Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Він стояв, спершись руками на холодний поручень балкона, з обличчям, зверненим у небо, що вкривалося помаранчевими та рожевими плямами вечора. Легкий вітерець грався зі світлими пасмами волосся, обдував обличчя.

— Крістіане? — покликала я, запнулася. — Чи краще… Джеймсе?

Він озирнувся повільно. Його погляд торкнувся мене, але ніби не бачив. Між темних брів виднілася зморшка.

— Мені шкода, Емілі, — видихнув він. — Не так я хотів вам повідомити про це. Не втримав… здивування.

— Здивування? — я зробила крок ближче. Обережно, наче боялася його злякати, наче одне необережне слово могло знову змінити все.

Він відвернувся, дивився у горизонт, де сонце вогнистим відблиском прощалося з днем.

— Моя мати не мала приїздити, — мовив тихо. — Це незапланований візит. Я… я не очікував, що замість відповіді на мій лист, вона сама з’явиться в Ретільванії. І…

Він змовк. Я мовчала з ним. Тиша була дивною — не порожньою, а наповненою якимось тривожним гулом невимовлених слів. Тому я наважилася.

— Чому всі знають вас під несправжнім ім’ям?

Він обережно вдихнув.

— Бо так було потрібно. Спочатку… Коли мене врятували, коли я ще сам голову тримати не міг. Мене вивезли з Содії довірені люди королеви, сховали в іншій країні, щоб у разі поразки у Содії залишався шанс. Я мав вижити… — він зітхнув, нахилив голову. — А потім… Потім я продовжував обирати це життя… не захотів ставати королем. Не тоді, коли нібито прийшов час з моїм віком. Не коли ще жива моя мати. Айла Фрейвіл усе життя тримала Содію на своїх плечах. І попри те, що війна з Ваштером спустошила її, вона все ще залишалася непохитною. Її рішучість... її впертість… Саме через все це я отримав шанс на нове життя і нове ім’я.

— Крістіан Шерве...

— Так, — ледь усміхнувся він. — Це ім’я мені дали ті, хто врятував мене. Воно стало для мене початком іншого життя. Життя, у якому я міг вчитися, зростати, будувати власні зв’язки, не озираючись на тягар трону. Не бути принцом. Не бути мішенню. І, що найголовніше — не бути тінню власної матері.

Я дивилася на нього й бачила людину, якої не знала. Але водночас… вона була переді мною весь цей час.

— Ви… ви свідомо залишилися в тіні? — прошепотіла я. — Відмовилися від корони?

— Не назавжди, — відповів. — Я просто не хотів квапитися. Хотів мати шанс вирости в щось більше, ніж просто той, хто буде королем. Я хотів… обрати, ким стати. Не просто носити корону, бо мусиш. Або, тому що час прийшов.

Я не знала, що сказати. Лише стояла поруч — на відстані, яка була не між тілами, а між долями.

— Ви мали мені сказати, — прошепотіла я. Голос мій був тихий, але в ньому бриніло більше, ніж я хотіла показати. — Раніше.

Він кивнув. Легко, майже непомітно. Не заперечив. Лише знову глянув у небо, немов у вечоровій млі намагався розгледіти відповідь на запитання, яке жевріло в ньому роками.

— Так, я мав вам розкритися. — Його голос прозвучав майже винувато. — Та перед тим… я збирався змінити свою долю ще раз. Нахабно її змінити. Адже вам відомо, що я заручений.

Ці слова вдарили по мені батогом. Немовби хтось зірвав полотно з очей — і переді мною залишилася тільки сира правда.

— З дочкою імператора Ваштера, — підтвердила я. Суха констатація факту. Без емоцій. Але всередині щось повільно тріскалося.

Я знала цю історію. Усі знали. Мир був досягнутий лише через ту прокляту угоду. Через шлюб, який мав поєднати дві королівські родини.

— Так, — Крістіан… чи, може, Джеймс?.. зітхнув. — Вона ще дитина. Наше весілля має відбутися через цілих десять років, коли їй виповниться вісімнадцять. Але я хочу змінити це. Відмовитися від угоди. Звільнитися.

Я сумно пирхнула й відвернулася, підставивши обличчя вітру. Він торкався мене лагідно, мовби хотів зняти напругу, але слова Крістіана палали на шкірі — як жар.

— Надто зухвало, — прошепотіла я. — Надто самонадіяно. Як ви можете думати, що вам дозволять розірвати заручини з дочкою людини, яка п’ятнадцять років знищувала вашу країну? Як ви можете знехтувати тим, заради чого боролася ваша мати з військами Содії?

Я відчула, як серце гупає десь у горлі, готове розірватися, перш ніж він встигне відповісти.

— Це ж неможливо, — сказала я вже голосніше. Як вирок. Як межу, яку не можна перейти.

Він на мить опустив погляд, мовби хотів ухилитися, втекти. Але тоді знову зиркнув на мене — прямим, твердим, непримиренним поглядом.

— Можливо все, Емілі. Особливо, коли з’являється справжня причина. Я хочу звільнитися… заради вас.

Слова повисли у повітрі. Сильні. Беззахисні. Небезпечні.

— Я не хочу обирати Содію. Я хочу обрати вас.

Він сказав це, як сповідь. Без прикрас. Без титулів. Без пихи. І щось у його голосі змусило мене здригнутися. Не від страху — від усвідомлення. Від тіні здогадки, яка раптово спалахнула у свідомості.

— Ви хочете, щоб весь світ вважав, що Джеймс Фрейвіл загинув? — спитала я.

Його мовчання було відповіддю. Мовчання, в якому ховалося занадто багато — і біль, і відчай, і виклик долі. Він не кивнув. І не заперечив. Лише дивився на мене — з надією, якої не смів озвучити.

— Тоді не дивно, що ваша мати тут, — прошепотіла я.

Крістіан злегка опустив погляд, ковтнув повітря, мовби хотів щось сказати, але не наважувався. А потім повільно, дуже обережно, ніби кожне слово боліло в горлі, промовив:

— Я… я не готовий. Не до корони. Не до ролі короля. Не до того, щоб відмовитись від усього, що маю, — він зробив паузу і поглянув на мене з сумною, беззахисною щирістю. — Але я знаю, що мушу. Що, можливо, час уже настав.

Я мовчала. Слухала. І в кожному його слові чула не силу, а вагу, яку він ніс на собі з дитинства.

— Дайте мені трохи часу, — тихо попросив він. — Я мушу поговорити з матір’ю. Розібратись зі всім цим. Завершити те, що почав… з честю. Я не хочу тікати. Не хочу обманювати. Але й не хочу більше ховатися.

Він зробив крок до мене. Один єдиний. І цього було досить, щоб між нами зникла та невидима прірва, що досі стримувала.

— Пробачте мені, Емілі, — прошепотів. — Я мав сказати раніше. Але... я боявся. Що втрачу вас ще до того, як наважуся наблизитися.

Я зустріла його погляд. Справжній. Чистий. Зворушливо вразливий.

Він торкнувся мого обличчя — обережно, наче я могла розсипатися від дотику. Його долоня була теплою, на відміну від прохолодного вечірнього повітря.

— І зараз я не можу нічого обіцяти, — прошепотів він. — Але я знаю точно одне. Те, що відчуваю до вас, не має жодного стосунку до угод, корон чи титулів. Це моє. Єдине справжнє.

І перш ніж я встигла щось сказати, він нахилився й поцілував мене.

Цей поцілунок не був пристрасним, не мав поспіху чи потр*** щось довести. Він був м’яким, ніжним, глибоким. Як молитва. Як спокій після бурі. Як обіцянка. Його губи торкалися моїх так, ніби він хотів подарувати мені щось більше, ніж просто мить — надію. На краще. На нас.

І в тому поцілунку було все, чого він не сказав словами. Його вибір. Його кохання.

Його серце.

Анна Мінаєва
Місто трьох королів

Зміст книги: 73 розділа

Спочатку:
Розділ 1.1
1743635820
196 дн. тому
Розділ 1.2
1743681600
196 дн. тому
Розділ 1.3
1743714000
195 дн. тому
Розділ 1.4
1743696000
196 дн. тому
Розділ 2.1
1743713850
196 дн. тому
Розділ 2.2
1743720765
195 дн. тому
Розділ 2.3
1743726241
195 дн. тому
Розділ 2.4
1743800400
194 дн. тому
Розділ 2.5
1743795258
195 дн. тому
Розділ 2.6
1743832800
194 дн. тому
Розділ 3.1
1743886800
193 дн. тому
Розділ 3.2
1743887085
193 дн. тому
Розділ 3.3
1743937200
193 дн. тому
Розділ 3.4
1743973200
192 дн. тому
Розділ 4.1
1744023600
192 дн. тому
Розділ 4.2
1744059600
191 дн. тому
Розділ 4.3
1744102800
191 дн. тому
Розділ 4.4
1744113600
191 дн. тому
Розділ 4.5
1744146000
190 дн. тому
Розділ 5.1
1744264800
189 дн. тому
Розділ 5.2
1744351200
188 дн. тому
Розділ 5.3
1744524000
186 дн. тому
Розділ 5.4
1744610400
185 дн. тому
Розділ 6.1
1744696800
184 дн. тому
Розділ 6.2
1744869600
182 дн. тому
Розділ 6.3
1744956000
181 дн. тому
Розділ 7.1
1745042400
180 дн. тому
Розділ 7.2
1745128800
179 дн. тому
Розділ 8.1
1745215200
178 дн. тому
Розділ 8.2
1745301600
177 дн. тому
Розділ 8.3
1745474400
175 дн. тому
Розділ 9.1
1745560800
174 дн. тому
Розділ 9.2
1745647200
173 дн. тому
Розділ 9.3
1745733600
172 дн. тому
Розділ 10.1
1745820000
171 дн. тому
Розділ 10.2
1745906400
170 дн. тому
Розділ 10.3
1746079200
168 дн. тому
Розділ 11.1
1746165600
167 дн. тому
Розділ 11.2
1746252000
166 дн. тому
Розділ 11.3
1746260131
166 дн. тому
Розділ 12.1
1746338400
165 дн. тому
Розділ 12.2
1746424800
164 дн. тому
Розділ 13
1746511200
163 дн. тому
Розділ 14.1
1746684000
161 дн. тому
Розділ 14.2
1746770400
160 дн. тому
Розділ 15.1
1746856800
159 дн. тому
Розділ 15.2
1746943200
158 дн. тому
Розділ 15.3
1747029600
157 дн. тому
Розділ 16.1
1747116000
156 дн. тому
Розділ 16.2
1747288800
154 дн. тому
Розділ 17
1747375200
153 дн. тому
Розділ 18.1
1747461600
152 дн. тому
Розділ 18.2
1747548000
151 дн. тому
Розділ 18.3
1747634400
150 дн. тому
Розділ 19.1
1747720800
149 дн. тому
Розділ 19.2
1747893600
147 дн. тому
Розділ 19.3
1747980000
146 дн. тому
Розділ 20.1
1748066400
145 дн. тому
Розділ 20.2
1748152800
144 дн. тому
Розділ 21.1
1748239200
143 дн. тому
Розділ 21.2
1748242800
143 дн. тому
Розділ 21.3
1748253600
143 дн. тому
Розділ 22.1
1748325600
142 дн. тому
Розділ 22.2
1748498400
140 дн. тому
Розділ 22.3
1748584800
139 дн. тому
Розділ 23
1748671200
138 дн. тому
Розділ 24.1
1748757600
137 дн. тому
Розділ 24.2
1748844000
136 дн. тому
Розділ 25.1
1748930400
135 дн. тому
Розділ 25.2
1749103200
133 дн. тому
Розділ 25.3
1749213925
132 дн. тому
Розділ 26.1
1749189600
132 дн. тому
Розділ 26.2
1749213938
132 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу куплену книгу!