Раді Вас бачити!

Відповідальний лікар не збрехав і викликав до Аліси психолога. Спеціаліст доволі довго розмовляв з бідолашною жінкою, та вийшовши негативно закивав головою й пішов геть.

А молоденька медсестричка бігала поміж палат і ставила пацієнтам крапельниці. Вона вже прилаштувала штатив біля ліжка хворої та Аліса попросилась в туалет і дівча зникло.

Опираючись об стіну, травмована вже вставала з постелі й тепер також намагалася тримати рівновагу, але не вийшло. Вона зачепилася за триногу штатива й звалилася на підлогу. Підступна залізяка теж попрямувала слідом за хворою, але пройшла в кількох сантиметрах від Алісиної голови й не добила.

На гуркіт прибігли лікар з медсестрою. Перелякана дівчина слухала матюки від старшого медика й думала лише про те, щоб не звільнили. Разом вони почали вкладати хвору до ліжка і в цей час вона прийшла до тями та заговорила:

– Даруйте, я в лікарні? А як мої діточки? Що не вберегла? О, Боже! Що я скажу чоловікові? – в істериці вона хапалася за живіт і намагалася встати та лікар притримував її й кивнув медсестрі колоти снодійне.

– Прошу Вас, лежіть. Все добре! Не можна вставати... – спокійно говорив він аж доки Аліса не стихла.

А відверта чоловіча розмова на Софіївській Борщагівці добігла кінця й вони поїхали на Поділ. Так підполковник Крук намагався відвернути нещасного від думок про випивку й вендету. Та ось забринів виклик з лікарні.

– Лікарю, що з Алісою? Прошу, говоріть! – скрикнув у трубку Вадим.

– Спокійно, Вадиме Георгійовичу, все владнається. Аліса Сергіївна пригадала себе й події. Вона і Вас пам'ятає й кличе до себе. Тільки, прошу, не робіть дурниць та приїздіть на таксі. Я не хочу ще й Вас бачити своїм пацієнтом, – проявляв дивну увагу служитель Гіппократа до майже незнайомого чоловіка. Виходить, світ таки не без добрих людей!

Назаренко з Круком примчали до лікарні швидко, як змогли. Цього разу, на вимогу старшого товариша, Вадим був більше схожий на колишнього красеня. Традиційно виголений, причесаний, в робочому костюмі (їхав же до банку) він з'явився на поверсі з букетом квітів. Лікар не зрадів квітам, але пропустив.

Вадим зайшов до палати коханої з букетом і опустився перед ліжком навколішки:

– Привіт, моя рідненька! Я дуже скучив, – прошепотів він і поглинав бідолашну змученим, але лагідним поглядом. Він ще боявся тих її слів, але почув неймовірне:

– Я також страшенно скучила за тобою, коханий! Ось тільки діточок наших забрали... Але обіцяю: я тобі їх поверну...

Чоловік намагався стримуватися та сльози текли по мужньому обличчю й не слухалися його. Він пригорнувся до її змореної голівки, поцілував у маківку й відповів:

– Так, моє диво! Ми все повернемо як було, навіть краще... Ти ж моя найсильніша у світі крихітка і я безмежно кохаю тебе.

– І я тебе, кохаю, милий. Тільки діточок дуже шкода... А що це з твоїм волоссям? Пофарбував чи що?

– Так, пофарбував, – протер очі Вадим і тулив її до болючого серця.

– Це ти так посивів? – вражено зойкнула Аліса.

– Та нічого. Ти не плач, я дуже злякався. А колір волосся я поверну і все, що захочеш. Всі зірки з неба тобі познімаю, тільки не кидай мене більше ніколи... Добре?

– Добре, – погодилася вона й потонула в безмежно дорогих очах. – Ніколи в житті не кину. Бачиш, коханий, навіть смерть не може розлучити нас.

Підполковник Крук також на хвилинку заглянув до Аліси, щоб привітатися. Він був щасливий, що досвід не зрадив його й вірив, що щастя повернеться в дім молодих Назаренків.

Ясно, що ні до якого банку Вадим уже не поспішав. Він так звик ночувати в коридорі лікарні, що сьогоднішня ніч була справжнім святом. Лікар дозволив йому залишитися біля дружини й чоловік проспав ніч на стільці, поруч з ліжком Аліси, не випускаючи її долоньку зі своїх рук.

А коли вранці його виставили за двері, щоб виконати вранішні медичні процедури, Вадим сходив до МакДональдзу й приніс їм сніданок. Ось тепер родина могла почуватися майже щасливою. Заважав лише лікарняний аромат та невимовний смуток за Адамом і Євою.

Аліса ще й досі почувалася десь між двох світів. Звісно присутність коханого і його дбайливий догляд тримали її у світі живих. Але коли нещасна згадувала про дітей - поринала кудись далеко й повертатися не хотіла.

Стривожений такою поведінкою раніше сильної та веселої дружини Вадим радився з її лікарем. Але той умів лікувати тіло, а от душа пацієнтки - йому була непідвладна. Через кілька днів, отримавши непогані аналізи, Алісу виписали й порекомендували регулярно перевірятися в інституті нейрохірургії.