Раді Вас бачити!

Нещодавно, після скромних відвідин РАЦСу, закохані офіційно стали Назаренками. А сьогодні весільний кортеж прямував до Андріївської церкви. Звичайно всі були вимушені трішки пройтись, бо стара бруківка Андріївського узвозу геть не пристосована до паркування там лімузинів.

Щоб кохана не зіпсувала черевички, Вадим впевнено доніс її на руках і опустив лише перед сходами історичної споруди. Далі подав свою долоню й Аліса пригадала, як вперше в ресторані довірливо поклала руку до його лагідної руки. Від тих зворушливих спогадів голівка нареченої пішла обертом та вона граційно підхопила кінчик весільної сукні й зайшла з коханим під купол Божого храму.

Місцевий розпорядник розмістив усіх, згідно з процедурою урочистості, а гарний сивий священник розпочав церемонію. Вадим чекав на наречену поруч з батюшкою, доки під традиційну мелодію її вів хрещений, адже батьків вона не запрошувала.

Ось пара постала перед священником і він розпочав вступне слово. А далі дозволив виголосити обітниці. Першим заговорив Вадим:

– Єдина моя, кохана! Зустріч з тобою - найщасливіша подія в моєму житті. Дякуючи тобі я пізнав справжнє кохання і мої почуття до тебе з кожним днем міцнішають. Я готовий до останнього подиху виконувати всі твої бажання й віддавати себе. Клянуся, що буду поруч з тобою завжди та прохаю у Господа залишити нам вічність разом.

Аліса скинула сльозинки й заглибилася до очей, в яких жив для неї цілий світ, зітхнула й промовила:

– Коханий мій! Ти найрідніший і найважливіший у всьому моєму житті. Моя опора і неймовірне щастя. Я не знаю, як могла жити без тебе? А тепер готова пройти поруч з тобою через усе, що пошле Господь. Клянуся, що мої почуття до тебе ніколи не згаснуть, у в будь-якому зі світів.

Для співробітників церкви це була звичайна пара з сьогоднішнього списку. І були обручки й доленосний поцілунок, привітання нечисленних щирих і добрих друзів, в гарний весняний день. А от для Аліси з Вадимом світ знову став іншим, тепер справді, єдиним навік.

Далі був невеличкий банкет і танець молодят. Блимали камери й люди посміхалися. Навіть Лана танцювала зі Стасом. Тільки ясно, що такого міжзоряного спалаху вони не відчули, бо скоріше за все у Бога не кожного дня в діловому щоденнику записано: «Поєднати дві чисті земні душі вічним Коханням».

Лімузин привіз втомлену урочистостями парочку в новий дім. Вони прийняли душ і миттю заснули на прекрасному круглому ліжку. З величезного вікна другого поверху було видно, як гарно сідає сонце. А закохані та рідні молодята спали посміхаючись і бачили чарівні сни про своє майбутнє.

Ближче до ночі Аліса прокинулась та під світлом місяця стала тихо милуватися коханим чоловіком. Здавалося, що з першої миті їх доленосної зустрічі вона обожнювала кожну його клітиночку.

Ось Вадим відкрив очі й так само проник в неї блаженним поглядом.

– Моя дружина: перед Богом і людьми. Господи, який я щасливий. Як безмежно кохаю тебе. Що мені зробити, аби довести свою відданість? – прошепотів він.

– Неймовірне маленьке диво, – однозначно відповіла Аліса.

– І я хочу його так само сильно, як ти...

Так це була їх ніч, під зорями, що сяяли на небосхилі. Її ще називають шлюбною. Та здається в житті цих двох - всі ночі шлюбні. І зовсім не вперше Аліса покірно відкривалася, поглинаючи насолоду всім єством. А ще підсвідомо пестила животик, наче допомагала хвостатикам коханого знайти в її тілі найзатишніший куточок. Вона ще не знала, що неймовірне маленьке диво в ній уже жило...

Через кілька днів, сусідніми рейсами, Назаренки зі Стасом вилетіли з Борисполя - хто куди. На молодят чекала весільна подорож до Монако, а Стас повертався на роботу в Мілан. Звичайно ж через кілька днів друзі домовилися зустрітися десь посеред Європи та провести вояж визначними й романтичними місцями.

Заради цікавості Назаренки вже побували в шикарному й незабутньому казино «Монте-Карло». Під Неаполем вони лазили на Везувій, а в Марселі каталися на яхті та їли мідій з прованськими прянощами.

Все йшло добре та коли доброзичливий Стас привіз їх до Мілану й почав знайомити зі світом, в якому тепер жив, голівка Аліси все частіше йшла обертом. Особливо сподобався вечір в «Ла Скала» і взагалі подорож виявилася насиченою й красивою.

Париж вони залишили на фінал, а сьогодні ввечері вірний друг запросив молодят відвідати чарівний ресторанчик, просто неба.

Статний красень Вадим і його ніжна половинка вже ввібрали в себе яскраву місцеву засмагу й вигляди просто приголомшливо. На майданчику, під зорями, наживо грали музики. Трійця насолодилася стравами й відпочивала за коктейлями, коли старший серед музик підійшов з гітарою до їх столика й привів за собою веселих танцівниць.

Зазвучала запальна Тарантела й артистки відверто зваблювали Алісу до танцю. Вадим ще й досі пам’ятав, що вона не любить швидких витребеньок, а тому ввічливо приклав руку до грудей та негативно закивав головою:

– Grazie! Mille grazie!

Але дружина була неймовірно щасливою й погодилася, сказавши:

– Чого ти, хороший мій? Я потанцюю...

Вона спочатку уважно роздивилася рухи танцівниць і скоро залюбки повторювала їх. Прикладу дівчини наслідували інші відвідувачі й скоро заклад потонув у запальному ритмі.

Гарнюня маленька танцівниця, в коротесенькому пляжному сарафані, що вдало підкреслював її граційне тіло - шокувала Вадима. Здавалося, він знає кожен рух і подих своєї коханої та наразі чоловік не міг відвести загіпнозованого погляду від дружини. А Стас, що познайомився з Алісою на весіллі тепер розумів свого товариша. Він посміхнувся й запитав:

– Що, брате, продовжує дивувати тебе кожного дня?

– Ой, Стасе-братику, кожного дня і ночі. Я кохаю її більше за життя. Ми - дві краплинки цілого, за яке не шкода віддати тіло й душу.

– Та я це з самого початку зрозумів, як і будь-хто, побачивши вас разом, – зітхнув Валігура.

А танок, тим часом скінчився й розпалена та щаслива Аліса повернулася до столика. Вона сіла до чоловіка на одне коліно й ніжно обійняла його за шию.

– Я принесу нам ще по коктейлю, – здогадливо запропонував Стас і відійшов до бару.

– Ти ж не танцюєш швидких танців, – заглянув їй в очі Вадим, а вона попестила носиком його ніс і щиро зізналася:

– То було давно, коханий! А зараз я танцювала для тебе.

– Ти така гаряча... Хочу тебе, моя чарівна італієчко, – не стримався чоловік, а вона розсміялася своїм прекрасним сміхом і перепитала:

– Прямо тут, зараз? А що скажуть усі ці люди?

– Що я кохаю тебе до нестями й хочу завжди, – не в змозі відмовитись від її вогню, прошепотів Вадим і відчував, що невідкладно повинен піднятися з дружиною в номер.

Стас тільки й встиг підійти до столика, але парочка вже розтанула і за компанію з ним лишилися тільки коктейлі.

І вже не вперше за шлюбну подорож крихти одягу розлетілися в різні боки, а доведений до відчаю її танцями чоловік цілував дружину гаряче й безсоромно. Збуджена його пестощами Аліса тремтіла від гострої насолоди, а він потопав у ній жадібно й натхненно та жадав привезти додому з екзотичної подорожі маленьке диво.

Вранці, втрьох зі Стасом, вони повинні були летіти до Парижа та Алісі чомусь стало дуже зле. Вона намагалася терпіти, але невблаганна нудота не відпускала її з ванної кімнати. Вадим зателефонував другу й сказав, що на Ейфелеву вежу їм сьогодні не підійнятися. Тоді веселий товариш привітав «породистого жеребчика з добре виконаним шлюбним завданням» та пообіцяв, що завтра обов’язково відвезе парочку в аеропорт.

На пляж вони також не пішли. Чоловік приніс коханій її улюбленої води й соковитих місцевих фруктів, але нічого з того добра вона й бачити не могла.

– Може це твої вчорашні танці так завадили чи з’їла щось не те? – ніжно пестив жінку Вадим, а вона була блідою й кволою. – А може це те, чого ми так жадібно чекаємо? – шукав відповіді дорослий і безмежно щасливий чоловік, хоча спостерігати за дружиною було дуже шкода.

Вперше в житті, в літаку Алісу страшенно нудило. Не на жарт стурбований її станом Назаренко обережно пригортав свою кохану до грудей, а вона тільки й встигала хапатися за черговий пакет.

Інколи Аліса утаємничено посміхалася й шукала за віком ту величну силу, що поєднала їх та здається підказувала, що вони вже точно не самі.