Раді Вас бачити!

Ранок після знахідки сувою почався не з ніжності, а з різких команд, що лунали на подвір’ї маєтку. Сайлас, затягнутий у бойову шкіру та зі шрамами, що потемніли від холоду, зібрав свою військову раду в головній залі.

​

​На дубовому столі була розстелена карта земель, що лежали за межами зграї. Сайлас вказав на північ, де ліс ставав рідшим, поступаючись місцем білим плямам.

​— Мертвий ліс, — промовив він, і його голос змусив присутніх напружитися. — Це єдиний шлях до Залізної Вежі. Там немає дичини, немає чистої води, а сама земля пам’ятає битви Перших вовків. Магія там викривлена. Наші чуття будуть збоїти.

​Лана, чиє обличчя після полону стало суворішим, схрестила руки на грудях.

— Кажуть, дерева там не шелестять, а кричать, — додала вона. — Грімм колись посилав туди розвідників. Жоден не повернувся таким, як був.

​— Тому ми підемо малим загоном, — Сайлас поглянув на Еріка. — Тільки ті, хто має найсильніший зв'язок зі своїм звіром. І Кайла. Без її світла ми просто заблукаємо в тумані Мертвого лісу.

​

​Поки вовки готували спорядження, Кайла усамітнилася в Скелі Відлуння. Вона знову і знову перечитувала сувій, але її увага була прикута до кільця батька. Це не було просто срібло. Вона відчувала, як всередині металу б'ється пульс — такий самий, як у її кулоні.

​Вона заплющила очі, тримаючи кільце на відкритій долоні.

«Срібло — це не тільки зброя проти нас. Це провідник», — згадала вона слова матері.

​Кайла зосередилася на металевих предметах у печері. Вона почала відчувати кожну деталь: іржаві цвяхи в старих балках, наконечники стріл у сагайдаку Еріка, що стояв за десять метрів. Але кільце діяло як лінза. Коли вона пропустила через нього свою магію, світ навколо спалахнув срібними нитками. Вона «бачила» метал крізь стіни.

​— Ти вчишся швидше, ніж я очікував, — голос Сайласа вивів її з трансу.

Він стояв біля входу, спостерігаючи, як навколо її пальців танцюють дрібні сріблясті іскри.

— Це кільце... воно дозволяє мені відчувати залізо, Сайласе. Якщо Вежа зроблена з металу, я відчую її за кілометри. Я зможу розірвати засуви на камерах, навіть не торкаючись їх.

​Сайлас підійшов ближче, кладучи руку на її плече. Мітка істинних пар під його долонею відгукнулася приємним жаром.

— Твій батько знав, що залишає тобі зброю. Але будь обережна. Велика сила привертає велику увагу.

​

​Їхню розмову перервало тривожне виття з боку кордону. Воно було слабким, захлинаючим — сигнал про допомогу.

​Сайлас і Кайла кинулися до маєтку. На порозі, прямо на свіжому снігу, лежав вовк. Його сіре хутро було понівечене страшними рваними ранами, які не були схожі на сліди від іклів чи пазурів. Це були чисті, термічні розрізи.

​— Це Бйорн з північного патруля, — прошепотіла Лана, схиляючись над ним.

​Вовк розплющив каламутні очі й схопив Сайласа за зап'ястя. Його подих був важким, із запахом горілого м'яса.

— Альфо... вони йдуть... — прохрипів він, стікаючи кров'ю. — Не вовки... не люди... Залізні пси. У них замість пащ — метал. Замість очей — червоне вугілля. Грімм був лише початком... Вежа випустила своїх гончих.

​Бйорн здригнувся і затих. Кайла притиснула руки до його ран, намагаючись зупинити кров, але її магія наштовхнулася на холодний, мертвий опір. Срібло в його тілі було отруєним.

​Сайлас випрямився, і повітря навколо нього почало гудіти від люті Альфи.

— Вони знають, що ми йдемо, — сказав він, дивлячись на темні верхівки дерев на півночі. — Мисливці більше не чекають. Вони почали полювання.

​Кайла подивилася на свої закривавлені руки. Вона зрозуміла: Залізна Вежа — це не просто в'язниця. Це кузня, де створюють чудовиськ. І якщо вони не дійдуть туди вчасно, рятувати вже не буде кого.