Спочатку:
На сторінку книги
Феліція не пам'ятала, як дісталася назад до академії, її всю трясло від пережитої зустрічі з недоброзичливою незнайомкою. Все-таки, вона мала рацію у своїх передчуттях: у Ліданії за нею стежили і це була та дивна дівчина. Ось тільки в чому була її провина і про яку розплату йшлося? Цього Феліція ніяк не могла зрозуміти, накручуючи себе дедалі сильніше.
— Ось, випий чаю, заспокойся, — Майренн простягла чашку ароматного чаю.
— Думаєш, чай допоможе?! — скипіла Феліція.
— Випий. Він заспокоює. Викинь із голови всі думки, зосередься на смаку чаю. Мене так мама вчила, це відволікає, — порадила Майренн.
Чай був приємним, солодкуватим, із трав'яним присмаком і Феліція ненадовго відволіклася, насолоджуючись ароматним напоєм. Тепло від чаю розливалося по тілу, що втомилося від прогулянки містом, і Феліція вирішила, що найкраще їй лягти зараз спати. Розбиратися із проблемами треба на свіжу голову.
На жаль, сон не приніс Феліції такого бажаного спокою. У снах її наполегливо переслідував образ дівчини з дороги — вона то загрожувала, то нападала, то гналася за нею. Прокинулася Феліція ще на світанку вся мокра від поту. Вмившись, вона знову лягла, але заснути більше не змогла. Ніжитися в ліжку не було бажання і, захопивши велику чашку кави, Феліція вирушила до свого улюбленого місця — бібліотеки.
Феліція гортала одну книгу за іншою, шукаючи порятунку від своїх думок у навчанні, але наука не йшла їй в голову. Усі думки крутилися навколо вчорашньої зустрічі. Збагнути б, що вона означала, чому та дівчина їй загрожувала, але нічого не спадало на думку. Феліція лише дарма марнувала час, бездумно гортаючи книги. Через кілька годин, у бібліотеці з'явилася Майренн.
— Так і знала, що знайду тебе тут, — руки в боки і грізний погляд не віщували нічого доброго. — Вона зі злих, Темного Ковену, це очевидно. Я не знаю, чому вона причепилася до тебе, але найкраще тобі не книжки читати, а бойові заклинання тренувати. Пішли поснідаємо і я займуся твоїм тренуванням. Досить уже байдикувати. Час зайнятися серйозною магією.
Феліції не залишалося нічого іншого, як підкоритися подрузі, адже вона мала рацію — у цьому світі треба вміти оборонятися за допомогою магії.
— Насамперед треба вивчити захисні заклинання, — розпочала тренування Майренн через півгодини після сніданку. — Ми вже всі це знаємо, тож тобі треба швидко їх освоїти, інакше виникнуть підозри. Є кілька видів захисних заклинань. Почнемо з найпростішого — виставлення силового щита. Зазвичай він спрацьовує інстинктивно, коли магу загрожує небезпека. Щоб викликати його самостійно, потрібно подумати про захист і виставити вперед одну з рук. Якщо ти правша, то щит потрібно робити лівою, тому що правою зручніше нападати. Якщо ж нападати не збираєшся, можна виставити вперед обидві руки і щит буде сильнішим. Просто спробуй сконцентруватися на захисті, давай одразу двома руками, а я буду кидати в тебе світловими кульками.
— Якими кульками? — злякалася Феліція.
— Ну, тими, що світло створюють. Їх можна кидати убік, як і бойові заклинання, але шкоди вони ніякої не завдають. Тим не менш, силовий щит їх відчуває та відкидає. Зазвичай саме зі світлових куль починають тренування, якщо побоюються, що той, хто навчається, не в змозі створити потужний захист. Почнемо?
Феліція кивнула, глибше вдихнула, концентруючись на своїй магії і виставила вперед обидві руки, створюючи магічну перешкоду. Перед руками виникло силове поле у формі кола, переливчастого синього кольору, хвилями пробігали темні і світлі лінії, а всередині Феліції розросталося почуття захищеності. Майренн почала кидати в неї світлові кулі і вони легко відскакували від щита, як м'ячики від стінки.
— Непогано, — прокоментувала Майренн. — Але це дуже просте заклинання. Як я вже казала, воно часто спрацьовує на інстинктивному рівні, коли магу щось загрожує чи він лякається. У деяких сильних магів ця здатність уроджена. Мій старший брат досить сильний маг і в дитинстві батьки з ним намучилися — він завжди виставляв щит, коли його щось лякало і не підпускав до себе нікого.
Феліції подобалося, коли Майренн розповідала щось про свою сім'ю, їй було цікаво, як живуть маги. Нажаль, згадувала про рідних подруга не часто, а Феліції якось незручно було самій розпитувати.
— Повернемося до щитів, — Майренн продовжила тренування. — Зараз я тебе навчу досить сильному заклинанню, яке повністю оточує мага захистом. Воно потрібне у разі серйозної небезпеки, створює потужну перешкоду, але має один недолік — через нього маг не може атакувати. Воно зручне, коли потрібно перечекати, вимотати супротивника чи врятуватися втечею. Про решту видів захисту почитаєш у бібліотеці. Їх рідше використовують. Ці два основні. Зосередься, зараз тобі знадобиться сильна концентрація. Це звукове заклинання. Допоміжне слово «колле» — тобі треба видихнути його, ніби ти не вимовляєш його, а виштовхуєш із себе повітря, легко, не напружуючись, трохи розтягуючи «о» на видиху. Потренуйся.
Феліція кілька разів вимовила допоміжне слово і отримала схвалення Майренн. Навчання йшло легко.
— Отже, розслабся, — Майренн почала пояснювати суть заклинання. — Відчуй у собі магію, уяви, що тобі треба захистити себе, оточити повністю непроникним куполом. Витягни руки вперед, видихни «колле» і уяви, як від твоїх долонь виходить блакитне сяйво, що оточує тебе і захищає від усього. Потім можеш опустити руки і спробувати пройтися кімнатою, але концентруючи свої думки на захисті. Якщо відчуваєш, що сили вичерпуються, знову видихай «колле» — це допоможе підтримувати захисний купол. Спочатку я кину в тебе світловими кульками, потім, якщо твій купол буде сильний, спробую кинути легкою вогненною кулею. Ти готова? Почнемо?
Феліція ствердно кивнула і почала налаштовувати себе на створення заклинання. Вдих-видих, хвилювання геть, у неї все вийде. Пробудивши в собі магічну енергію, Феліція видихнула «колле» і почала уявляти, як довкола неї утворюється захисний купол. Блакитне сяйво полилося з її долонь, оточуючи тіло тонкою, але потужною напівпрозорою завісою. Майренн почала кидати в неї світлові кулі — ті злегка відскакували і розчинялися в повітрі. Переконавшись, що захист у Феліції сильний, Майренн спробувала кинути в неї вогняною кулею, і захисний купол Феліції так само легко відбив атаку.
— Та ти просто молодець! — Майренн заслужено похвалила подругу. — А тепер перевіримо, наскільки ти сильна в атаці.
— Що потрібно робити? — Феліція була сповнена рішучості виконати будь-яке завдання.
— По суті, атакуюча магія — це контрольована агресія, гнів, образа, будь-які негативні емоції, — пояснила Майренн. — Знайди в собі цю злість, перетвори її на силу і викинь назовні. Уяви вогняну кулю, ніби вона з'являється у твоїй руці, і ти кидаєш її в мене, як м'яч. Не хвилюйся, я відіб'ю щитом.
Феліція вдихнула, зосередилася і, згадавши дівчину, що налякала її на дорозі, уявила в руці вогняну кулю — і вона відразу спалахнула яскравим рудим полум'ям у її долоні. Було так дивно тримати в руці вогонь — він виглядав справжнім, але не обпікав, відчувалося лише слабке тепло. Вклавши весь страх і злість на ту дівчину в кулю, вона кинула вогонь у Майренн. Удар виявився настільки сильним, що відштовхнув подругу убік, на щастя, не зачепивши її, лише ковзнувши по щиту. Вогняна куля не розчинилася, як це було зі світловими кулями, а летіла далі, через усю кімнату, у бік дверей.
«Хоч би не було пожежі!» — злякано промайнула думка.
Але коли куля була вже зовсім поруч із дверима, ті відчинилися і на порозі з'явилася постать майстра Фірніету. Дихання Феліції перехопило, вона застигла на місці від жаху, але реакція у мага була чудова — він щось шепнув і, впіймавши кулю, розчинив її в руці.
— Майстре Фірніете, вибачте, це вийшло випадково, — голос Феліції тремтів від хвилювання, вона насправді дуже перелякалася.
— Нічого, ви ж не потрапили в мене, — махнув рукою Фірніет і трохи посміхнувся. — Входячи до тренувального залу, треба завжди бути напоготові.
Феліція полегшено видихнула, але руки все одно ще трохи тремтіли.
— Мене більше турбує інше: Феліціє, чому ви не повідомили про загрозу?
— Про яку? — Феліція не одразу зрозуміла, про що йдеться.
— Про ту дівчину, з Темного Ковену, що загрожувала вам учора на дорозі, — зітхнув Фірніет.
— Але звідки ви знаєте? — Феліції не дуже хотілося розголошувати ту подію.
— Я теж був учора у місті, — Фірніет примружив очі, пильно дивлячись на Феліцію. Він явно сердився на те, що студентка не хоче йому довіряти. — Послухайте, Феліціє, якщо вам хтось загрожує або з вами щось трапилося, вам слід повідомити про це або вашому куратору, або черговому у приймальні для подальшого розгляду. Так як ваш куратор, магеса Елсівет, найчастіше чергує в приймальні, то, поза всяким сумнівом, вам слід було відразу ж їй про це доповісти.
— Гаразд, я так і зроблю, — пообіцяла Феліція.
— Я вже сам повідомив. Але надалі не забувайте про це — безпека студентів понад усе для Лідевана. З вашим випадком розберуться, якщо щось проясниться, куратор вам повідомить. Тренуйтеся далі, але краще не кидайте вогняні кулі у бік дверей, не у всіх така гарна реакція, як у мене, — пирхнувши, Фірніет розвернувся і вийшов з кімнати.
— Отаке, мало не влипли, — видихнула Майренн, котра весь цей час мовчала. — Ну, у тебе й удар, подружко. Мені ледве щит не пробило. Зазвичай кулі, ударяючись об щит, слабшають і розчиняються, а твоїй все ні по чому було.
— Я не хотіла, вибач, Майренн, воно саме так вийшло, — Феліція вже втомилася дивуватися своїм неординарним здібностям.
— Я знаю. Просто твоя магія — це щось із чимось! — Майренн захоплювали сили подруги. — Але давай на сьогодні закінчимо, пообідаємо і завалимося в ліжко читати якісь корисні книжки. Щось мені не хочеться більше кулями кидатися.
— Злякалася? — Феліція з усмішкою штовхнула Майренн в бік.
— Трошки. Але я вже починаю звикати до твоїх чудес, — обійнявши подругу за плечі, Майренн повела її у бік їдальні.
У коридорі Феліція знову відчула на собі чийсь пильний погляд і, різко обернувшись, помітила Фірніета, котрий стояв біля сходів. Він спокійно притулився до перил, схрестивши на грудях руки і задумливо дивлячись у нікуди, але Феліція готова була присягнутися, що секунду тому він свердлив її поглядом. Він або щось знав, або підозрював. І це лякало.
