Раді Вас бачити!

- Як тільки вас реєстраторка пустила? – у відчаї запитала руда подруга Кікі.

- У неї не було вибору, - усміхнувся Бак, - У нас є документи захисників, які ми отримали завдяки панні ла Генте.

- Алі? – Кікі висунулася з-під ковдри, - То Алі вас призначила?

- Так, наречена вашого друга, - підтвердила Налі.

- Добре я розмовлятиму з вами, - мовила Кікі, вона сіла у ліжку, обперлась на подушки, - Якщо вам довіряє Алі, то я повинна допомогти.

- Але ваша подруга мусить вийти, - застеріг Бак.

- Моя подруга також свідок, - нагадала Кікі, - Це Вала Гангек, вона бачила як мене викрали. Її навіть побили.

Вала гордовито задерла підборіддя, мовляв, я тут ледь чи не герой. А ви мене хочете вигнати.

Налі розглядала Кікі. Це була тендітна дівчина з дитячою зовнішністю, із світло-жовтим волоссям до плечей. Худенька, середнього зросту. Тендітна балерина. Бліда після передозування й пережитої пригоди.

Вала Гангек підбігла до Кікі, поправила подушки, прошепотіла сердито:

- Я тебе не покину.

- Ви мусите вийти панно, ми з вами поговоримо пізніше, - співчутливо докинув Бак.

Дівчата перекинулися поглядами. Кікі кивнула. Вала вийшла бурмочучи:

- Я вже усе знаю, усе. Піду поїм, з’їм морозиво. Наберу зайвий кілограм, скажу вчителю, що то винні.

Коли слідчі й Кікі залишилися самі. Налі запитала:

- Ви щось пам’ятаєте з тієї ночі? Пригадайте усе що зможете.

Бак взяв один із стільців під стінкою палати й сів верхи, обперся ліктями на спинку. Налі увімкнула мікрофон на мобільному, поклала його на маленький столик біля лікарняного ліжка.

- Я це вже розповідала сьогодні, двічі, на мене кричали, погрожували що я захищаю вбивцю. Це вони так про Тая. Вони назвали його вбивцею, - ображено жалілася Кікі.

Налі сіла на підвіконня, розуміла, що розмова буде довгою.

- Це не доведено, - докинув Бак, - Не доведено що Тай убивця.

- Та який він вбивця, він і битися не вміє! – обурено вигукнула дівчина.

Налі кахикнула, згадуючи відео. Піймала глузливий погляд Бака. Кікі продовжила:

- Коли Фукі почав його бити за лаштунками, Тай закрив голову руками й відступав. Я вхопила мішок з брудними пачками й почала гамселити Фурі по голові. То певне я вбивця, бо я ненавиджу коли б’ють слабких, Я дуже тоді стаю агресивна.

У Бака тільки брова смикнулася. Запитав:

- За що Фурі бив Тая?

- Тай отримав головну роль у виставі, Тай гарний, й голос у нього чудовий. А Фурі він що? Має лише зв’язки, то багато у нашому схибленому світі, але він зіпсував би виставу це робота сотні людей від прибиральниць сцени до головного виконавця, Так дядько Мун каже що це робота багатьох спеціалістів, кожен з яких важливий. Тільки я вам не говорила, що Фура бездарний. Фурі син фінансового директора. Він мстивий і агресивний.

- То може Фурі хотів помститися Таю? – запитала Налі.

- Та бійка була десять років назад, - махнула рукою Кікі, - Давно, вже усі усе забули. Фурі тепер помічний батька й сміється зі своїх юнацьких сценічних амбіцій. Хто б мав мститися балерині за те що отримав мішком з брудними пачками по голові, - Кікі розсміялася. Стала схожа на школярку, - Я лише хотіла сказати що Тай взагалі не здатен на насильство, він дуже добрий. Про такого братика тільки мріяти. Він приїхав до нас років п’ятнадцять назад, я школярка була, у той рік поступала у вищу балетну школу.

- Скільки років йому було, коли його усиновили, - запитала Налі.

- Мені здалося, що він був ледь старший за мене. Дядько Мун казав, що йому вісімнадцять, коли нас знайомив. Мій батько вчив Тая грати на фортепіано. Тай дуже здібний до музики, тато казав у нього ідеальний слух. Тай міг би грати в оперному оркестрі, але якось дядько Мун почув як він співає й почав вчити його. За рік приготував до вступу до молодшої сценічної групи, а там такий кастинг, мамочко! А Тай вступив з першого разу. Кажу, він талановитий.

- Хтось був протектором всиновлення? – Запитав Бак.

- Так. Легендарний татко дядька Муна. Він генерал у зоряному війську, у космосі на кораблях, здається. Служить у космічному патрулі. Приїздив до дядька Муна років сім назад. Я у той рік мала сольний виступ, а це дуже престижно.

- Він такий старий, а ще на службі, - здивувалася Налі.

- Він виглядав молодшим, ніж дядько Мун. Височенний, дуже високий, вищий за дядька Муна й мого батька, на півголови вищий за Тая. Я таких високих тільки на Пайрі бачила, коли ми з дядьком Бертраном на гастролі літали. Це неймовірна була подорож, Пайра гарна, наче сон. Й глядачі там дуже добрі. А батько дядька Муна він білий, біла шкіра, біле волосся й очі такі, фіолетові. Мама казала, що він перевертень, але це не точно. Бо він був зовсім не страшний.

- Мун ла Грандж також прийомний? – запитав Бак.

- Так вони згадували історію як дядько Рен’єр знайшов у руїнах маленького хлопчика, я вже не пам’ятаю на якій планеті, я тоді вже засинала.

- То Тая також десь знайшли? Дитина війни? – поцікавилася Налі.

- Вони не говорили про Тая. Ніколи. Мама попередила мене не запитувати Тая про минуле.

Такі умови усиновлення. Це щось схоже на реабілітацію. Коли пережите важке й не потрібно згадувати, так мама казала, вона арфістка але вчилася на психолога.

Ми з мамою говорили вчора весь день. Вона гарно вміє повертати до життя. Бо я вже думала, ніколи більше не вийду на вулицю. А мене ще назвали екскортницею й наркоманкою. Жахливе приниження. – Налі заплакала, - Де вони бачили балерин екскортниць, я їм що стриптизерка. Я поважаю усі професії, особливо пов’язані з танцями, але тепер усі блогери пишуть про балерин, наче ми усі розбещені повії. Що ж тоді говорять про нещасних стриптизерок?

- Це мине, усі забудуть. Поховають вбитих й забудуть, - незграбно спробував втішити дівчину старший слідчий групи П.

- По телебаченню казали що Тая повісять, - це такий жах. Тая?! За що?

Бак ледь не пожартував, що «За шию» прикусив собі язика.

- Ми зробимо усе щоб цього не сталося, - запевнила Налі, - А яким Тай був, коли приїхав до вашої сім’ї.

- До сім’ї ла Гранджів. Хоча наші батьки майже родичі, бо ла Гранджі мої батьки перед богинею.

Тай? Якийсь чи наляканий, чи розгублений. Дядько Бертран казав що Тай погано спав уночі, тинявся парком з Пукі, то песик був у ла Гранджів, ми його дуже любили але він завжди сидів вдома сам. Його майже не вигулювали. Раніше я гуляла, як у школі вчилася, але балетна школа забирає весь день.

Бідний Пукі сидів весь вдень вдома дивився у вікно, він був товстенький схожий на свинку, такий милий. Тай почав піклуватися про Пукі, потім зайнявся хатніми справами. Ла Гранджі не знали, як себе з ним поводити, і відсторонилися. То ж хлопець сам шукав собі заняття, він на поччатку був дуже домашній. Прибирав, готував, зводив Пукі до ветеринара, полагодив систему опалення. Він знається на різній техніці, моєму таткові гравітав полагодив, а мені літаючу дошку.

Та якось він жартома зіграв якусь мелодію на фортепіано, й батько почав його вчити. А потім він записався у художню студію, він гарно малює. А я витягала його з дому погуляти, коли мала вихідний. Було добре.

Тай дуже багато знає, мама каже що він отримав хорошу освіту, але ж розпитувати не можна. Він допомагав мені з уроками загальної освіти. Він навіть вчився писати книжки, та потім його захопила опера й усе інше відійшло на задній план, - Кікі дивилася у вікно наче бачила чудові картинки з минулого. Усміхнулася спогадам, - Балерини за ним божеволіли, він ніяковів від надмірної уваги. Я ледь вмовила його сходити на декілька побачень. Він, дурник, запитував, про що він з дівчатами розмовлятиме — теж мені розумовий вурденкірд.

Хоча частково так десь є, він дуже розумний. Але у випадку побачень він мислив про розмови. Я ж кажу, може, розмовляти не доведеться. Він навіть знітився. Сказав, що я така ще дитина.

- То ж він ніколи не виявляв агресію, не поводився підозріло, чи якось дивно? – запитав Бак.

- Він дивний, надто добрий й скромний. Спочатку ходив у старому вбранні дядька Муна. Та дядько Бертран взяв нас обох до магазину й купив Таю хороший одяг. То був веселий шопінг. Тай відмовлявся вдягати модний тісний одяг, приміряв те що ми казали, усі працівниці зібралися на нього подивитися. А як дядько Бертан вчив Тая танцювати - то взагалі наша група насміялася, - Кікі наче оживала розповідаючи про свого друга, - Тай був не те що дерев’яний, він надто різкий, дуже швидко рухався, а танець вимагає плавності, ми всі намучилися. А от сальто Тай робив з такою легкістю, у нього завжди була хороша фізична форма. Розтяжка така, що балетмейстери заздрили. Тай тренувався я сама бачила, але то певне ту гімнастику у армії вивчив.

- Він був у армії? – запитав Бак.

- Якщо його підібрали військові, то якийсь час він був на бойовому кораблі. Потім дядько Рен’єр його віддав ла Гранджам. Так мама казала.

- Повернемося до того вечора, коли вас викрали, - попросив Бак, - розкажіть усе що ви бачили тієї ночі.

Панна ла Морн говорила усе, тільки б не згадувати викрадення. Її погляд став розгубленим. Почала терти обличчя, зітхнула, відповіла:

- Я нічого не пам’ятаю. Якісь уривки схожі на сон, на нічне жахіття. Наче я бачила якусь божевільну виставу. Гидко згадувати те марення.

- Розкажіть ваш сон, - запропонувала Налі, - Зараз усе важливо.