Раді Вас бачити!

Сіара отямилася у незнайомому приміщенні, яке відчувалося чужим, але в той час і привітним. Це був не підвал, не якась клітка, а звичайна, світла, обмебльована кімната. Дівчина сіла на ліжку і вхопилася рукою за голову, яка безмежно боліла, ніби її хтось сильно вдарив. Сіара оглянула своє тіло, але не відчувала нічого підозрілого, лише... Дівчина пригадала все, що сталося напередодні. На очах Сі виступили сльози - загинули двоє її друзів! Вони віддали своє життя за неї, але Еммі... Сіара не знала, де знаходиться дівчина. Її також забрали, чи вона залишилася на парковці? Можливо, вона втекла, або її взяв Маркус у заручники, аби мати важіль впливу на Сі?! Дівчина губилася у своїх здогадках, які її лякали. Сіара зірвалася на ноги і попрямувала на пошуки людей, хоча у неї страшенно паморочилися у голові. Сі підійшла до дверей, а коли їх спробувала пихнути, то вони виявилися відкритими. Дівчина повільно вийшла на коридор, тримаючись за стінку.

-Вже отямилася? - на неї дивився чоловік. Побачивши стан Сіари, хотів допомогти, але вона виставила перед собою руку. Незнайомець застиг і просто спостерігав.

-Чому я тут? - Сі трималася за живіт, де відчувала шви зашитої рана від ножа, а ще у неї було перев'язане плече, яке теж постраждало.

-З тобою хочуть поговорити. - чоловік вказав рукою вглиб коридору, а звідти вийшов чоловік, ідентичний до Люка. Дівчина випрямилися, аби не показувати свою слабкість і здаватися вищою.

-Привіт, доню. - Сіара проігнорувала відкриті обійми. Її цікавило інше!

-Мене одну сюди привезли?! - але Маркус мовчав. - Мене привезли саму?!

-Якщо ти про ту малу навіжену, то вона в іншій кімнаті, під наглядом моїх людей. - спокійно промовив чоловік, коли Сі кидало зі сторони в сторону.

-Веди мене до неї! - Сіара не могла дозволити, щоб Еммі нашкодили, тому наблизилася до Маркуса.

-Спочатку... - та чоловік не очікував, що Сі буде так піклуватися про дівчинку. Сіара вхопила чоловіка за сорочку.

-Спочатку я маю побачити Еммі! - дівчина струсила батька, відчуваючи, що її тіло сильнішає. - Я маю впевнитися, що вона в безпеці! - Сіара кричала на чоловіка, і він вирішив здатися.

-Перевіриш її стан, а тоді ми поговоримо. - Маркус хотів допомогти доньці, але вона не підпустила його до себе. Чоловікові було нестерпно боляче від такої ворожості Сіари, але він мусив спочатку розповісти їй свою історію, аби вона могла прийняти рішення. - Іди за мною. - Маркус пішов у протилежний бік, а Сі попрямувала за ним. - Сіаро, не переймайся. Я можу запевнити, що дівчинку не ображали. - Сі не могла вірити чоловікові на слово, тому мусила побачити Еммі на власні очі. За дві хвилини вони стояли навпроти дверей, за якими було тихо, але, як тільки Маркус кивнув і їх відкрили, то Сіара почула крик Еммі. Сі залетіла до кімнати і побачила, як дівчинка відбивається від чоловіка, що намагався зняти з неї штани. Дівча шалено брикалося ногами і нападникові не вдавалося опанувати її опір. Сіара побачила, як батько дістав пістолет.

-Не при Еммі! - Сі не хотіла ще більше травмувати дівчину, але вона хотіла сама вбити її кривдника. Сіара підлетіла до них, огорнула шию нападника рукою та притисла до свого живота, намагаючись придушити. Сі поглянула на обличчя Еммі, яке було залите слізьми, а з губи стікала кров. - Закрий очі! - Сіара не хотіла, щоб Еммі бачила його смерть. Хоча чоловік брикався у руках Сі та намагався врятуватися, але дівчина міцно його тримала. Маркус підбіг до доньки, коли побачив, як його солдат вдарив декілька разів по її животові. Сіара відчула, що її рана відкрилася, але Еммі закрила очі, і дівчина змогла забрати життя у нападника. Сі взяла чоловіка за голову, зробила різкий поворот вліво, і чоловік замертво впав на землю з переломаною шиєю. Дівчина кинулася заспокоювати Еммі. - Вибач мене! - Сіара відчула, як Еммі здригнулася, коли та доторкнулася до дівчини. - Вибач, що не вберегла! Цього не мало статися! - Сі тримала дівча у своїх обіймах та чекала, поки вона зможе заспокоїтися.

-Він... Він хотів... - Еммі намагалася пояснити щось між хлипами, але Сіара і так все розуміла.

-Ч-ш-ш... - Сі бачила, як тіло дівчини труситься у істериці. - Поплач... - Сіара винила себе, що Еммі постраждала. - Знаю! Знаю, що ти перелякалася, але більше він нікого не образить. - Еммі підняла свої заплакані очі та помітила мертве тіло чоловіка і її хлипи ставали тихішими. - Зможеш встати? - вони піднялися, і Еммі помітила заплямовану сорочку Сі.

-Сіаро, твоя рана... - дівчина вказала на живіт Сі. - Вона знову відкрилася! - Еммі була надзвичайно щасливою, коли побачила Сіару, але... Дівчата ще не знали, що чекає на них далі. Сі хотіла вберегти Еммі будь-якими способами і вже знала, як буде діяти.

-Мій лікар допоможе тобі. - дівчата поглянули на Маркуса, який вже повернувся до дверей та мовчки спостерігав за усім, а за ним ховався переляканий охоронець.

-Як тобі вірити?! Ти говорив, що вона у безпеці! - Сі стала перед Еммі, захищаючи її.

-Сіаро... - Маркусу було дедалі більше соромно перед донькою. - Я не думав, що він наважиться на зґвалтування. - чоловік виглядав знесиленим, і дівчина не могла зрозуміти, чому у нього такий стан.

-Тобі повезло, що я встигла, таточку! - Маркус помітив, як Сіара виплюнула це звернення.

-Я розумію, що тобі потрібен час, щоб прийняти мене, як батька. - чоловік планував об'яснитися перед донькою, але вона не знала слів, які би могли його виправдати.

-Час на що?! - дівчину розпирав гнів. - Через стільки років ти хочеш повернутися в моє життя? Хочеш, щоб я називала тебе батьком? - Сі гірко посміхнулася. - Ти був відсутній все моє життя!!! - чоловік побачив, наскільки зараз дівчина схожа на свою матір, а Сіару цікавили деякі запитання. - Ти знав, що зі мною творив твій братик?!

-Дізнався про це, коли дізнався, що ти - жива... - тихо промовив Маркус, зізнаючись у своїй самій більшій помилці на світі. - Я вважав тебе мертвою... - дівчина не хотіла його слухати, але її жахали здогадки, що утворювалися у її голові.

-Ти теж мною хочеш замінити померлу кохану?! - Сіару перетрусило від цього припущення. Вона заледве відійшла від того, що спала з дядьком, але з батьком... Сі це не перенесе! Чоловік стояв і дивився на дівчину, ніби на привид.

-Сіаро, я... - Маркус хотів запевнити доньку, що не нашкодить їй, але Сі його випередила.

-Я готова на будь-що, але відпусти її. - і Сіара кивнула на дівчину.

-Сі, ні! - Еммі не могла прийняти такої жертви. Вона згадувала, як Сіара перенесла новину про Люка. - Хай, що мене чекає...

-Маркусе! - Сіара дивилася на батька. - Відпусти Еммі, і я зроблю все, що ти захочеш. - чоловікові подобалася така пропозиція, а дівчина не знала, що на неї чекає.

-Добре. - Маркус стис вуста, усвідомлюючи, що зараз Сі ще не готова до спокійної розмови.

-Але я маю впевнитися, що з нею все гаразд, і вона повернулася до моїх. - Сіара помітила, що обличчя чоловіка не видає ніяких емоцій і це ускладнювало завдання.

-Як саме? - Маркусу подобалося, як донька торгується з ним - вона дуже розумна, але він не здогадувався, чим саме вона заплатила за такі здібності.

-Вона має набрати з мого телефону до тебе. - хитра, але і він не перший день на цьому світі.

-Щоб твої дізналися, де ми? - чоловік похитав головою. - Я не настільки дурний.

-Ти ж маєш одноразові телефони? - Маркус кивнув. - Дасиш один з тих номерів. - чоловік бачив, що Сіара не відступить, але і не мали приводити те дівча сюди. Його люди облажалися по всіх фронтах і поплатилися вже за це. - І, щоб її і пальцем не зачіпали!

-Добре, я виконаю всі умови щодо неї, але ти маєш пообіцяти, що залишишся тут сама, добровільно. - Сіара була готова до угоди з дияволом, щоб дати шанс Еммі. Дівчина розуміла, що тут її навички не допоможуть. Вона не знає, де вони знаходяться, скільки тут людей, хто вони або, як довго вони тут - абсолютно нічого, що могло би їм допомогти.

-Я згодна! - стійко промовила Сі, але Маркус помітив сльози у очах доньки. Він хотів її переконати, що вона в безпеці поруч з ним, але чоловік бачив, що Сіара вороже налаштована до нього. Це і не дивно! Батько з'явився після двадцяти трьох років твого життя!

-А я - ні, Сіаро! - та Сі перехопила Еммі за руку і поглянула на неї. Дівчина ніколи раніше не бачила Сіару настільки спокійною і зрозуміла, що та вже змирилася з ситуацією. Сі не буде боротися, щоб одна з них мала шанс. Еммі похитала головою. - Не роби...

-Ти ж знаєш, що я все вирішую сама. - дівчина кинулася у обійми Сі та сильно стисла її, боячись, що вони більше не побачаться. - Я впораюся... - тихо прошепотіла Сіара Еммі. - Я сподіваюся, що тут ти дотримаєш свого слова, Маркусе.

-Не переймайся. - він кивнув охоронцеві, що стояв за ними. - Якщо з нею щось трапиться, відправишся за ним! - і вказав на тіло, що валялося за дівчатами. - Відвези її на територію Райана. - і Еммі, з криком, вивели з кімнати. Сіара востаннє поглянула на неї і згадала боса. Дівчина обіцяла собі, що більше не впустить нікого у своє життя та тепер у неї є коханий і донька, але вона їх більше не побачить. Сі впевнена у цьому!

-Маркусе... - Сіарі було важко дивитися на цю людину, бо його обличчя нагадувало головний її кошмар, який гниє у сирій землі. Вона вважала Маркуса зрадником, але Сі і не здогадувалася, що довелося йому пережити у минулому.

-Ти можеш називати мене татом? - це не було наказом, але дівчині стало гидко.

-Це твій фетиш? Ти настільки хворий, що знайшов мене, свою доньку, щоб трахати?! - Маркус тепер розумів, що всі відомості про Сіару - правдиві. Кожне слово, знущання, страждання, що вона пережила - це було наяву, а не його кошмаром. Чоловік бажав, щоб це було би брехнею, але погляд Сі настільки був наповнений огидою.

-Вибач, що не з'являвся раніше... - Сіара вперше побачила емоцію на обличчі чоловіка - каяття.

-Вибач?! - дівчина гірко розсміялася. - Ти думаєш, що просте 'Вибач' може щось змінити?! - Маркус не знав, як підступитися до своєї доньки. - Як тобі вибачити смерть моїх двох друзів?! - Сі не стрималася, підійшла до чоловіка та схопила його за грудки. - Вони були зі мною у важкі часи, а твої люди їх вбили! - дівчина трусила батька, але він не опирався.

-Всі, хто вині, вже покарані. - Сі помітила жаль у погляді Маркуса. - Вони не мали нікому нашкодити. - очі чоловіка перемістилися на пляму на сорочці Сіари. - Ходімо, зашиємо тебе знову і обговоримо все. - і дівчина пішла, бо у неї знову відібрали можливість керувати своїм життям. Сі знову опинилася у лапах чоловіка, але вона так і не зрозуміла, чого саме він хоче від неї.