Раді Вас бачити!

Феліція

Коли Феліція опам'яталася, перед нею все ще стояла моторошна постать, тільки капюшон вже знову закривав її обличчя.

— Хто ви і що вам потрібно? — Фірніет посадив Феліцію на лаву, а сам зробив крок назустріч таємничій фігурі. Він не злякався її, він звик до магії.

— Я — Повелитель, найголовніший із хазяїв Обителі, — відповіла постать. — Ми встановлюємо тут порядки і вирішуємо, хто і як живе. І коли покидає Обитель.

— Ми живі люди. Нам тут не місце.

— Саме так: не місце, але ви прийшли. І якщо забажали з'явитися, тоді ви повинні дотримуватися наших правил. Думаю, ваші друзі вже повідомили вам, що нам потрібна сила поглинання.

— Так. Ми згодні вам допомогти, але нам потрібно повернутися у світ живих і знайти жрицю, яка розповість, як розбудити сплячу силу Сетірамів.

— Добре. Ви можете йти, Фірніете, ви не являєте для нас інтересу, а ось Феліція залишиться.

Фірніет підійшов до Феліції і взяв її за руку. Він дивився на Повелителя впевнено, без тіні страху на обличчі.

— Ми підемо разом, інакше сили поглинання вам не бачити.

— Тут я ставлю умови, а не ви, — Повелитель знову відкинув капюшон, оголюючи своє жахливе обличчя.

Феліція здригнулася і міцніше схопилася за Фірніета, але він тільки пирхнув. Він не боявся демонів.

— Помиляєтесь, — Фірніет похитав головою, на його обличчі з'явилася хитра усмішка. — Ви не можете дістати з Сетірамів сплячу силу, навіть якщо вб'єте їх, тож вам потрібні ми. Отже, ми маємо повне право диктувати свої умови. Хочете сили Сетірамів? Тоді відпустіть нас удвох. Я не залишу тут Феліцію.

— Вона теж має силу поглинання. Що коли наступного разу ви повернетеся один?

— Навіть якщо я захочу прийти один, Феліція мене одного не відпустить, — з грудей Фірніета вирвалося тяжке зітхання. — Чули щось про кохання? Воно змушує людей йти на ризик і чинити безрозсудні вчинки.

Повелитель нічого не відповів. Він довго дивився на Фірніета і Феліцію вивчаючим поглядом, синє полум'я з його порожніх очниць танцювало дикий, божевільний танець, ніби зачаровуючи співрозмовників, занурюючи їх у транс. Феліція майже піддалася цьому первісному вогню, але Фірніет був непохитний. На нього магія Повелителя не діяла.

— Добре, хай буде по-вашому, — Повелитель неохоче погодився. — Можете обидва повертатись у світ живих. Тільки майте на увазі: вам не обдурити мене. Після смерті ви опинитеся у мене. Рано чи пізно, але я отримаю потрібні мені сили. Ви просто відтягнете неминуче.

— Але хіба ви можете силоміць затягнути людину в Обитель? — Фірніет виглядав здивованим.

— Можу, якщо поставлю на ньому мітку.

Фірніет не встиг навіть збагнути що до чого, як Повелитель підійшов до них і схопив кожного за долоню — на тильній стороні в ту ж секунду спалахнув синім полум'ям невідомий символ і одразу ж погас. Феліція скрикнула від несподіванки: мітка обпалила їй на мить шкіру.

— Тепер можете повертатись.

Повелитель не міг усміхатися, але Феліція готова була присягнутися, що його голос звучав радісно, навіть самовдоволено. Він більше нічого не сказав, тільки змахнув кістлявою рукою на прощання і розчинився у своєму фіолетовому тумані.

— Це небезпечно? — Феліція потерла місце, на яке Повелитель наніс мітку — шкіра виглядала непошкодженою, але вона розуміла: мітка все одно є, просто її не видно.

— Не знаю, — Фірніет був чесний з нею. — Я з таким ще не стикався. Повернемось — вивчимо. Одне знаю точно: нехай цей бій за Повелителями, але війну виграємо ми. Я тобі обіцяю, Феліціє.

Фірніет притяг Феліцію у свої обійми і залишив на її губах швидкий, але ніжний поцілунок, а потім відвів її назад до будинку. Феліція почувала себе трішки краще в його надійних обіймах, але все одно страх уже заповз під її шкіру разом із міткою і витравити його звідти не уявлялось можливим.

Вночі Феліція спала погано: її переслідував страшний образ Повелителя. Щоразу вона прокидалася, ледве не скрикуючи, але Фірніет крізь сон притискав її ближче і вона знову засинала в його теплих, надійних обіймах. Вранці вони повідомили всім, що покидають Обитель, розповіли про вечірню зустріч із Повелителем.

— Ви ж повернетесь? Не залишите Ірфлу тут? — Валідана пропалювала їх важким поглядом своїх темних очей.

— Повернемося, — підтвердив Фірніет. — Знайдемо жрицю, дізнаємось у неї, як пробудити силу, обміркуємо, що робити з силою Феліції і одразу ж сюди.

— А цілитель для Ірфли?

— Спочатку розберемося з силою поглинання, вирішимо всі питання з вашими Повелителями, а потім приведемо цілителя. Можливо, нам ще неодноразово доведеться пересуватися туди-сюди. Важко загадувати наперед, як усе буде. У будь-якому випадку ми вас не кинемо. У нас, світлих, так не прийнято. Хоча тебе, Валідано, я б із задоволенням залишив тут. З тобою проблем не оберешся.

— Ой, та годі тобі, Фірніете! — Валідана картинно закотила очі. — Повоювали трохи і заспокоїлися.

— Ти темна і характер у тебе не мед, а отже, все одно щось придумаєш.

— У тебе просто упередження проти мене! — Валідана пирхнула і попрямувала до виходу. Біля самих дверей вона обернулася. — Дайте мені знати, коли вони повернуться.

Валідана пішла, а за нею почали збиратися додому і Феліція з Фірніетом. Під цікавими поглядами королівської сім'ї вони створювали портал, як раптом Фірніет дещо згадав.

— Скажіть, комусь із вас Повелителі ставили мітки?

— Так, усім трьом, — відповів Еділан. — Тому ми не можемо відправити Елів разом із вами. А ми з Феллою були на межі життя та смерті, як і Ірфла, тож нам у будь-якому разі дороги у світ живих немає. Валідана могла б без проблем піти, але вона не залишить дочку.

— Повелителі справді можуть затягнути нас сюди за допомогою мітки?

— Я не знаю, Фіре, — Еділан похитав головою. — Мабуть, можуть. Навряд чи вони блефують. Вони ж демони, їх здібності набагато сильніші за наші.

— Що ж, гаразд. Ми підемо. Радий був вас бачити, магу Еділане, і вас, люба принцесо, — Фірніет церемонно вклонився. — Як тільки ми знайдемо всі потрібні відповіді, одразу ж повернемося.

— Ми будемо чекати, — Еділан потиснув Фірніету руку, а Фелла, Елів та Ірфла по черзі обійняли Феліцію.

Фірніет закінчив останні приготування і вітальню осяяло сяйво порталу. Вони вступили в нього, розчиняючись у сріблястому тумані, і знову їх з неймовірною швидкістю потягло, тільки тепер не вниз, а вгору.

Прийшли до тями вони в тронній залі Валідани, звідки й здійснили подорож до Обителі, переполошивши своєю появою слуг, що прибирали там. Ті відразу ж побігли за Тагоном Пеллом, щоб доповісти про повернення мандрівників. Через кілька хвилин головний радник з'явився в тронному залі у супроводі Нерти Нагор і... Тіррени Лютем.

— Ви все ще тут, архімагесо Тіррено? — здивувався Фірніет. Йому здавалося, що архімагеса мала вже повернутися до себе в Муірн.

— Я ж не могла кинути вас без підтримки? — архімагеса Тіррена навіть здивувалась такому питанню. — А раптом ви б не змогли повернутися? Довелося б новий портал вигадувати.

— Ви знайшли королеву Валідану? — Тагон Пелл перебив Тіррену Лютем. Йому не терпілося дізнатися про долю своєї королеви.

— Так, ми знайшли її разом із донькою, — про зустріч із Феллінією та Еділаном розповідати темним магам не варто, інакше вони б щось запідозрили.

— З ними все добре? — Тагон виглядав стривоженим. Він щиро переживав за свою королеву.

— З Валіданою — так, а ось Ірфла була при смерті, коли потрапила до Обителі, тож її повернути сюди буде складно, але ми щось придумаємо.

— Зробіть все, що у ваших силах, прошу! — в очах Тагона блищало благання.

— Нам треба знайти одну людину, яка нам допоможе із визволенням королеви Валідани, а потім ми знову повернемося сюди, щоб переміститися до Обителі. Ви ж не проти, магу Тагоне?

— Звісно, переміщайтеся скільки потрібно, — Тагон активно закивав головою. — Тільки поверніть скоріше Валідану та Ірфлу.

А ось Нерта Нагор зовсім не зраділа новинам. З кожним словом Фірніета вона хмурилася все більше. Схоже, Роана Манорі вірно припускала: Нерта хоче зайняти місце Валідани.

— Їм можна довіряти? — спитала Нерта гучним шепотом у Тагона, щоб і Феліція з Фірніетом почули.

— Я їм довіряю.

— А я — ні, — прошипіла Нерта.

— Нерто, не забувай, головний радник тут я, — осадив її Тагон. — І доки Валідана не повернеться чи не оберуть нову королеву — останнє слово за мною.

— А я головніша за правом крові! — Нерта вже не шепотіла, а кричала. — Я троюрідна сестра королеви! Її єдина кровна родичка. Отже, якщо Валідана не повернеться, то трон мій. Змирись, Тагоне!

Тагон Пелл тільки пирхнув у відповідь на обурення Нерти. Він давно звик до її тяжкого характеру.

— Ключове слово «якщо», Нерто. От коли не повернеться, тоді й поговоримо. А поки що — головний тут я. І ти чудово знаєш наші закони: підніматимеш бунт, вирушиш у в'язницю. Королева Валідана жива, просто тимчасово відсутня, а значить, ти все ще звичайнісінька радниця. Змирись, Нерто! — Тагон повернув їй її ж фразу і задоволено усміхнувся. Повернувшись до світлих магів, він кивнув їм. — Можете йти. Сподіваюся, ви скоро повернете нам королеву.

Феліція та Фірніет у супроводі Тіррени Лютем залишили тронну залу темного королівства. Опинившись поза палацом, вони з полегшенням зняли амулети, які приховували їхню магію. Особливо раділа Тіррена Лютем.

— Яка ж я щаслива, що вийшла з цього проклятого палацу! — вигукнула вона. — Ви не уявляєте, як Нерта дістала мене. Постійно сувала носа в мої справи, заважала вивчати лабораторію Валідани і всіляко псувала мені настрій. Довелося їй наостанок подаруночок залишити, — архімагеса по-дівочому хихикнула.

— Що ви зробили, архімагесо Тіррено? — Фірніет суворо подивився на стареньку, але в куточках його губ причаїлася усмішка.

— Всього лише невинна дитяча витівка: зачарувала її шампунь на зміну кольору волосся. Як тільки вона ним скористається, то її волосся набуде насиченого малинового кольору. Я спочатку хотіла фіолетового, але вирішила, що мене по ньому впізнають, — у архімагеси Тіррени самої були фіолетові пасма у волоссі, та й одяг її був переважно фіолетового кольору. — Тому обрала малиновий, під колір щічок Нерти, коли вона злиться. Протримається близько місяця, якщо вона повторно не скористається шампунем.

— Архімагесо Тіррено, вам перевалило за 90, а ви розважаєтеся як дівчинка, — Фірніет розсміявся і Феліція теж усміхнулася слідом за ним.

— Недобре, юначе, ой недобре нагадувати жінці про її вік! — Тіррена Лютем, усміхаючись, погрозила пальцем. — Проте досить розмов. Давайте йти. Я створю портал. Ви ж не проти, якщо я переночую у вас вдома?

Фірніет був лише «за». Він хотів у подробицях дізнатися, чим займалася архімагеса Тіррена в палаці темних магів, а сама архімагеса — послухати про Обитель неупокоєнних. Фірніет дозволив старенькій створити портал у його будинок і вони, нарешті, покинули Етіренію і повернулися до Велланії.

Поки Феліція готувала вечерю, Фірніет розповідав архімагесі Тіррені про те, що з ними трапилося в Обителі. Тіррена Лютем уважно слухала, не перебиваючи, тільки зрідка здивовано підводила брови.

— Цікавий у вас вимір, — сказала вона, коли Фірніет перестав розповідати. — Але я не хотіла б там опинитися. Звичайно, там є що вивчити, але ваші Повелителі не вселяють довіри. За вашим описом вони нагадують наших темних магів, а ви знаєте, майстре Фірніете, наскільки вони у нас небезпечні.

— Звісно, доводилося стикатися. Наші темні маги лише використовують темне джерело, по суті не являючись поганими людьми. Вся проблема у конфлікті між світлими та темними, тому їх і демонізують. Так, багато з них більш жорстокі, але магія не спотворила їх суть, як у випадку з вашими темними.

— Саме так.

— А тепер розкажіть нам, чим ви займалися у палаці, поки нас не було, окрім як капостями у бік Нерти Нагор? — Фірніет не стримався від хитруватої посмішки.

Феліція поставила на стіл тарілки зі смаженою картоплею з м'ясом і теж присіла поруч.

— Вивчала книги та записи Валідани в основному, — архімагеса Тіррена з таким апетитом накинулася на частування, немов цілу добу не їла. — У неї стільки цікавих зіль! Більшості навіть не потрібна темна магія. Я їх усі собі скопіювала. Поділитись з вами?

— Звичайно. І Кетті обов'язково покажіть. Гадаю, їй буде цікаво.

— Я подумаю, — архімагеса Тіррена закотила очі. — Вона завжди відмовляється від моєї допомоги. Все через Дема. Помирити б їх, але я не знаю як. Кетта дуже вперта.

— Навряд чи Кетта відмовиться дізнатися про секрети зіль темних магів. Коли справа заходить про її роботу, вся її принциповість і впертість поступаються місцем професійному інтересу.

— Можливо. Але для початку треба її подражнити.

Феліція слухала їхню розмову мовчки, тільки усміхалася. Їй безперечно подобалася Тіррена Лютем: незважаючи на солідний вік, вона була веселою і життєрадісною жінкою, в душі вона явно була молода. Чого тільки вартував її ексцентричний зовнішній вигляд! Феліція ніколи раніше не зустрічала таких яскравих стареньких, хіба що на фотографіях з інтернету. За кордоном зустрічалися ексцентричні старенькі, але в її країні вони виглядали досить невиразно у своєму старому, простенькому вбранні, а яскраві кольори волосся виходили тільки у тих, хто використовував дешеву фарбу на сивині. Такі ж жінки похилого віку, як Тіррена Лютем виглядали неймовірно і радували око своїм зовнішнім виглядом. Якщо старість, то тільки така яскрава — подумалося Феліції.

— О, я ще стягла купу насіння і навіть кілька кущиків із палацового саду! — згадала архімагеса Тіррена. — У нас таких немає. Стане в нагоді для зілля, якщо приживуться. І книжку з рослинності Етіренії стягла. Я думаю, якщо Валідана повернеться, то придбає собі нову.

— Одну тільки книжку? — Фірніет усміхався на весь рот.

— От ви мене геть наскрізь бачите, майстре Фірніете! — архімагеса Тіррена розреготалася. — Звичайно, що ні. Прихопила собі зо 5 книженцій для читання на ніч.

— Сподіваюся, що нічого цінного ви не взяли? — Фірніет перестав усміхатися. — Адже можуть бути проблеми.

— Ой, юначе, не треба бурчати, вам не йде, — архімагеса Тіррена жартівливо погрозила Фірніету пальцем. — Я ж не бідую. Я взяла цікаві мені речі заради науки. Мені не потрібні скарби темних магів, лише їхні знання.

— Що ж, сподіватимемося, що Нерта Нагор не цікавиться книгами.

— Усе, чим вона цікавиться — як захопити владу. Дуже підступна та хитра дівчина.

— Яка ж вона дівчина? — здивувався Фірніет. — Їй близько 40.

— У порівнянні зі мною вона взагалі дівчинка.

— Думаєте, Валідану треба попередити?

— Думаю, вона сама розбереться. Та і цей головний радник тримає руку на пульсі. У будь-якому разі, яка вам різниця, хто править Етіренією?

— Різниця є, — заперечив Фірніет. — Із Валіданою у нас налагодився контакт. Ми зможемо домовитись, якщо не з нею, то з її дочкою. А з Нертою домовитися не вийде, якщо вона захопить владу.

Вони ще трохи пообговорювали політику, а потім вирушили спати. Завтра мав бути складний день: треба знайти жрицю на Сутінковому острові та переконати її допомогти.