Раді Вас бачити!

Сіара мріяла про цей момент відтоді, коли дізналася, що Бріо вижив! Дівчина не йшла, а бігла до підвалу, аби зустрітися зі своїм кривдником, через якого була змушена пройти через такі страждання. Та тепер Сіара не жертва! Вона та, хто змусить Бріо відчути всю біль, що він їй подарував! Сі бігла по сходах, все більше занурюючись у пітьму підвального приміщення. Коли дівчина зійшла з останньої сходинки, то помітила боса, а біля нього стояв незнайомець. Було очевидно, що чоловіки щось обговорювали, але коли зауважили присутність Сі, то притихли. Сіара підійшла до чоловіків, і бос відразу обійняв її за талію.

-Райане, це хто? - Ференс стояв та уникав погляду дівчини, боячись гніву боса. - Як тебе звати?

-Я - Ференс. - тихо промовив чоловік, а Сі перемістила увагу на Райана.

-Що ти йому наговорив, що він так боїться підвести свої очі? - Сіара явно була незадоволеною цією ситуацією.

-Просто попередив його, аби він тримав дистанцію... - дівчина відірвала від себе руку боса та гнівно поглянула на нього.

-Райане, мені подобається, що ти оберігаєш мене, але не перетворюй це все на якусь параною! - Сіара кричала на чоловіка, а він не міг зрозуміти, чим викликаний цей гнів.

-Зіронько...

-Райане, в моєму житті дуже багато чоловіків! Всі твої солдати - це чоловіки! Ти не можеш... Ти просто не маєш права обмежувати наше спілкування! - дівчина переймалася, що бос починав діяти, як колись Бріо і це її жахало. - Райане, ти або змиришся з цим, або у нас нічого не вийде! - чоловік мовчки дивився на Сі, яка чекала на його відповідь. Бос підійшов до дівчини та знову обійняв її, не промовивши ні слова. - Хороше рішення. - Сіара поклала свою руку поверх долоні Райана, коли розвернулася до Ференса. - Ти маєш якесь відношення до Бріо?

-Я його зрадив! - чоловік більше не уникав погляду Сі. - А потім допоміг Райану захопити ту сволоту. Я хочу відплатити Бріо за все, що він наробив. - Ференс виглядав розлюченим, і Сіара помічала, як він міцно стискає свої щелепи при згадці про колишнього боса.

-Що він тобі зробив, що ти його так ненавидиш? - Сі заглянула через вікно у кімнату, де побачила Бріо - його обличчя було у крові. - Це ти його так, Ференсе? - дівчині було надзвичайно приємно бачити колишнього у такому стані.

-Не тільки я. - чоловік поглянув на боса, який посміхався.

-Це, лише початок того, що ми підготували для нього! - Сіара похитала головою, хоча знала, що це правда і ледве стримувала посмішку задоволення. - Та я залишав його менш закривавленим. - Райан злісно поглянув на Ференса. Босу не сподобалося, що порушили його наказ!

-Вибач Райане, я не стримався! - чоловік усвідомлював, що його покарають, але воно було того варте. - Сіаро, я знаю, що ти сама хочеш його вбити, але... - Ференс зробив крок у бік Сі та поглянув прямо в її очі. - Сіаро, дозволь, щоб я катував його. - дівчина ще раз заглянула через віконце на Бріо.

-Чому? Що між вами відбулося? - Ференс знав, що за бажання Сі дізнається правду, але вирішив сам все розповісти, хоча було соромно зізнаватися у такій помилці, яка коштувала йому життя близької людини.

-Коли він прибрав Дарела, то ми були змушені погодитися на співпрацю. Краще би я його вбив у ту ж саму секунду! - Ференс зі всієї сили вдарив кулаком об двері декілька разів і на його руці проступила кров.

-Кого? - чоловік дивився на Сіару і не міг зрозуміти суті питання. - Кого Бріо у тебе забрав?

-Моя сестра... - дівчина з Райаном побачили сльози у очах Ференса. - Моя сестра опинилася у його руках! Я тримав її осторонь від моїх справ, і ми рідко бачилися, тому я не відразу дізнався, що вона зникла. Той покидьок викрав її для своїх сексуальних втіх, а я запізно дізнався, де вона. - Ференс присів та заховав обличчя у руках, але пара чула, що він плаче. - Він хотів мене покарати за те, що я не погодився знаходити для нього дівчаток, щоб він задовільняв з ними свою хіть...

-Тому він забрав твою сестру... - дівчині було школа чоловіка, але вона не планувала віддавати колишнього повністю іншим. - Бріо твій! Ти можеш робити з ним все, що твоя фантазія тобі дозволить, але я тобі допоможу. - Ференс поглянув на Сіару, але у розмову втрутився бос.

-Зіронько, ти впевнена?! Це було твоєю мрією. - Райан не хотів, щоб дівчина так заохочувала його людей. - Ти не пошкодуєш? Ти стільки часу...

-Впевнена, Райане. - бос давно не бачив кохану такою спокійною. - Але, Ференсе. - чоловік вже піднявся на ноги та витер обличчя від сліз. - Останній подих Бріо - мій!

-Скільки у мене є часу з ним? - Ференс вже знав, що перше відріже тому покидьку.

-Стільки, скільки він зможе витримати. - Райан розумів, що Сіарі давалося це важко. Вона хотіла сама розібратися з Бріо, але дозволить зробити це іншій людині. - Відплати йому за свою сестру! - Сі відкрила двері та пройшла всередину. - Як тобі бути у ролі жертви? - Бріо підняв голову та намагався роздивитися, хто перед ним.

-Давно не бачилися, Сіаро. - Райан прямував просто за коханою, щоб Бріо не зміг більше доторкнутися до неї своїми брудними руками.

-Скоро ти не зможеш мене бачити! - дівчина присіла біля свого кривдника. - І, не тільки бачити!

-Ти сама мене вб'єш?! Зможеш вбити коханого? - Сі побачила, як Райан ринувся до Бріо, але дівчина встала перед ним.

-Не треба! Якщо хоче, то хай надіється на те кохання, якого ніколи не було. - Сіара звернулася до полоненого. - Бріо, з тобою хочуть поспілкуватися. - після цих слів до них приєднався Ференс. Очі чоловіка наповнилися страхом, і Бріо почав відповзати до стінки.

-Більше ти від мене не втечеш, суко! - Ференс повільно підходив до чоловіка і насолоджувався його безпорадністю.

-Зроби так, щоб він не помер занадто рано! Ти маєш кілька годин з ним сам на сам, а потім я навідаюся до вас. - Сі взяла Райана за руку та пішла до виходу, але почула крики Бріо.

-Сіаро, ти не вчиниш так зі мною! Ти ж мене кохала! - Бріо намагався вирватися з рук Ференса, але все було дарма. Дівчина в останнє почула своє ім'я, коли Бріо отримав перший удар. Сі замкнула двері, знаючи, що Ференс потурбується, щоб її колишній відповів за все. Дівчина стояла у коридорі, дивилася на коханого та чула крики Бріо, які доносилися з-за дверей.

-Ходімо, Зіронько! Тобі не потрібно цього чути. - бос давно перестав дивитися на Сіару, наче на свого солдата і почав забувати, що творили її руки.

-Райане, це музика для моїх вух. - Сі закрила очі та мрійливо прислухалася до катувань Бріо. - Ти не уявляєш, як довго я про це мріяла. Навіть, якщо це буде не від моїх рук.

-Знаю, кохана. - Райан обійняв її. - Та у нас є ще один мерзотник, який знаходиться на поверх нижче. - дівчина стисла свої кулаки, розминаючи пальці перед стражданнями Люка, які точно будуть від її рук.

-Він - мій! - Сі пішла з Райаном до сходів, та вони опустилися туди, де знаходився Люк. Чоловік відкрив двері, і дівчина зайшла усередину. У кімнаті було надзвичайно темно, лише одна маленька лампочка, яка миготіла. - Райане, додай світла. - чоловік відійшов в бік та натис на важіль. - Я хочу, щоб він дивився на мене, коли я буду робити йому боляче. - це було правилом Люка у борделі.

-Кохана... - Люк підняв голову та з ніжністю подивився на Сі. - Кохана, ти прийшла до мене. - Сіару спантеличила така поведінка полоненого.

-Райане, ви його накачали?! - але чоловік похитав головою. Дівчина присіла біля Люка. - Чи це у вас така тактика з Бріо? Вдавати, що кохаєте, сподіваючись на прощення від мене? - чоловік простягнув до Сі руку, але Райан відбив її.

-Не смій торкатися Сіари! - бос хотів нанести удар, але поведінка Люка збила його.

-Сіари?! - чоловік дивився на дівчину розгубленими очима. Сі абсолютно нічого не розуміла. - Габріелло... Ти ж моя Габріелла. - Дівчина знала це ім'я! Вона знала, але не розуміла! Це збіг, чи Люк знав власницю імені?!

-Ти що несеш?! - Сіара вхопила чоловіка за сорочку та сильно струсила. - Звідки ти про неї знаєш?! - погляд Люка був нечітким, і Сі відпихнула його від себе. - Ви його били? - бос дивився на чоловіка і намагався зрозуміти, який у нього план. - Райане?!

-Це все гра, але я ще не знаю, для чого вона! - пара почула істеричний сміх.

-М'яснику, а тебе не проведеш. - Люк піднявся на ноги та поглянув на Сі. - Тобі цікаво, звідки я знаю твою маму? - хоч дівчина не знала її, але вона не могла дозволити, щоб паплюжили її ім'я. - Габріелла... - Сіара бачила, як чоловік смакує це ім'я, тому не втрималася та нанесла удар у живіт. Люк зігнувся навпіл і закашляв, а дівчина взяла його за голову та вдарила об коліно, від чого він впав.

-Ще хочеш поговорити?! - Люк валявся на підлозі, але посмішка не сходила з його обличчя.

-Така ж гаряча, як і мати! - Сі підійшла та нанесла ще декілька ударів по обличчю, розбила носа та вибила зуб. Люк сплюнув кров та піднявся на ноги. - Ну що, готова вислухати мою історію?

-Зіронько, не варто... - бос намагався забрати кохану, але вона вперто стояла на місці.

-Я хочу почути, що ще він може вигадати. - Сіара дивилася на Люка, який безцеремонно розглядав її. Райан хотів його знищити, але не міг цього зробити, принаймні зараз. Він підійшов, ударив Люка у живіт та взяв за волосся.

-Говорити будеш, дивлячись у підлогу. - Райан підняв його обличчя до себе. - Або я видавлю тобі очі! - і відпустив Люка. Той намагався підняти голову, і бос виконав свою погрозу. - Мені подобаються твої дії! - чоловік заніс кулак, який вдарив Люка у око. - Піднімешся ще раз...

-Я зрозумів! - Люк відступив від Райана, тримаючись за око, яке моментально розпухло.

-Ну! Довго ще чекати? - чоловік втисся у стіну і опустився на підлогу.

-Твоя мама була дуже красивою... - Люк дивився у підлогу, але більше не піднімав обличчя. - Ти просто її копія, саме тому я і обрав тебе. - Сі помічала бридку посмішку чоловіка, але хотіла дослухати до кінця. - Вона колись відмовила мені, але я зміг отримати її дорогоцінну донечку! - Сіара слухала і не розуміла, до чого виде Люк. - Я її так любив! Я все зробив, щоб вона змогла втекти від свого чоловіка, але та сука кинула мене заради мого брата!

-Ти що несеш?! Вона зв'язалася з охоронцем... - Люк, тільки посміявся з цих слів, а Сі зрозуміла, що дані, які вона дізналася - правдиві частково, або Люк так намагається виграти для себе час.

-Цей недомірок був прикриттям, яке ідеально спрацювало. - чоловік підняв голову, але дивився на боса. - А тепер головна таємниця! - Люк бачив, як Райан махав головою, знаючи що наступна інформація знищить Зіроньку. - Твоя мати завагітніла від мого брата, але всім розповіла, що від охоронця. - дівчина відступила на крок.

-Ні-і-і... Ні-і-і... Цього не може бути! Це все неправда! - Райан підбіг до Сіари та взяв у обійми. - Це брехня! Ти брешеш! - Люк знову розсміявся у голос.

-

Як розуміти, що тебе трахав рідний дядько?! - дівчина махала головою, не вірячи Люку. - Не переймайся, на твоєму місці я уявляв Габріеллу. - Сі знудило. Сіара не блювала від тортур чи крові, але ця інформація... Дівчині хотілося здерти з себе шкіру, до якої торкався Люк.

-Я не вірю... - Сі махала головою, наче навіжена. - Для чого ти брешеш?! Думаєш, що так зможеш врятуватися?!

-Можеш зробити ДНК-тест і побачити, що ми - рідня. - Люк насолоджувався, коли розповідав цю інформацію, а дівчина не знала, куди від неї подітися.

-Райане, забери мене звідси. - чоловік швидко вивів кохану, яку трусило, а з її очей лилися сльози. Сі ще декілька разів знудило. Спочатку дівчина йшла сама, але з кожною сходинкою сили покидали її тіло. Коли пара вийшла з підвалу, і Сіара вдихнула свіжого повітря, то вона знепритомніла. У той момент до неї знову повернулися кошмари, але тепер це був Люк, який тягнув до неї руки, і дівчина не могла від нього нікуди втекти.