Раді Вас бачити!

Вони ще довго сиділи на тому ж дивані. Ліам не випускав Ейву з обіймів ні на мить, а вона слухняно схилила голову на його плечі, відчуваючи себе у повній безпеці з ним. Ці години тягнулися для них солодким моментом. Вони нікуди не поспішали. Просто насолоджувалися кожним моментом проведеним разом.

Згодом Ліам отримав повідомлення від Лани, що безпека минула і зрадника знайдено. Коли вони вийшли з кімнати відпочинку — Лана вже повернулася в офіс та працювала за прозорою електронною панеллю.

— Бачу ви час дарма не гаяли, закохані! Небезпека вас тільки зблизила і зовсім не налякала, — посміхнулася Лана, коли побачила, що сорочка Ліама була розстебнута трохи більше ніж за звичай, а сукня Ейви зім’ялася більше.

Вони нічого не відповіли, а лише переглянулися винними очима та посміхнулися.

— Це добре. Бо хвилюватися не варто. Зі зрадником та нападниками вже працюють спеціалісти. Всі проблеми наразі ліквідуються і місто функціонує у звичному режимі, — відрапортувала Лана, не чекаючи питань.

— І як часто це відбувається? — нервувала Ейва.

— Дуже рідко, — заспокоювала її Лана, — Ми теж не сидимо і чекаємо наступної хвилі агресії. Постійно працюємо над оновленням систем захисту, досліджуємо нові технології ринку та чим володіє наш ворог. Ми ще маємо зв’язки з минулим світом і не живемо тут як в утопії. Все під контролем!

— А що тепер буде з тими, кого ви піймали? Вб’єте?

— Ніякого насилля, дорогенька! Йти агресією проти агресії, щоб породжувати ще більший конфлікт? Ні, це не мої методи. Там працює і служба безпеки і психологи… Можливе вербування чи повне вигнання. Але завжди є причина, заради якої вони так чинять. Тому працюємо спочатку у цьому напрямі, — посміхнулася Лана.

— Якби світом правили жінки, то можливо було б менше і війн на планеті, — констатувала факт Ейва.

— Годі вже про справи та негатив, цим є кому займатися, — нарешті перевела тему Лана, — Я взагалі запросила тебе до себе, щоб запропонувати приєднатися вам вдвох до невеличкої відпустки…

— Ого! Куди? Коли? — дивувалася Ейва.

— Летимо в Маямі на приватний острів. Я вже втомилася. Забула коли була у відпустці за ці останні роки. Мені потрібен шум океану, палюче сонце та прохолодні коктейлі…

— Я не проти… А Ліам теж може летіти з нами?

— Звісно. Все добре, все легально, не переймайся. Такий собі подаруночок вам на вашу річницю. Або новий медовий місяць від дня твого пробудження… Почнете все заново!

— Класно! — зраділа Ейва, — І на коли все планується?

— Виліт післязавтра, йдіть збирати речі! — посміхнулася Лана.

— Так швидко? — дивувалася Ейва.

— А в тебе є якісь незавершені справи? — сміялася Лана, — Ліаме, я скажу Логану, щоб надіслав тобі усю інформацію.

— Добре. Дякую, — а потім звернувся до дружини, яку все ще тримав за руку, — Поїхали збирати речі. Ти напевно захочеш ще пробігтися по магазинах.

— Ну а як без цього!? Звісно. Поїхали, у нас тепер купа справ! — але раптом Ейва різко схопилася за голову.

В очах на мить усе попливло: звичне зображення кабінету розпалося на цифрові шуми та матричні артефакти. Але цього разу крізь білий шум на долі секунди прорвалося щось інше — чуже обличчя, розмитий силует... Мерехтіння зникло так само швидко, як і з'явилося, залишивши по собі лише гострий, незрозумілий біль у потилиці та відчуття дикого страху.

Ліам зреагував миттєво. Він підхопив її за талію, а його очі на мить спалахнули тьмяним світлом. Він запустив експрес-сканування її біопараметрів через тактильний контакт. На мить на його ідеальному обличчі промайнула тінь щирого переляку — внутрішній інтерфейс Ліама зафіксував аномальну активність саме в глибоких, заблокованих зонах її пам'яті. Програмні блоки затріщали, але встояли.

— Напевно, це через потужне електромагнітне випромінювання, — швидко перевела погляд на Ліама Лана, помітивши його реакцію, — Щось у загальній мережі дало локальний збій і зачепило її сенсори. Я ж казала тобі, Ліаме, що ти занадто квапився з її повним пробудженням. Програмну інтеграцію та адаптацію наноботів треба було тестувати тисячу разів.

— Так, певно, моя вина, — глухо відповів Ліам, сильніше притискаючи до себе дружину, наче намагаючись захистити її від її ж власних думок, — Але я так хотів встигнути все повернути до нашої річниці… Ми й так скільки їх пропустили...

— Про що ви таке говорите? — Ейва важко кліпнула, намагаючись відігнати дивний образ розмитого обличчя, який усе ще стояв перед очима, — Я що, знепритомніла? Що це було? Мені здалося, я щось бачила...

— Ні, кохана, все добре, — ніжно перебив її Ліам, торкаючись її щоки, поки його внутрішній інтерфейс судорожно перезапускав протоколи шифрування пам'яті, — Просто мікро-конфлікт твоїх наноботів із зовнішнім магнітним полем. Дивна амплітуда коливань, але твої біометричні показники вже в нормі. Я внесу правки до протоколів захисту, і все мине, не хвилюйся.

— Твій організм і кібер-вузли все ще синхронізуються та звикають до нового життя, дорогенька, — заспокійливо посміхнулася Лана, хоча її погляд став максимально серйозним, — Океанське повітря та відпочинок — це якраз те, що потрібно.

— Ходімо, кохана, — обійняв він її за талію, — Побачимося за два дні, Лано!

— Наглядай і дбай за нею добре, Ліам! — наказала вона.

— Та куди ще краще? — посміхнулася ласкаво Ейва та подивилася в очі Ліаму, — Дякую. До скорої зустрічі

І вони пішли на вихід, обіймаючись.

— Запасіться лубрикантами у відпустку! — наголосила Лана вдогін з нотками сарказму.