Раді Вас бачити!

Нора приїхала до будинку вже пізно ввечері.

Раніше вибратися не виходило. У доньки були уроки, потім домашні справи, а після цього ще кілька дрібниць, які постійно відкладали її поїздку.

Тепер вона нарешті сиділа за кермом і прямувала до нового будинку.

Вона купила його зовсім недавно й планувала трохи привести до ладу, перевірити все необхідне, а потім знайти жильців і здати.

Звичайна справа.

Будинок стояв наприкінці нової вулиці. Тут тільки почали будуватися й заселятися. Кілька будинків уже були готові на початку вулиці, але далі майже ніхто не жив.

Було тихо.

Дуже тихо.

Нора повільно заїхала на доріжку й уже хотіла вимкнути двигун, коли краєм ока помітила щось біля будинку навпроти.

Вона повернула голову.

І завмерла.

На подвір'ї стояла дівчина.

Молода.

Уся в крові.

В одній руці вона стискала ніж.

Нора кілька секунд просто дивилася на неї.

Потім її погляд опустився нижче.

Кров.

Ще кров.

І два нерухомі тіла.

Серце Нори шалено забилося.

Вона не знала, що тут сталося.

Не знала, хто ця дівчина.

Не знала, чи становить вона небезпеку.

Але бачила її обличчя.

Дівчина тремтіла.

Нора повільно відчинила дверцята автомобіля.

— Не рухайся, — тихо сказала вона.

Дівчина здригнулася.

Нора зробила кілька обережних кроків.

— Я не збираюся тебе чіпати.

— Я...

Голос незнайомки зірвався.

— Я не хотіла...

Нора зупинилася.

— Поклади ніж.

Дівчина подивилася на свою руку, ніби лише тепер усвідомила, що досі тримає його.

Пальці розтиснулися.

Нора підійшла ближче й обережно забрала ніж, відклала його подалі.

— Тебе поранили?

— Ні.

— Точно?

Дівчина кивнула.

А потім її обличчя скривилося.

Вона заплакала.

Нора вагалася лише мить.

Потім підійшла й обійняла її.

Еліза спочатку застигла.

А тоді вчепилася в Нору обома руками й розридалася.

Кров одразу залишилася на одязі Нори.

Їй було байдуже.

— Все, — тихо сказала вона. — Дихай.

— Я не хотіла...

— Тихо.

— Я не хотіла цього...

— Я знаю.

Хоча насправді Нора ще нічого не знала.

Лише відчувала, що дівчина перед нею не схожа на людину, яка щойно холоднокровно вирішила когось убити.

— Мама... — прошепотіла дівчина крізь сльози.

Нора трохи відсторонилася.

— Що?

— Вона привезла мене сюди.

Нора подивилася на будинок.

— Навіщо?

Еліза не відповіла одразу.

— До клієнта.

Нора завмерла.

Еліза знову опустила голову.

— Вона казала, що так треба.

Нора мовчала.

— Казала, що нам потрібні гроші. Що іншого вибору немає. Що я повинна потерпіти.

Голос Елізи тремтів.

— Вона завжди так казала.

Нора відчула, як усередині щось стискається.

— Скільки це тривало?

— Не знаю...

Еліза витерла сльози.

— Занадто довго.

Вона зробила важкий вдих.

— Сьогодні я сказала, що більше не буду.

— І вона?

— Сказала, що я не маю вибору.

Еліза заплющила очі.

— А потім привезла мене сюди.

Вона замовкла.

— Я більше не витримала.

Нора не перебивала.

— Я вбила його.

Дівчина подивилася на свої руки.

— А потім... побачила маму.

Її голос став ледве чутним.

— Вона навіть не шкодувала.

Еліза знову заплакала.

— Вона сказала, що через мене ми тепер матимемо проблеми.

Нора довго дивилася на неї.

— І ти вбила її?

Еліза кивнула.

— Так.

Нора не стала говорити, що це правильно.

Не стала говорити, що неправильно.

Зараз це не мало значення.

Перед нею сиділа перелякана дівчина, яка щойно вчинила два вбивства й сама ледве трималася.

— Ходімо до мене, — сказала Нора.

Еліза підняла очі.

— Чому?

Нора на мить замислилася.

— Бо ти зараз не можеш залишатися тут.

У будинку Нора дала Елізі чистий одяг і допомогла змити кров.

Лише коли дівчина трохи заспокоїлася, Нора посадила її на кухні й поставила перед нею склянку води.

— Тепер розкажи мені все, що можеш.

Еліза мовчала.

— Не поспішай.

Дівчина зробила ковток.

— Я вагітна.

Нора подивилася на неї.

— Ти впевнена?

Еліза кивнула.

— Термін маленький. Але мене вже кілька днів нудить.

Нора мовчки опустила погляд на її живіт.

Тепер усе ставало ще складнішим.

Еліза була вагітна.

Її мати роками продавала її чоловікам.

Сьогодні вона вбила одного з них.

А потім — власну матір.

Нора розуміла, що якщо зараз просто відпустить її, ця дівчина може опинитися в руках поліції, у в'язниці або знову серед людей, які не захочуть розібратися, що з нею сталося.

Нора взяла телефон.

Набрала Деніала.

— Алло?

— Це я.

— Ти вже приїхала?

— Так.

Нора подивилася на Елізу.

— Нам потрібна ще одна кімната.

На тому кінці запала коротка тиша.

— Що сталося?

— Я знайшла дівчину.

— Вона поранена?

— Ні.

Нора зробила паузу.

— Але вона вагітна.

Деніал замовк.

— Підготуй кімнату, — сказала Нора. — І все необхідне для неї.

— Норо...

— Я все поясню, коли приїду.

Вона завершила дзвінок.

Потім подивилася на Елізу.

— Поїдеш зі мною.

— Куди?

Нора взяла ключі.

— У безпечне місце.

Еліза кілька секунд дивилася на неї.

А потім тихо кивнула.

Нора ще не знала, що ця випадкова зустріч назавжди змінить її життя.

Вона просто приїхала перевірити будинок, який хотіла здати.

А повернеться звідси вже не сама.