Коли Ярослав увійшов в спальню, Злата вже переодягнулася. Зручно підігнувши ноги й поклавши за спину подушку, вона сиділа в м'якому кріслі біля великого вікна. Її довге волосся було витончено перекинуте через одне плече і здавалося сяючим, повітряним від сонячних променів, які падали на нього крізь вікно. Одна її рука у зворушливому жесті застигла на животику, а іншою вона тримала книгу, якою була так захоплена, що навіть не почула, як увійшов Ярослав. Він стояв наче заворожений. Його погляд був повністю сконцентрований на коханій дівчині. Злата в цей момент була особливо чарівною ‒ в ній було стільки божественності й вишуканості, що Ярославу насилу вірилося, що такі дівчата існують в природі! Щоразу він дивився на неї, немов вперше, і кожного разу в неї заново закохувався! Її миле личко виражало стільки материнської любові, ніжності, і в той самий час в ній відчувалася філософська замисленість ‒ стан роздуму, зосередженість думок виразно говорило про те, що Злата глибоко аналізує те, про що зараз читає.
"Вона неймовірно прекрасна!" — подумки захоплюється Ярослав, милуючись Златою. Одночасно її можна порівняти із загадковим місяцем і сліпучим сонцем, зі світлим ангелом. В цей момент Злата викликала в ньому асоціації з картиною французького художника Жана Оноре Фрагонара "Жінка, яка читає", що зображує затишну зосередженість людини на самому звичайному занятті й вражає своєю глибиною та життєвістю! Злата була повним втіленням жіночності й краси, подібної сонячного променя. Будь ‒ який художник вважав би за честь відобразити ці прекрасні риси у своєму шедеврі. Ярославу дійсно здавалося, що вона зійшла з полотен великих майстрів. Щоб не злякати цю мить, він обережно простягає руку до свого айфона, що лежав на тумбочці, яка стояла недалеко від дверей. Почувши клацання камери, Злата підіймає очі.
— Ярославе, що ти робиш? — запитала Злата, ніяково посміхаючись. — Вибач, я захопилася, тому не чула, як ти увійшов, — вона відклала книгу в сторону.
— Дивись! Ти просто милота! — підійшовши ближче, Ярослав показав їй фото на телефоні. Він навмисно зробив фотографію також і в чорному ‒ білому варіанті тому, що іноді кольори заважають побачити найважливіше. Чорно ‒ біла гамма надає знімкам ще більше загадковості, і дозволяє зробити акцент на враженнях, емоціях, сюжеті... До того ж фотографії виходять більш "живими", природними, коли людина не знає, що її в цей момент фотографують. Головне, вміти зловити вдалий кадр!
— Ого, — Злата з великою цікавістю глянула на своє фото. — Це я? Гарно вийшло! Дякую тобі велике! Я навіть не очікувала такого. Мені дуже подобаються подібні світлини, коли людина не дивиться на камеру, не грає певну "роль", вона просто справжня. Такі знімки дуже атмосферні й передають глибокий сенс та ідею. Ти ще й прекрасний фотограф. Ти дуже талановитий! — без жодного перебільшення говорить Злата. В її голосі чітко відчувалися схвалення і захоплення.
— Я хочу це намалювати. Це буде одна з моїх найкращих робіт! — натхненно заявляє Ярослав. — Я вже бачу цю картину у своїй голові. Це буде справжній шедевр! — він підняв свої долоні навпроти одна одної. Його зіниці збуджено розширилися від натхнення, яке несподівано нахлинуло. — Я впевнений в цьому!
— А ще ти дуже "скромний"! — сміючись, додає Злата. — Ти ж рідко малюєш портрети!
— Так, я не часто малюю портрети. Тільки на замовлення, — каже Ярослав, дбайливо обіймаючи її за плечі. — Мене більше цікавлять інші жанри. Але коли є така муза, як ти, то гріх її НЕ намалювати! Ти для мене безмежне джерело натхнення! А це фото ... Ти в цей момент. Знаєш, у мене своєрідне ставлення до фотографій. Як до мистецтва! Це навіяло мене на деякі думки. Більшість жінок помиляється, думаючи, що виглядати сексуально ‒ це великі груди, надуті губи, які хочеться підрізати ножицями! Особливо у соціальних мережах мені часто трапляються фотографії дівчат, на яких вони таким чином, намагаються підкреслити свою сексуальність: занадто яскравий макіяж, випнуті губи... Більшість думає, що це красиво! Всі вони на один "манер"! Немає ніякої індивідуальності, неповторності! Ти так не вважаєш?
— Я?! — Злата спантеличено підняла брови й трохи замислилася. — Щодо фотографій, ти маєш рацію ‒ це в першу чергу мистецтво/ З приводу жіночої сексуальності... Погодься, що все ж великі груди вам чоловікам навіть дуже подобаються! — вона злегка опустила свій чистий ангельський погляд. Ніякова усмішка знову з'явилася на її обличчі.
— Я й не заперечую цього! — Ярослав похитав головою, пильно дивлячись в її очі, які притягують. — Але повір, у світі дуже багато стереотипів/ Ти ж психолог і як не тобі знати це? Якщо він щиро любить ‒ у нього інші "пріоритети". Кохана жінка для чоловіка ‒ це найважливіше в його житті! Мене збуджує не тільки красиве тіло, але і розум! Коли людина має ідеальну фігуру, але тут ось "порожньо" — з цими словами він постукав пальцем по скроні. — Це ще нічого за собою не несе, з такими жінками, частіше за все чоловік буде ставитися до сексу, як до різновиду масажу, а для цього необов'язково кохати. Люди посилено тренують тіла, щоб відповідати стандартам краси, які встановлюються і нав'язуються суспільством. Але ж мозок і душу потрібно тренувати не менш, а навіть більше, ніж своє тіло! Адже, якщо ти володієш не тільки зовнішньою основою, а й характером, розумом ‒ це вже неймовірна сила! Саме це мені в тобі шалено подобається. У тебе є і те й інше! А це фото дуже добре характеризує тебе.
Весь цей час, Злата слухала Ярослава широкими очима і злегка відкритим ротом, дивуючись ходом думок свого коханого та його тонкому сприйняттю навколишнього світу. Це були слова справжнього чоловіка! Психологічно зрілого чоловіка, який ставився до жінок, як до особистості! Як до скарбу! Йому не просто подобається, а він відчуває необхідність бути відповідальним. І це головний критерій. Злата в черговий раз переконувалася в тому, що Ярослав не тільки її кохана людина, а ще й справжній друг, на якого можна завжди покластися. Поруч з Ярославом вона відчувала себе дуже комфортно і легко у всіх сенсах. Він такий рідний! Заради нього їй ще більше хочеться працювати над собою, удосконалюватися і віддавати йому у відповідь все найкраще, а не просто жити за принципом:"Покохай мене такою, яка я є". Жінка ‒ це нагорода чоловікові за вчинки. Це його мотивація, стимул, ніжність і радість.
— Ти така гарна! Треба частіше тебе ось так фотографувати! — продовжує із захопленням говорити Ярослав, перериваючи її думки. — І не тільки так! — граючи бровами, він ніжним інтимним поглядом почав повільно ковзати по її обличчю, спускаючись до підборіддя, потім до зони декольте.
— Оу, оу! Спокійніше, хлопче! — сміється Злата, помітивши, як незгасний вогник в його очах стає справжнім полум'ям, яке готове вирватися назовні. — Ти сьогодні надто емоційний! Ти "перегориш" так!
— Не перегорю! Златко, я ж тебе так кохаю! — не стримуючи порив своїх почуттів, Ярослав міцно обіймає кохану. — Наше маленьке диво я теж дуже люблю! — він ніжно цілує Злату в животик. — Я вже не можу дочекатися, коли малюк з'явиться на світ. Я так хочу взяти свою дитину на руки й обійняти її! У неї найкраща мама на світі!
— Та-ак? — посміхнулася Злата, легенько погладжуючи по спині Ярослава, який схилився над її животиком. — Найкраща? Ще зовсім недавно ти мене сварив! — тихенько засміялася вона.
— Так, сварив! — Ярослав різко підняв на неї серйозні, задумливі очі. — І цілком справедливо. Тому що іноді ти поводишся необережно, і майже не відпочиваєш! Ти й малюк ‒ найдорожче в моєму житті! Я навіть не знаю за, що мені таке щастя... Ой, Златко! Я зовсім забув! — схаменувся Ярослав, ляснувши себе долонею по лобі. — З тобою зовсім голову втратив! Я ж прийшов, щоб покликати тебе на обід! Мені дуже хотілося здивувати тебе чимось смачненьким, бо ти погано їси. І я згадав про те, що, коли ми були в Японії, тобі дуже сподобався чахан.Тому я знайшов в інтернеті рецепт і вирішив приготувати тобі його. Сподіваюся, що ця страва в мене вийшла не гірше, ніж у японців. Принаймні я куштував доки готував. Дуже смачно!
— Ух ти ж! — задоволено вигукує Злата. — Ти вже мене здивував! Я не сумніваюся у твоїх кулінарних здібностях і не тільки кулінарних, — з гордістю заявляє вона. Наполегливий дзвінок її телефона, який заряджався на підвіконні, перервав їхню розмову. Глянувши на екран, Злата рішуче скинула виклик.
— Все нормально? — запитав Ярослав. — Чому на дзвінок не відповідаєш?
— Та це неважливо, — відмахнулася Злата, акуратно піднімаючись з крісла. — Ходімо, мені вже не терпиться спробувати чахан у твоєму приготуванні.
