Раді Вас бачити!

Слідчі центрального поліцейського відділу вбивств вийшли з оперного театру з відчуттям, наче вони втекли з посмертного світу тіней, з комори богині, де вона зберігає душі померлих, перед подальшим втіленням у нове тіло.

- Чудовий, але дивний. Дивно-чудовий, - бубоніла Налі, - Трясця, я наче знову занурилась у дитячу мимовільну закоханість у першого ліпшого красунчика, божевілля яке. Усі ці зірки мистецтва такі маніпулятори? Чи цей виняток?

Бак хмикнув запалив цигарку яку взяв у ла Гранджа на запас:

- Ти мене запитуєш? Знайшла експерта з юнацьких почуттів і маніпуляцій. Та от що я тобі скажу Налунечко – звичка дивна штука. От бачиш, він весь такий аристократичний, витончений, рівний, наче патика проковтнув, елегантний… Кожен його рух наче точний фрагмент танцю, чому смієшся? Я у дев’ять років займався балетом, мав хист, та потім зламав ногу й поки кістки зросталися мрії перейшли у русло письменництва, міг би також тут ходити як дикий кіт розпушуючи хвоста. Так от про що я, як ходити як тримати цигарку, як сидіти, як розмовляти це у нього нові навички. Але звичка — то інша річ, то не дресура.

— Та вже кажи, — не витримала Налі, крутила у руках цигарку, боже, це коштує як моя тижнева платня, а на смак цигарки як цигарки. Їм тут що заборонено використовувати звичайні речі? І що означає твоя промова?

- Він прийшов, поводився спокійно, невимушено, запалив цигарку, тримаючи свої довжелезні пальці циркулем, ще додати бокал вина, й буде пан у ресторані. А поговорили, трохи притиснули, й те нашарування елітних звичок знесло вмить. Трохи зігнувся, наче готовий до стрибка, погляд став колючий й холодний.

- От я це помітила: той погляд — аж моторошно стало.

- Й цигарку він взяв у кулак, як часто солдати роблять. Ти ж пам’ятаєш: я служив у галактичній армії три роки як медик, але надивився всякого.

Налі глянула на руку напарника, той також тримав цигарку всередині долоні, а не так як ла Грандж на початку розмови.

- Чого у кулак то підозрілоло усі по різному тримають, ти також у кулаці тримаєш, - Налі відімкнула дверцята свого гравітаву, Бак пішов до своєї машини. Напарники автоматично перейшли на мобільне спілкування.

- Так палять солдати, щоб снайпер голову не зніс, бо маленький вогник запаленої цигарки видно далеко у приціл снайперської гвинтівки, й у тепловізор з військових гравітавів та дронів. Рукавом недопалок не прикривав, але за звичкою його праве плече пішло вперед, щоб максимально заховати вогник.

— Ти ведеш до того, що цей світський павич служив у армії? — здивувалася Налі. Вона підняла свою машину у повітря, повела на головну дорогу, на другий рівень.

— Усе може бути, — відповів Бак.

Налі глянула у монітор заднього виду, темна машина Бака сунула за її темно-синьою двомісною.

Заїхали у маленьке кафе у напівпідвалі з'їсти запіканку з сиром. Потребували відпочинку. А коли їхали до відділку, у розмову напарників увірвався черговий з поліцейського відділку:

— Я вас знайшов! Який я молодець! – Почули слідчі вигук старого Вака, вічно чергового пенсіонера, - Хутко сюди! Бо тут таке робиться, що вам краще бути.

— То скажи, що робиться, старий, не роби з динозавра таємницю, — роздратовано мовив втомлений Бак.

- Прийшов свідок, який бачив, як вбивали тих товстопузих Лафі. Твердить, що то якась естрадна зірка ошаленів через екскортницю й усіх перешмаляв.

— Що? — Налі ледь не злетіла на верхній рівень до вантажівок. Машини загуділи їй обурено.

- Що, що? Тягніть свої дупи сюди, бо усе проґавите! — Вак вийшов з розмови.

У відділку усі були збуджені, наче школярі після екзамену перед канікулами. Натовп сунув до виходу. Ландр з групи А і його молодий напарник, наче полководці, тримаючи нараз про арешт, сунули до виходу, за ними наче військо, група С, здоровезні громили з автоматами, дубцями й кайданками.

Бак і Налі зустрілися з Ландром і його армією при вході у відділок, старший слідчий групи А докинув сміючись:

- Вчиться невдахи. Зранку злочин - увечері арешт. Ось так потрібно працювати!

Підлеглі підтримали свого полководця веселим сміхом і поперли до гравітавів.

Налі і Бак перезирнулися. Бак кинувся до віконечка чергового, заволав:

- Де той свідок? Трясця! Оце гівняне гівно!

Налі позеленіла від обурення:

— Як вони задовбали… — процідила вона, — напищенні довбні.

- Та пішов свідок, - розгублено відповів черговий, - його відпустили. Уявляєте, хлопець бачив, як вбивають його батька, і нічого не міг вдіяти, бо лежав із зламаною ногою. Дядько привіз — начальник тюрми. Вони з міністром державної безпеки брати, таке горе для сім’ї, хоч і лафі, а таки шкода.

Налі побігла до своєї подруги. Бак зрозумів, що зі старим пенсіонером нема сенсу говорити, й поспішив за напарницею. Подруга Налі працювала з усією системою відео- і аудіонагляду, записувала й архівувала усі допити.

Мі щось передивлялася на екрані робочого ноутбука. Коли слідчі групи П увірвалися до її кабінету вона швидким рухом закрила комп’ютер, побачила Налі, усміхнулася, запитала:

- Що з вами? О, Богине! Ви наче марафон бігли? Від вас смердить потом і тютюном.

- І тією коровою, - докинув Бак, - Мені здається ми даремно бігаємо цей марафон. Дайте мені нові ноги, бо ці вже відвалюються. Жартую. - погодився Бак, він сів на крісло Мі, зручне м’яке. Кабінет комп’ютерниці нагадував ботанічний сад, жінка любила рослини й тягнула їх до відділку, бо вдома вже не вистачало місця. У гарно освітленій кімнаті змішалися комп’ютери монітори і різноманітне різнокольорове листя фауни планети Ла та інше корисне обладнання перемішане з деталями.

- Прошу тебе! – Налі склала руки перед грудьми, як у молитві, - Прошу благаю іменем справедливості, і ми ще не відсторонені. Покажи відео з допиту.

- Покажу, бо це не справедливо, що вам не дали допитати того Слена Ронока - мажорчика. Мені він не сподобався, говорить швидко, очі бігають. Але наказ арештувати ла Гранджа прийшов згори. Схоже на помсту або приховування правди. Дивіться. Мі відкрила ноут, розвернула до слідчих й сама стала у них за спинами, - Бреше малий. Його б у кімнаті для допитів допитати без дядька! Та це не той свідок. Таким у нас дупу старанно лижуть.

Допит проводили у кабінеті директора центрального відділку. За столом за яким зазвичай засідають старші офіцери. З одного боку сидів Ландр, навпроти начальник міської тюрми, круглий сходий на м’яч з головою пан Ронок старший. Його племінник, юнак років вісімнадцяти - Слен сидів на стільціпоруч з дядьком, руками обхопив своє тіло, весь скручений, очі бігали, час від часу витягав руку з під пахви й гриз нігті.

Допит проводив Ландр:

Л. – Що ви може те розповісти нам про ту ніч.

С. – Я супроводжував батька, то був день народження міністра оборони. Я, як молодший, зустрічав кур’єрів й кухарів, іншу прислугу й доставщиків їжі. Старші зібралися у скромній дружній атмосфері.

Мала бути тільки одна дівчина, мала танцювати у подарунок міністру, тільки танцювати. Мій батько сам вибрав екскортницю з поміж запропонованих агенцією. ЇЇ привезли між одинадцятою і дванадцятою. Певне це були її перші приватний виступ, зовсім молода дівчина. Ніяковіла рум’янець їй пасував.

Слен загиготів й знову почав гризти нігті. Дяько стиснув хлопцю плече наче співчутливо але юнак відсахнувся від родича й знову заховав руки під пахви.

Л. – Що було далі?

С. - О тринадцятій ночі, може пізніше, приїхав патлатий хлопець. Я його відразу впізнав. Мій татко, бідний мій татко, він так любив оперу. А цей співак був його улюбленим.

Л. – Як звали цього співака.

С.- Тай ла Грандж. Я якось бігав до нього у гримерку за автографом для батька. Тай ла Грандж. Оперний павич.

Л. – Що зробив Тай ла Грандж?

С. - Побачив ту екскортницю посеред зали, як вона оголена танцює, оскаженів. Вихопив пістолет й почав стріляти наче скажений, я кинувся до нього, бо стояв за його спиною, але він шпурнув мене у стіну, я відчув як хруснула моя нога, втратив свідомість, а коли отямився у будинку залишився живим тільки я. Я ходив від тіла до тіла намагався знайти хоч когось хто вижив. Почув шум, глянув у вікно й побачив що на наш будинок суне вода. Я вибіг й біг на пагорб, поки не впав.

Л. – Співчуваю, така втрата.

С. – Це було страшно. Дядько записав мене до психолога. Я не можу досі отямитись. Бідний мій батько.

Налі випросталась:

- Мі ти знаєш куди ті усі невігласи поперли арештовувати Ла Гранджа?

- І що ви будете робити? – усміхнулася Мі, - Ви вже нічого не вдієте, тут брат мститься за брата.

- Вони його можуть вбити ла Гранджа, наче випадково, скажуть чинив супротив. Мусимо їхати. Маємо повноваження його захищати, це наша робота.

- Стадіон на вулиці 499, – Мі вивела карту на екран з вказаним місцем, перекинула карту на екран мобільного Налі, - Хай щастить.

Їхали на швидкісній машині Бака, Стадіон знаходився недалеко від відділку. Потрібно було зайти із службового входу. Лунала прекрасна пісня про кохання, виконували чоловік і жінка.

Налі перша вибігла на сцену. Зупинилася. Бак ледь не впав, натикнувшись на дівчину.

Ла Грандж співав пісню разом з відомою співачкою Алі ла Гентей, чи просто Алі як її називали фанати. Зірки трималися за руки. Налі усвідомила що ця зірка естради, яка входила у першу десятку популярних виконавців і є наречена ла Гранджа. Голоси обидвох гарно звучали разом. Налі знала цю пісню, але тепер вона звучала інакше, більш чуттєво, наче освідчення.

Охоронець заступив Налі дорогу, вона показала посвідчення, гігант у костюмі відступив. Озирнувся здивовано. Почув повідомлення по рації й почав вдивлятися у залу наче вишукував когось.

Наля зрозуміла, що поліцейська надала інформацію з глядацької зали.

Пара співаків закінчили співати. Вони були наче боги, настільки гарні й одночасно Налі здавалося крихкі. Сценічна сукня Алі срібляста довга підкреслювала струнке треноване тіло, довге хвилясте волосся розпущене сягало колін. Ла Грандж був вбраний у довге чорне пальто, під пальтом чорні штани й біла сорочка. Алі зняла зі своєї шиї підвіску, підняла руки з нею. Вона освідчувалася своєму нареченому. Це були заручини. Якщо наречений схилить голову, щоб його кохана одягнула на його шию підвіску, вони стануть офіційно зарученими — залишиться тільки прийти до храму богині й обмінятися клятвами.

Зал завмер, а коли ла Грандж усміхнувся й нахилив голову для підвіски аплодували так що будинки навколо стадіону певне здригалися. Глядачі вимагали поцілунку.

- Оце так заручини, - прошепотів Бак.

- Якщо Ландр його зараз арештує, він козлиний козел, - відповіла Налі.

- Ох, мала! Не ображай козлів. Все понеслося.

На сцену, під яскраве освітлення, вибігли поліцейські з автоматами націленими у ла Гранджа. Наче продовження вистави. Охоронці Алі кинулися захищати співаків. Ландр підійшов до мікрофону й мовив:

- Тай ла Грандж, - повернувся у бік оперного співака, - Вас арештовано! Департамент охорони життя звинувачує вас у вбивстві п’ятнадцяти людей. Все що ви скажете, тепер, сприймається як свідчення, вам буде призначено захисника.

Ла Грандж стояв рівно, він був здивований, ошелешений та тримався. Алі кинулася йому на шию, міцно обняла. Поліція навіть витримала паузу, даючи закоханим попрощатися.

Ландр скептично дивився на зірок й криво усміхався, наказав групі припинити балаган й закувати підозрюваного у кайданки.

- Яке воно кончене, - ледь не гарчала Налі. Вони з Баком також вийшли на сцену й підійшли до ла Гранджа, готові захищати його від своїх колег.

Охоронці Алі розгубилися. Бак промовив до них:

- Хлопці відступіться, заберіть дівчину й відступіться, бо вас перестріляють. У вас травмати, у них бойові.

Ла Гранж озирнувся на старшого охоронця:

- Забери Алі й відступіть, щоб вона не постраждала. Я їм не довіряю, Бережи її Даку.

- Слухаюсь, - з гіркотою прошепотів старший охоронець віддано, наче Тай був його командиром й дав наказ своїм трьом помічникам відступити.

Ла Грандж обережно відсторонив від себе свою наречену, поцілував її й ніжно відштовхнув у руки Дака.

Зал, який до цієї хвилини мовчав, заворожений вибухнув криками, прокляттями, проханням не арештовувати Ла Гранджа. Група С розгублено водила автоматами у різні боки.

Ще четверо поліцейських повалили ла Гранджа на підлогу, закували йому руки за спиною й поставили на коліна. Алі вирвалася з рук свого охоронця, впала на коліна біля свого нареченого, обхопила його шию руками, цілувала, обіцяла його врятувати. Поліцейські підхопили співака під заковані руки. Дак відтягнув ридаючу Алі Лорі. Вона хотіла поїхати з нареченим, казала, що також винна. Та її вже не чули. Ла Гранджа повели крізь натовп його шанувальників.

Глядачі ридали. Навіть шарпали поліцейських за куртки, поки ті не вистрілили декілька разів у повітря.

Налі і Бак йшли відразу за арештованим.

Ландр був незадоволений їхньою присутністю, та сьогоднішній тріумф належав виключно йому.

Перед дверцятами поліцейського гравітава, Ландр мовив до ла Гранджа:

- Королівська родина не врятує, тебе повісять.

- Ви пане наче матимете особисту втіху з того, - процідив насмішкувато Тай.

Ландр вдарив його у живіт, та витончений співак злегка повернув тулуб, збиваючи удар слідчого. Налі заволала:

- Не смій! Це проти правил!

- Не лізь, чучундра! Вам фріки немає що тут робити, шукайте іншу справу, з цим усе вирішено. Зависне на мотузці, я постараюся що б ще поборсався.

- Але ти гівнюк Лані, - накинулася на колегу Налі.

Бак намагався заспокоїти напарницю:

- Не тут мала, не тут…

— Кузен і кузина — вибухова мішанина, — процідив напарник Ландра.

Ланд нахилився до Налі процідив:

- Хочеш їхати у цій машині, стули писка.