, просить посланця допомогти йому з делікатною справою. А саме - віднайти його давно втрачену дочку Констанцію. Є інформація, що зараз дівчина перебуває в теплій країні Джизз-Ілар, у Місті Тіней.

   Багато років тому Констанція втекла з дому та пов'язала життя з дуже сумнівними особами. Джереом намагався навернути рідну дочку, але все дарма, вона не слухалась та продовжувала займатися незрозуміло чим. А ще недавно свідчення з'явились, буцімто тепер Констанція практикує магію...

   Це кінцево розбило серце старому батькові та засмутило його. Джереом просить посланця віднайти Констанцію і вбити її, щоб закінчився цей сором, щоб перервався його рід. Майстер дає посланцю детальний опис дівчини та розповідає все, що знає та пам'ятає про дочку. Особисте прохання Джереома повинно залишитися тільки між ним і посланцем.

   Флоріан відправляється до Джизз-Ілару. Не без пригод він все ж дістається до Міста Тіней та починає розшукувати дочку майстра Джереома. 

   Досліджуючи місто, посланець випадково зустрічається лицем до лиця з небезпечною людиною зі свого минулого, могутнім чаклуном Дієро Канітаром. Орден повинен був знищити його багато років тому, однак чомусь чаклун живий та щось робить у Джизз-Іларі. Питання в тому - що саме? З ким і для чого?

   Флоріан вирішує як можна швидше виконати прохання майстра і повертатися до монастиря, щоб розповісти про цю зустріч. Він впевнений, що чаклун теж його впізнав, тому часу обмаль. А ще посланця почала турбувати тривога і погане передчуття.

   Зрештою збіг обставин зводить разом в одному темному провулку посланця, його ціль Констанцію та мага Дієро Канітара. Відбувається сутичка. Річ у тім, що Дієро Канітар раніше намагався завербувати Констанцію до своєї групи. Вона відмовила йому, і тепер чаклун прагне покарати молоду провидицю. 

   Чаклун намагається допитати посланця, тому що розуміє, що це - людина Ордену. Але Констанція рятує Флоріана, поки не здогадуючись про його наміри. Вона допомагає йому прийти до тями після зіткнення з чарівником.

   Посланцеві вдається обманути дівчину, він переконує її, що старий Джереом має велике бажання її віднайти і переконатися в тому, що рідна дочка в порядку. Мовляв, старий хвилюється, болить батьківське серце. Відчуває старість, тому й хотів би налагодити стосунки з дитиною.

  В Місті Тіней Констанція займається тим, що допомагає людям, використовуючи магічні здібності. Певний час вона перебувала серед диких степових племен, навіть була дружиною вождя. А тут вона проживає в районі степовиків, супроводжують її Ратшат і Тхарсі, охоронці й близькі друзі покійного чоловіка. Також вона тепер називає себе Кеїшою, а не Констанцією.

   Посланець зовсім без сил, він не зміг би зараз виконати своє завдання при всьому бажанні. До того ж тепер його увага прикута до старого ворога Ордену, Дієро Канітара. Дівчина ж відійшла на другий план. Чаклун неодмінно шукатиме і його, і провидицю, щоб помститися. Тому ослаблений Флоріан разом з Кеїшою приймають рішення вдарити першими.

   Молода провидиця, її охоронці та посланець вистежують місце, де проживає група Канітара. Рано-вранці вони вриваються до будинку. Під час бою гинуть Тхарсі і Ратшат, а посланцеві вдається знищити усіх послідовників Канітара. Самого чаклуна він важко ранить клинком. Флоріан теж зазнає поранень від магічного кинджала, яким орудував чаклун. Зброя не проста, посланець відчуває, що життєві сили швидко покидають його.

   Ледь не гине від знесилення Констанція, тому що магічне протистояння виявилося для неї надто важким. Посланець все ж залишається на ногах та рятує їй життя. Він виносить дівчину з будинку на свіже повітря. Флоріан плутається у власних почуттях відносно дівчини, приймає свідоме рішення не вбивати її, а навпаки, врятувати.

   Посланець розповідає Кеїші про справжній намір її батька та свою місію. Він просить провидицю покинути місто, аби залягти на дно. А сам повертається назад до будинку, щоб пересвідчитись у смерті Дієро Канітара. Перед цим він зрізає пасмо волосся дівчини, щоб представити це її батькові як доказ виконаного прохання.

   Якимось чином чаклун зміг вижити. Він скористався таємним ходом у стіні підвалу, залишивши за собою тільки кривавий слід і магічний клинок. Посланець розуміє, що часу обмаль, тому що сил все менше, а до будинку ймовірно можуть повернутися й інші учні Канітара.

   Флоріан проводить невеликий обшук в оселі, забирає книгу, яку писав чаклун, його магічний клинок та ще деякі речі. І повертається назад, до монастиря. Книга наповнена різними записами, нотатками, а ще у ній зустрічаються дивні символи...

   Шлях додому виявився непростим, адже слідом за посланцем дійсно йшов один з останніх учнів старого чарівника, Іман. Колишній солдат та ветеран війни хоче помсти за смерть свого вчителя, і тепер переслідує посланця в джунглях. Врешті - доганяє його.

   В запеклому бою під проливним дощем перемагає Флоріан, але зазнає ще декількох серйозних поранень. Обличчя його обпечене, а зі старих та нових ран невпинно тече кров.

   У відчаї посланець звертається до сили чарівного клинка, яким раніше володів Канітар. Він активує артефакт, щоб хоч якось загоїти рани та дістатися до рідного монастиря. Ціна взаємодії з артефактами завжди висока, однак у Флоріана немає вибору. Потрібно доставити до монастиря книгу Дієро Канітара, сам клинок, та, власне, інформацію про те, що старий ворог живий. А без магічного втручання він дуже швидко стече кров'ю.

   На межі життя та смерті, повзучи болотом, посланець провалюється у видіння далекого минулого. Символи з книги чаклуна вже зустрічалися йому раніше, близько двадцяти років тому. Тоді ще зовсім юний Флоріан разом зі своєю наставницею Гестією та ще одним вихованцем Ордену, розслідували серію ритуальних убивств у гірському містечку Шелфілд. Це було завдання, яке назавжди змінило Флоріана та визначило життєвий шлях.

   Невідомий душогуб залишав гральні карти на тілах своїх жертв, не шкодував ні дорослих, ні підлітків. А на стінах міста він залишав дивні написи з тих самих символів. Тоді вбивцею виявився місцевий житель, якого звали Вінтаріс Далхейн. Важко хворий хлопець звідкілясь, ймовірно з болотистої країни Латтхорн, дістав собі артефакт. Це були магічні рукавиці, що підтримували в ньому життя, оздоровлювали. Але взамін вони вимагали чужої крові. Все більше й більше. Кожне нове вбивство робило Вінтаріса все більш божевільним, лютим.

   В бою з Далхейном помирає Гестія. Річ у тім, що між наставницею та її учнем існував таємний інтимний зв'язок, про який вони нікому не розповідали. Душогуба було зупинено, але смерть Гестії залишила глибокий слід в душі Флоріана.

   Коли прийшла пора повертатися назад, Кацу, воїн Ордену, що теж був присутнім у Шелфілді, спокушається артефактом та вирішує його привласнити. Хлопець планує покинути Орден прямо зараз, а чарівний предмет - забрати. Все ще під враженням смерті небайдужої йому жінки, Флоріан приймає рішення зупинити побратима. Тому що саме магічний предмет став причиною кінчини Гестії. І в майбутньому він може принести ще більше зла.

   Повністю спустошений Флоріан повертається до монастиря один. Він важко переживає те, що пережив, і врешті приймає рішення стати посланцем. Хоча наставниця завжди бачила в ньому саме слідопита, а не посланця. Казала, що душогубство - це не його місія.

   За навчанням він звертається до Вільгельма - одного з майстрів Ордену, що, власне, тренував Кацу. Кацу мав намір сам стати посланцем, і був одним з найкращих воїнав у монастирі. Але, вочевидь, тепер цю місію на себе візьме сам Флоріан.

   А ще Вільгельм був чоловіком покійної Гестії. Виявляється, він знав про зв'язок своєї дружини та молодого учня. Але оскільки кохав її, та сам був досить старшого віку, вирішив не заважати дружині. Мовляв, це просто тілесні справи. Вона молодша, їй потрібно це, такий зв'язок у собі нічого серйозного не несе.

   Однак сам Флоріан теж мав глибокі почуття до Гестії, і почуття ці виходили далеко за межі тілесного потягу...

   Все це відбулося близько двадцяти років тому. А зараз же посланець продовжував іти джунглями, борючись із ранами, які йому наніс спершу Канітар, а потім і його послідовник.

   Повернувшись додому разом з книгою та магічним клинком, Флоріан падає без сил. Коли приходить до тями - все розповідає настоятелям Ордену, а Джереому доповідає, що особисте прохання виконане, і Констанція мертва.

   Як доказ, він показує старому пасмо волосся його дочки. Сам посланець при цьому відчуває провину за те, що дозволив втекти Дієро Канітару. Адже якби він не рятував Констанцію, а добив ворого відразу, то небезпечний чаклун точно зараз був би вже мертвим.

   Флоріан приймає рішення повернутися до Міста Тіней та детально вивчити підвал з таємним ходом у стіні, за яким зник чарівник. Але - це буде пізніше, коли затягнуться рани та повернуться сили хоча б трохи.

   Відповідно - поки що відставка зачекає. Поки посланець на власні очі не побачить мертве тіло мага, спокою йому не буде. А ще Флоріан розуміє, що події двадцятирічної давнини теж можуть бути пов'язані з Дієро Канітаром. Оскільки дивні символи повністю співпадають.

   Констанція все частіше приходить до думок Флоріана. Чомусь тягнуло його до неї, він переживав за її долю... І якось стискаючи в руках декілька волосин дівчини, що залишилися в його сумці, посланець зміг налагодити з Констанцією ментальний зв'язок та почати подумки спілкуватися...

Вступ

   Що таке магія у всесвіті Сутіні? Це те, що ми з Вами можемо назвати ментальною силою. Здатність змінювати саму тканину реальності під себе, під своє бачення та волю. Впливати на закони природи, часу, простору.

   Використання магії виснажує розумово та морально. І чим менше досвіду та умінь у практикуючого, тим більше психічної витривалості потрібно, щоб сотворити певне заклинання, навіть просте.

   На сьогодні магічна практика не є популярним заняттям. Так на території більшості держав магія взагалі заборонена. Або як мінімум викликає страх та осуд у мирного населення, яке добре пам’ятає, скільки катастроф та катаклізмів принесли чари у давні часи. Коли ще офіційно працювали магічні школи різних напрямків, коли кожен поважаючий себе воїн, лікар, чи ремісник повинен був володіти магією хоча б на примітивному рівні. Тепер ті маги, що залишились, живуть у тіні, боячись переслідувань та знищення.

   Користуючись чарами, людина може безпосередньо впливати на розум живих істот (це ментальні чари), на неживу матерію та порядок речей у природі (це магія ілюзій), на власне, або чуже тіло (магія життя, або як її ще називають – відновлення), ну і на стихії природи. Наприклад, на вогонь, воду, повітря, чи землю. Магія стихій відносно легко вивчається, найчастіше вона використовувалась для захисту, або нападу.

   Тобто можливостями власного розуму (а нерідко і жертвуючи тілесним здоров’ям) практикуючий взаємодіє із живою та неживою частиною Сутіні.

   Так ментальна магія – це завжди про зміну свідомості, власної, або опонента. Заклинання, що обманюють зір, слух, плутають думки, або ж примушують відчувати певну емоцію, як от гнів, страх, радість. Найвищою майстерністю можна вважати вміння брати іншу людину під повний контроль та підпорядковувати її свідомість собі.

   Ментальні чари потребують надзвичайно великої концентрації душевних сил та довгих років навчання. Навіть коли магія була дозволена всюди, досить мала кількість практикантів присвячували себе саме цьому напрямку. Адже рідко хто з людей справді володіє тонким відчуттям себе та інших, здатністю глибоко аналізувати. Практикант, що втрачав самоконтроль, або не міг вірно розрахувати власну психічну витривалість, ризикував повністю втратити розум. Невідворотно.

   Школа ілюзії завжди була готова поділитися секретами того, як, наприклад, стати тимчасово невидимим, чи змінити зовнішність, замаскуватися. Сюди ж можемо віднести заклинання ходіння по поверхні води, зачарування предметів та зброї, телекінез. Цей напрям теж потребує довгої та кропіткої роботи над собою, звичайно. Найвищою майстерністю вважаємо створення переконливих масових ілюзій, побудова големів, різних напівживих сутностей із неживої матерії.

   Маг-ілюзіоніст завжди повинен носити у своїй душі надзвичайну цікавість до світу, до природи та її законів, відчувати її. Хоча й тут ризики чатували на практиканта, який втратив контроль: так можна було створити потужного голема і стати його жертвою. Або фатально помилитися при накладанні, наприклад, стихійних чар на певний предмет – постраждати від вогню, чи льоду.

   Магія життя приваблює тих, кому цікава наука лікування, зцілення, підтримування життя всередині людського тіла. Пізнання його можливостей та граней. У давні часи кожен лікар, чи алхімік цілком успішно поєднував магію з травництвом та чисто лікарською справою.

   Хоча такі заклинання також здатні руйнувати: наприклад, в бою можна було використовувати магію життя, щоб висмоктувати життєву силу опонента, або ж ослаблювати його, примушувати усі рани кровити, розкриватися з новою силою та вбивати свого власника. Найвищим проявом умінь вважається можливість створювати ефективні енергетичні щити для тіла, повне зцілення від важких захворювань, в тому числі й душевних.

   Чари цього напрямку вимагають від практиканта внутрішнього спокою, миру з собою та навколишнім світом, малої емоційності, щоб уникнути нещасть та помилок впливу на живе тіло…

   Щодо заклинань стихій – це незмінний супутник давніх воїнів та солдатів. Та й взагалі, важко уявити собі практиканта, який не вмів би захистити себе за допомогою льоду, чи повітря. Магія стихій це про руйнування старого та створення нового. Про емоційність та гостре переживання життєвих подій, про постійний рух. Хоча на перший погляд підхід цієї школи може виглядати примітивно, але справжні майстри вогню, чи води можуть сотворити стихійне лихо, навіть взяти погоду під повний контроль.

   У сиву давнину, до речі, ще коли земною твердю бродили гігантські монстри і чудовиська, яких навіть описати було б проблематично, існувала так звана магія крові. Зараз знання про неї втрачено. Кажуть, це були заклинання пов’язані зі смертю, кров’ю та покійниками. Це темні ритуали, присвячені жертвоприношенням та насиллю.

   Також ніхто нічого сьогодні вже не відає про магію древніх вампірів. Однак свідчать злі язики, що благородна школа магії життя свого часу увібрала до себе багато чого цікавого від культистів-кровопивць. Окремі пліткарі взагалі шепочуть, що не всі вампіри згинули в минулому. Мовляв, окремі представники древньої раси все ще живуть серед смертних людей. Розчинилися. Хоча, плітки це завжди плітки.

   Чи може зацікавлена людина пізнати усі школи магії? Хіба що поверхнево. Так колись і готували майбутніх воїнів. Кожен солдат навчався основних заклинань захисту від школи відновлення, освоював декілька бойових заклинань від стихій. Злодії та наймані вбивці непогано володіли маскувальними трюками та фокусами, цікавилися одночасно і магією ілюзій, і ментальними чарами.

   Стати майстром можливо тільки в якомусь певному напрямку, і для цього потрібна досить велика частина життя. Та й душевне здоров’я не завжди здатне витримати багаторічні навантаження, постійні тренування волі й духу; багато практикантів просто втрачають себе від надмірного стресу, починають бачити моторошні видіння. Стають причиною справжніх природних катастроф.

   Сьогодні магія — це більше ніж знання. Це ризик і таємниця. Це спокуса. І навіть у світі, що відмовився від неї, завжди знайдуться ті, хто не боїться жертвувати власним здоров’ям та душею. Комусь чари потрібні, щоб покращити життєві умови. Стати більш багатим та могутнім. Комусь – щоб стати частиною чогось древнього, незвіданого, таємничого. А ще, звичайно, існує багато людей, кому просто воно цікаво, бо заборонено…

   І ось тепер Орден, який покликаний знищувати магів, цілком випадково виявив групу практикантів під керівництвом чаклуна, чиє ім’я вже звучить як давнє прокляття — Дієро Канітар. Його потрібно зупинити, і цього разу назавжди. Щоб він більше ніколи не повертався із небуття.