Раді Вас бачити!

Двері квартири зачинилися за моєю спиною. Тиша була такою щільною, що мені стало важко дихати. Я притулилася до холодної стіни коридору, намагаючись зрозуміти, чи я нарешті в безпеці. Гнів усе ще пульсував під шкірою. Софія так і не збагнула головного: я не вона. Мені не треба роздягатися перед чужинцями, щоб відчути себе «живою». Я хочу бути собою, нехай навіть трохи зламаною і закритою, але справжньою.

Холодильник порожній, проте ідея йти в супермаркет здавалася тортурами. Я просто замовила доставку їжі, бо це була єдина соціальна взаємодія, на яку в мене вистачило сил. Години до приходу Чака тягнулися нескінченно. Я прокручувала в голові десятки сценаріїв нашої розмови. У кожному з них він дивився на мене з презирством, а я почувалася винною дівчинкою.

Я сиділа на дивані, вкрившись пледом. Десь глибоко промайнула думка, що Софія, можливо, права і я просто занадто все ускладнюю. Мільйони жінок роблять це щодня, то чому я тремчу як школярка? Але я не мільйони. У мене свої межі. Моє тіло належить тільки йому. Тільки він має право бачити мене таку.

О пів на восьму клацнув замок. Я затамувала подих. Чак повернувся.

Я підійшла до нього і звично поцілувала в щоку. Це був наш щовечірній ритуал, але сьогодні він здався мені механічним. Чак відповів холодно. Він лише злегка кивнув, ніби робив це з ввічливості, а не з ніжності. Усередині в мене все похололо. Це моя параноя чи він справді щось відчув?

— Як день? — обережно запитала я.

— Нормально, — кинув він, навіть не подивившись на мене. Його голос був сухим, як у робота.

Чак пішов у душ. Його рухи були звичними, але я бачила, як він уникає мого погляду. Це змусило мене напружитися. Я накрила на стіл, намагаючись вгамувати тремтіння в руках. Казала собі, що все добре, що це просто звичайна вечеря, але тиша на кухні стала нестерпною.

Ми їли мовчки. Не було ані жартів, ані випадкових дотиків. Я чула лише стукіт виделок об тарілки. Їжа здавалася позбавленою смаку, а провина всередині розросталася. Невже він відчуває мій секрет? Чак завжди мав дивну інтуїцію на мій стан, і сьогодні це лякало мене найбільше.

Я вирішила заговорити першою:

— У тебе все гаразд, коханий?

Мій голос прозвучав тихо. Чак підняв очі, ніби я щойно витягла його з глибоких роздумів. Він відклав ложку і нарешті подивився на мене. Його погляд був виснаженим.

— Вибач, — сказав він тихіше, ніж зазвичай. — Справді важкий день. Ми завалюємо відкриття філіалу, і купа дрібних проблем звалилася саме на мене. Все це тисне як бетонна плита.

В його голосі не було злості, тільки втома. Чак гірко посміхнувся, і в мене нарешті відлягло від серця. Він не знав. Його холодність була лише наслідком роботи, а не підозр. Напруга, що сковувала моє тіло, почала танути. Я все ще почувалася винною через те, що приховую правду, але зараз мені стало легше дихати. Він був поруч, він залишався моїм.

Я накрила його долоню своєю:

— Ти з усім впораєшся. Я в тебе вірю.

Чак усміхнувся вже м’якше, і між нами знову з’явилося те саме тепло.

Ми лягли спати близько одинадцятої. Я заснула майже миттєво, занурюючись у глибокий і занадто яскравий сон.

Я опинилася у квартирі Софії. Її ніде не було, а на дивані сидів він, той майстер із салону. Його погляд буквально пропалював одяг. У ньому було стільки спокуси й небезпеки, що в мене перехопило подих. Він підійшов упритул і прошепотів:

— Ти ж цього хочеш?

Я не могла дихати від жаги.

— Так.

Мій голос був ледь чутним. Наші губи зіткнулися в жадібному поцілунку. Його руки впевнено пішли по моєму тілу, ніби він знав кожен мій вигин. Футболка полетіла на підлогу. Його пальці торкалися моєї шкіри, і там, де він проходив, залишався вогонь. Я була без білизни, відкрита і повністю готова. Його долоні накрили мої груди, стискаючи їх саме так, як я мріяла.

Раптом двері відчинилися, і ввійшла Софія. На її губах грала та сама самовпевнена посмішка. Вона насолоджувалася моїм збудженням, не відводячи очей. Без жодних вагань вона опустилася на коліна поруч із ним, взяла його член до рота і почала рухатися ритмічно, віддаючись цьому з дикою пристрастю. Я бачила її важке дихання і відчувала, як моє власне тіло напружується до межі.

— Тепер я, — прошепотіла я і теж опустилася на коліна.

Він стояв переді мною, і я розглядала кожну дрібницю: форму, вигин, вологий блиск. Я провела язиком по його плоті, досліджуючи кожен міліметр. Смак і жага змішалися в одне ціле. Коли він увійшов у мій рот, у мене забракло повітря. Я не хотіла зупинятися, мої рухи ставали швидшими, а в голові пульсувала одна думка: тільки не зупиняйся.

Але він раптом перервав мене. Його міцні руки підхопили моє тіло й кинули на м’яке ліжко. Серце калатало десь у горлі. Його губи миттєво знайшли те місце, яке горіло найбільше. Я інстинктивно підтягнула коліна до грудей, розкриваючись перед ним. Його язик малював гострі, нестерпні фігури, досліджуючи кожну складку моїх набряклих губ.

Я глянула на Софію. Вона стояла поруч і повільно пестила себе, не зводячи з нас очей. Вона була частиною цієї гри.

Він піднявся і ввійшов у мене одним різким рухом. Тіло здригнулося від повноти.

— Трахай мене... — я не впізнала власний голос. — Сильно. Дико.

Він почув. Темп став жорстким і нещадним. Він ніби знав моє тіло напам’ять: куди тиснути і як глибоко входити, щоб я втратила реальність. Світ звузився до цього руху всередині мене. А потім стався вибух.

М’язи стиснулися в судомі, дихання урвалося, і оргазм накрив мене гарячою хвилею.

Саме в цей момент я прокинулася.

Я лежала нерухомо, важко хапаючи ротом повітря. Рука мимоволі ковзнула між стегон, де все ще пульсувала волога і пекуча чутливість. Тіло тремтіло, пам’ятаючи кожен його поштовх.

— Боже... — прошепотіла я в порожнечу кімнати, все ще відчуваючи його фантомний дотик.

Вперше за тридцять вісім років я прокинулася від власного оргазму.

Я затамувала подих і подивилася на Чака. Він спав поруч, дихав рівно і спокійно. Чи була я гучною? Чи міг він почути ці стогони? Серце калатало так, що, здавалося, удари чути на всю кімнату. Я вдивлялася в його обличчя, шукаючи ознаки неспокою, але Чак не ворухнувся. Він був надійно відгороджений від моїх снів.

Я обережно опустилася на подушку. Це був просто сон, яскравий і нереальний, але наслідки я відчувала кожною клітиною тіла. Моя підсвідомість вирішила помститися за денний стрес і підкинула мені цей заборонений сюжет. Я заплющила очі, намагаючись вигнати ці образи, але пульсація між стегнами не зникала. Пальці мимоволі стиснули простирадло. Чому мені це сподобалося? Цей чужий чоловік, Софія, ці дикі дотики.

— Це просто сон, — прошепотіла я в порожнечу.

Я повільно відвернулася від Чака. Не тому, що було незручно, а тому, що мені стало нестерпно дивитися на нього. Його довірливий спокій зараз бив сильніше за будь-які докори. Він лежав поруч, мій законний чоловік, а я щойно була в чужих обіймах. Нехай це лише фантазія, але провина роз’їдала зсередини. Я зрадила його думками, і це здавалося гіршим за фізичний переступ, бо цього я жадала сама.

Я злилася на себе, потім на Софію. Хто винен у тому, що моя уява зірвалася з ланцюга? Я намагалася переконати себе, що зранку все минеться, що рутина і кава повернуть мене в норму. Я дуже хотіла в це вірити, хоча в глибині душі розуміла, що цей сон залишив надто глибокий слід.

Я згорнулася під ковдрою, ховаючись від власних думок. Ранок мав розставити все на місця, але я ще не знала, що наступний день готує мені не просто несподіванку. Це буде подвійний сюрприз, до якого я абсолютно не готова.