Раді Вас бачити!

Райан їхав до Зіроньки! Чоловік мав, тільки забрати Еммі, але бос був впевненим, що зараз замолить всі свої гріхи перед тією, кого він кохає, але так сильно скривдив. Райан був готовий повзати у ногах Зіроньки, аби довести їй, що всі його почуття до неї - щирі! Після смерті Остіна його люди хотіли помсти, і чоловік не міг уникнути цього. Він мусив! Мусив... Райан просто так себе заспокоював, адже чоловік мріяв про цей день близько десяти років. Бос неодноразово уявляв обличчя Маркуса, коли той усвідомить, що його донька весь час була поруч з його ворогом, а тепер... Райан не міг забути лице Сіари, коли вона зрозуміла, що саме він вбив її батька. Бос сподівався, що Сі зможе пробачити йому за цей ніж у спину. Дівчина зараз розлючена, і Райан не знав, що на нього може чекати на її території, але чоловік був готовий до будь-чого, навіть до смерті! Бос не уявляв свого життя без Зіроньки... У момент, коли Райан повернувся на свою територію, він не міг приборкати свого М'ясника, який хотів крові, тому наказав Дереку вбити Маркуса. Хлопець довго опирався, але згадка про мертвих друзів, і він, під тиском, погодився. Все це було абсолютною брехнею, якою себе заспокоював Райан! Чоловік просто хотів помститися Маркусу! Бос хотів показати всім іншим, що він нічим не гірший за нього. Райан під'їхав до території свого колишнього ворога і його легко впустили, а це означало, що кохана його теж чекає. Чоловік під'їхав під головний будинок, але коли вийшов з машини, то його зустріла, лише Еммі та Філ, який зніс речі дівчини та попрямував назад у будинок.

-Філе, де Сіара?! - бос кричав, щоб кохана його почула, адже він не планував іти, поки не поговорить з нею.

-Вона не хоче тебе бачити. - Райан перехопив Філа за плече та розвернув до себе.

-Де Зіронька?! - чоловік наступав на Філа, але той дивився на нього, як на непотріб.

-Повторю ще раз! Вона! Не хоче! Тебе! Бачити! - Райан заніс руку для удару, але почув, як двері відкрилися і відпихнув Філа від себе.

-Зіронько... - навіть у момент скорботи Сіара виглядала розкішно, але її очі не випромінювали більше кохання, а руки... Її руки тримали пістолет, який був наведений на боса.

-Я тобі казала, якщо зробиш помилку, то я відправлю тебе до тата. - дівчина зняла запобіжник, але Райан не злякався цього.

-Сіаро, я тебе образив, але... - та чоловік не ще знав, що Сі дізналася його таємницю.

-Образив?! - бос бачив, що у очах коханої не залишилося кохання, тільки ненависть. Чоловік усвідомив, що загладити свою провину буде не так той легко. - Райане, ти наказав вбити мого тата! - спокійно, але дуже холодно говорила дівчина. - Ти посмів напасти на мого заступника.

-Він не впускав мене до тебе! - чоловік виглядав жалюгідно, бо не знав, що відбулося з його коханою, яка дивилася на нього, наче на незнайомця.

-Філ просто виконував мій наказ! - вже голосніше промовила Сі. - Невже він не сказав, що я не хочу тебе бачити?!

-Не вірю! - Сіара опустила зброю, а бос підійшов до неї та взяв її обличчя у свої руки. - Зіронько, я не повірю, що ти зможеш відмовитися від мене... - але Райан почув божевільний сміх. - Сіаро, ми багато пройшли разом і це зможемо подолати!

-Пройшли?! Подолати?! - складалося враження, що чоловік і не припускає того моменту, що Сі може піти від нього. - А тобі нагадати, що я просто мусила?!

-Зіронько, я пішов тобі назустріч і виконав твою помсту... - бос вирішив нагадати свої 'добрі' вчинки, але це, лише більше розлютило дівчину.

-Я це мала зробити сама! Я була готова до покарання, але ти переконав мене, щоб я прийняла твою 'допомогу', і я погодилася! - Сіара відійшла від чоловіка, бо її почав окутувати запах коханого. - Але ти не уявляєш, як я про це шкодую! - з жалем промовила дівчина, а чоловік не хотів вірити, що вона не пробачить його.

-Ти не можеш про це шкодувати, бо ці події допомогли відкритися нашим почуттям. - Райан бачив, що Сіара не хоче підпускати його більше до себе.

-Почуття?! - дівчина виплюнула ці слова. - Я дізналася про Люка і наш інцест! Я віднайшла батька, а ти його забрав у мене! Я мушу тепер керувати людьми, хоча не уявляю, як це робити!

-Я тобі допоможу з угрупуванням. - Райан підбіг до Сіари, взяв її у обійми, але вона пручалася, а потім різко затихла. Чоловік розслабився і поглянув у коханні очі та хотів зізнатися, як сильно кохає Сі, але вона відштовхнула його.

-Ти вбив тата, щоб дістатися до його бізнесу?! - прокричала дівчина до Райана. Вона хотіла би, щоб це було неправдою, але слова чоловіка доводять інше. - Це була не помста за хлопців, а звичайний розрахунок... - бос хотів викрутитися.

-Сіаро, я не це мав на увазі... - дівчина не хотіла зізнаватися, що знає про його плани, тому просто вирішила викреслити зі свого життя усе, що нагадувало їй про Райана.

-Зникни! Зникни з мого життя! І її забери! - Сі ткнула пальцем у Еммі. - Колись я дала собі клятву, що не впущу нікого у своє життя, але вирішила дати вам шанс, а ви... - дівчина тихо проливала сльози, коли до неї підбігла Еммі.

-Сіаро, я не хотіла... - та Сі не дала до себе доторкнутися.

-Мене більше не цікавить, що ти хотіла! Я вирішила допомогти тобі, а ти вибрала його. - дівчина зневажливо поглянула на Райана. - Еммі, ти навіть не уявляєш, через що я мусила пройти, але так легко звинувачувала... - Сіара підійшли до Філа і той підтримав її, бо бачив, як різко вона побіліла. Вже зі спини Сі продовжила. - Сподіваюся, що Райан не ранить тебе, як мене.

-Сіаро, Маркус був винен у смерті... - бос досі не міг зізнатися у своїй брехні, хоча дівчина вже давно усе знала.

-А у скількох смертях винен ти, М'ясник?! У скількох смертях винна я, чи Дерек, чи Гейл чи... Остін? - Сі розвернулася до Райана і побачила, що Еммі була вже у машині та чекала на чоловіка. - Всі ми винні! Але тепер ми побачимо, хто перший помре - ти чи я!

-Сіаро, ні... - чоловік бачив, що сьогодні дівчина не дозволить спокійно поговорити, тому планував повертатися кожен день до неї, аби вона його пробачила.

-Так, Райане! Тепер нас нічого не пов'язує! Все, що було, залишиться у минулому! - Сі міцно стисла руку Філа, аби він не дозволив їй впасти. Бос помітив у очах коханої, ніби вона прощається з ним. - Райане, невже ти думав, що я залишуся з тобою після того, як ти забрав у мене людину, яку я шукала все своє життя?!

-Я не відступлю! Зіронько! Ти моя і це ніколи не зміниться! - Сіара гірко посміхнулася.

-Я ніколи не була твоєю... - дівчина пішла до входу, але наостанок промовила. - Не з'являйся більше в моєму житті! Якщо буде потрібно, то я пущу у тебе кулю, щоб ти залишив мене у спокої.

-Сіаро... - чоловік впав на коліна та простягнув руки до Сі. - Я тебе кохаю... - дівчина розвернулася до свого колишнього боса. Її очі більше не випромінювали ні любові, ні ніжності. Більше там не було і вдячності, лише сталева ненависть.

-Коли ти мені планував зізнатися?! - очі Сіари блищали від сліз, і Райан все зрозумів. Вона знає!!! - Ти взагалі планував це зробити?! - голос дівчини був наповнений болем, який вона не відчувала раніше - її зрадив коханий. Та людина, заради якої вона була готова померти!

-Зіронько, дозволь пояснити... - але жодні аргументи не могли змінити рішення Сі.

-Райане, ти від самого початку знав, хто я!!! Ти знав про мене абсолютно усе, але мовчав!!! Ти використовував мене, щоб дібратися до бізнесу мого батька!!! - дівчина викрикувала звинувачення за звинуваченням.

-Це було спочатку! Так, я хотів зробити боляче Маркусу через його доньку, але зараз... Сіаро, я справді кохаю тебе! - та дівчина більше не могла вірити цьому чоловікові. Одного разу вона його пробачила - більше це не повториться!

-Я бачила листи, які ти регулярно надсилав батькові! Велике задоволення отримував, знаючи, що Маркус мене шукав, але не міг знайти? - та Сіару цікавило одне питання, на яке вона не змогла отримати відповідь з записів тата. - Ти знав про мене тоді, коли я жила на вулиці? - питання, після якого чоловік заховав свої очі. - Значить знав... Ти знав про моє існування, але нічого не зробив, щоб врятувати! Ти просто стояв збоку та спостерігав за усіма моїми стражданнями! Ти знав усе, що я мусила витерпіти, а коли тобі стало вигідно, то простягнув руку допомоги...

-Сі... - чоловік намагався наблизитися до дівчини, але вона навела на нього пістолет.

-Не забувай! Ти - на моїй території! - бос дивився на кохану і не знав, як їй усе пояснити. Хоча, які слова можуть пояснити такі дії?!

-Будь ласка... Сіаро... - дівчина дивилася у очі, які випромінювали кохання. Вона досі не розуміла, як так вправно можна було зіграти такі почуття?

-Весело було, коли закохував мене у себе?! Сильно був втішеним, коли зміг отримати у ліжко доньку свого ворога? - Сі витерла з обличчя свої сльози і пообіцяла собі, що більше не проллє ні жодної сльози через Райана. - У тебе були проблеми з моїм батьком, але ти мене кинув у жертву! Я просто була частиною твоєї помсти!!!

-Це не так... - та Райан знав, що всі слова Сіари були правдою. Він не планував відмовлятися від того, щоб убити Маркуса. Навіть після того, як закохався у Зіроньку, але чоловік не припускав, що Сі так буде вірна батькові, якого ніколи не знала. Але... Райан просто їм не давав змоги зустрітися! Маркус давно міг бути поруч з донькою, яку шукав кілька років, але бос створив нову особу, під якою була Сі і це все ускладнювало йому пошуки. Райан вміло приховував Зіроньку, щоб завдати болю чоловікові. Маркус знав, що донька у Райана, але не міг відшукати її. Багато людей загинуло, щоб правда була прихована, але бос був готовим до такої жертви, аби знищити свого ворога та дістатися до його бізнесу. Та тепер... Райан розумів, що йому доведеться воювати з коханою, аби отримати те, про що він мріяв.

-Не так?! - дівчину обурювала реакція чоловіка. - Ти був одруженим на іншій, але пристально слідкував за мною! Можливо, саме через це ти не помітив змін у житті Софі, яка була змушена жити з таким монстром?!

-Я не хотів, щоб так вийшло... - голос чоловіка був наповненим каяттям, але дівчина не вірила цьому - це просто чергова гра.

-Я не бажаю тобі зла... Я просто хочу, щоб тепер ти відчув, наскільки мені боляче було у той момент, коли я дізналася, що ти - головний злодій у моїй історії! Зникни з мого життя!!! Зникни раз і назавжди! - Сіара дала йому шанс на життя за все те, що він для неї зробив. Хай бос робив це для своєї вигоди, але дівчина кохала його, тому була ще не готова забрати його життя. - Тримайся подалі від мене, якщо хочеш зберегти якісь хороші спогади з нашого минулого!

-Але я не хочу, щоб у нас було, лише минуле! Я хочу, щоб у нас було спільне майбутнє, як ми і планували! - Сіара розуміла, що кохання до боса нікуди не дінеться по її бажанню, але тепер вона знала, чого саме хоче від життя.

-Потрібно було про це думати перед тим, як віддавав Дереку наказ вбити мого тата! Райане, якби ти насправді хотів бути поруч, то ти би ніколи не завдав мені такого болю! - дівчина міцно трималася за Філа, який був її теперішнью опорою. - Мій колишній босе, ми тепер - вороги! Ти хотів бізнес тата, але зараз я - головна і не дозволю тобі нічого забрати! Я - донька свого батька і піду до кінця!!! - чоловік поволі піднявся на ноги.

-Не переймайся, Зіронько. Я тебе не потурбую! - Райан пішов, розуміючи, що зараз діалогу з коханою не відбудеться. Сіара почула, як гримнули двері авта, і цей звук зруйнував її серце, але... Не тільки її! Дівчина почула гуркіт шин, і авто Райана покинуло її територію і, тільки тоді Сі впала на ноги. Вона плакала, а Філ дивився і розумів, що вже бачив таку картину.

-Ти нагадала мені про Маркуса... Коли він дізнався про смерть Габріелли... - заступник обійняв дівчину. - Чому ти відмовилася від Райана? Ти ж кохаєш його! - Сі заспокоїлася, хоча ще важко говорила.

-Так, кохаю, але... Як бути поруч з людиною, для якої я завжди була інструментом помсти? - дівчина піднялася на ноги. - Ходімо, Філе! Час на прощання з татом!

Вже стоячи на кладовищі, Сіара дала повну волю своїм сльозам за татом. Мало хто з присутніх знав, що разом з батьком дівчина ховає і кохання до його вбивці. Сі помічала, як на неї дивляться інші. Хтось з цікавістю, дехто зневажливо, інші неприкрито оцінювали... Незнайомі їй люди говорили слова співчуття, а Сіара була вдячна Філу за підтримку. Коли останній чоловік пішов, то дівчина підійшла до сирої землі, присіла, але побачила, як на краю кладовища стоїть знайома фігура - Райан. Сі запустила руки у землю.

-Тату, ніхто більше не дізнається про мою біль! - Сіара могла виговоритися, лише одній людині, яка насправді любила її і віддала за неї своє життя - батькові. - Ніхто не дізнається про те, що добило мене остаточно і зруйнувало мене! М'ясник залишив шрам на моєму серці, який буде надавати мені сил! Він забрав усе, що мало для мене сенс і залишив мене серед руїн! Але, тату... - Сіара опустила голову на могилу батька. - Ніхто не дізнається, що я була інструментом помсти! Я не встану на коліна перед Райаном! Обіцяю, тату, що не дозволю твоєму бізнесу впасти! Хай мені і доведеться воювати з М'ясником!

Помста зруйнувала ці стосунки!

Чи, це не кінець?!

​