Раді Вас бачити!

Минуло два дні. Закритий VIP-термінал аеропорту зустрів їх ідеальною тишею та прохолодою кондиціонерів. Ейва, вдягнена у легкий літній костюм, ледь помітно нервувала, міцніше стискаючи долоню Ліама. Попереду, прямо на злітній смузі, під яскравим сонцем виблискував білосніжний приватний джет із логотипом корпорації Лани.

Але вся увага Ейви прикувалася не до літака.

Біля трапа стояли двоє. Лана, як завжди, виглядала бездоганно в білому топі без рукавів, льняних брюках та дизайнерських сонцезахисних окулярах. Тримала у руках маленьку сумочку. А от чоловік поруч із нею… був повним контрастом. Він вражав до сирот на шкірі. Одним своїм поглядом змушував людину або закохатися, або зізнатися у всіх гріхах одразу.

Темношкірий, величезний, широкоплечий, у строгих чорних штанях та шовковій сорочці, яка ледь стримувала потужні м'язи грудей. Комір був зухвало розстебнутий, оголюючи трохи тіло. Темна шкіра з теплим відтінком, різко окреслена щелепа, густо окреслена борода — усе в ньому дуже «зібране», майже хижо-контрольоване. У нього густа, доглянута борода, чітко підстрижена по контуру щелепи. Не довга й не скуйовджена — навпаки, акуратна, майже ювелірно оформлена. Вона підкреслює різкі риси обличчя й робить його вигляд ще більш важким та мужнім. Вуса з’єднуються з бородою плавною темною лінією, додаючи образу зрілості та хижої привабливості. Волосся коротко підстрижене, з ідеальною хвилею по лінії голови, наче навіть барбер боявся помилитися хоч на міліметр. Ніс прямий, губи повні, але стиснуті так, ніби усмішка для нього — рідкісна розкіш. Очі — головний удар. Яскраво-блакитні, неприродно світлі на контрасті з темною шкірою. Через це погляд здається майже нереальним, холодним, як зимовий лід у келиху дорогого віскі. І водночас у ньому є щось небезпечне — не криклива агресія, а тиха впевненість персони, яка звикла домінувати в просторі ще до того, як заговорить.

Коли вони підійшли ближче, Логан повільно повернув голову, і Ейва майже фізично відчула на собі скануючий погляд його неймовірних, яскраво-блакитних очей. Він не посміхався. Він тримався як хижак, який підкоряється лише одній хазяйці у цьому світі.

— Ну нарешті! — Лана граціозно зняла окуляри, окинувши подругу теплим поглядом, — Я думала, ви вже передумали.

— Ми намагалися швидко, — посміхнулася Ейва, все ще краєм ока розглядаючи Логана, який залишався абсолютно нерухомим, наче висічена з мармуру статуя, — Привіт, Лано.

— Знайомтеся ближче. Це Логан — мій улюблений коханець, особистий помічник, мій захист і… моє головне задоволення у цій подорожі, — Лана хитро підмигнула Ейві, абсолютно не соромлячись своїх слів. 

— Коханець? Тобто… чоловіка ти залишила вдома?

— Який чоловік? Про що ти таке говориш? Мені вистачило і одного разу! З мене досить і коханців. Але у відпусці вистачить одного, — подивилася вона з посмішкою на Логана, — Працюватиме за декількох відразу!

Ліам коротко й стримано кивнув андроїду подруги: 

— Привіт, Логане.

— Радий нарешті бачити вас тут з нами Ейва, мої вітання Ліаме, — голос Логана виявився настільки низьким, оксамитовим і глибоким, що його вібрація, здавалося, пройшлася прямо по бетону під їхніми ногами. Він ідеально вклонився — рівно на стільки градусів, на скільки вимагав етикет, але в цьому русі не було жодної механічності. Тільки абсолютна, тваринна грація.

Лана ліниво поклала свою долоню на плече Логана, і той миттєво, майже рефлекторно, ледь помітно подався назустріч її дотику, демонструвати повну покірність.

— Логане, забирай речі й накажи пілотам готуватися до зльоту. На нас чекає пляж Маямі!

— Як накажете, моя Богине, — тихо, але чітко відчеканив Логан, дивлячись на Лану з таким обожнюванням, від якого в Ейви всередині все перевернулося.

Він легко, наче валізи нічого не важили, підхопив і їхній багаж і попрямував до літака. Ейва провела його поглядом, а потім тихо, так, щоб чула тільки подруга, шепнула: 

— Богине? Я думала, що погарячкувала навіть зі своїм «Моя Королева»!

Лана лише загадково розсміялася, підштовхуючи її до трапа: — Ой, дорогеька, ти ще нічого не знаєш про розкішне життя. Піднімайся на борт, шампанське вже чекає!

Салон приватного літака вражав не менше, ніж його зовнішній вигляд. М'які крісла з білосніжної шкіри, вставки з дорогого темного дерева та яскраве підсвічування створювали атмосферу п'ятизіркового готелю, що летить на висоті одинадцяти тисяч метрів.

Лана одразу по-господарськи влаштувалася в одному з крісел, знявши своє взуття та по хазяйськи поклала ноги на стегна Логана, який сів поруч. Він одразу знав вже що робити та почав масаж її ступней.

Стюардеса з'явилася нізвідки, безшумно рухаючись уздовж проходу. В руках вона тримала кришталеве відро з льодом, де виблискувала пляшка колекційного шампанського, та кілька келихів. Вона професійно наповнила їх рівно на дві третини, не проливши жодної краплі, попри те, що літак якраз почав вирулювати на злітну смугу. 

— Приємного польоту пані та панове! — відкланялася вона та пішла геть.

— Ну, за наш відпочинок! — Лана підняла келих, салютуючи Ейві, — До біса роботу, проблеми й ворогів. Наступнийтиждень існує тільки для задоволення.

Ейва зробила ковток холодного ігристого, відчуваючи, як приємне тепло розливається по тілу. 

— То ти маєш не одного андроїда? — Вона перевела погляд на Логана, той навіть бровою не повів.

— Пф… звісно ні, — усміхнулася Лана, — Троє, включаючи Логана. І усі вони різні.

— Під різний настрій?

— Ти мене розумієш, дівчинко! — зробила ковток Лана і грайливо посміхнулася, — Або усіх разом. Люблю погратися з ними трьома. Або коли Логан грається з моїм блондином Калєбом, а азіатський самурай Кесінь сфокусований на мені. Бо дивитися спокійно на їхні ігри в мене не виходить…

Лана грайливо пройшлася своїми кігтиками по грудях Логана.

— І вони усі згодні з цим?

— Логан, ти колись почувався дискомфортно зі мною чи з хлопчиками? Я тебе змушую до чогось? — звернулася Лана до нього.

— Ми робимо усе можливе, щоб наша володарка почувалася комфортно і щасливо! — відповів той абсолютно спокійно, продовжуючи масажувати ступні Лани.

— Головне задати правильний алгоритм! — гладила Лана свого андроїда по широкому м’язистому передпліччю, — Так що… Якщо вам захочеться нових відчуттів на відпочинку… з радістю поділюся Логаном на пару годин. 

— Ти б погодився на таке? — Ейва подивилася прямо в обличчя Ліама, — Якщо я… «задам тобі такий алгоритм»?

— Мої алгоритми запрограмовані на те, щоб слідувати твоїм бажанням! — посміхнувся їй у відповідь Ліам, стиснувши її долоню сильніше, — А коли мої сенсори зчитують тебе, то там і близько немає нічого подібного. Тому моя відповідь «Ні»!

Лана усміхнулася на їхню комунікацію.

— Ти можливо цього і не пам’ятаєш Ейва, але якось ми з тобою у минулому вже мали розмову на цю тему, ще на початку нашого спілкування. Мені було цікаво. Яким саме чином ти маєш вплив на андроїдів? Чому вони такі особливі поряд з тобою?

Ейва дивилася на неї з розгубленою цікавістю.

— Ось і відповідь. Я задаю їм алгоритм. Ти даєш їм можливість відчувати.

— Хм… — Ейва все ще переварювала слова Лани про «відчувати». Вона дивилася на Логана — він був неймовірний і повністю покірний. Робив для неї усе, що вона просить. Як і Ліам. А потім вона перевела погляд на Ліама, який сидів поруч і тримав її за руку. Його пальці були теплими. У його погляді не було алгоритму — там було щось живе.