Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 18. Остання станція
Чикаго зустрів їх холодним вітром і запахом мокрого асфальту. Після українського літа місто здавалося ще похмурішим, але тепер Яна не почувалася тут самотньою.
Поруч був Кілліан.
Вони вийшли з аеропорту, сіли в таксі й мовчки дивилися у вікно на знайомі хмарочоси.
— Готова повернутися до цього божевілля? — усміхнувся Кілліан.
Яна міцніше стиснула його руку.
— Якщо ти поруч — так.
У відділку їх уже чекали Ден Роджерс і Джек.
— Я знав, що ти повернешся, Ковальчук, — буркнув Роджерс, намагаючись приховати полегшення.
Джек радісно обійняв Яну.
— Наше місто без тебе занадто нудне!
Новини були тривожними: попри арешт мера, випадки «бешенства» не припинилися. Кілька людей знову напали на перехожих, а лікарі так і не знайшли остаточного пояснення.
Яна одразу згадала одну дивну деталь.
— Той хлопець, якого я колись заарештувала за крадіжку цибулі, петрушки й кропу...
Кілліан підняв брову.
— Думаєш, це пов'язано?
— Надто багато дивних збігів. Знайдімо його.
Через кілька годин вони вже стояли на ринку в південному районі Чикаго. Після коротких пошуків Кілліан упізнав знайомого злодюжку — худого хлопця на ім'я Томмі, який тепер торгував дешевими неоновими браслетами й підробленими навушниками.
Побачивши поліцейську форму Яни, Томмі різко спробував утекти.
— Стояти! — крикнула Яна.
Він кинувся між рядами, але Кілліан вправно підставив йому ногу.
Томмі гепнувся просто в купу пластикових ліхтариків.
За кілька хвилин він уже сидів у машині між Яною та Кілліаном.
— Я нічого не зробив! — скиглив він.
— Для кого ти крав цибулю, петрушку й кріп? — суворо запитала Яна.
— Для ресторану!
— Не бреши.
Томмі вперто мовчав.
Кілліан зітхнув.
— Схоже, потрібна важка артилерія.
Вони привезли хлопця до Рауля Еррери.
Мексиканський бос зустрів їх у своєму кабінеті з келихом текіли.
— О, мої улюблені детективи.
Побачивши переляканого Томмі, Рауль доброзичливо усміхнувся, але від цієї усмішки хлопець зблід.
— Друже, — лагідно сказав Рауль, — або ти зараз говориш правду, або я образлюся. А коли я ображаюся, людям зазвичай стає дуже сумно.
Томмі затрусився.
— Я скажу!
Яна нахилилася вперед.
— Хто замовляв продукти?
— Я носив їх одному чоловікові... його звали Едуардо Салазар.
Кілліан насупився.
— Салазар? Той самий, що працював із лабораторією мера?
Томмі швидко закивав.
— Так! Він казав, що це для «спеціального препарату». І ще... у нього є протиотрута.
— Де його знайти?
— У старому метро під Рівер-стріт. Там у нього схованка.
Пізно ввечері Яна та Кілліан спустилися в покинуту станцію метро.
Темрява була густою, лише ліхтарик вирізав вузькі смуги світла.
Десь у тунелях капала вода.
Раптом попереду почулися голоси.
Вони обережно визирнули з-за колони.
На платформі стояв чоловік у чорній куртці й розмовляв телефоном.
Поруч лежала валіза, а на стіні висіли фотографії всіх заражених іноземців, серед них — Давид Левін і Мін Джун.
— Решту партії потрібно прибрати до ранку, — говорив Салазар. — Поліція вже занадто близько.
Яна жестом показала Кілліану мовчати.
Поки чоловік відвернувся, вона тихо підкралася до валізи.
Усередині були ампули з написом ANTIDOTE-7.
Яна схопила кілька упаковок.
— Є!
Вони вже хотіли відступити, коли за спиною пролунав знайомий голос.
— Далеко зібралися?
Яна різко обернулася.
На платформі стояла Бекка Морган.
Поруч із нею — четверо озброєних охоронців.
— Бекка?.. — прошепотіла Яна.
Кілліан зблід.
— Оце поворот...
Бекка холодно усміхнулася.
— Я стежила за вами від самого відділку. Ви виявилися надто наполегливими.
— Це ти стоїш за всім? — не повірила Яна.
— Частково.
Вона повільно підійшла ближче.
— Мер був слабким. Він хотів лише приховати паніку. А я хотіла вирішити проблему радикально.
— Яку проблему?!
Очі Бекки потемніли.
— Емігрантів.
Тиша в тунелі стала моторошною.
— Вони заполонили місто, — продовжила вона. — Люди повинні боятися. Коли з'являється страх, суспільство саме починає закривати кордони й виганяти чужинців.
Яна не могла повірити почутому.
— Ти хвора...
— Ні. Я просто роблю те, на що інші не наважуються.
Яна непомітно ввімкнула запис на телефоні.
— Тебе заарештують.
Бекка лише засміялася.
— Хто мені повірить? Ви двоє зараз зникнете, як і всі інші.
Вона кивнула охоронцям.
Ті кинулися вперед.
Кілліан вихопив у одного з них пістолет, але Салазар уже вистрілив у нього зі шприц-пістолета.
Ампула влучила Кілліану в плече.
— Ні! — закричала Яна.
Кілліан похитнувся.
Бекка задоволено усміхнулася.
— За кілька хвилин він стане таким самим, як решта.
Але минула хвилина.
Друга.
Кілліан лише скривився й... голосно чхнув.
— Серйозно? — пробурмотів він.
Бекка розгублено дивилася на нього.
— Це неможливо...
Кілліан витягнув ампулу зі шприца й засміявся.
— Поки ми летіли з України, я вирішив перестрахуватися. Справжній препарат я давно підмінив.
Яна здивовано кліпнула.
— Чим?!
— Соком чорної смородини. Дуже корисна українська штука.
Бекка зблідла.
У цей момент у тунелі залунали сирени.
Яна підняла телефон.
— Дякую за зізнання. Усе записано.
Поліцейські машини вже в'їжджали на станцію.
Охоронці спробували втекти, але їх швидко затримали.
Бекка кинулася до тунелю, та Яна перегородила їй шлях.
— Місіс Морган, ви заарештовані за організацію незаконних експериментів над людьми, замах на вбивство та створення терористичної змови.
На її руках клацнули кайданки.
Через кілька днів лікарі використали знайдену протиотруту.
Першим її ввели Давиду Левіну.
Яна й Кілліан стояли біля палати, коли чоловік повільно розплющив очі.
Вони вже були нормальними.
— Сара?.. — тихо прошепотів він.
Двері відчинилися.
До палати вбігла Сара Левін.
— Давиде!
Вона кинулася до чоловіка й міцно обійняла його.
Давид теж заплакав, притискаючи дружину до себе.
Яна тихо відвернулася, щоб не показувати власних сліз.
Сара підійшла до них трохи пізніше.
— Я ніколи не зможу вам віддячити.
Вона обійняла спочатку Яну, а потім Кілліана.
— Ви повернули мені чоловіка.
Кілліан усміхнувся.
— Усе завдяки вашій впертості. Вона не вміє здаватися.
Яна штовхнула його ліктем.
— А ти не вмієш мовчати.
Вони переглянулися й засміялися.
За вікном сходило сонце.
Чикаго нарешті починав оговтуватися від кошмару, а Яна зрозуміла: тепер у неї є не лише місто, яке вона врятувала, а й людина, з якою вона готова зустрічати будь-які небезпеки разом.
