Раді Вас бачити!

Теперішній час

Сіара стояла на колінах посеред рингу та намагалася відновити дихання. Райан кружляв навколо неї, але не завдавав наступного удару. Він чекав, щоб вона сама здалася. Їхній спаринг тривав вже близько години, але ніхто з них ще досі не відступив. Чоловік розумів, що дівчина не хоче цього робити, але сподівався, що її сили закінчилися, і вона визнає поразку. Райан присів коло Сіари, яка зі злістю дивилася на нього - вона міцно стискала кулаки, а чоловік мимоволі поглядав, як високо піднімаються її груди від глибокого дихання.

-Можливо, вже досить? - смиренно запитав Райан. Його різко перебили, спробувавши нанести йому удар, але бос легко відхилився від руки Сі. - Ти ж усвідомлюєш...

-Ні! Я не здалася і не програла! - погляд дівчини горів рішучістю.

-Сіаро, ти ж знаєш, як закінчиться бій, тому... - Райан взяв її волосся та пропустив між своїх пальців - чоловікові подобалося відчувати його мягкість, і так бос мав можливість доторкнутися до Сі, але зараз він забув, що біля них знаходяться свідки, які пильно стежили за ними. - Не змушуй тебе ламати і далі, Сіаро. Я...

-Ти мене давно зламав! - Райанові не подобалося, що Сі згадувала минуле, але її слова були правдою. - Ти сам вивільнив цю силу, а тепер хочеш, щоб я її не використовувала? - дівчина наблизила обличчя до боса. - Ніколи! Я хочу помсти!

-Залиш це, Сіаро. - благав чоловік, адже тепер не знав, як йому домовитися з дівчиною. Вона абсолютно нікого не слухала, відкидаючи будь-які поради.

-Ти ж караєш своїх кривдників. Тоді, чому я маю їх прощати?! - Сі бісило, що Райан так категоричний з нею. Якби він дізнався, що інший солдат щось таке задумав, то мовчки би стояв і чекав, щоб покарати, але не її.

-Босе? Можливо, досить? Ми зможемо її переконати. - дівчині було приємно, що друзі намагалися її захистити, а Райан, тільки більше оскаженів. Чоловік поглянув на Дерека, який запропонував це, і хлопець зрозумів, що йому теж перепаде. Він втрутився у їхню сутичку, і Райан міг це сприйняти, як посягання на його владу, але насправді його турбувало інше. Він весь бій стримував себе, щоб не нашкодити сильно дівчині і усвідомлював, що це не звичайний захист, а щось набагато більше. Райан піднявся на ноги, оглянув всіх своїх солдат, і в цей момент дівчина встала та кинулася на чоловіка, але він знову відступив.

-Ти ще довго будеш втікати від мене?! Райане, ти б'єшся в половину сили! - вона помітила. Бос не міг допустити, щоб серед його людей пішли чутки про якісь його почуття.

-Всі геть! - голос Райана рознісся ехом по залу, де стало дуже тихо. Хлопці почали переглядатися між собою - вони хотіли побачити кінець бою. Райан ніколи раніше не зупиняв спаринг до своєї перемоги. - Ви мене не чули?! - він кричав до своїх людей, яких налякала його сила, і вони дуже швидко почали покидати зал.

-Це як розуміти?! - Сі не хотіла відмовлятися від свого задуму. - Я не здалася! У мене ще є шанс! - коли останній солдат вийшов, то Райан ледь чутно промовив.

-Я згоден, щоб ти помстилася. - чоловік дивився на дівчину, яку зміг здивувати, та він і сам був здивований не менше за неї.

-Справді? - Сі сумнівалася, що бос насправді погодився. - Чи це якийсь твій хитрий план?! - чоловік знизав плечима, не заперечуючи, але і не підтверджуючи. - Райане, ти мене просто обманюєш! - Сіара знала, що бос не дозволить їй помститися. Вона вже віднайшла всіх своїх кривдників, вирахувала, де вони живуть, де люблять відпочивати і знає їхні денні розпорядки. Дівчина готова, але залишилося отримати згоду Райана, або зробити це за його спиною.

-Невже ти думаєш, що я не знаю про твої ходи? - чоловік посміхнувся, а Сі боялася далі з ним говорити, щоб не видати якісь деталі, про які йому не потрібно знати.

-Босе, про що ти? - Райанові подобалося, коли дівчина називали його по імені, але частіше вона використовувала офіційне звернення. За весь час, що вони разом з ним, то Сі ні з ким не зблизилася. Так, всі хлопці знають її минуле, що вона працювала у борделі і навчалася з Райаном, але ніхто не знає, що твориться в тій голові, яка думає, лише про помсту.

-Ти відшукала всіх своїх майбутніх жертв. - ні! Дівчина вправно замітала за собою сліди, але чоловік встиг все відслідкувати. - Останні декілька місяців ти, лише цим і займалася.

-Але як? - Сіара розуміла, що вона десь прокололася, а це означало, що її навички недосконалі. - Звідки ти...

-Всі наші комп'ютери пов'язані з моїм. Якби ти не намагалася це приховати, але у тебе не вийшло. - дівчина почала сумніватися, що вона готова до помсти, але хотіла спробувати.

-Ти знав, що я готуюся? - чоловік, лише кивнув у відповідь, а Сі не давало спокою одне питання. - Тоді... Чому ти досі мовчав, якщо був в курсі моїх задумів?! - бос і сам ще не знав відповіді на це питання.

-Сподівався, що ти відмовишся. - промовив чоловік тихо, але у відповідь почув крик.

-Ніколи! - Сі залишалася категоричною у цьому питанні, але Райан хотів вберегти її від наслідків. Під час цих вбивств нею буде керувати ненависть. Тоді, помста може закінчитися і її смертю, а чоловік не може цього допустити.

-Тому, я піду тобі на поступки. - Райан не вірив, що він це робить. Він ніколи та нікому не потурав, а тепер, задля безпеки цієї дівчини, іде проти своїх принципів. - В день, коли ти змогла втекти з борделю, я знав, що наступить той момент, і ти захочеш помститися своїм кривдникам. І я тобі в цьому допоможу!

-Ти?! - Сіара не вірила у почуте. Вона хотіла виконати свої вироки наодинці. Ну, або з кимось з банди, але бос... - Можливо, хтось інший?

-Ти нікого не знайдеш кращого. - Сіара це і так знала. Райан був ідеальною машиною для вбивства. Вона згадувала своє 'навчання'.

-Будь ласка, Райане. Забери їх з мене! - дівчина лежала на холодній, бетонній підлозі, а по ній повзали змії. Вона не вперше борола цей страх, але ніяк не могла опанувати себе. З її очей текли сльози, але вона не могла кричати, хоча хотілося. Шум міг спровокувати холоднокровну і, тоді Сі не знала, що буде. Дівчина не знала, що це за вид і, чи отруйний він. Невідомість грала з нею поганий жарт, адже Сіара їх страшенно боялася, як і павуків. Але цей страх вона вже поборола!

-Ні! - Райан спеціально підняв голос, щоб рознервувати гадину. - Ти маєш опанувати себе і свій страх.

-Легко тобі говорити. Це по мені повзають... - дівчина не змогла закінчити речення, бо змія залізла на її обличчя. Декілька секунд поповзала і перемістилася на шию, а Сіара напружилася, і тварина це відчула - вона почалася сичати.

-Навіть змія відчула твій страх. Дивлячись на тебе, зрозуміло, що ти дуже боїшся, Сіаро! Ворог завжди буде використовувати твої слабкі місця, аби знищити тебе! Ти мусиш вміти опановувати себе за лічені секунди! - бос підійшов та присів біля голови Сі. - Поки ти не зможеш контролювати себе, то ці уроки будуть продовжуватися. - Райан не хотів бути занадто жорстокий з дівчиною, але це, лише подолання своїх страхів - попереду буде набагато гірше. - Все залежить від тебе, Сіаро. Ми застрягли на зміях! Вже місяць, а результату нуль! - дівчині було неприємно слухати, як бос відчитує її.

-Я не можу... - Сіара відчула, як змія сповзала з неї і змогла трохи розслабитися, але не надовго, бо приповзло дві інших, і дівчину знову скував страх.

-Можеш! - павуків та скорпіонів вони пройшли за три тижні, а тут... Ніби Сіара перехотіла боротися. - За весь час, що ти проводиш зі зміями, хоча б одна тобі нашкодила? - Сі задумалася. А й справді, жодна її не вкусила, а лише повзають по її тілу. - Все у твоїй голові. - дівчина розслабилася та підняла руку, яку обплела яскрава маленька змійка. Райан побачив ці зміни. - От, молодець! Можеш, коли справді захочеш! Чудова робота! - Сіара посміхнулася і вирішила встати. Коли вона почала підніматися, то змії злітали з її тіла у різні сторони, але вони з Райаном знаходилися в пустій, закритій кімнаті, тому вони не мали куди втікати. Дівчина впевнено стояла на двох ногах і дивилася на чоловіка, якого не хвилювало, що біля них повзає з два десятки гадин.

-Значить, ти не боїшся моїх подруг? - Сіара підійшла до Райана та обвела його шию змією, що була на її руці раніше.

-А не зарано ти їх називаєш подругами? - після цих слів Сіара відчула, як її долоню проткнули зуби тварини.

-От зараза! - дівчина відчула біль, а потім слабкість у тілі. - Райане...

-Отрута не смертельна. - з посмішкою у голосі сказав чоловік, але помітив переляк на обличчі Сі.

-Чому мені тоді різко стало зле? - дівчина відчувала слабкість по всьому тілу і боялася, що може померти. Та вона не планувала так рано покидати цей світ, не відплативши всім своїм кривдникам.

-Все у твоїй голові. - Райан клацнув Сі по лобові, а вона відмахнулася від його руки. - Якщо буде геть погано, то ми маємо антидот. - Сіара хотіла попросити ліки, але бос її випередив. - Хай твій організм справляється сам.

Дівчина домовилася зі своїм босом, що завтра вони обговорять всі деталі її майбутньої помсти. Сіара сиділа у своїй кімнаті і не розуміла, чому Райан змінив своє рішення. Він турбується про неї... Але дівчина згадала свого колишнього, який колись також змінив її життя на краще, а коли йому все набридло, то вирішив позбутися її. Серце Сі перетворилося на брилу льоду, яку вона не дозволить розтопити хорошим ставленням до себе. Вона більше не купиться на такий трюк! За своє 'кохання' до Бріо Сіара дорого заплатила. Тепер у неї немає ні серця, ні душі...

Райан сидів у кабінеті з келихом у руці, але ніяк не міг наважитися випити. Алкоголь може зруйнувати все, і чоловік піде до дівчини, а цього робити не можна. Райан підніс склянку до рота, але втримав себе і кинув її об стінку, де залишилася мокра пляма. Друзки розлетілися, як і його думки в голові. Боса лякав вплив Сіари, хоча вона нічого і не робила. Дівчина, напевно, і не підозрює, що тримає Райана за яйця. Як він дозволив собі зацікавитися нею?! Сіара мала бути, лише солдатом, але стала всім для нього. Райан взяв пляшку віскі та випив з горла, а залишки запустив у стінку, після чого почув стук у двері. Невже Сіара?

-Так! - він сів у своє крісло та намагався опанувати свої емоції, коли у кабінет зайшов Дерек.

-Босе, ти хотів мене бачити? - хлопець стояв біля дверей, боячись стану шефа. Солдати помічали мягкість Райана, коли справа стосувалася Сіари і тепер не знали, що чекає їх попереду.

-Тут перелік людей. Мені необхідна детальна інформація про їхнє життя. - хлопець взяв папку та ознайомився з її вмістом.

-Це ж майбутні жертви Сі. - Дерек підняв очі до боса і помітив кам'яний погляд.

-Ти звідки це знаєш? - невже вона зблизилася з ним, і він знав про її плани? Тому він намагався її захистити у залі? - Що тебе пов'язує з Сіарою?

-Босе... - хотів виправдатися хлопець, але Райан не стримував свого гніву.

-Відповідь! - чоловік кричав на свого солдата, який був не винен.

-Нічого. - стійко промовив Дерек. - Ти ж півроку тому наказав, щоб я слідкував за Сі, тому... - Райан забув про цей наказ, чим зробив величезну помилку. - Босе, ти дозволиш їй здійснити свою помсту? - хлопець не вірив у це, але наступні слова довели, що Райан має почуття до Сіари.

-Так. Вона не відступить. - чоловік намагався виправдатися в очах солдат. - Я і сам планував покарати їх всіх. - Райан шкодував, що не зробив цього раніше. Тоді не було би проблем! - Але ми це зробимо з нею разом.

-Тобто, ви... - але бос пересік будь-які здогадки своїх людей.

-На завтра чекаю інформацію про першу трійку. Вони в пріоритеті. - Дерек боявся Райана у такому стані - він хотів крові. Хлопці з банди підозрювали, що їхній бос почав щось відчувати до Сіари, а сьогодні, лише підтвердив їхні припущення. Багато хто хотів би, щоб дівчина обрала його, але перемагає найсильніший. А це - Райан! Та чи вистачить його сил та вміння, щоб розтопити серце дівчини, яке втратило вміння довіряти та любити?!