Раді Вас бачити!

Ранок в Академії Венторія почався з різкого, механічного звуку магічного гонгу, який прокотився коридорами Центральної вежі та відлунив у кожному крилі гуртожитку.

​ Ірексія підхопилася на ліжку, ледь не збивши балдахін, який за ніч чомусь вирішив заплестися в складні вузли. Її годинник на стіні радісно підстрибнув і видав серію коротких дзвінків.

— Зрозуміла я, зрозуміла! — пробурмотіла Ірі, намагаючись знайти свої капці, які за ніч встигли відповзти під шафу.

​ Сніданок пройшов у швидкому темпі. Їдальня була заповнена студентами, які на ходу дожовували тости та гортали підручники. Марена вона побачила лише мигцем — він біг у бік лабораторій, обвішаний якимись дротами, а Ліаріель взагалі не з'явилася, мабуть, некроманти снідали десь у своїх прохолодних підземеллях.

​ Перші дві пари пролетіли як у тумані. «Аналіз магічних аномалій» виявився не таким веселим, як сподівалася Ірі. Старий професор з факультету кривих заклять півтори години розповідав про те, як важливо не перетворювати власні пальці на макарони під час сильних емоційних сплесків.

​ Але справжнє випробування чекало на неї о дванадцятій.

​ Фізична підготовка та бойова самооборона.

​ Заняття проводилися на величезному тренувальному полі під відкритим небом, захищеному від вітру з океану потужним силовим полем. Коли Ірі прийшла туди, вона побачила, що поле вже розділене на сектори. В одному кутку розминалися цілителі, в іншому — побутові маги щось підкручували у своєму взутті.

​ Але в центрі, ідеально рівними шеренгами, стояли вони. Бойовий факультет. У чорно-червоних тренувальних костюмах, вони виглядали як єдиний організм. І в першому ряду, схрестивши руки на грудях, стояв Рейнар Дракар.

​ — Слухати сюди, адепти! — прогримів голос інструктора Торна, чоловіка з обличчям, посіченим шрамами, і голосом, що міг би колоти горіхи. — Сьогодні у нас спільне заняття з координації та магічного захисту. Бойовий факультет виступає в ролі атакуючих, всі інші — в ролі тих, хто має вижити.

​ Ірі відчула, як по натовпу прокотився незадоволений гул.

— Не скигліть! — перекрикнув їх Торн. — У реальному житті ворог не чекатиме, поки ви дочитаєте закляття зі свого папірця. Розбийтеся на пари! Один бойовик — один «цивільний».

​ Рейнар повільно рушив крізь натовп. Студенти мимоволі розступалися перед ним. Ірі стояла, вперто задерши підборіддя, і не ворушилася. Вона знала, куди він йде.

​ Він зупинився прямо перед нею. Його погляд був спокійним, але в глибині бурштинових очей читався виклик.

— Сподіваюся, сьогодні ти не будеш підпалювати підлогу, Кривель, — сухо промовив він. — Мені потрібен гідний партнер для тренування, а не феєрверк.

​ — О, не хвилюйся, Дракар, — Ірі посміхнулася своєю найбільш зухвалою посмішкою, а в її волоссі знову проскочила фіолетова іскра. — Я постараюся тебе не дуже сильно приголомшити. Кажуть, бойовики такі крихкі, коли щось іде не за статутом.

​ Рейнар ледь помітно звузив очі.

— Ставай у позицію. Зараз перевіримо, на що здатна твоя «аномалія» проти справжньої техніки.

​ Навколо них почали ставати інші пари. Марен опинився з якимсь кремезним хлопцем, який з подивом розглядав пружинки на черевиках побутовика-артефактора.

Сільвена з факультету цілителів виглядала наляканою, але намагалася триматися впевнено.

​ — Завдання перше! — вигукнув Торн. — Безконтактний захист. Атакуючий наносить три легких магічних удари, захисник має виставити щит. Почали!

​ Рейнар не чекав. Він зробив швидкий випад вперед. Його рухи були відточеними до автоматизму. З його долоні вилетів згусток чистої сріблястої енергії — швидкий, точний, позбавлений будь-яких зайвих ефектів.

​ Ірі зреагувала інстинктивно. Вона не виставила стандартний щит, якому вчили в підручниках. Замість цього вона просто різко махнула рукою, уявляючи, як повітря перед нею стає густим і пружним.

​ Сталося те, чого Рейнар не очікував. Його сріблястий заряд не просто розбився об щит. Він... заплутався в ньому. Фіолетова магія Ірі спрацювала як липка павутина. Заряд на мить завмер, почав вібрувати, а потім з гучним звуком «чпок» просто лопнув, обсипавши Рейнара дрібними срібними іскрами.

​ У секторі на мить запала тиша. Студенти з бойового факультету перезирнулися. Рейнар повільно обтрусив іскри з плеча.

​ — Це... було поза правилами, — процідив він.

​ — У моєму словнику немає такого слова, — відказала Ірі, відчуваючи, як адреналін розливається по венах. — Продовжимо?

​ Рейнар більше не посміхався. Він зрозумів: перед ним не просто незграбна дівчинка з притулку. Перед ним — сила, яка не підпорядковується логіці, і для бойового мага це було найгіршим нічним жахом.

​ — Добре, — сказав він, стаючи в нову стійку. — Тепер я буду бити серйозно.

​ — Давай, «солдатику», — Ірі підморгнула йому. — Покажи, чому вас вчать у ваших залізних коробках.

Сцена на полі ставала дедалі гарячішою. Навколо інші пари вже перейшли до активної фази: було чути вигуки, тріск статичної електрики та глухі удари об магічні щити. Марен у своєму секторі намагався відбитися від атак бойовика за допомогою кишенькового відбивача, який щоразу видавав звук розгніваного качура, чим страшенно дратував інструктора Торна.

​ Але в центрі поля, де стояли Рейнар та Ірі, панувала інша енергетика. Тут не було суєти — лише напружене очікування.

​ — Другий етап! — проревів Торн. — Вільна комбінація! Захисники, дозволено контратакувати, якщо бачите вікно в обороні. Тільки не повбивайте одне одного, мені ще звіти писати!

​ Рейнар зробив крок назад, його постава змінилася. Тепер він не просто стояв — він пружинив, готовий до миттєвого кидка. Його руки були оповиті сріблястим сяйвом, яке ставало дедалі щільнішим.

​ — Твій захист був цікавим, Кривель, — сказав він, і цього разу в його голосі не було зверхності. Лише холодна зосередженість. — Але хаос має одну ваду: він не має вектора. Ти просто відштовхуєш те, що бачиш. А як щодо того, чого ти не бачиш?

​ Він зник. Принаймні так здалося Ірі на першу секунду. Насправді він просто прискорився настільки, що перетворився на розмиту срібну смугу. Рейнар використовував магію для посилення власного тіла — техніка «Срібного кроку», доступна лише найкращим студентам бойового факультету.

​ Ірі різко обернулася, відчувши рух за спиною. Вона виставила руку, але Рейнара там уже не було. Він з’явився збоку, наносячи швидкий, точний удар долонею, зарядженою енергією.

​ — Повільно, — кинув він.

​ Ірі в останній момент відсахнулася, відчувши, як жар його магії обпікає повітря біля її обличчя. Вона зрозуміла: гратися з ним у «правильний» захист — це шлях до поразки. Він переграє її технічно.

​ — Ах так? — Ірі примружила очі, і її зіниці на мить спалахнули фіолетовим. — Хочеш вектори? Будуть тобі вектори!

​ Замість того, щоб чекати наступного удару, вона різко присіла і вдарила обома долонями по землі. Вона не знала, що саме робить — вона просто відчувала магічні потоки, що пронизували острів, і «смикнула» за один із них, найнеслухняніший.

​ З-під землі навколо Рейнара вирвалися не кам'яні шипи чи вогняні стовпи. Ні. Земля під його ногами раптом перетворилася на щось на кшталт густого, фіолетового желе. Його ідеальна координація дала збій. Нога Рейнара загрузла в цій магічній субстанції, і його інерція зіграла проти нього.

​ Він почав падати, але навіть у падінні встиг виставити руку, щоб стабілізуватися. Проте Ірі вже не зупинялася. Вона змахнула рукою в повітрі, наче диригент, і кілька тренувальних манекенів, що стояли неподалік, раптом зірвалися з місць і полетіли прямо на Рейнара.

​ — Гей! Це вже занадто! — вигукнув хтось із бойовиків.

​ Рейнар перекотився через плече, вивільняючи ногу, і одним потужним викидом енергії розніс манекени на друзки прямо в польоті. Срібні іскри змішалися з тирсою. Він підвівся, важко дихаючи. Його мундир був заляпаний фіолетовою рідиною, а на щоці з'явилася невелика подряпина.

​ — Ти... ти щойно використала структуру острова як зброю? — запитав він, дивлячись на неї з сумішшю гніву та дикого захоплення. — Це заборонено! Це небезпечно!

​ — Зате це спрацювало, — важко дихаючи, відповіла Ірі. Фіолетове світло в її очах почало згасати, залишаючи по собі втому. — Ти ж хотів «серйозно».

​ — СТОЯТИ! — Торн опинився між ними за секунду. — Кривель! Що це було за... за неподобство? Ти ледь не обвалила магічний щит сектора!

​ — Я просто... імпровізувала, — винувато пробурмотіла Ірі, відчуваючи, як тремтять руки.

​ — Імпровізація — це коли ти міняєш колір мантії, а не коли перетворюєш тренувальний майданчик на болото! — Торн повернувся до Рейнара. — А ти, Дракар! Як ти дозволив першокурсниці з «кривого» факультету збити тебе з ніг? Твоя концентрація була на нулі!

​ Рейнар мовчав. Він дивився на Ірі, і вона бачила, як у його голові зараз ламаються всі звичні схеми. Для нього вона була системою, що пішла врознос. Але десь там, за його залізною маскою дисципліни, прокинулося щось, чого він ніколи не відчував раніше — азарт.

​ — Винен, пане інструкторе, — коротко кинув Рейнар, не зводячи очей з Ірексії. — Більше цього не повториться.

​ — Сподіваюся! — Торн свиснув у свій магічний свисток. — Всі вільні! На сьогодні досить. Йдіть у душ і відмивайтеся від цього... фіолетового жаху.

​ Студенти почали розходитися. Марен підбіг до Ірі, захоплено розмахуючи руками.

— Оце так! Ти бачила його обличчя? Ти просто взяла і «хакнула» ґрунт! Ірі, це було неймовірно! Хоча мій відбивач теж непогано спрацював, той бойовик досі гикає...

​ Ліаріель, яка спостерігала за всім з тіні під навісом, підійшла до них останньою.

— Тіні були задоволені, — тихо сказала вона. — Ти внесла в цей нудний день трохи справжнього життя, Ірексіє. Але будь обережна. Рейнар Дракар не з тих, хто прощає поразки. Він тепер не відчепиться від тебе, поки не зрозуміє, як саме ти це зробила.

​ Ірі озирнулася. Рейнар стояв трохи осторонь, дозволяючи своїм друзям-бойовикам оглядати свою подряпину. Відчувши її погляд, він знову подивився на неї. Цього разу в його погляді не було ворожості. Була обіцянка.

​ «Він хоче реваншу», — зрозуміла Ірі, і замість страху відчула дивну солодку впевненість. — «Ну що ж, Дракар. Побачимо, хто кого навчить правилам».

​ Вони розійшлися по роздягальнях, але цей перший урок на полі Венторії назавжди змінив розклад сил. ​