Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 6. Перша справжня погоня
Наступного ранку Яна, як і в попередні дні, отримала вже звичне завдання — патрулювати район і виписувати штрафи за порушення правил паркування. Робота була монотонною й абсолютно не схожою на ту службу, про яку вона мріяла ще з дитинства.
Черговий автомобіль стояв просто посеред забороненої зони.
Яна зітхнула, заповнила квитанцію й акуратно поклала її під двірник.
— Та за що?! — обурився власник дорогого позашляховика, щойно вийшовши з магазину. — Я ж лише на хвилину!
— Ви припаркувалися під знаком, який забороняє стоянку, — спокійно відповіла Яна.
— У вас, поліцейських, зовсім совісті немає!
Чоловік ще довго бурчав собі під ніс, а Яна лише мовчки повернулася до службового автомобіля.
За наступну годину історія повторилася ще кілька разів.
Хтось благав пробачити, хтось сварився, дехто навіть намагався підкупити її безкоштовною кавою.
Коли черговий водій грюкнув дверима машини й поїхав, голосно сигналячи, Яна важко опустилася на сидіння патрульного автомобіля.
Вона сперлася чолом об кермо.
— Спокійно... Все налагодиться... Просто потрібно трохи терпіння...
Саме в цю мить хтось голосно постукав у вікно.
Яна здригнулася.
За склом стояв кремезний чоловік у білому кухарському кітелі.
— Офіцере! Допоможіть! — майже закричав він. — Злодій! Він украв у мене овочі!
— Що саме?
— Цілий мішок цибулі, зелень і дорогі спеції! Наздоганяйте його!
Яна миттєво вистрибнула з машини.
За рогом вулиці вона побачила молодого хлопця років двадцяти. На плечі він ніс величезний мішок, з якого стирчали пучки зеленої цибулі, петрушка та кріп.
— Поліція! Стояти!
Хлопець навіть не озирнувся.
Він кинувся навтьоки.
— От же...
Яна побігла слідом.
Вони промчали кілька кварталів.
Злодій вправно перестрибував через лавки, сміттєві баки й клумби.
Назустріч їхала патрульна машина.
— Потрібна допомога! — крикнула Яна, махаючи рукою. — Я переслідую підозрюваного!
Поліцейські здивовано переглянулися, але, побачивши її форму, відразу ввімкнули проблискові маячки.
Тим часом утікач забіг до величезного торговельного центру.
Всередині сяяли кришталеві люстри, дзеркальні колони та дорогі бутики.
Люди з подивом розступалися, коли повз них пробігали злодій і поліцейська.
Він стрибнув на ескалатор.
— Стій!
Яна кинулася за ним.
Вони піднялися на четвертий поверх.
Там саме прогулювалися три розкішно вдягнені дівчини.
Найяскравішою серед них була ефектна мексиканка у довгій червоній сукні. Вона голосно сміялася, розмовляючи з подругами.
Її звали Габріелла.
Раптом злодій різко схопив її за плече.
Дівчина скрикнула.
За мить він приставив пістолет до її голови.
— Не рухатися!
У торговому центрі здійнялася паніка.
Відвідувачі з криками почали тікати.
Подруги Габріелли відбігли вбік.
Яна повільно підняла службовий пістолет.
— Поліція! Відпусти заручницю!
— Ще крок — і вона помре! — закричав злочинець.
Габріелла тремтіла від страху.
— Будь ласка... не стріляйте...
Яна уважно стежила за кожним рухом нападника.
Вона чекала.
Одна секунда.
Друга.
Третя.
І саме в ту мить, коли злочинець на мить змінив положення й відкрив праву ногу, Яна натиснула на спусковий гачок.
Постріл луною прокотився торговельним центром.
Куля влучила нападникові в стегно.
Він скрикнув від болю.
Пістолет випав із його рук.
Яна миттєво підбігла, відштовхнула Габріеллу в безпечний бік і повалила злочинця на підлогу.
— Руки за спину!
За кілька секунд на його зап'ястях клацнули кайданки.
Лише тепер Яна повернулася до врятованої дівчини.
— Ви не постраждали?
Габріелла важко дихала, намагаючись заспокоїтися.
— Ні... Завдяки вам.
Яна усміхнулася.
— До речі... у вас дуже гарна сукня.
Габріелла здивовано кліпнула очима, а потім щиро засміялася.
— Дякую. Ви, мабуть, найдивовижніша поліцейська, яку я коли-небудь зустрічала.
До них підбігли інші офіцери.
— Гарна робота, Ковальчук.
Яна підняла затриманого на ноги.
— Ви затримані за підозрою у збройному нападі, захопленні заручниці та крадіжці. Ви маєте право мовчати. Усе, що ви скажете, може бути використане проти вас у суді...
Закінчивши зачитувати права, вона посадила злочинця до патрульного автомобіля.
Попереду на неї чекали допит і відповідь на головне запитання.
Навіщо молодому хлопцеві знадобилося ризикувати свободою заради мішка цибулі, зелені та спецій?
Яна була впевнена: ця історія лише на перший погляд здавалася дрібною крадіжкою. Насправді ж вона могла стати першою ниткою, що вела до значно більшої та небезпечнішої справи.
