Спочатку:
На сторінку книги
— Корона запрошує лорда Браер і його сестру до зали!
Гідеон запропонував мені лікоть, під поглядами поріділого натовпу ми зійшли сходами та попрямували за слугою. Двостулкові розписані золотими візерунками двері перед нами прочинилися, і я вперше побачила головну бальну залу.
Два поверхи у висоту, довгі вузькі вікна, які давали у рази менше світла, ніж велетенські люстри зі свічками під стелею, вкрита дрібною різнокольоровою мозаїкою підлога. Я чула, що, якщо піднятися під саму стелю, можна роздивитися на цій підлозі якусь історію. Та, на привеликий жаль, літати я не вміла. Ніхто не вмів. Тому я дуже сумнівалася, що Гідеон сказав мені правду про палац у Лонтапорі.
— Леді Емілі Браер у супроводі свого брата лорда Гідеона Браер! — прогриміло поряд.
— Посмішка, — нагадав мені брат.
І я миттєво його послухалася, переступивши поріг.
Попереду нас чекав довгий пустий зал, який завершували два трони, один з яких пустував. Королева хворіла вже кілька років і тому не з’являлася на публіці. Однак це не заважало його величності раз у раз з’являтися у суспільстві з новими фаворитками.
Я йшла поряд з братом, дивлячись у бік короля, та все ж трохи нижче. Наче силилась роздивитися його взуття. І відчувала на собі пильні погляди аристократів, які стояли вздовж стін, тихо розмовляли та пили.
— Я наче кобила на кінному ринку, — прошепотіла брату крізь посмішку.
Гідеон тихо пирхнув, однак нічого не відповів. Заговорив він лише тоді, коли ми зупинилися біля тронів.
— Ваша величносте, — шанобливо промовив брат, схилившись в уклоні.
Я підхопила накладну верхню спідницю та присіла в реверансі. Тільки тоді подумала, що вузька нижня спідниця не надто зручна. Однак ця мить швидко минула.
— Леді Емілі, — м’який баритон наче захопив весь простір навколо мене, — вітаю у королівському палаці.
Тепер я могла підняти голову, щоб зустрітися з королем поглядом. Виглядав він молодше за свій вік — це точно. Чорняве курчаве волосся було притиснуто важкою золотою короною з діамантами. Та варто мені було зустрітися з королем поглядами, як я трошки зрозуміла ту купу жінок, що ставали його фаворитками. Неймовірні чорні очі, бездонні. Неможливо з такої відстані зрозуміти де зіниця, а де райдужка. Від цього голова йде обертом.
Кліпнувши, я ще відмітила те, як нетипово його чорні короткі вуса зливаються з охайною бородою. І знову опустила погляд.
— Дякую, ваша величносте. Для мене велика честь бути тут сьогодні.
— Леді Емілі хитрує, — я почула дуже схожий м’який баритон збоку. І не втрималася, звела погляд. — Це честь для корони вітати сьогодні дочку Пряного короля.
