Спочатку:
На сторінку книги
У кабіні пілота спочатку вимкнулося опалення й Керфі відчув що вже бракує повітря.
Та потім увімкнулося тепле аварійне світло. Несміливо заблимали датчики пульту, та кнопки керування. Увімкнулися монітори та на них були лише цифри, ніяких карт, напрямків зрозумілих координат, тільки якісь цифри, на які Керфі дивився з відчаєм. Все, у космосі вони остаточно заблукали.
Прокинувся хлопчик сів у гамаку, огледівся, покликав маму.
Керфі підійшов до дитини, хотів взяти на руки заспокоїти та малюк наче кошеня випав з гамаку й швиденько заліз у шафу зі скафандром.
До рубки повернувся той кого Керфі назвав Індивідумом. Спочатку витягнув дитину з шафи, сів у крісло пілота, уважно вичитував цифри на моніторах, його обличчя набувало виразу занепокоєння.
- Може скажеш де ми? Якщо розумієшся на цих голих координатах? Не втримався й запитав Керфі з Халкеї.
Малюк притулився до Індивідуму, вчепившись у його довге волосся рученятами.
- Випити у тебе є що? – запитав той. - Мене звати Тай.
- Керфі, - відповів халкеєць, - мене так звати. Чому ти запитав про випивку?
- Бо ми з тобою Керфі у тридцять шостій галактиці, - повідомив Тай, й додав, - Краще б у кластери вилетіли ніж сюди.
- Так у мене є підроблений Бекрг, вчора сміттярі ящик знайшли, начальству не сказали, ми розібрали по пляшці. – Відповів чомусь пошепки Керфі й усвідомив, вигукнув, - Й що тепер? Як тепер? Як повертатися?
- Не знаю, - відповів Тай. - Тягни пляшку, нам капець.
- Нам капець, - відгукнувся малюк, - Тату, а де мама?
- Мама на іншому кораблі котенятко. Ми її знайдемо, - пообіцяв індивідум.
Може малий йому й повірив а от Керфі ні. Тридцять шоста галактика це фактично дупа всесвіту. Там майже немає планет на планетах немає цивілізації, гола космічна пустеля.
Халкеєць зайшов у маленьку комірчину де зберігав продукти й витяг зі сховку пузату чорну пляшку підробного беркгу. Подумав взяв з полиці консерву й крекери. Намагався триматися й не дозволяти відчаю заполонити свої думки й емоції.
Коли повернувся почув новину.
- Повернутися у Пателлу ми не можемо. Але я знайшов планету на яку ми спробуємо приземлитися, - повідомив Тай.
- На цьому кораблі гравітаційний двигун не розрахований на посадку, - відповів Керфі, й поставив на рівну поверхню консолі пляшку й консерви з крекерами.
- Пошукаємо воду, - хмикнув Тай і засміявся, - Хоч десь має пощастити.
- На тій планеті є вода і кисень? – запитав Керфі.
Дитина вже злізла з батьківських колін потяглася до крекерів, ледь не перевернув пляшку. Добре що гравітація на кораблику була слабка.
- Подивимося, - знизав плечима Тай.
