Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Вежа здригнулася від підвалин до самого шпиля. Без магічної підтримки дзвонів і сили бранця залізна конструкція почала розсипатися під власною вагою.
Пил і крижана крихта заповнювали коридори підземелля. Сайлас, із обпеченими до чорноти руками, виніс батька Кайли на світло. Чоловік здавався тінню самого себе — сивий, виснажений, але його очі, щойно він побачив доньку, спалахнули тим самим срібним вогнем.
— Тату... — Кайла кинулася до них, падаючи на коліна прямо в сніг.
Вона притиснула долоні до його грудей. Її магія, підживлена близькістю Сайласа, текла крізь неї широкою рікою. Вона відчувала, як відновлюються розірвані енергетичні канали батька.
— Ти... ти виросла справжньою королевою, — прошепотів він, слабко торкаючись її щоки. — Скеля... вона тепер у надійних руках.
Трохи далі, біля розбитої статуї інквізитора, Лана обережно опустила Еріка на хутряну накидку. Його плече було жахливим видовищем, але хлопець намагався посміхатися, хоча його обличчя було білим, як навколишній сніг.
— Ти... ти назвала мене дурнем, — тихо промовив він, морщачись від болю. — Це означає, що я тобі не байдужий?
Лана не відповіла словами. Вона просто схилилася і притиснулася своїм чолом до його, заплющивши очі. Її руки, що зазвичай тримали холодну сталь, тепер ніжно підтримували його голову.
— Ти — мій дурень, Еріку, — прошепотіла вона так, щоб чув лише він. — Спробуй тільки померти зараз, і я сама витягну твою душу з того світу, щоб знову нагримати на тебе.
Вона вперше за багато років дозволила собі заплакати — не від горя, а від полегшення. Лана поцілувала його в чоло, і цей жест для всіх присутніх вовків був красномовнішим за будь-який ритуал. Вона визнала його своїм.
— Нам треба йти! — вигукнув Сайлас, піднімаючи Кайлу на ноги. — Вежа зараз поховає тут усе.
Він підхопив її батька на спину, незважаючи на біль у власних руках. Загін кинувся геть від залізної споруди. Щойно вони досягли безпечної відстані, верхівка Вежі з гуркотом обвалилася всередину, здіймаючи хмару попелу та срібного пилу.
Лорд Вальтер залишився там, похований під уламками власної гордині та кайданів.
Коли сонце почало підніматися над горами, фарбуючи сніг у рожевий колір, вони зупинилися на перепочинок. Біль і втома нікуди не зникли, але повітря нарешті було чистим від магії інквізиції.
Сайлас підійшов до Кайли, яка дивилася на сонце, обіймаючи себе за плечі. Він мовчки став ззаду, огортаючи її своїм плащем і теплом свого тіла. Його обпечені руки вже почали гоїтися завдяки її присутності.
— Це кінець? — запитала вона, тулячись до нього.
— Ні, — Сайлас поцілував її в маківку, дивлячись туди, де за лісом чекав їхній дім. — Це тільки початок. Тепер ми маємо не просто зграю. Ми маємо сім'ю. І ми маємо силу, яку ніхто більше не наважиться перевіряти на міцність.
Кайла повернулася в його обіймах, дивлячись на мітку на його грудях, яка тепер сяяла спокійним, рівним світлом. Вона знала: попереду ще багато труднощів — відбудова Скелі, об'єднання розрізнених родів, лікування ран війни. Але поки його серце б'ється під її долонею, вона зможе все.
Вона була Срібною Охоронницею. Вона була парою Альфи. І вона нарешті була вдома.
