Спочатку:
На сторінку книги
Даніель
Я йшов вечірніми вулицями Ніреймеру і вдихав на повні груди морське солоне повітря яке дивно поєднувалось з ароматом смачної випічки з пекарні яку я зараз проходив. Після перебування в Фуегосі і його гарячого сухого повітря, це було те що треба для моїх легень.
Місто жило своїм повсякденним життям. Все було тихо і спокійно. Я любив ті дні коли моя робота припадала на це невелике містечко. Хоч мене тільки місяць як почали відправляти на патрулювання саме сюди я вже встиг обходити його вздовж і поперек і мені тут подобалось. Хоча, якщо відверто, цьому місцю не вистачало наглядача але час, мабуть ще не прийшов.
Підходячи до головної алеї Ніреймеру і розглядаючись на всі боки я раптом зустрівся поглядами з симпатичною чорнявою дівчиною, вона посміхнулась мені, а я відвернувся і прискорив крок. Коли я на службі, мені не можна відволікатися, і взагалі бажано бути непомітним. Тим паче в цьому місці.
Треба було надягнути чорні окуляри, а я їх забув в кишені куртки на вішаку в готелі. Побачив би мене зараз Сет, не вилазить мені з патрулів по Фуегосу.
Поки думав про свою необачність встиг підійти до набережної. Як завжди з її центру, біля входу на Золотий пляж, лунала музика. Але цього разу не така як завжди, що і привернуло мою увагу. Раніше коли я патрулював то чув тільки чоловічі голоси, а сьогодні, якусь веселу пісню співала жінка. Голос у неї був приємний і мелодійний. Підійшовши до натовпу я подивився в сторону музикантів і завмер.
Дівчина з вогняно - червоним волоссям, яка стояла біля мікрофона і співала - сяяла. Я нервово втягнув в себе повітря і подивився на людей, що зібрались і слухали її спів, але вони поводились як завжди та ніяких хвилювань і тицянь на дівчину пальцями я не помітив. Отже, це сяяння ніхто крім мене не бачив. Тоді це може бути хтось з верльдарців я уважніше придивився до дівчини.
Вона була вдягнена в джинсовий комбінезон, який зовсім не підкреслював її фігуру, і ніби був на декілька розмірів більше потрібного. Її волосся, заплетене у дві коси, лежало по боках на плечах і доходило аж до поясу. На голові була пов'язана чорна бандана.
Дівчина співала динамічну пісню і посміхалась глядачам, що зібрались навколо. А ще, чого скоріш за все не бачив ніхто крім мене - її оточувало блакитне, ледве помітне сяйво. Воно немовби кокон огортало її вздовж всього тіла. Я подивився на шию дівчини, але ніякого кулону там не було. А оце вже дуже дивно. Я насупився і мій погляд зачепився за зелені очі співачки.
Раптом погляд дівчини сковзнув по мені та відразу ж повернувшись до моїх очей зупинився. Ми дивились один на одного довго не відводячи погляд. З її вуст злетіла посмішка, на обличчі читалося здивування та невже... Страх? Але вона продовжувала співати та намагалась впоратися з почуттями, що їй не дуже вдавалося.
Дивне я враження справляю на дівчат, щось раніше таке не помічав за собою. Чи їй є що приховувати й тому така реакція? Напевно. Може вона впізнала мене? Можливо й таке. Звичайні нієрморці не сяють.
Я і не помітив, як закінчилась пісня і дівчина посміхаючись слухачам відвела від мене погляд. Раптом руна на моїй долоні спалахнула і почала пекти. Я подивився на неї та відчув коливання енергій. Джерелом їх була явно не співачка.
Я вийшов з півкола натовпу і побіг убік де відчувалися найбільші коливання. Джерело їх, ніби ходило колами біля площі, а потім зникло між будинками, віддаляючись від головної алеї все далі. Я майже наздогнав джерело, коли відчув ще одне не менш потужне.
- Твою ж, - вилаявся я в голос. Може повідомити Сета? Хай надішле підкріплення? Молодець Даніель, нічого не скажеш, в маленькому містечку звичайних людей так облажатися. Як я міг пропустити появу когось чужого? Тим більше, не одного.
Поки я вагався за яким з джерел бігти з сусідньої до мене вулиці почулися дивні звуки. Я не вагаючись розвернувся і побіг туди. Завернувши за декілька будинків, побачив що на ній згасли майже всі ліхтарі. А посередині вулиці, демон з великими рогами нападав на людину. Він вдарив її ногою в спину і та плиском впала на асфальт.
Я підбіг до демона й оглушив його ззаду по голові. Він зашипів, намагаючись повернутися, але не давши йому цього зробити я взяв його за загривок, підняв та з усієї сили вмонтачив у ліхтарний стовп. Той похитнувся, а демон швидко прийшовши до тями встав і підлетівши до мене з такою швидкістю, що я не зумів вчасно зреагувати, вдарив мене в живіт, від болю я зігнувся навпіл. А коли розігнувся, щоб накинутися на нього - його вже й слід простиг.
Вилаявшись про себе я обернувся і підійшов до людини, що лежала на асфальті. Чи жива вона взагалі? Сівши навпочіпки поруч, я лагідно взяв її за плече і перевернув на спину.
Я з силою втягнув повітря в легені впізнавши її. Це була співачка, яка світилася на набережній. Дивно, але зараз від неї не йшло ніякого світіння і вона здавалась зовсім звичайною. Прибравши руки від обличчя дівчина розплющила очі та наші погляди зустрілися, зіниці її розширилися від подиву.
Я спитав хто вона, але у відповідь отримав лише звинувачення. Дівчина подумала що це я на неї напав. Дожився, я вже дівчатам нагадую рогатого демона. Хоча вона могла і не роздивитись у напівтемряві таких подробиць.
Звісно вона мені не повірила, коли я їй сказав, що це був не я. Мені було все одно, а відповіді дівчини дивували та розважали, хоч сама ситуація була далека від кумедної. Я роздивився її тіло, вигляд вона мала кепський. Дівчині точно зараз потрібна медична допомога.
В неї зник рюкзак. Я подивився навколо нас не було нічого подібного. Можливо його забрав демон, він настільки швидко зник, що я не встиг цього помітити, що вже говорити про те, що ще він міг взяти з собою. Невже йому було потрібно щось, що там лежало? Демон - крадій? Якась нісенітниця.
В цьому нападі було дивно абсолютно все. Потрібно терміново повідомити про все Сету. Десь у місті демон і не один. Вони можуть ще на когось напасти.
Мої роздуми перервала дівчина. А вона гостра на язик і це вже починало бісити. Можливо на неї так вплинув стрес. Я зітхнув. Ну чому це сталося саме на моїй зміні?
І тут я побачив, як вона потяглася рукою до кишені й з хусткою в її руках опинився ключ. Не може бути. Берегиня? Тоді це багато що пояснює.
Дівчина попросила допомогти їй піднятись. Ну-ну, не впевнений, що в неї дуже багато сил на це. А вона молодець, багато дівчат на її місці зараз би навіть і не пробували ворушитися, не те що встати. Я хмикнув і взявши за руку акуратно потягнув її вгору. Вона схлипнула і почала осідати назад щось тихо торохкочучи.
Мені все це набридло і я підхопив її на руки. Дівчина майже не пручалась. Мій тонкий нюх вловив легкий запах конвалії. Я не помітив, як присунув своє обличчя ближче до її голови сильніше вдихаючи приємний аромат. Прийшовши до тями я прошепотів їй заспокійливі слова на вухо і її тіло майже відразу обм'якло в моїх руках. Дівчина знепритомніла, що було передбачувано, вона ще довго протрималася. Добре, що тепер я точно знаю, що з нею робити.
