Спочатку:
На сторінку книги
Дата запису: 23 квітня 2026 року, 21:37
Файл: REC_019.WAV
Тривалість: 14:28
Примітка до розшифровки: запис зроблено наступного дня після REC_018. На початку чути клацання клавіатури, рух миші та кілька коротких сповіщень із комп'ютера. Голос Натаніеля зосереджений, час від часу переходить на іронічний тон. Під час розповіді про Люсіль мовець стає дедалі зацікавленішим, кілька разів робить паузи, перечитуючи знайдену інформацію.
[21:37:06 — клацання кнопки. Кілька натискань клавіатури.]
НАТАНІЕЛЬ РІД: Я нарешті передивився все. Ну… майже все. Соцмережі Люсіль та її матері Шері, старі публікації, коментарі, фотографії. Навіть сторінки людей, які регулярно з ними перетиналися. І знаєте що? Школярка виявилася набагато цікавішою, ніж я очікував.
[Пауза. Чути клацання миші.]
Спочатку звернув увагу на її навчання. Вона не була особливо успішною, а навпаки, якщо вірити тому, що пишуть її однокласники, ще зовсім недавно вона вчилася посередньо. Без якихось видатних результатів. Десь нормальна оцінка, а в іншому місці провал. Нічого, що змусило б мене подумати: «О, ця дівчина має якісь незвичайні здібності».
А потім її як ніби підмінили.
[21:39:14 — коротка пауза.]
Причому досить різко. Її однокласники самі це помічали. Писали, що вона стала поводитися інакше, відповідати впевненіше, краще справлятися з навчанням.
Я майже впевнений у тому, що знаю, що з нею сталося. Адже разюча зміна є, і вона припадає приблизно на той самий період, який мене цікавить.
[Чути кілька швидких натискань клавіатури.]
Коли перевірив її старі публікації, нічого надзвичайного там не знайшлося. Звичайне життя школярки. Фотографії, короткі записи, якісь дурниці, відео, друзі. Але потім… Нічого.
[Пауза 3,2 секунди.]
Особливо дивує тиша після подій у зоопарку. Вона не опублікувала аж настільки популярні новини зі свого життя? Навіть не записала у сторіс повідомлення про те, що вона потрапила в місцеві новини.
Нічогісінько не було!
[Нервовий видих.]
І це, чорт забирай, дивно, бо якщо підлітка показали в новинах із заголовком про порятунок рідкісних пташенят, я б очікував хоча б одного допису. «Дивіться, це я!» Або фотографію з підписом про те, яка вона молодець. Чи хоча б репост статті. А тут — тиша.
[21:41:32 — клацання миші.]
Невже вона не збиралася хизуватися своїм потраплянням у новини? Це ж майже ідеальний матеріал для її віку. Фотографія в газеті, похвала, зоопарк, рідкісні птахи. Але вона нічого не виклала. Чому?
[Пауза.]
Чи могла Шері заборонити їй світитися на публіці, бо вона знає, що її дочка заражена? Але ж вона не відмовилася сходити з нею до ЗМІ.
Можливо, дівчинка взагалі перестала користуватися соцмережами, але ж ні. Я бачив, що вона і досі відповідає на деякі нові коментарі в тіктоці. Може, Люсіль тимчасово втратила інтерес до соцмереж. Усе це — можливі пояснення. Але тоді виникає інше питання. Чому саме зараз?
[Чути тихий стукіт пальців по столу.]
Я також переглянув сторінки Шері. І ось тут набагато менше цікавого. Шері майже нічого не публікує. З робочими матеріалами все зрозуміло, якщо людина працює в Астері, вона не буде викладати фотографії з лабораторії в інтернет.
Чи могла причиною проблем бути саме Шері?
[Пауза 4,5 секунди.]
Хах, якщо забути, що тут винен я, хоч і не причетний до виготовлення вірусу. Та саме через мене, Нульовий, скоріш за все, розповсюдив цю заразу.
[21:44:18 — мовець відсуває стілець.]
Мені потрібно порівняти їх не за результатом. Результат може бути зовсім різним. Пацюк залишається гризуном, Люсіль — людина. Різні нервові системи, різний вік, різний рівень розвитку мозку. Але якщо вірус справді впливає на когнітивні функції, то повинні залишатися певні спільні ознаки.
[Пауза. Чути, як мовець сідає назад на стілець.]
Нульовий змінився не в один момент. Спочатку з'явилися дрібні речі. Він швидше орієнтувався в новій обстановці, краще запам'ятовував послідовності дій, почав знаходити зв'язки між подіями, які раніше для нього не мали очевидного значення. Потім з'явилося складніше вирішення завдань. А вже після цього — здатність передавати думки.
У Люсіль я бачу щось схоже.
Не інтелект як такий. Це було б занадто примітивним висновком. Її мозок і до цього працював нормально. Мова про зміну когнітивної поведінки. Здатність швидше засвоювати інформацію, встановлювати зв'язки, яких вона раніше не помічала, змінювати стратегію поведінки.
[Кілька натискань клавіатури.]
І ще одна річ. Вони обидва стали… більш самостійними у прийнятті рішень.
Нульовий перестав діяти винятково за знайомими моделями. Він почав передбачати наслідки. Не тільки реагувати на подразник, а враховувати те, що станеться після його дії.
У Люсіль, судячи з того, що я бачу, може відбуватися те саме. Вона не стала іншою людиною за одну ніч. Вона почала поводитися так, ніби отримала доступ до більшої кількості варіантів поведінки і обирала найкращий з усіх можливих.
[Пауза 2,8 секунди.]
Це важливо. Бо якщо я правильно розумію механізм, вірус не створює інтелект із нічого. Принаймні доказів цього в мене немає. Він може змінювати роботу вже наявної нервової системи. Наприклад, впливати на регуляцію активності певних генів, на розвиток або функціонування нейронних мереж. І тоді результат залежатиме від того, який організм заражений і на якому етапі розвитку це відбулося.
Для Нульового це могла бути одна траєкторія, для Люсіль — зовсім інша.
[21:47:06 — чути швидке клацання миші.]
Але є ще дещо. Емоційна реакція.
Нульовий після змін став не тільки розумнішим, а й почав проявляти цікавість, недовіру, страх, потім — здатність приховувати власні наміри. Він почав оцінювати людей не тільки за тим, що вони робили в конкретний момент, а й за тим, що вони могли зробити далі.
У Люсіль поки не можу оцінити це так само. У мене не було з нею жодної розмови. Я бачу тільки непрямі ознаки.
Але її поведінка після зоопарку… а зміна оцінок напередодні, впевненість, реакції однокласників, те, що вона почала поводитися інакше. І водночас вона не демонструє цього всім підряд. Можливо, вона сама ще не розуміє, що з нею відбувається.
[Тривала пауза.]
Або розуміє і саме тому мовчить.
[21:48:31 — мовець тихо видихає.]
Мені потрібна ще одна точка порівняння.
Якщо поговорю з нею, я зможу перевірити хоча б частину своїх припущень. Не поставити діагноз і не довести походження вірусу. Бо навіть не знаю, чи вона взагалі заражена, але можу поставити їй запитання, які підтвердять моє припущення. Про пам'ять, сприйняття часу. Про те, чи змінилася швидкість засвоєння інформації. Чи почала вона помічати більше деталей. Чи змінилася її реакція на людей. Чи з'явилося відчуття, що вона почала розуміти речі, які раніше були для неї складними.
Це вже можна порівнювати.
[21:49:22 — кілька секунд чути лише роботу комп'ютера.]
Чорт. Я увесь цей час шукав відповідь у статтях, новинах, лабораторних документах, соцмережах. А людина, яка може дати мені найважливішу відповідь, сидить десь тут, у цьому… кхе-кхе… тому місті.
Люсіль — єдина людина, з якою я потенційно можу поговорити про вірус і не пояснювати кожну деталь з нуля. Якщо моє припущення правильне, вона може бути єдиною людиною, яка переживає зміни, подібні до тих, що пережив Нульовий.
Мені потрібно з нею зустрітися. Безпосередньо з нею.
[Пауза 3,6 секунди.]
Але спочатку треба зрозуміти, де вона буває і коли її можна перехопити так, щоб не налякати. І щоб Шері не дізналася про мене, бо якщо Шері гнівається на мене, зустріч із Люсіль може виявитися набагато небезпечнішою, ніж я зараз думаю.
[21:50:41 — чути, як мовець відкриває шухляду.]
Я не знаю, що саме дізнаюся, коли поговорю з нею. Можливо, нічого, бо помиляюся, і вся ця схожість — результат того, що я надто довго дивлюся на одну проблему та починаю бачити закономірності там, де їх немає. Але якщо ні… Якщо Нульовий і Люсіль справді є двома різними проявами одного процесу, тоді мені потрібна Люсіль не як доказ.
Мені потрібно допомогти хоча б їй.
[21:51:18 — тривала пауза. Чути, як мовець вмикає запис на телефоні.]
Я знайду спосіб із нею зустрітися.
[Коротка пауза.]
І цього разу я не дозволю Астеру бути першим, хто поставить їй запитання. Вона не потрапить туди як Емілія.
[21:51:34 — запис припинено.]
