Спочатку:
На сторінку книги
РОЗШИФРОВКА АУДІОЗАПИСУ №007
Дата запису: 13 липня 2025 року, 23:47
Файл: REC_007.WAV
Тривалість: 07:36
Примітка до розшифровки: запис зроблено в житловому приміщенні. Мовець говорить швидко, періодично переходить на шепіт. На початку чути нерівномірне дихання, звук ключів, які кидають на тверду поверхню, та шелест верхнього одягу. Приблизно з 02:10 на фоні чутно рівномірне гудіння холодильника. У кількох місцях мовець замовкає, прислухаючись до звуків. Голос помітно схвильований, місцями тремтить.
[23:47:02 — клацання кнопки. Гучний видих. Кілька секунд чути лише важке дихання.]
Натаніель Рід: Я ледве вийшов.
[Пауза 2,3 секунди.]
Ні, не так. Я вийшов, просто… ледве не помер від страху.
[Чутно, як він проводить долонями по обличчю, а потім притискає пальцями губи.]
Я думав, що мене впіймають. Реально думав, що мені триндець. Коли той чоловік зупинився біля дверей, я вже уявив, як мене витягують із будівлі, перевіряють документи, починають ставити запитання…
[Пауза.]
Навіть не знаю, як мені так пощастило.
[Пауза 1,7 секунди. Чути короткий рух стільця.]
Я поспіхом покинув приміщення і просидів у машині, мабуть, хвилин сім чи, може, десять. Не знаю. На годинник не дивився. Просто сидів і слухав, як калатає моє серце.
[Тихий нервовий сміх.]
Геніальний журналіст під прикриттям. Сидить мало не обісраний і боїться власного серцебиття.
[Пауза 3,1 секунди.]
Ніхто навіть не запитав, де я лазив. Тому мені вдалося вийти звідти так само, як зайти. Це трохи дивно.
[Пауза.]
Бо я очікував камер, а там їх немає. Я ще раз перевірив, коли виходив. Коридор перед Секцією 7 не має жодної камери, біля дверей — теж. Навіть на сходах, які ведуть до цього рівня, нічого. В «Астері» (головній частині) камери всюди. Я бачив їх у коридорах, біля ліфтів, на вході до архіву, біля серверної. Навіть на складі, де стоять коробки з папером, є камера. А на мінус третьому — нічого.
[Пауза 4 секунди.]
Чому так? Може, вони просто не хочуть, щоб там залишалися записи, або щоб про це місце не дізналися люди, які могли б отримати доступ до камер. Типу не хочуть, щоб зайвий персонал знав, що там відбувається. Або...
[Мовець замовкає. Чути повільний вдих.]
...Секція 7 не така вже й стара.
[Пауза 2,8 секунди.]
Тобто її могли відкрити пізніше за весь цей комплекс. І якщо камери там не встановили від самого початку...
[Пауза.]
Чорт, я сам не знаю.
[Чутно звук води в трубах у сусідній квартирі. Мовець на кілька секунд замовкає й прислухається.]
От нащо я збрехав у резюме, що мене цікавлять наукові розслідування?
[Пауза.]
Треба було написати, що я хочу займатися спортивними. Або вирощувати квіти на задньому дворі у якоїсь поп зірки?
[Короткий нервовий сміх.]
Я журналіст. Моя робота — ставити запитання, а не лазити в секретні секції державних лабораторій.
[Пауза 2,4 секунди.]
Я не знаю, чи зможу його звідти витягнути, але завтра я про це подумаю. Сьогодні мені треба хоча б кілька годин не думати ні про «Астер», ні про Секцію 7.
[Тихий видих.]
Хоча вже знаю, що не вийде.
Кінець запису.
[23:53:38 — кілька секунд тиші. Чутно, як мовець торкається диктофона. Клацання кнопки. Запис припинено.]
РОЗШИФРОВКА АУДІОЗАПИСУ №008
Дата запису: 14 липня 2025 року, 06:21
Файл: REC_008.WAV
Тривалість: 08:14
Примітка до розшифровки: запис зроблено в квартирі. Голос мовця втомлений, тихий, із помітною хрипотою. Чути періодичне позіхання. На фоні працює холодильник, за вікном час від часу проїжджають автомобілі. Приблизно посередині запису чути звук наливання води в чашку, після чого мовець протягом кількох секунд мовчить.
[06:21:03 — клацання кнопки. Кілька секунд тиші.]
Натаніель Рід: Я всю ніч не спав. Ну… майже всю. Десь о четвертій ранку впіймав себе на думці, що тупо лежу і дивлюся в стелю вже кілька годин.
[Позіхає.]
І весь час думаю про Нульового. Не знаю, чому саме про нього. Невже він єдиний у світі, з ким повелися несправедливо чи жорстоко? Може, слід прийняти все як є?
[Пауза.]
Якщо я правильно зрозумів записи, він опинився в цій лабораторії після того, як його заразили. Але я не знаю, що саме з ним сталося, і тут починається проблема. Вчора я думав, що треба його звільнити, а сьогодні вже не впевнений щодо таких дій.
[Пауза 3 секунди.]
Якщо він справді переносить те, чим його заразили... Що тоді? Випущу його з лабораторії — і він може заразити інших тварин. Може, цей вірус смертельний для людей. Контакт із ним, можливо, взагалі небезпечний для інших тварин і людей. Я ж цього не знаю. Та й у лабораторії, напевно, теж ніхто цього не знає, бо, наскільки я зрозумів, дослідження ще не завершене.
[Чути, як мовець бере чашку, наливає воду. Після цього — тихий ковток.]
І саме це мене зупиняє. Я журналіст, а не ветеринар чи біолог і не зоозахисник, хоч тварин люблю.
[Пауза.]
Та я точно не людина, яка має право вирішувати, чи можна випускати невивчену заражену лабораторну тварину у світ.
[Пауза 2,7 секунди.]
Але тоді виникає інше питання. Чи маю я право заплющувати очі? Бо якщо вони зрозуміють, що він розвивається швидше за інших... Що він може робити... Вони не відпустять його. Я це вже зрозумів.
[Пауза.]
Та що буде далі? Як вони використають ці дослідження? Навіщо вони спостерігають, як його хвороба впливає на нього, замість пошуку ліків? А це може свідчити про те, що вони можуть використати цю заразу як для хороших, так і для поганих цілей. Теж дурне припущення, адже як можна стверджувати, що вони не шукають ліки? Напевно… вони співпрацюють з іншою лабораторією над одним проєктом.
[Пауза 4 секунди.]
Можливо, для них він теж робота всього їхнього життя. Шанс отримати ім'я, визнання.
[Пауза.]
А у пацюка й звичайного імені немає...
[Мовець тихо сміється, але без радості.]
Сиджу о шостій ранку і сушу голову над тим, як врятувати пацюка, якого навіть не знаю. Прекрасно.
[Пауза.]
Я повернуся сьогодні в «Астер», але до Секції 7 не піду. Тільки не зараз, бо мені потрібно спочатку дізнатися більше про нього. Про результати до і після зараження. Якщо зміни справді характерні лише для молодих тварин, це може бути...
[Мовець замовкає. Пауза 4,2 секунди.]
Та нащо я вгадую? Логічний варіант — чекати кінця експерименту і не домішувати до цього свої емоції. Тут нічого особистого не має бути.
[Пауза 5 секунд.]
Я просто повинен зрозуміти, що вони роблять. І що саме відбувається з Нульовим.
Кінець запису.
[06:29:17 — тихе клацання кнопки. Запис припинено.]
РОЗШИФРОВКА АУДІОЗАПИСУ №009
Дата запису: 15 липня 2025 року, 20:16
Файл: REC_009.WAV
Тривалість: 07:03
Примітка до розшифровки: запис зроблено в квартирі. Голос мовця енергійніший, ніж у попередньому записі. На фоні чути слабкий шум вентилятора та періодичний рух автомобілів за вікном. Приблизно на 03:40 чути звук сповіщення мобільного телефону. Мовець не відповідає на нього.
[20:16:04 — клацання кнопки.]
Натаніель Рід: Схоже, мене не запідозрили.
[Пауза.]
Сьогодні весь день чекав, що хтось підійде і поставить питання, а ніхто так і не підійшов. Звичайна зміна, і все як завжди. Ніби вчора нічого не сталося.
[Пауза 2,5 секунди.]
Кілька разів ловив себе на тому, що дивлюся на обличчя колег і думаю: «Він знає?» Потім розумію, що, швидше за все, я довбаний параноїк.
[Пауза.]
Звісно, я не заходив до Секції 7. Навіть не наближався. Коли мені запропонували віднести документи на нижній рівень, я знайшов привід передати їх іншому працівникові.
Не хочу випробовувати долю і перевіряти, наскільки хороша моя легенда. Один раз мені пощастило, а другого може не бути. Потрібно чекати кінця дослідження.
[Пауза 3,6 секунди. Чутно слабкий стукіт пальців по столу.]
А що, якщо вони справді нічого не помітили? Чи що, якщо помітили, але вирішили мовчати?
[Мовець робить вдих.]
Коли випала нагода, тишком-нишком перевірив журнал доступу. Залишився після зміни й подивився, хто заходив на нижній рівень і знайшов дещо цікаве. За останні три дні до Секції 7 заходили лише троє людей. Мене серед них немає.
[Пауза.]
Офіційно.
[Короткий сміх.]
Але це означає, що тепер знаю імена тих, хто працює над самим так званим проєктом, окрім пані Шері, що фігурує у списку. Їхні прізвища — Келлер та Пітерсон.
[Пауза 2 секунди.]
А отже, я маю дізнатися все про них.
[Пауза 4 секунди.]
Є над чим попрацювати. Завтра почну шукати, хто вони і на чому спеціалізуються.
[Пауза 2,2 секунди. Чути, як мовець відкриває або закриває кришку ноутбука.]
Можливо, зрозумію, що з ним зробили. А тоді вирішу, чи варто його випускати.
Кінець запису.
[20:23:07 — кілька секунд тиші. Чути клацання. Запис припинено.]
