Раді Вас бачити!

Після пар Майренн потягла Феліцію до бібліотеки, відразу заваливши горою книг. І собі прихопила парочку на додачу.

— Посидимо тут до обіду, — Майренн вже відкрила книгу, яка її цікавила. — Тобі треба навчитися володіти силами та багато чого вивчити про магію. Отже, відкривай та читай.

— Буде зроблено, вчителько, — усміхнулася Феліція і взяла першу з книжок саме з магії Ілюзії.

Феліція занурилася у читання, забувши про все на світі. Книги про магію були такими захоплюючими! Не те, що книги з математики чи фізики в її рідному світі. Навіть історія магії та історія цього світу були набагато цікавішими за історію Землі. Найбільше Феліція захопилася вивченням бойових заклинань. Вона захоплено робила позначки у своєму зошиті, не помічаючи нічого навколо, поки Майренн не торкнулася її плеча.

— Гей, розумнице, настав час обідати. Можеш узяти із собою п'ять книг. Більше на руки не видають.

Феліція кивнула, закінчуючи писати, і відібрала найнеобхідніші книги. Інші віднесла назад бібліотекарю.

Дівчата поспішили до їдальні. Приємний запах свіжоприготовлених страв починав заповнювати коридор першого поверху. З усього різноманіття запахів Феліція вловила щось схоже на картоплю запечену з часником.

— Картопля? — перепитала вона Майренн. Та ствердно кивнула. — Допоможеш знайти?

Майренн посміхнулася. Вона вже звикла до ролі гіда та головної хранительки таємниці своєї подруги з іншого світу.

Феліція була так захоплена поїданням своєї улюбленої картоплі, що не помітила, як до неї підійшов маг Фірніет. Тільки, коли Майренн штовхнула її в бік, вона, нарешті, підняла очі на постать, що височіла перед їх столиком. Феліція чекала побачити сивого зморшкуватого старця, а перед нею стояв високий темноволосий чоловік у розквіті літ і цілком собі привабливий. Серце на мить пропустило удар, а потім Феліція схаменулась і привітала мага.

— Ви моя нова асистентка? — поцікавився Фірніет. Голос у нього був низький і бархатистий. Феліція змогла лише кивнути. — Тоді чекаю на вас сьогодні о 5-й у моїй лабораторії.

З цими словами маг вийшов із їдальні, не пояснивши навіть, де шукати його лабораторію. Здивована своєю реакцією на Фірніета, Феліція все ще мовчки сиділа, так і тримаючи на виделці наколоту картоплю. З задумливості її вивів голос подруги, з ледве стримуваним смішком:

— Агов, ти чого зависла?

— Я думала майстер-маг — це досить старий чоловік, — видихнула Феліція. — А він молодий і привабливий.

— Йому 38, не такий вже й молодий, як на мене, — хмикнула Майренн. — Може, й привабливий, але дуже небезпечний і сильний маг, і в нього характер не подарунок. Прийди до тями, подружко, він давно вже самотній і ніколи не був помічений у якихось відносинах. Тобі нічого не світить, — Майренн вже відкрито глузувала з подруги.

— Та я нічого, я просто… — намагалася виправдатись Феліція. — Не чекала, що він таким виявиться. Тільки і всього.

Не бажаючи продовжувати незручну бесіду, Феліція зайнялася картоплею. Поївши, вона пішла в кімнату, щоб трохи перепочити і почитати книги перед роботою. Проте текст важко сприймався, всі думки Феліції були зайняті майбутньою роботою. Її лякало, що Фірніет може розкусити її обман, адже знань у неї для роботи асистенткою майстра-мага було замало. Феліція, хмурячись, раз у раз поверталася на ліжку, перегортаючи сторінку за сторінкою і особливо не помічаючи, що читає.

— Що тебе турбує? — Майренн помітила тривогу подруги.

— Боюся, що моє незнання магії видасть мене з головою. Як я можу бути асистенткою мага, якщо майже нічого не знаю ні про магію, ні про те, чим займається цей Фірніет?!

— Переважно зіллями, зачаруваннями, створенням нових заклинань та різноманітними дослідженнями, — Майренн підійшла до своєї книжкової полиці і дістала одну з книжок. — Ось тримай. Це моя особиста книжка. Тут описано основні роботи Фірніета.

Феліція з вдячністю взяла книгу Майренн і почала з ентузіазмом її вивчати, роблячи на окремих листочках невеликі позначки.

— Я подрімаю трохи, — Майренн завалилася в ліжко. — А ти приходь у тренувальний зал після роботи. Це там, де я знайшла тебе.

Майренн вже збиралася повернутись до стінки, але Феліція згадала, що не знає, де шукати лабораторію Фірніета. Майренн пояснила, що потрібно піднятися вузькими сходами праворуч від тренувального залу і там перша з дверей буде лабораторією мага. Начебто нічого складного.

Час до початку роботи пролетів дуже швидко. Феліція так і не встигла до ладу розібратися у всьому, але вирішила, що діятиме навмання. Стрілка великого настінного годинника невблаганно наближалася до п'ятої вечора. Запізнюватися в перший робочий день було зовсім непристойно, тому, зібравши всю свою силу волі та папірці з підказками в кулак, Феліція впевнено попрямувала до лабораторії майстра Фірніета.

Двері в лабораторію виглядали цілком типово для всієї будівлі академії, в ній не було чогось загрозливого. Зробивши кілька глибоких вдихів, Феліція постукала і впевненою ходою увійшла всередину. Майстер Фірніет уже чекав на неї, сидячи на невеликому дивані в центрі кімнатки. Це було невелике приміщення, мабуть, щось на зразок приймальні, бо трохи далі виднілося кілька інших дверей.

— Ви запізнилися на хвилину і 23 секунди, — холодно зауважив майстер Фірніет, кивнувши на годинник.

— Вибачте, майстре Фірніете, я ще не звикла до академії. Трохи гублюсь у її коридорах, — Феліція винувато посміхнулася.

— Виходьте заздалегідь, щоб уникнути такого. Де ваше посвідчення? — Фірніет ніяк не відреагував на посмішку Феліції. Здається, вона взагалі його не надто вразила.

Феліція простягла папірець, який їй видала магеса Елсівет, коли оформляла її у приймальні в перший день.

— Феліція Фульмінаррі, 23 роки, протеже Імператора, — Фірніет пробіг очима папірець. — Що ж, Феліціє, подивимося, на що ви здатні. Вам доводилося раніше працювати з магами як асистент?

— Ні, — голос Феліції пролунав надто несміливо. — Але я читала книгу про ваші праці.

— Це радує. Отже, ви маєте уявлення про те, чим я тут займаюся.

Феліція ствердно кивнула. Вона давно вже не почувала себе такою розгубленою та наляканою, навіть коли була студенткою у власному світі. Потрапити в ситуацію, де потрібно імпровізувати і бути готовою до того, про що навіть не підозрюєш — це виводило з рівноваги. До того ж, щось було в магові такого, від чого Феліція тремтіла. Вона не могла зрозуміти цього почуття — подобається він їй, вселяє жах чи все разом, дівчина відчувала себе заплутаною і розгубленною.

— Ходімо в лабораторію по зіллям, Феліціє, не стійте, як статуя, — вивів її зі ступору маг. — Мені треба до завтрашнього дня доробити велику порцію лікувального еліксиру.

Феліція слухняно пішла слідом за магом. За дверима на неї чекало щось неймовірне: безліч полиць і шафок з різними інгредієнтами, баночками-скляночками, казанками та іншим приладдям для виготовлення зілля. У центрі кімнати розташовувався великий стіл із двома казанками на вогні, де вже щось вирувало; решта поверхня столу була закидана всякими інгредієнтами, ножами, ложками та паперами із записами.

— Основа еліксиру вже достатньо прокипіла, вам тільки потрібно додавати додаткові інгредієнти, — майстер Фірніет простяг один із папірців. — Ось тут весь список того, що, в якій кількості і коли потрібно додати. Інгредієнти на столі. Якщо вам щось незнайоме, запитуйте. Я не збираюся всю ніч переробляти зілля, тільки тому, що ви побоялися здатися неосвіченою. Основі необхідно кипіти три години, перш ніж до неї можна додавати інші складові. Тож будьте гранично уважні. Ви мене зрозуміли?

— Так, майстре Фірніете, — Феліція опустила очі під його суворим поглядом і почала вивчати папір із записами та інгредієнти на столі.

Завдання виявилося нескладним. Більшість складових знаходилися у підписаних баночках, деякі трави були Феліції знайомі, а те, чого вона не знала чи не була впевнена, вона, не соромлячись, питала.

— Ви непогано впоралися, Феліціє, — похвалив маг, перевіривши її еліксир. — Все зроблено правильно. Тепер потрібно остудити рідину та розлити по флаконах. Ви знаєте заклинання, що остуджує?

Феліція відповіла негативно. Звідки їй таке знати? У її світі для цього існували лід та холодильник.

— Гаразд, — зітхнув маг. — Потім навчу. Дістаньте в самій лівій шафі внизу ящик із флаконами і принесіть сюди.

Феліції не дуже подобалася роль дівчинки на побігеньках, але вона пам'ятала про те, що їй за це мають платити. До того ж знання, отримані у майстра Фірніета, можуть виявитися дуже корисними. Розливати зілля по флаконах було досить нудним заняттям, але виключало будь-які помилки.

— Вам потрібно освоїти приготування основи для еліксирів, — дав завдання маг. — Мені доведеться часто просити вас це зробити, поки я буду зайнятий іншими справами. Це досить просте зілля, але його приготування довге і потребує уваги. У книзі ви знайдете рецепт під назвою «Універсальна основа для лікувальних еліксирів». Можете виписати собі на папір порядок приготування, якщо важко запам'ятати. Я не проти. Головне, щоб усе було зроблено правильно.

— А у вас замовлення на ці еліксири? — поцікавилася Феліція.

— Так. Я постачаю їх в аптеки Ліданії, у мене з ними договір. Сподіваюся, ви впораєтеся з цим, — хмикнув маг.

— Я вас не підведу, — пообіцяла Феліція.

Закінчували розливати еліксири вони в тиші. Майстер Фірніет, мабуть, не був любителем побалакати, а Феліції було незручно заговорювати першою з викладачем. Маг виглядав надто недоступним і далеким, що змушувало Феліцію відчувати певну незручність у його присутності.

— Мені знадобиться від вас ще одна невелика допомога на сьогодні, — повідомив Фірніет після того, як вони перестали розливати лікувальний еліксир по флаконах. — Вам треба підстрахувати мене з моїм астральним дослідженням. Це займе хвилин п'ятнадцять, не більше.

Обличчя Феліції стало напруженим, а очі здивовано округлилися, що не вислизнуло від уваги майстра-мага. Нарешті він почав її помічати.

— Я так розумію, вам це не знайомо? — схоже, маг не був здивований. Напевно, йому не вперше було отримувати безглуздих помічників. — Це не складно. Ходімо до мого кабінету, я все поясню.

Феліція пройшла слідом за Фірніетом у невеликий кабінет, двері до якого були у спільній кімнаті. У напівтемряві кімнати Феліція насилу розгледіла безліч книжкових шаф, невеликий письмовий столик біля заштореного вікна і два крісла біля стіни, одне навпроти одного, з невеликим столиком між ними. На столику стояли два великі камені, невідомої породи, фіолетового кольору, зі світлими і темними прожилками. Фірніет вказав їй на одне із крісел. Феліція слухняно сіла.

— Я проводжу різні дослідження на астральних планах, — почав пояснювати маг, — і для захисту та підтримки моєї магічної енергії мені потрібний помічник. Це просто. Сядьте у крісло зручніше, розслабтеся, візьміть камінь обома руками та зосередьтеся на своїй магічній енергії. Уявіть, що ваша енергія перетікає у цей камінь. Коли ви побачите, що від мого каменя до вашого пішов промінь світла, зосередьтеся на тому, щоб утримувати цей зв'язок. Якщо промінь почне блякнути, спрямуйте енергію зі свого каменю в мій. Усе зрозуміли?

Зрозуміла вона все, ось тільки не була впевнена в тому, що впорається. Втім, майстру Фірніету не треба було про це знати. Феліція вирішила спробувати, раптом вийде. Ритуал чимось нагадував заклинання на уроці Ілюзії. Енергію вона вже вміла в собі знаходити, а значить зможе й інше.

— Давайте почнемо, — Феліція була сповнена рішучості випробувати себе.

Все сталося так, як описував Фірніет. Камені наповнилися енергією і зв'язалися один з одним променями. Дивно, але Феліція не відчувала жодних складнощів під час підживлення своєю енергією каменю мага. Розплющивши очі, Фірніет здивовано на неї подивився.

— У вас дуже сильна магія, — пояснив він своє здивування. — Мені не доводилося такої стикатися раніше. Тепер зрозуміло, чому імператор направив вас до мене. Думаю, що від вас буде велика користь. Тепер ви можете бути вільною. Завтра знову чекаю на вас о 5-й вечора. Оплата вашої роботи буде щоп'ятниці. На вихідні приходити не треба. До побачення, Феліціє! — Фірніет якось надто швидко провів її до дверей.

Попрощавшись, Феліція попрямувала до тренувального залу, де на неї вже чекала схвильована Майренн.

— Ну що, як усе пройшло? Він тебе не розкусив? — Майренн вся згоряла від цікавості.

— Ні. У мене все вийшло. А ще ... — Феліція широко посміхнулася. — Фірніет сказав, що я маю дуже сильну магію.

Майренн подивилася на неї з неприхованим здивуванням. Щось було дивним у її погляді, вона дивилася з явним непорозумінням.

— Це так незвичайно… — Майренн нарешті відповіла на німе запитання Феліції. — Наскільки я знаю, у немагічних світах ніхто не має великої сили. Не маю сумніву, що вона потрапила до тебе неприродним чином.

— Це погано? — радість Феліції якось згасла.

— Це не добре і не погано, це дивно, — заспокоїла її подруга. — Але ми з цим розберемося, не хвилюйся. А тепер давай трохи потренуємось. Я навчу тебе світловому заклинанню.

Все знову виявилося простим. Так само, як і раніше, треба було пробудити всередині магію і уявити те, що хочеш створити. У Феліції з легкістю вдалося створити таку ж світлову кульку в руці, з якою її в перший день зустріла Майренн. Правда, довго утримувати його в руці в неї не виходило, оскільки думками вона постійно поверталася до того, що дізналася про себе. Вона сильний маг і це неприродно для її світу. Потрібно обов'язково вирішити цю загадку і чим швидше тим краще.