Спочатку:
На сторінку книги
Судовий захисник сів на призначене йому крісло за столом, перед підвищенням, де стояли порожні крісла суддів.
Тай озирався навсібіч, наче був туристом, який відвідав велику залу суду з власної волі і цікавості. Налі прошепотіла до нього:
- Тай сядь біля захисника, ми будемо за вашими спинами.
Судовий захисник подивився на ла Гранджа здивовано, як на останнього бовдура й похлопав долонею по кріслу поруч себе, наче пса кликав.
Мун ла Грандж і Бертран сіли біля Налі й Бака. Рен’єр трохи подалі зайняв вільне крісло. Озирався із легковажною усмішкою.
У залі суду тривав ажіотаж. Тай ла Грандж у головній ролі підозрюваного. Глядачі не зводили з нього поглядів. Прийшли п’ятеро балерин, подруги Кікі, вони тримали у руках рожеві, квіти як символ недовіри владі. Тай театрально вклонився, і дівчата почали хлопати. Ла Грандж сів обабіч свого захисника. Той процідив крізь зуби:
- Поводьтеся як підозрюваний, це вам не театр.
- Здається, різниця невелика, - знизав плечем Тай.
До зали суду, через чорні двері за підвищенням увійшло троє старших чоловіків, у пурпурових мантіях. Сіли у свої крісла.
Вибіг перед суддівське підвищення секретар і дзвінким голосом оголосив:
- Суд розпочато. Підозрюваний Тай ла Грандж. П’ятнадцять жертв. Максимальний вирок - страта через повішання.
Зала охнула, наче стала єдиним організмом, потім хтось заволав, що потрібно вбити вбивцю без суду, хтось протестував проти варварства смертної кари.
Екран увімкнувся, демонструючи місце злочину й понівечені тіла у багні, збиті у купу. Потім тіла на столі патологоанатома, судмедексперт, розповідав про кульові рани, які спричинили смерть п’ятьох; ті, хто не помер одразу, захлинулися під час повені. У повені ла Гранджа ще не звинувачували, бракувало доказів.
Головним свідком виступав Слен Ронок - єдиний хто вижив. Йому надали слово, й він розповів з емоціями і сльозами, що коли Тай ла Грандж увірвався до будинку його батька й побачив свою коханку, яка танцювала стриптиз, геть збожеволів. Вихопив у охоронця зброю, почав стріляти, наче збожеволів.
Несподівано із зали пролунав дзвінкий голос. Налі озирнулася й впізнала Валу Ганек, дівчина крикнула:
- Кілі ла Морн не була екскортницею, її викрали! Я свідок!
Валу підтримали її подруги.
- Тиша у залі суду! – секретар який вів шоу намагався перекричати балерин, - Або покиньте залу.
Рядами пробігли охоронці, зупинилися біля балерин, готові виставити їх за двері. Дівчата принишкли.
Слен Ронок з притиском повторив про екскортницю й стриптиз, наче отримував задоволення від обурення балерин й болісний гнів, який його брехня викликала у людей, що прийшли підтримати зірку опери.
За Роноком виступив прокурор і асистував йому Ландр старший слідчий з команди А. Вони представили суду усі сфабриковані докази. Далі викликали свідків: фермерських дітей, які підглядали за вечіркою, та господиню ресторану.
Діти відповідали, наче учні на уроці, зазираючи прокурору у очі, наче перевіряли, чи правильно вони усе говорять. Чи добре вивчили відповіді.
Бак побачивши господиню улюбленого ресторану, яка свідчила проти його підзахисного, аж застогнав.
Тай дивився на усе, що відбувалося, терпляче, здавалося, його те усе не стосується. Врешті йому надали слово. За розрахунками, він мав розповісти свою версію, яка мала викликати сміх. Та ла Грандж розсмішив присутніх іншим:
- Панове судді, і усі присутні, особливо це стосується тірту - корінних жителів планети Ла. Хочу попередити, що правова і військова верхівка, яка складається зараз виключно із лафі, планує здійснити державний переворот, під час якого переселенцям з Фунге буде надано дозвіл вбивати й грабувати тірту.
У залі суду настала така тиша, що чути було єдину муху, яка переможно дзижчала, бо пройшла крізь лабіринт фільтрів і кондиціонерів.
Судовий захисник почав шипіти як космічний двигун без охолоджувача:
- Що ви? Що ви верзете? Краще замовкніть! Не робіть із себе блазня остаточно!
- За сценарієм мене мають повісити, чи є різниця, що про мене думатимуть, - усміхнувся ла Грандж.
Налі обхопила голову руками.
- Це все, - процідив Бак, - Таю, це все.
Шокований головний суддя, врешті оговтався й уїдливо запитав:
- Тай ла Грандж у вас усе?
- Так, - відповів Тай.
Бак застогнав.
Мун вхопив за руки Бертрана. Рен’єр відкинувся на спинку крісла, закинувши ногу на ногу, й засміявся.
- Захисту є що сказати?
Судовий захисник підвівся й відповів:
- Ні.
Налі і Бак скочили на ноги, намагалися довести, що вони мають матеріали, які доводять невинність ла Гранджа. Та секретар повторив їм те саме що говорив балеринам:
- Тиша у суді. Захист сказав своє останнє слово. Суд йде у малий зал. Відведіть підозрюваного у кімнату очікувань, - наказав секретар суддів.
Охоронці нависли над Ла Гранджом.
Саме тоді асистент секретаря зупинив суддів, які виходили з великої зали. Секретар увімкнув великий екран, що зазвичай слугував для демонстрації судових матеріалів. Перемкнув на новини.
На екрані транслювалося відео, яке знімав журналістський дрон. Усі чудово знали місце, звідки велася трансляція. Це був королівський палац. Військові оточили його. Й брали штурмом. Охоронців палацу було надто мало, парадне озброєння проти гравітаційних гармат і бойових автоматів з голчастими кулями. Люди у залі суду здригалися з кожним вибухом, який нищив палац короля. Врешті на балкон звідки король проголошував промови вибіг офіцер армії у руці він тримав голову з якої лилася кров. Кинув ту голову солдатам.
Ошелешені охоронці і судді зі своїми секретарями застигли спостерігаючи за екраном, усі забули де вони що вони мають робити, розгублені. Охоронці з лафі тільки витягли єдину зброю, яку мали гумові дубці.
Рен’єр підскочив до Тая.:
- Все награлися. Не знаю, кого вони вбили, але то не король. Алі знайдеш коли ми евакуюємося звідси, - Й додав крізь зуби, - за нашими розрахунками мали почати завтра!
- Й кораблі ради прибудуть сьогодні вночі, - кивнув Тай, - Наша розвідка завжди помиляється у таких дрібницях як час.
У велику залу суду увірвалося д два десятка поліцейських, наказали всім лягти на підлогу. Охоронці почали бити суддів і секретарів. Ганятися за ними залом, створюючи перепони для карального загону поліції.
- Виводь усіх на аварійні сходи я зараз доєднаюся, - наказав Тай Рен’єру.
- Так хлопці, швидко пригнулись й відповзаємо. – Пригнув голову Муна, - Панове у вас зброя є? – запитав у Налі і Бака.
- Здали на вході, - сердито відповів Бак.
- Ми мусимо захищати людей, - рішуче мовила Налі озираючись.
Один із охоронців вдарив суддю по голові й продовжував бити, сівши зверху.
- Мала не гальмуй, від кого? Від поліції!? – вигукнув Бак, вхопив напарницю за руку й потягнув за Рен’єром.
- Тай! – Мун озирнувся.
- Він доєднається, я мушу врятувати вас. Бертране бігом. – Рен’єр натикнувся на поліцейського, який обходив залу й вже почав стріляти, збив його з ніг. Забрав автомат і вистрілив.
Постріли лунали у всіх куточках судової зали, яка була сконструйована так, як зала опери.
Бак побачив другого нападника, що з якимось садистським задоволенням цілився у балерин. Дівчата заповзли під крісла, намагаючись сховатися.
Налі потягнула лафі за ноги, той впав, і Бак оглушив його ударом у голову, забрав автомат. Прошипів до наляканих дівчат:
- За нами, якщо хочете жити.
Вала кивнула й почала виштовхувати подруг з-під стільців.
Налі діяла наче на навчаннях протипожежної безпеки.
Якби за кілька хвилин до початку погрому Тай не попередив би, що готується переворот, вона взагалі б не розуміла того жаху, який побачила у залі суду.
Рен’єр біг сходами вгору, однією рукою тримав автомат, другою тягнув Муна ла Гранджа. Бертран допомагав партнеру, який задихався й хапався за серце. Налі бігла за ними, балерини за нею. Бак останній, озираючись й готовий стріляти. Аварійні сходи були у спеціальній шахті з негорючої цегли, вона мала зберегти життя людям що змогли дістатися до неї.
Тай відступав. Двоє з нападників йшли до нього, піднесли зброю, на обличчях — усмішки. Один процідив:
- Ти йдеш із нами.
За спинами поліцейських темніла постать Слена, він здавався більшим, сірим, наче безликим.
- Трясця, - процідив Тай, - Ні, прошу вибачення панове, я зроблю що потрібно мені, а тоді вже зустрінемося. – засміявся, - я справді ще не готовий вбити вас, - перестрибнув через стільці, кинувся навтьоки. Навперейми йому вискочили ще двоє поліцейських. Тай збив їх з ніг забрав автомати й чкурнув до дверей, які вели на аварійні сходи, закрив й приклав руку до одвірка, залізний замок закипів заблокувавши двері.
Поліцейські почали стріляти у двері, та виявилося, що заради пожежної безпеки їх було зроблено із заліза.
Втікачі дуже швидко дісталися даху. Тай наздогнав їх, коли вже виходили на дах.
На даху стояли гравітави й декілька поліцейських машин, чергували водії, розслаблено нахилилися над парапетом, палили цигарки й базікали, сміючись із натовпу внизу.
Рен’єр штовхнув двох, і вони полетіли вниз, впали на сталеву огорожу. Налі глянула вниз, їй здалося що спина вкрилася льодом. Одні люди вбивали інших, наче у божевільному сні. Тірту ще не всі зрозуміли, що лафі їх нищать.
- Мама, - злякалася Налі, - Мама!
- Ми врятуємо її, - пообіцяв Бак, - Якщо врятуємося самі.
Рен’єр вже піднімав гравітав. Тай відстрілювався від поліцейських, які переслідували його, відступав спиною до машини Рен’єра.
Балерини кричали йому, щоб він біг швидше.
Налі озирнулася навколо, з даху суду було видно дим, десь лунали вибухи, кричали сирени, знизу лунали жахливі крики. Вона стрибнула у гравітав. Добре, що Рен’єр взяв велику машину.
Тай сів на підлогу й тримав під прицілом переслідувачів. Бак тримав під прицілом дах з іншого боку. Рен’єр підняв машину у повітря.
