Спочатку:
На сторінку книги
РОЗШИФРОВКА АУДІОЗАПИСУ №020
Дата запису: 24 квітня 2026 року, 06:18
Файл: REC_020.WAV
Тривалість: 09:36
Примітка до розшифровки: запис зроблено наступного ранку після REC_019. Голос Натаніеля сонний, але напружений. На початку чути рух речей, відкривання шухляд, роботу телефону. У міру того, як він знаходить інформацію про місце перебування Люсіль, темп мовлення помітно прискорюється. Ближче до кінця голос стає зібраним і діловим.
[06:18:04 — клацання кнопки запису. Кілька секунд чути шелест одягу.]
НАТАНІЕЛЬ РІД: Я майже не спав. Через Люсіль.
Учора вирішив, що знайду її сьогодні, але так і не визначив, де саме вона перебуває. Завдяки новому ранковому відеоролику від самої дівчинки дізнався, що вона десь у бабусі, далеко від міста. Цього недостатньо.
[06:18:31 — чути, як він бере телефон.]
Тому я ще раз переглянув її TikTok і нарешті знайшов.
Не знаю, як пропустив це. Мабуть, не виспався, як завжди.
[Пауза 1,7 секунди.]
На відео нічого особливого. Молодша сестра сидить десь на подвір'ї, навколо дерева, стара огорожа. Люсіль щось говорить за кадром. Але на задньому плані видно будинок.
[06:19:12 — швидке клацання пальцем по екрану.]
Я збільшив зображення. На дверях номер, і ще видно частину таблички. Цього вистачило, щоб звузити пошук.
[Пауза.]
Потім я знайшов коментар від її знайомої. Вона запитує: «Ви ще довго будете в бабусі?» Люсіль відповідає: «До наступного понеділка, напевно».
Отже, вона там зараз, і я встигну знайти її та поговорити.
[06:19:58 — різкий видих.]
Добре. Добре, це вже щось. Тепер потрібно зрозуміти, у якому вони населеному пункті.
[Чути швидкі натискання клавіатури.]
Не називатиму адресу в записі. Навіть якщо цей файл ніхто не знайде, я не хочу залишати її тут. Скажімо так — це кілька годин дороги від міста. Достатньо далеко, щоб її відносна відсутність у соцмережах перестала здаватися дивною.
[Пауза 2,4 секунди.]
Але тепер виникає інше питання. Чи Шері відправила дітей через карантин у школі чи через інші проблеми, можливо, робочі? Навряд чи моя колишня колега вважає дочку зараженою, якщо відправляє її до літньої людини.
Але це теж нічого не доводить. Якщо Шері не знає про зараження або сама не розуміє, що відбувається, вона могла відправити дітей туди з будь-якої іншої причини.
[06:20:47 — чути, як мовець відкриває шухляду.]
Тому не буду їхати туди з готовою теорією. Я маю поговорити з нею так, щоб вона сама описала зміни. Запитаю, чи помітила вона щось незвичне і коли саме це почалося. Потім попрошу згадати, що відбувалося за кілька днів до цього. Мені важливо знати послідовність. Не тільки те, що змінилося, а й те, що було першим.
[Пауза.]
Якщо вона справді заражена, суб'єктивних відчуттів недостатньо. Людина може сприймати власні зміни зовсім не так, як вони виглядають з боку. Мені потрібні конкретні речі.
[06:21:39 — кілька швидких натискань клавіатури.]
Я записав питання, на які потребую відповідей. Перше — пам'ять. Чи стала вона швидше запам'ятовувати нову інформацію і чи змінилася здатність утримувати її протягом часу? Друге — навчання. Чи змінилася швидкість виконання завдань, які раніше вимагали більше часу? Третє — увага. Чи почала вона помічати деталі, які раніше пропускала? Четверте — мислення. Чи стала вона швидше встановлювати причинно-наслідкові зв'язки й передбачати наслідки власних дій? П'яте — поведінка. Чи змінилися її реакції на людей і ситуації, які раніше викликали іншу реакцію? І шосте…
[Пауза 2,8 секунди.]
Чи відчуває вона себе іншою?
[06:22:28 — чути, як він перегортає кілька аркушів.]
Після цього — зоопарк. Що сталося з птахами? Чи вона помітила щось цікаве до того, як вони почали поводитися незвично? І особливо важливо — чи змінилася її поведінка до події чи після неї. Бо є ймовірність, що це птахи заразили її.
[06:23:11 — тривала пауза.]
І ще одне. Запитаю її про Нульового, якщо випаде нагода. Якщо вона справді змінилася, хочу спочатку почути її власний опис. Не буду підказувати їй відповіді. Якщо розповім про Нульового до того, як вона опише себе, я можу мимоволі нав'язати їй потрібну мені картину.
[Пауза.]
Це буде самонавіювання.
[06:23:57 — чути, як він відкриває шафу.]
Я виїду сьогодні. Мені треба перевірити маршрут, зарядити телефони, взяти документи й нічого зайвого. Решту речей знищу, бо якщо мене досі шукають, то не хочу залишати за собою слідів.
[Пауза.]
Але є проблема. Якщо приїду до бабусиного будинку й почну розпитувати про Люсіль, це одразу приверне небажану увагу. Я дорослий чоловік, а вона школярка.
Тому спочатку мені потрібно знайти спосіб поговорити з нею без тиску дорослих і… подалі від свідків. Хоча б кілька хвилин і так, щоб вона сама погодилася говорити.
[06:24:41 — чути, як він швидко ходить кімнатою.]
Не знаю, чи погодиться вона і чи повірить мені. Тому не буду починати з твердження, що вона заражена, бо сам цього не знаю. Скажу, що розслідую випадок із вірусом і маю підстави вважати, що те, що сталося в зоопарку, може бути пов'язане з іншими випадками. Подивлюся на її реакцію. Якщо вона нічого не розуміє, поясню. Якщо вона вже знає…
[Пауза 3,1 секунди.]
Тоді мені доведеться слухати.
[06:25:19 — тихе клацання клавіатури.]
Я маю бути готовим до почутого. Та як? Як можна бути готовим почути, що через твоє рішення інша людина могла заразитися чи вже заражена?
[Пауза. 06:25:54 — різкий вдих.]
Можливо, я зруйнував її життя. Який же довбень! Якщо вона захворіє чи хворіє через мене… якщо стане наступним пацієнтом… Я винен їй своє життя, і набагато більше.
[Тривала пауза.]
Я їду до неї. Сьогодні!
[06:26:21 — чути, як мовець кладе телефон на стіл.]
Стривайте. Є ще дещо. Та жінка біля школи.
[Пауза 2,3 секунди.]
Я переглядав новини про неї, але не знайшов жодного продовження. Ні-чо-гі-сінь-ко. Немає результатів аналізів, офіційної заяви поліції, повідомлення від лабораторії, навіть уточнення щодо причини смерті.
Для місцевих ЗМІ це дивно, бо про неї написали одразу. Невідома хвороба, смерть біля шкільної парковки, перекриття території, зразки передали до спеціалізованої лабораторії. А потім затихли.
[Коротка пауза.]
Перевірив дату публікації. Новина досі є, та й коментарі під нею теж на місці. Люди питають, що сталося. Чи є небезпека для дітей? Чи дізналися про причину смерті? І ніхто не відповідає.
[Пауза.]
Можливо, я надумую. Може, результати справді ще не готові, або поліція не хоче розголошувати подробиці, поки триває розслідування. Але якщо зразки справді передали для дослідження, мені потрібне не саме повідомлення про смерть. Мені потрібен результат, бо без нього я не можу поставити цю смерть в один ряд із Нульовим, птахами та Люсіль.
[Пауза 2,6 секунди.]
Якщо лабораторія підтвердить той самий біологічний агент… Тоді все зміниться.
[06:27:11 — мовець тихо каже, ніби сам до себе.]
І тоді я вже точно знатиму, що маю сховати Люсіль подалі від них.
Кінець запису
[06:27:18 — запис припинено.]
РОЗШИФРОВКА АУДІОЗАПИСУ №021
Дата запису: 24 квітня 2026 року
Час: 11:47
Файл: REC_021.WAV
Тривалість: 02:18
[11:47:06 — клацання кнопки запису. На фоні чути шум двигуна, потім дверцята автомобіля зачиняються.]
Я приїхав.
Місто невелике. Знайти його було нескладно, а от будинок довелося пошукати. Перевірив номер, паркан і табличку. Це він.
[11:48:01 — кілька кроків по ґрунтовій дорозі.]
Будинок старий, але доглянутий. У дворі нікого не бачу. Треба спочатку зрозуміти, чи вони взагалі вдома. Не хочу потрапити на очі і налякати дитину.
[11:48:46 — коротка пауза.]
Я залишу диктофон у машині. Візьму тільки телефон.
[11:49:12 — тихий видих.]
Якщо все піде нормально, сьогодні нарешті поговорю з Люсіль.
Кінець запису.
[11:49:24 — запис припинено.]
