Раді Вас бачити!

Феліція не дарма практикувалася з Майренн у вивченні заклинань щитів і метанні вогняних куль, у понеділок на них чекала практика саме з цих заклинань. Це був перший урок бойової магії Феліції. Вона очікувала побачити в якості викладача м'язистого чоловіка, але бойовим магом виявилася молода жінка. Звичайно, вона виглядала підтягнуто, але якось не в'язалася з роллю воїтельки в уявленні Феліції. Зате вона одразу помітила новеньку.

— О, у нас поповнення! — магеса привітно посміхнулася і простягла руку Феліції, зовсім як чоловік. Феліція нерішуче потиснула їй руку, зніяковіло посміхаючись, — їй не дуже подобалося ще раз привертати увагу. — Я Маллайда Біневал, ваш викладач із бойової магії. А вас як звуть?

— Феліція Фульмінаррі, — представилася та.

— Добре, проходьте. Ласкаво просимо до Лідевану! — магеса виглядала приємно і дружелюбно, і більше була схожа на студентку, ніж на викладача.

Студенти розбилися на пари, Феліція, звичайно ж, була разом із Майренн, і по черзі практикувалися у захисті та нападі під суворим наглядом викладачки. Маллайда іноді змінювала пари, якщо бачила, що хтось сильно атакує, а у студента, що захищається, слабка магія.

— Ми що всю пару будемо метати кулі? — невдоволено скривилася одна зі студенток, приваблива брюнетка, але явно не найприязніша.

— Ізбел, краще цілу пару метати кулі, ніж п'ять хвилин у реальній битві, — різко відповіла Маллайда. — Це корисний навик і його треба розвивати. На наступному занятті я побудую вам сильне енергетичне поле, і вам потрібно буде зуміти його пробити. Тож тренуйтеся.

Ізбел надула свої пухкі губки й відвернулася, продовжуючи жбурляти вогняні кулі, але без особливого ентузіазму. Бойова магія її явно не приваблювала.

Насамкінець заняття Маллайда покликала до себе Феліцію.

— Хочу протестувати твої здібності, — пояснила вона. — Кидай у мене свої вогняні кулі.

Феліція напружила всі сили та постаралася вразити викладачку. Вогняні кулі з силою врізалися в щит Маллайди.

— Непогано, — похвалила магеса. — У тебе добрий потенціал, Феліціє. Спробуй трохи сильніше, якщо зможеш.

Феліція сконцентрувалася і, заплющивши очі, відчула у своїй руці небувалу силу, не тепло як раніше, а ніби легкі розряди струму проходили її тілом. Розплющивши очі, вона з силою метнула кулю, але замість вогняної з рук її зірвалася грозова. Маллайда охнула, але щит її стримав атаку.

— Давно такого не спостерігала, — здивувалася магеса. — Ти спеціально викликала грозову кулю чи випадково?

— Випадково, — Феліція сама була здивована. — У мене раніше такого не було.

— Дуже цікаво, — замислилась Маллайда. — Чи не хочеш позайматися додатково? Я бачу в тебе гарні здібності, але їх треба розвивати.

— Це було б непогано, — погодилась Феліція. — А коли й на яких умовах?

— У середу після вечері я маю багато вільного часу. Приходь у тренувальний зал, позаймаємось.

Домовившись про зустріч, Маллайда закінчила пару та відпустила студентів відпочивати.

— А вона не візьме з мене плати за додаткові заняття? — Феліцію дуже хвилювало це питання.

— Ні, — заспокоїла її Майренн. — Це не прийнято. Думаю, Маллайду зацікавили твої здібності. Вона не часто пропонує комусь додаткові заняття.

Феліцію тішило, що в неї так добре виходить. Адже ще нещодавно вона дуже переживала, що виявиться нездатною до магії і видасть себе з головою. Але настрій їй зіпсувала та незадоволена студентка, яка саме виходила з аудиторії.

— Перше заняття, а вже в улюбленицях у Маллайди, — хмикнула Ізбел і ніби випадково зачепила плечем Феліцію. Та ніяк не відреагувала, а ось Майренн скипіла.

— Що, заздриш, Ізо? Йшла б ти, а то раптом Феліція випадково жбурне в тебе грозовою кулею, а куди тобі з твоїм слабким захистом встояти, — Майренн явно відчувала неприязнь до Ізбел. Втім, це було не дивно, дівчина була не досить приємною.

— Було б чому заздрити, — хмикнула Ізбел і, розвернувшись, пішла разом із парочкою своїх подружок.

— Злякалася! — Майренн тріумфувала.

— Майренн, не обов'язково було їй відповідати, — Феліція не любила конфліктів. — Таким тільки й треба, що зачепити й розізлити.

— Не можу. Вона мене дратує, — Майренн похмуро дивилася вслід фігурі Ізбел, що віддалялася.

Феліція взяла подругу за плечі і вони не поспішаючи пішли на наступне заняття. На її подив, викладачем виявився Фірніет. На них чекало практичне заняття із зіллеваріння у спеціально обладнаній студентській лабораторії.

— Сьогодні ми працюватимемо над зіллям «Посилення магії», — оголосив Фірніет. — Феліціє, ви не могли б мені допомогти і роздати студентам баночки із зіллям основи, поки я напишу на дошці склад?

Феліція мовчки встала і пішла роздавати зілля. Проходячи повз Ізбел, вона почула тихий смішок «дівчинка на побігеньках», але ніяк на це не відреагувала. Вона завжди намагалася ігнорувати подібних дівчат, собі тільки гірше дратуватися від їхніх безглуздих зауважень.

Коли Феліція вже майже перестала роздавати зілля, у двері постукали і ввійшла Маллайда. Вона щось тихо сказала Фірніету, він також тихо перепитав, а потім пильно глянув на Феліцію і кивнув Маллайді. Та пішла з лабораторії. Схоже, вона розповіла Фірніету про грозову магію Феліції.

— Зілля «Посилення магії» потрібне для того, щоб швидко покращити силу своєї магії на короткий проміжок часу або поповнити енергію після складних заклинань, — Фірніет явно не збирався зараз обговорювати магію Феліції, без передмов він почав пояснювати тему практичного заняття. — Ви зможете забрати зілля собі та використати за призначенням, якщо правильно його приготуєте. Так що у ваших інтересах зробити все на найвищому рівні.

Фірніет відійшов від дошки, показавши студентам порядок приготування зілля. Там було детально описано, що і скільки класти в зілля та час варіння. Він вмостився в кріслі трохи віддалік дошки, щоб не заважати, і поринув у читання книги. Схоже, щось пояснювати Фірніет не збирався. Втім, все здавалося зрозумілим навіть для Феліції.

Вона вперше була в студентській лабораторії і їй тут дуже сподобалося: у кожного був окремий столик з казанком і невеликою шафкою, вбудованою в стіл, тож він відокремлював студента від своїх однокурсників і спереду, і ззаду. Це було зручно — ніхто й ніщо не відволікало. У шафці в рівних кількостях зберігалися найпоширеніші інгредієнти. Стілець також додавався, а крім нього і всякі інструменти, необхідні для приготування зілля.

Феліція переписала на аркуш паперу рецепт зілля, щоб не відволікатися на дошку, і взялася за готування. Їй хотілося вразити викладача. Очевидно, таке бажання виникло не тільки у неї.

— Майстре Фірніете, — Ізбел покликала мага через декілька хвилин. — Ви не могли б мені дещо допомогти?

Фірніет, зробивши невдоволену гримасу, відклав книгу і підійшов до студентки.

— Скажіть, майстре Фірніете, — Феліція, що працювала неподалік, помітила, що Ізбел надто уважно заглядає в очі магу, ніби фліртує з ним. — А чому ви наголосили, що широколисту траву треба обов'язково рвати на частини руками? Чому не можна порізати чи кинути повністю?

— Якби ви уважно читали підручник, Ізбел, то знали б, що є трави та рослини, які окислюються при дотику до металу, а якщо кинути цілком, то не виділиться необхідний сік, — буркнув маг. — Адже ми це ще на першому курсі проходили.

— Вибачте, майстре Фірніете, я мабуть призабула, — голосок Ізбел звучав аж надто ніжно, а її рука доторкнулася до руки Фірніета, якою той спирався на стіл. — Дякую за допомогу.

Усередині Феліції все закипіло. Що ця Ізбел собі дозволяє?! Адже, напевно, знає про трави, студенткою вона була цілком здібною. Побачивши, що Фірніет різко відсмикнув руку і пішов назад до свого крісла, Феліція злегка видихнула.

— Вона що з ним фліртує? — зашипіла вона на вухо Майренн, яка працювала за сусіднім столиком.

— Вона з усіма фліртує, — посміхнулася Майренн. — Така натура Ізбел.

— Але ж не з викладачем?! — Феліція була обурена.

— Дратує, правда? — Майренн хитро підморгнула, наче на щось натякаючи. — Ти ще не бачила, як вона фліртує зі старим Брідеваном.

— Їй мало студентів? — Феліція ніяк не могла заспокоїтись.

— А тобі? — Майренн посміхалася, вона відразу зрозуміла, що подруга приревнувала Ізбел.

— Я ні з ким не фліртую! — зашипіла Феліція.

— І правильно робите, — несподівано над самим вухом пролунав суворий голос Фірніета. — Але й розмовляти під час занять теж не слід, у вас зілля скоро перекипить, зменште вогонь.

Феліція мало не підстрибнула від переляку і, трохи почервонівши, вибачилася і зменшила вогонь. Коли Фірніет відійшов, вона кинула сердитий багатозначний погляд на Майренн, але та широко посміхалася. Адже бачила, що Фірніет стояв ззаду і нічого не сказала! Ох ці дружні підколи!

Феліція викинула з голови всі сторонні думки і, поринувши у казанок, зосереджено почала доварювати зілля. Під кінець заняття майстер Фірніет пройшовся з якимось перевіряючим реагентом по всіх зіллях студентів. Більшість приготувало його добре, зокрема і Феліція. Тільки три студенти припустилися критичних помилок, і одна студентка невеликої.

— Схоже, ви додали надто багато апельсинових кірок, Ейтно, — пояснював майстер Фірніет останній студентці. — Зілля має всі необхідні ефекти, але буде трохи гірким.

— Але я кидала все за рецептом, — тремтячим від хвилювання голосом виправдувалася студентка. — Як же так сталося?

— Не турбуйтеся, просто будьте наступного разу уважніше, — порадив маг.

Феліція не бачила Ейтну, та знаходилася кількома столиками позаду неї, зате бачила задоволену усмішку Ізбел і все зрозуміла. Наклавши охолоджуюче заклинання на зілля, яке вона вже вичитала в одній із книг, Феліція перелила рідину у флакон і присіла на стілець, чекаючи кінця заняття.

Як тільки пара закінчилася і викладач пішов, Феліція відразу підійшла до Ізбел.

— Ти поводишся безглуздо й інфантильно, — дорікнула вона однокурсниці. — Навіщо ти зіпсувала зілля Ейтни?

— Чого ти взяла, що я його зіпсувала? — Ізбел розсміялася. — Ця ідіотка надто тупа, щоб тут навчатися. Вона тут лише завдяки тітці.

— А ти завдяки кому? Багатенькі батьки? Щось я в тобі теж особливого розуму не помітила, раз такі елементарні речі про нарізку рослин не знаєш.

— Ну, сходи пожалійся Фірніету, коли будеш із ним наодинці, — Ізбел відверто знущалася.

Феліція мала величезне бажання заїхати по обличчю цієї дівчини кулаком, але вона стрималася.

— Ти б краще таку старанність у навчанні виявляла, а не в дитячих капостях. На батьківські гроші все життя не проживеш, особливо якщо не знаєш їм ціни. Раптом працювати доведеться, — Феліція трималася якомога спокійніше, хоч усередині її все вирувало від злості.

— Якось без твоїх порад обійдуся, імператорська протеже, — Ізбел завжди знаходила чим підчепити. — Іди краще наставляй цю дурну Ейтну, якщо так хочеться комусь допомогти.

— Так і зроблю, — коротко відповіла Феліція і підійшла до Ейтни. Вона не звертала до цього на неї уваги, але відразу зрозуміла, що засмучена дівчина з милими каштановими кучерями — це і є Ейтна.

— Привіт, я Феліція, — вона взяла стілець і присіла поряд з Ейтною. — Ти Ейтна, так? Не зважай на цю дурепу. Їй аби увагу привернути.

— Я й не зважаю, — голос у Ейтни все ще помітно тремтів. — Просто мені дуже подобається варити зілля, у мене до цього є здібності, а тепер майстер Фірніет думатиме, що я безглузда студентка.

— Тобі важливе схвалення майстра Фірніета?

— Так. Він дуже добрий фахівець. Я збираюся надалі пов'язати своє життя із зіллями, і мені потрібно, щоб майстер Фірніет звернув на мене увагу, — зізналася Ейтна. — Це дуже допомогло б мені надалі.

— Не переживай. Він обов'язково помітить твої здібності, — Феліція підбадьорливо поклала руку на плече Ейтни. — Ти, головне, вибирай столик подалі від Ізбел та її подружок і ні на що не відволікайся. Їм просто нічим більше зайнятися, вони надто безтурботні та дурні.

Ейтна з вдячністю посміхнулася і, кивнувши Феліції, почала збирати свої речі.

— А чому Ізбел сказала, що Ейтна тут тільки завдяки тітці? — спитала Феліція у Майренн, коли вони вже йшли коридором.

— Ти що не знаєш? — Майренн була здивована.

— Що я повинна знати?

— Ейтна — племінниця Елсівет. Фактично, як дочка їй. Батьки Ейтни загинули, коли та була маленькою, і Елсівет з того часу її опікун, — пояснила Майренн. — Але вступила в академію вона завдяки власним знанням, я разом з нею проходила вступні іспити і бачила на що вона здатна. А ось на рахунок Ізбел ти маєш рацію: її сюди впхнули багатенькі батьки.

— Це було занадто очевидно, вона поводиться зарозуміло і пихато, так тільки розпещені багатенькі дівчатка поводяться.

— Бачу, є речі, які у всіх світах однакові, — тихо прошепотіла Майренн.

Феліція у відповідь лише усміхнулася.

Цього вечора, вирушаючи працювати до Фірніета, Феліція відчувала незручність. Її турбувало, чи чув він всю розмову з Майренн і зрозумів, що йшлося про нього. Однак її занепокоєння виявилося марним, Фірніет поводився так, ніби нічого не чув. Натомість його хвилювало інше питання.

— Чув про сьогоднішній інцидент на заняттях з бойової магії, — почав маг, поки їхнє зілля варилося.

— Маллайда розповіла?

— Магеса Маллайда, — поправив Фірніет. — Між собою ви хоч на прізвиська називайте викладачів, але я теж викладач і вільностей не дозволяю.

Феліції дуже хотілося пригадати те, як клеїлася до нього на заняттях Ізбел, але вчасно стрималася. Ще не вистачало, щоб він подумав, що вона ревнує. Тим більше, Фірніет ніяк не заохотив увагу Ізбел до своєї персони, навпаки, відразу ж відійшов від неї.

— Магеса Маллайда вкрай здивована вашою здатністю до грозової магії, таке не часто зустрічається. У вас це вроджений дар чи ви десь йому навчалися? Зазвичай стихійну магію викладають в академії Летта та в академії Феллінії. Ви навчалися в одній із цих академій перед вступом до Лідевану? У ваших батьків були такі самі здібності?

Феліція глибоко вдихнула і почала розповідати свою біографію, вигадану за допомогою Майренн.

— Моя мама померла, народжуючи мене. Кажуть, того дня була страшна гроза, — це була чиста правда, а ось далі вже довелося вигадувати. Аби тільки маг не розпізнав брехню. — Може, в цьому вся річ? Я не знаю про здібності батька, він після смерті мами дуже закрився у собі і не практикував магію. Хіба що займався зіллям і лише читав, він мало зі мною спілкувався про магію. Ще рідше він говорив про маму. Мабуть, йому було боляче, — Феліція зітхнула. Батько і правда рідко говорив про маму, це не було брехнею. — Він помер 5 років тому, тож запитати в нього я тепер не можу. Я не навчалася в жодних академіях, і в школі теж. Усі знання я отримувала вдома. У дитинстві від бабусі, а коли вона померла, мене трохи навчав батько. Точніше, давав мені читати потрібні книги. Він був проти магії, вважаючи, що це вона загубила мою матір.

Феліція ще раз зітхнула. Біль її був справжнім, тому історія звучала переконливо. Просто вона була трохи приправлена магічними особливостями цього світу. Майренн стверджувала, що такі випадки, коли діти навчаються вдома, цілком типові для цього світу. Вона вирішила, що це буде чудовим виправданням того, що Феліція погано володіє магією при її великому потенціалі.

— А ваш батько не бачив, якою силою ви володіли? — Фірніет наполегливо намагався дізнатися ще хоч щось.

— Напевно ні. І бабуся теж, — поквапилась додати Феліція, передбачивши таке запитання.

— Це дуже безвідповідально, — обурився Фірніет. — Я чудово розумію, що таке біль та горе, але не можна ігнорувати здібності власної дитини.

Феліція лише знизала плечима. Вона нічого не могла заперечити.

— Розумієте, — Фірніет трохи пом'якшав, — велика сила в поєднанні з незнанням таїть у собі величезну небезпеку. Ви самі не раз переконувалися, які несподіванки приносить ваша сила. Ви маєте дуже високий потенціал, але не вмієте їм розпоряджатися. Цим ви можете нашкодити і собі, і оточуючим.

— Тому я й захотіла навчатися, — Феліція продовжила брехати. — Після смерті батька я стала активно читати та вивчати магію самостійно, а потім мені прийшло послання, що Імператор запропонував прийняти мене до Лідевану. Не знаю, чому саме на мене впав вибір. Але я рада, що опинилася тут.

— Багато хто із протеже не знає, — як не дивно, Фірніет підбадьорливо посміхнувся. — Та й я не знаю, як вас відбирають. Схоже, це знає лише Імператор та його наближені. Добре, що ви зі мною цим поділилися. Якщо у вас виникнуть питання, ви завжди можете звернутися до мене.

Феліція подякувала магу за підтримку. Вона не чекала від нього такої теплоти та розуміння, і було трохи прикро, що багато в її історії — брехня.

— Магеса Маллайда запропонувала вам додаткові заняття?

— Так. У середу після вечері.

— Це добре. Вона чудовий бойовий маг. У її віці не часто досягають таких успіхів, особливо жінки. Вижміть із неї максимум знань, вони вам потрібні.

Феліція ствердно кивнула і повернулася до зілля. Потрібно було додати нові інгредієнти. Їй здалося, що питання про її здібності вичерпано, але деякий час потому Фірніет знову продовжив розмову.

— Ви носите амулет Фелли? — Фірніет ковзнув очима по шиї Феліції і їй здалося, що він надто довго затримав на ній свій погляд.

— Так, я купила його в місті, коли була там у суботу, — Феліція трохи зніяковіла. Надто вже багато уваги від Фірніету було сьогодні.

— Можливо, саме амулет пробудив у вас грозову магію, — сказав маг. — З цими амулетами так часто буває: якщо у вас є вроджені, але не розвинені здібності, які мала Феллінія, то амулет їх починає розкривати. І імена у вас схожі. Чому вам дали це ім'я?

— Моє ім'я — це було останнє, що сказала моя мама, перш ніж померти, — і сказане знову було правдою. — Вони з батьком довго не могли визначитися з ім'ям для мене, але коли мама його видихнула, а за кілька хвилин померла, то батько не міг назвати мене інакше.

— Так, сумна у вас історія. Але ви молодець, ви сильна, — Фірніет несподівано міцно стиснув їй руку на кілька секунд і вийшов до іншої кімнати.

Феліція не знала, що й думати. Сприймати все це як знаки симпатії з боку чоловіка? Але Фірніет мав репутацію одинака, зануреного у вдосконалення своїх здібностей, до того ж, м'яким характером він не відрізнявся. Сьогоднішня поведінка була зовсім йому невластивою.

— Візьміть цю книгу, — Фірніет повернувся за кілька хвилин, простягаючи Феліції стару пошарпану книжку. — Тут усе про стихійну магію. Почитайте на дозвіллі. Можете не віддавати, це мій старий підручник, я його вже давно не потребую.

Феліція з радістю прийняла цей несподіваний дар. Від Фірніета так сильно віяло теплом і турботою, що це навіть лякало. Напевно, він чув всю їхню розмову з Майренн. А може, він вміє читати думки? У цьому світі можливо все.

Робота добігла кінця і Феліція вже збиралася йти, як раптом вона згадала про Ейтну.

— Майстре Фірніете, я, звичайно, розумію, це не зовсім мене стосується… — невпевнено почала Феліція, не знаючи, як відреагує на її прохання маг.

— Кажіть, коли вже почали.

— Уся справа в Ейтні. Напевно, це не гарно скаржитися, але Ізбел своєю поведінкою мене просто змушує це зробити. Ейтна дуже цікавиться зіллям і в неї талант до них, а Ізбел навмисне зіпсувала її зілля, — Феліція швидко промовила все це, боячись, що Фірніет переб'є.

— Це похвально, що ви захищаєте інших, але Ейтна має навчитися сама давати відсіч недоброзичливцям. Невпевненість — не найкраща якість. Але, якщо вам так важливо, щоб я гідно оцінив здібності Ейтни, я над цим подумаю, — пом'якшив Фірніет.

— Це важливо для Ейтни. Вона була дуже засмучена.

— Я розумію. І думаю, я знаю про Ейтну набагато більше за вас. Я вже не раз казав магесі Елсівет, що їй слід було б трохи жорсткіше виховувати Ейтну, розвиваючи в ній силу духу, а не жаліючи та потураючи її слабкостям.

— До речі, про магесу Елсівет… — згадала Феліція. — Вона задала нам написати реферат про одну з інших академій. Як думаєте, про яку академію написати, щоб її вразити?

Фірніет з хвилину думав, потім пішов до іншої кімнати і повернувся з ще кількома книгами.

— Напишіть про Сутінкову академію Елівейн з Етіренії, вона єдина, де навчаються темні маги. Мало хто бере цю тему, а магеса Елсівет завжди заохочує тих, хто пише про щось непопулярне. До того ж, інформацію про неї складно дістати. Але вам пощастило, моя особиста бібліотека більша, ніж студентська. Ці книги, будь ласка, поверніть, коли закінчите з рефератом.

Феліція не чекала такої активної допомоги і, зніяковіло пробурмотівши слова подяки, швиденько зникла. Занадто часто вона почала ніяковіти в присутності Фірніета. І що найбільше її дивувало — Фірніет явно відповідав взаємністю на її симпатію, хоч і намагався не надто це показувати.