Раді Вас бачити!

Дівчина прокинулася незадовго після того, як Райан залишив її спальню. Сіара довго крутилася зі сторони на сторону, але не могла заснути у своєму ліжку, тому вирішила відправитися у дім боса. Сі швидко дісталася до його спальні, одягнула улюблену футболку Райана та заскочила під ковдру. Дівчина припускала, що знову не зможе заснути, але сон швидко забрав Сіару що себе, і вона, навіть не бачила кошмарів. Сі бачила нові сни, де карала своїх кривдників і була надзвичайно щасливою, споглядаючи їхні страждання. Щастя?! Але, якою ціною Сі отримала його?! Скільки випробувань випало на її долю і, скільки ще нових ударів вона муситиме витримати?! Які жертви Сіара мусила принести, щоб вибратися з темноти?! Від чого ще вона буде змушена відмовитися, щоб мати змогу жити?! Дівчина не знала, але була готова! Сіара тепер мала підтримку у людині, яку кохала і, яка кохала її. Сі пробачила боса, але планувала його ще трішечки помучити, щоб він розумів, наскільки сильно її образив. Дівчина вже міцно спала, коли відчувала чужі руки на собі та швидко розплющила очі.

-Ч-ш-ш. Тихо, я не хотів тебе розбудити. - Райан прибрав пасмо волосся, що закривало обличчя Зіроньки, але очі Сіари зачепилися за його руку.

-Що сталося? - дівчина сіла у його ліжку та почала оглядати пальці боса, що були збиті.

-Я тобі підготував сюрприз. - Райан посміхнувся. - У нас два полонених, які чекають на твою увагу.

-Два?! - Сі мимохіть провела пальцем по пораненій долоні боса. Їй було приємно, що чоловік постраждав, аби догодити їй. - Кого ти ще привів мені? - знаючи, що Бріо тепер знаходиться у них, Сіарі легше дихалось.

-Виявляється, Люк - живий. - очі дівчини загорілися, але вона пам'ятала слова брата.

-Райане, ти впевнений? Пол говорив... - та Сіара помітила, як Райан прищурився. - Що не так?

-Я просто не можу зрозуміти, чому Бріо залишив Люка в живих? - Сі не знала причини, але вона була безмежно рада такій новині. Дівчина хотіла поквитатися з Бріо, але саме більше її цікавив Люк! Через колишнього Сіара опинилася у борделі, але Люк був її кошмаром наяву. Навіть, після слів Пола, її не покидав страх, бо вона відчувала, що Люк - живий.

-Яка різниця! - Сі зірвалася з ліжка та почала ритися у речах Райана, щоб віднайти собі інший одяг. - Немає чого чекати! - дівчина швидко переодягнулася та хотіла піти до виходу, але бос її зупинив. - Що не так цього разу? - Сіарі не подобалося, що бос стримує її, але вона не знала, що це не останній сюрприз на сьогодні.

-Перед підвалом ми маємо зайти у ще одне місце. - дівчина не могла збагнути, що може бути нагальніше за Люка. - Візьми ще одну пару одягу і ходи за мною. - Сі не розуміла, що відбувається.

-Райане, а це для чого? - бос вагався, адже не знав, яка буде реакція у Зіроньки.

-У нас є гість... - прошепотів чоловік. - Вона нажахана і нікого не підпускає до себе. - Райан повів своїм простреленим плечем, щоб очі Сіари зачепилися за його рану і зменшили її гнів. Дівчина помітила бинти і підійшла, щоб поглянути на пошкодження, але впевнилася, що босу нічого не загрожує, тому вдарила його у інше плече.

-Ти привів іншу? - Сі кричала на Райана. - Ось так ти доводиш мені своє кохання?! - чоловік обійняв кохану, хоча вона опиралася у його руках. - Як ти посмів! - бос ніжно взяв Сіару за обличчя та поцілував у носик.

-Дурненька! - Райан міцніше притис дівчину до себе. - Ти одна у мене! - Сі дивилася на боса з недовірою. - Сіаро, ця дівчинка - це ще одна жертва Бріо. Вона була з ним, тому ми не могли її залишити там. Я хочу їй допомогти, але вона вперто мовчить і нікого не підпускає до себе. - Сі виглядала розлюченою, а чоловік не усвідомлював, що вчинив не так. - Мені потрібно було залишити її у борделі? - Райан дістав удар по пошкодженому плечі. - За що?!

-За твою тупість! - Сіара швидко захопила запасний одяг. - Звичайно, що вона буде мовчати, адже тут одні чоловіки! Райане, ти розумієш, що вона боїться! - дівчина застигла у дверях та чекала, допоки бос зрушить з місця. - Швидко веди мене до неї! - пара, лише спустилася на перший поверх будинку Райана. Бос підвів Сі до гостьової спальні.

-Вона всередині. - чоловік відкрив двері, а дівчина побачила Гейла, обличчя якого було подерте. Сіара забігла всередину, але не підходила до дівчинки впритул, адже вона дедалі більше втискалася в кут і дивилася на всіх з ненавистю. Сі поглянула розчаровано на друга, боячись, що погано його знає, і він нашкодив новій гості.

-Ти що зробив?! - Гейл поглянув на дівчинку, яка показала йому середній палець, а Сіара відкрито сміялася з цієї ситуації. - Молодець, дівчинко! Так йому і треба! Впевнена, що Гейл це заслужив. - Сі помітила маленьку посмішку заручниці, яка швидко зникла.

-Та вона навіжена! - хлопець намагався виправдати себе. - Я їй приніс води, а вона... Вона... - і Гейл вказав на свої подряпини.

-А чому вона має довіряти тобі? - це питання загнало хлопця у куток. - Ти, для неї, незнайомець, який замкнув її у невідомому місці! Гейле, ти хоч усвідомлюєш, що вона пережила у Бріо?!

-Я ж її не торкався. - хлопцеві було шкода дівчинки. - Я, лише запропонував попити, а вона відразу накинулася на мене.

-Гейле, а як ти дозволив, що таке мале дівчисько змогло побити тебе? - запитання боса присоромило хлопця, і він опустив обличчя донизу.

-Вона, тільки з вигляду мала. Сили в неї достатньо! - Сіара перевела погляд на дівчинку, яка міцно стискала плед руками, які вже побіліли. Сі впізнавала себе у ній і хотіла їй допомогти. Дівчина наблизилася до гості, аби поговорити, коли помітила, що вона оголена.

-Боже! Невже ні у кого не знайшлося одягу?! - бос знову отримав по постраждалому плечі. - А ну всі геть звідси! - Гейл швидко залишив їх, але чоловік залишився. - Райане!

-Я не довіряю їй! Вона може нашкодити тобі. - чоловік дивився, лише на кохану.

-Я впораюся з нею. Я здогадуюся, через що вона пройшла... - Сі поглянула на бідну дівчинку, яка заховалася повністю у плед. - Хорошого там мало! - Сіара намагалася приховати біль у голосі, але бос його вловив. - Залиш нас, Райане. - чоловік не хотів йти з цієї кімнати, але розумів, що дівчинка не відкриється перед ним.

-Добре, але я буду за дверима. Якщо вона нашкодить тобі, то я власноруч її вб'ю! - бос поцілував коротко Сіару і вийшов. Сі повільно підійшла до дівчинки та, на відстані метра, присіла.

-Ку-ку. - Сіара чекала, поки дівчинка визирне, але вона не планувала цього робити. - Я не нашкоджу тобі. У мене є запасний одяг, який я принесла. - дівчинка виглянула та насторожено дивилася на Сі. - Давай так. Я залишу тобі одяг і вийду звідси, а коли ти переодягнешся, то постукаєш у двері, і ми підемо поїмо. - Сіара залишила дівчинку, але, як тільки закрила за собою двері, то підглянула у замок. Дівчинка швидко взялася за одяг та скинула з себе плед. Сіара побачила кучу синців на тілі і тоді піднялася.

-Зіронько, що ти задумала? - Райан спостерігав за цим і не розумів, чому кохана так швидко вийшла з кімнати.

-Я дала їй вибір, і вона зараз одягається. Можливо, і вийде до нас. - пара стояла за дверима та чекала, а за кілька хвилин почула тихенький стук. Сіара повільно відкрила двері, і дівчинка зробила крок, але помітила Райана і зупинилася. - Ти не залишиш нас? - Сі дивилися на боса, але він не зробив ні кроку.

-Ні! Я буду триматися на відстані, але так, щоб бачити тебе. - чоловік відійшов від дівчат, але Сіару не влаштовував такий варіант. Вона підійшла до коханого та намагалася домовитися з ним.

-Райане, дай їй звикнути до нас. Я бачу, що чоловіки її лякають. - дівчинка стояла у дверному прийомі, навіть забула, як дихати.

-Добре. Я піду, але за годину повернуся і буду дивитися камери, щоб бачити ситуацію в домі. - дівчина нахмурилася, але чоловік обійняв її та прошепотів. - Їй не обов'язково знати, що їх немає. - і пішов. Сіара розвернулася до дівчинки та простягнула їй руку, але вона, лише дивилася. - Я хочу допомогти.

-Ти не боїшся, що я зроблю тобі боляче? - мала склала руки на грудях та злісно дивилася на Сі.

-Я знаю, що ти просто захищаєшся. Ходімо, тобі необхідно поїсти. - Сіара попрямувала на кухню, але помітила, що дівча прямує за нею. Сі почала робити яєчню та смажити бекон. Дівчинка терла руки і у неї забурчало у животі. Сіара, лише посміхнулася. - Десять хвилин і ми втамуємо твій голод. А до цього... - Сі поглянула на дівчинку, яка уникала її погляду. - Може, розкажеш щось про себе?

-Для чого це тобі? - говорила мала у стіл. Сіара помітила, як катастрофічно сильно звисає з неї одяг і розуміла, що дівчинка давно нормально не харчувалася.

-Я хочу знати, як тобі допомогти. - Сі хотіла дати малій той шанс, який вона не мала сама.

-Допомогти?! - Сіара почула плач крізь сміх. - Ха-ха. Не сміши мене! Мій брат продав мене Бріо, щоб мати гроші на нову дозу.

-Ти не повернешся до брата. Я обіцяю! - очі дівчинки різко поглянули на Сі. - А Бріо... Вважай, що він мертвий!

-Коли побачу його мертве тіло, тоді заспокоюся. - занадто холодно промовило дівча. Сіара не знала, через що їй ще довелося пройти, але хотіла вберегти її від подальших страждань.

-А ти бойова! Чимось схожа на мене... - та Сі різко перебили.

-Схожа?! Ти не знаєш, через що я пройшла! - очі дівчинки блищали від сліз.

-Здогадуюся. Я теж була з Бріо. - мала стерла свої сльози, які вирвалися та покотилися по її щоках. - Я рік була у борделі через нього.

-Як ти впоралася з цим? - Сіара хотіла стати її рятівником, як для неї це зробили Гаррі та Райан.

-Мені допомогли, а тепер я вбиваю всіх, хто зробив мені боляче. Бріо - один з них! - Сі поставила тарілку з їжею, на яку накинулася дівчинка. - Як тебе звати?

-Еммі. - з повним ротом говорила вона. - Це моє ім'я.

-Ну що, Еммі... - мала відірвалася від їжі та з переляком поглянула на Сіару. - Які плани на життя?

-Яке тепер життя? Після всього... - Еммі заховала своє обличчя у долонях.

-Вибір за тобою! - дівчинка поглянула на Сі. - Можеш і далі жаліти себе, але нічого не робити, або можеш взяти все в свої руки. Ти не винна у тому, що тебе ґвалтував Бріо! - Еммі, наче чекала цих слів. Їй було необхідно почути, що вона - жертва і у неї не було нормального вибору.

-Що ти мені пропонуєш? - з обережністю запитала дівчинка. Вона знала, що люди у цьому світі занадто жорстокі і, навіть рідня може зрадити.

-Скільки тобі років? - Сі здогадувалася, що їй не більше чотирнадцяти.

-Шістнадцять. - Сіара дивилася на малу та не вірила, адже вона виглядала, як мала дитина, і Еммі помітила, що їй не вірять. - Я часто голодувала...

-А у школу ти ходила? - та Сі помітила, як дівчинка хитає головою. - Ми це виправимо!

-Справді? - очі Еммі загорілися.

-Так. А тепер доїдай, а у мене є ще не завершені справи. - Сіара обійшла стіл та простягнула склянку соку. - Еммі... Побудь, поки що, у тій самій кімнаті, а потім я заберу тебе у свій дім.

-Дякую. - дівчина дивилась на тарілку та не могла повірити, що її життя налагодиться. - Бріо більше не повернеться до мене? Я його не побачу? - Сіара підійшла до Еммі та приобняла її.

-Я обіцяю, що він назавжди зник з твого життя! - і Сі пішла, щоб виконати свою обіцянку. З того самого моменту, як Сіара дізналися, що Бріо живий, вона мріяла отримати його у свої руки, щоб віддати один борг. Тепер, це можливо! Райан вже чекав її біля входу у підвал, і він виглядав знервованим.

-Все гаразд? - чоловік оглянув кохану.

-Це ти мені скажи. - бос знав, що Сі - вправна і не дозволить себе скривдити, але він бачив, що те мале дівчисько провернуло з Гейлом, тому... - З Еммі я впораюся, але мені потрібна твоя допомога. - Райан, тільки підняв свою брову, очікуючи, що ще вигадала Сіара. - Я хочу стати її опікуном.

-Ти геть здуріла?! - чоловік планував допомогти дівчинці, але просто хотів знайти їй гідних опікунів.

-Ні. - Сіара поводила себе дуже спокійно, і Райан розумів, що не зможе її переконати.

-Але ти не хотіла дітей! Що змінилося?! - бос був би щиро радим, якби Зіронька захотіла мати власну дитину, але у неї були свої міркування на цей рахунок.

-Її не назвеш з дитиною. Еммі - шістнадцять. - так, Сіара готова взяти малу під своє крило, але не готова подарувати нове життя.

-Якщо ти хочеш цього, то я тобі допоможу. - бос погодився, щоб не було чергової сварки. Райан був готовий на будь-які бажання коханої, аби вона пробачила його.

-Я хочу дати їй те життя, що було забрано у мене. - чоловікові було нестерпно бачити цей біль у очах Сіари. Навіть, коли вони поквитаються з усіма, чи принесе Зіроньці це такий довгоочікуваний спокій?

-Зіронько, я подарую тобі нове життя! - Райан обійняв Сі.

-Знаю, але перед тим, потрібно розібратися зі старим! - Сіара поцілувала боса. - Я хочу, щоб вони кричали і цей крик стер з моєї душі всі спогади, пов'язані з ними! - пара пішла у підвал, тримаючись за руки і, відчуваючи підтримку один одного. Їхній тандем стане кошмаром для всіх інших угрупувань!