Спочатку:
На сторінку книги
Дата запису: 2 квітня 2026 року, 22:51
Файл: REC_012.WAV
Тривалість: 09:47
Примітка до розшифровки: запис зроблено в житловому приміщенні. Голос мовця спочатку спокійний, однак поступово стає напруженим. На початку та в кінці чути рівномірне гудіння холодильника. За вікном кілька разів проїжджають автомобілі. Приблизно на 01:38 мовець робить коротку паузу, після чого говорить швидше. На 04:16 чути звук відкривання кухонної шафи. На 06:52 мовець переходить на тихий голос. Ближче до завершення кілька разів чути кроки за дверима квартири, після чого мовець замовкає та прислухається.
[22:51:03 — клацання кнопки. Кілька секунд чути рівномірне гудіння холодильника.]
Натаніель Рід: Ну, привіт-привіт. Ніхто так і не дізнався, що це був я. Принаймні поки що.
[Пауза 2,8 секунди.]
Учора в «Астері» здійнявся серйозний переполох. Нульовий зник, і цього разу вони не змогли списати його відсутність на помилку в документах чи несправність системи. Перевіряли приміщення, переглядали журнали доступу, опитували працівників, кілька разів перевіряли записи з камер. Я чув розмови про це ще вранці, коли прийшов на зміну.
[Короткий видих.]
Я стояв поруч і слухав, як вони намагалися зрозуміти, що сталося. Один із працівників сказав, що такого не могло трапитися без стороннього втручання. Інший відповів, що система доступу не зафіксувала нічого підозрілого. Потім почали перевіряти персонал.
А мене не викликали. І колеги не поставили жодного запитання. Вони досі називали мене новеньким, хоча я працюю тут майже рік і не раз звертав їхню увагу на це. Та байдуже, мабуть, саме це і дало мені можливість не привернути увагу. Навіть не подивилися в мій бік довше, ніж на інших.
[Пауза 2,3 секунди.]
Це мало б мене заспокоїти, але не заспокоїло, бо я знаю, що залишив після себе. І можливо, вони скоро про все дізнаються.
[Пауза. Чути тихий стукіт пальців по столу.]
Я думав, що після цього вони хоча б зупинять експеримент. Типу зникнення Нульового змусить їх переглянути все дослідження. Можливо, вони визнають, що зайшли надто далеко, зрозуміють, що більше не мають права продовжувати.
На що я взагалі сподівався? Звісно, ця думка теж виявилася помилковою. Експеримент не припинили. Навіть і доби не минуло.
[Пауза 3,1 секунди.]
Вранці побачив нову клітку, значно більшу за контейнер попередника. Спочатку навіть не зрозумів, для кого вона призначена. Стояла в тому самому приміщенні, де раніше знаходився Нульовий. Та сама зона спостереження і те саме обладнання.
І побачив, як принесли мавпу! Нову жертву науки.
[Тривала пауза — 4,4 секунди.]
Молода, здорова і налякана. Їй дали номер замість імені, як не дивно. Не хочу поки його називати навіть тут, хоча бачив маркування на клітці. Але я знаю, навіщо її привезли.
[Мовець робить глибокий вдих.]
Її заразили вірусом, отриманим від Нульового.
[Пауза 2,6 секунди.]
Я не почув це від когось випадково. Побачив документ.
На столі лежав протокол передачі матеріалу. Я не мав його читати, але він залишався відкритим на терміналі. Там були зазначені попередній зразок, його джерело, дата отримання та новий об’єкт дослідження. І побачив знайоме позначення N-01.
Ех, Нульовий.
[Мовець робить глибокий гучний вдих і видих. Пауза.Чути тихий рух стільця.]
Невже цьому не буде кінця?
Я думав, що після Нульового вони хоча б зрозуміють, що відбувається. Що настане момент, коли хтось скаже: «Досить». Але для них зникнення одного піддослідного означає лише термінову необхідність знайти іншого. Один об’єкт зник — з’явився наступний. Одна клітка спорожніла — то поставимо іншу. Все в ім’я науки звісно!
[Пауза 2,2 секунди.]
Та бісить навіть не це, а те, що ніякої етики тут не було і не буде.
Я прочитав достатньо документів, щоб це зрозуміти. У них є форми, підписи, дозволи, протоколи, комісії, номери експериментів. На папері все виглядає законно. А якщо дивитися на те, що вони роблять, усі ці папери перетворюються на спосіб надати насильству правильну назву.
[Пауза 3,4 секунди.]
Келлер і Пітерсон досі не опублікували жодної статті про це дослідження. Жодної! Я перевіряв.
Зробив глибокий аналіз. Перевірив усе! Наукові бази, журнали, архіви конференцій, профілі дослідників. У Келлера є публікації, і у Пітерсона є публікації. Вони не новачки. Їхні імена вже фігурують у науковому середовищі. Але про цей вірус — нічого. Навіть попередніх висновків чи короткого повідомлення про незвичайний випадок.
[Пауза.]
Чому? Якщо вони справді проводять фундаментальне дослідження, чому приховують його від наукової спільноти? Наука передбачає перевірку. Інші дослідники повинні бачити результати, ставити запитання, повторювати експерименти, шукати помилки, спростовувати висновки. Тут цього немає, натомість є закриті двері. Внутрішні документи і Секція 7. Звісно ще державне фінансування і вірус, який передають від однієї тварини до іншої.
[Тривала пауза — 4,8 секунди.]
Навряд чи вони хочуть виносити інформацію про нього назовні. І це вже не припущення, яке я роблю через страх, а закономірність.
Спочатку матеріал привезли з Бенгалуру і досліджували тут. Потім звідти отримали Нульового і вивчили наслідки зараження. Після цього зразки не знищили, а використали знову. І це все, аби перевірити, як вірус працюватиме на іншій тварині.
[Пауза 2,7 секунди.]
Зараз заражена мавпа, а наступний хто? Я не знаю і знати не хочу.
[Мовець замовкає на 3,6 секунди.]
Можливо, уряд хоче використати це проти власних громадян. Ймовірно, вони бачать у вірусі інструмент, який можна застосувати на свою користь. Чи все набагато прозаїчніше, і вони лише хочуть отримати контроль над технологією, яка змінює мозок живої істоти. Але якщо вони вже зрозуміли, як це працює, чому досі продовжують заражати тварин? Ось цього я не розумію.
[Пауза.]
Якщо мета — лікування, де результати? Якщо мета — медицина, чому немає публікацій? Якщо мета — наука, чому все відбувається за зачиненими дверима? Якщо мета — допомога людям, чому жодна людина поза цим комплексом не повинна знати, що вони роблять?
[Тихий видих.]
Ні. Годі, я більше не хочу переконувати себе, що тут відбувається звичайне наукове дослідження. Наукою тут не пахне.
[Пауза 3 секунди. Чути тихий стукіт пальця по столу.]
Потрібно копати набагато глибше. Я більше не хочу знати лише те, що вони роблять із піддослідними, а хочу зрозуміти, навіщо вони це роблять. Хто дав їм дозвіл? Хто фінансує Секцію 7? Хто отримує результати? Куди відправляються зразки? Хто ще знає про цей вірус? І найголовніше — чому саме Нульовий став першим?
[Пауза 4,2 секунди.]
Можливо, відповідь на це питання не слід шукати в «Астері».
[Голос стає тихішим.]
А я маю знайти того, хто стоїть за всім цим. Річ не у верхівці комплексу, бо вони лише працюють усередині системи. А я ж хочу знати, хто створив цю систему.
[Тривала пауза — 5,1 секунди.]
Отже, якщо я хочу, щоб це припинилося, мені доведеться з’ясувати, як зупинити все.
Кінець запису.
[23:00:47 — кілька секунд чути тишу. За дверима квартири проходить невідома людина. Мовець перестає дихати так, щоб це було чутно в мікрофоні. Через 7,2 секунди кроки віддаляються. Чути повільний видих.]
[23:00:58 — клацання кнопки. Запис припинено.]
